Справа № 296/10492/24
2-др/296/30/25
"27" серпня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Житомирі справу за заявою представника позивача - адвоката Ковальчук Юлії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №296/10492/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-
02.06.2025 представник позивача - адвокат Ковальчук Ю.М. звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира із заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 24500,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2025, заява передана на розгляд судді Адамовичу О.Й.
04.06.2025 ухвалою суду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача подала до суду заяву в якій просить розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення суду без її участі. Заявлені вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.141).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся.
Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 270 ЦПК України, яка передбачає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, суд вирішив розглянути заяву представника позивача - адвоката Ковальчук Ю.М. про ухвалення додаткового рішення без участі сторін.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 29.05.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 729335 гривень 69 копійок матеріальної шкоди; 3200 гривень 00 копійок франшизи; 4800 гривень 00 копійок витрати на евакуацію автомобіля; 8708 гривень 72 копійки витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження; 10000 гривень 00 копійок моральної шкоди; 7473,36грн. витрат пов'язаних із сплатою судового збору (а.с.102-105).
Питання про відшкодування витрат на правничу допомогу при винесенні рішення не вирішувалось.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень частини першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Правничу допомогу при розгляді справи в суді позивачу ОСОБА_1 надавала адвокат Ковальчук Ю.М., якою 29.05.2025 під час судових дебатів повідомлено про подання відповідних доказів у встановленому порядку.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 21.10.2024 (а.с.113), додаткова угода до договору про надання правової допомоги №б/н від 21.10.2024, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №б/н від 21.10.2024, розрахункова квитанція №21.10.2024 від 21.10.2024, розрахункова квитанція №29.05.2025 від 29.05.2025.
Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 873/26/20, від 12 квітня 2022 року у справі №536/432/20, додатковій постанові від 19 травня 2022 року у справі №824/152/21.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18 Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Водночас у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При визначенні суми відшкодування правової допомоги Європейський суд з прав людини з метою протидії корупції та дискримінації виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» у п.95 зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Зважаючи на те, що адвокат Ковальчук Ю.М. не надала розрахунку витрат представництва інтересів позивача в судових засіданнях, а також враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог стосувалася суми франшизи, яка могла бути заявлена одночасно в позовній заяві, тому такі витрати не можна вважати необхідними, а отже у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат в розмірі 6500,00 грн слід відмовити.
В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн. суд вважає доведеними, та клопотання представника позивача в цій частині підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 246, 270 ЦПК України, -
Заяву представника позивача - адвоката Ковальчук Юлії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №296/10492/24 задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №296/10492/24 про розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн.
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 01.09.2025