Справа № 161/14764/25
Провадження № 3/161/4736/25
м.Луцьк 02 жовтня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Людмила Миколаївна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 429516 від 07.07.2025 вбачається, що 07.07.2025 близько о 02 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем проживання вчинила домашнє насильство психологічного характеру щодо внука - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: словесно ображала, принижувала внука. Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 2ст. 173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 429517 від 07.07.2025 вбачається, що 07.07.2025 близько о 02 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем проживання вчинила домашнє насильство психологічного характеру щодо онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: словесно ображала, принижувала онуку. Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 2ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала, пояснила суду, що 07.07.2025 відбувся побутовий конфлікт з донькою ОСОБА_4 .
В судовому засіданні законний представник потерпілих - ОСОБА_4 пояснила, що вона є донькою ОСОБА_1 та матір'ю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 07.07.2025 відбувся побутовий конфлікт з матір'ю, з якою склались неприязні стосунки. Просила провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні в присутності законного представника був опитаний неповнолітній ОСОБА_2 , який пояснив суду, що не розібрався у ситуації, сприйняв побутовий конфлікт між матір'ю та бабусею як погрози та образи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
У зв'язку з чим, на підставі вимог ст. 36 КУпАП, дані матеріали підлягають об'єднанню в одне провадження.
Статтею 7 КУАП передбачено, що провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку встановленим законом.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складені протоколи про адміністративні правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколів, складених відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.
Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Приписами ч. 2 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Виходячи зі змісту вказаної правової норми, визнаючи особу винною за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд повинен визначити яке насильство було вчинено по відношенню до потерпілої, конкретизувати в чому воно виражалося і яка шкода заподіяна потерпілій.
Згідно з вимогами п. п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Самі по собі, конфліктні стосунки між родичами та образи, не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.173-2 КУпАП. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені дії становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
Так, відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення від 07.07.2025, ОСОБА_1 інкримінуються діяння, що полягають у словесних образах неповнолітніх внуків, чим могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілих, а тому ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Інші докази, які б беззаперечно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколах, в матеріалах справи відсутні.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а будь-які сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь останньої.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з врахуванням практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, необхідно виходити з того, що як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім.
Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Враховуючи вищевикладене,суд дійшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження в справі в зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 36, 40-1, ч. 3 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-8245, 256, 265, 280, 283, 294 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК