Справа № 320/26784/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
06 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Братиці К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" та осіб, що приєднались до неї - комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"", комунальне підприємство "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, комунальне підприємство "Чернівціводоканал", товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс", комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, комунальне підприємство "Тернопільводоканал", комунальне підприємство "Хмельницькводоканал", комунальне підприємство "Тернопільводоканал", комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині,-
Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
31 березня 2025 року комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області подало заяву про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
01 квітня 2025 року комунальне підприємство "Чернівціводоканал" подало заяву про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
02 квітня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інфоркс" та комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради подали заяви про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
03 квітня 2025 року Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", комунальне підприємство "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"", Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" подали заяви про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
04 квітня 2025 року комунальне підприємство "Тернопільводоканал" подало заяву про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" та осіб, що приєднались до неї - Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"", комунальне підприємство "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, комунальне підприємство "Чернівціводоканал", товариство з обмеженою відповідальністю "Інфоркс", комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, комунальне підприємство "Тернопільводоканал" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині.
08 квітня 2025 року комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради подало заяву про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
09 квітня 2025 року Міське комунальне підприємство "Хмельницькводоканал" подало заяву про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
10 квітня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" подало заяву про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року задоволено заяву міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", комунального підприємства "Тернопільводоканал", комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" та осіб, що приєднались до неї - Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"", комунальне підприємство "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, комунальне підприємство "Чернівціводоканал", товариство з обмеженою відповідальністю "Інфоркс", комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, комунальне підприємство "Тернопільводоканал" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року.
Прийнято до розгляду заяви міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", комунального підприємства "Тернопільводоканал", комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" та осіб, що приєднались до неї - Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"", комунальне підприємство "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, комунальне підприємство "Чернівціводоканал", товариство з обмеженою відповідальністю "Інфоркс", комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, комунальне підприємство "Тернопільводоканал" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року.
22 квітня 2025 року комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" подало заяву про приєднання до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року заяву комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" про приєднання до апеляційної скарги задоволено та приєднано до апеляційної скарги Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ".
01 травня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
30 травня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких апелянт просить залишити відзив на апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг- без розгляду та повернути відповідачу.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв?язку із введенням в Україні воєнного стану», яким визначено, що протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.
Так, 03.07.2023 року НКРЕКП прийнято постанову № 1218 «Про скасування деяких постанов НКРЕКП», згідно з яким скасовано з 01 липня 2023 року постанови НКРЕКП (постанови НКРЕКП № 1179-1212), згідно з переліком (додаток 1 до постанови № 1218) та відновлено з 01 липня 2023 року дію постанов НКРЕКП, згідно з переліком (додаток 2 до постанови № 1218).
Приймаючи на відкритому засіданні 03.07.2023 року, рішення у вигляді постанови № 1218 «Про скасування деяких постанов НКРЕКП», Регулятор (НКРЕКП) виходив з необхідності досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг і держави.
При прийнятті цього рішення враховувалася як позиція держави, а саме відповідних посадових осіб та державних органів, зокрема доручення Прем'єр-міністра України від 01.07.2023 року № 20349/0/1-23 стосовно необхідності напрацювання заходів щодо стабілізації фінансово-економічного стану суб'єктів господарювання, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, так і численні скарги споживачів з питань підвищення тарифів на комунальні послуги.
05.07.2023 року з метою захисту інтересів суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та централізованого водопостачання НКРЕКП листом № 6980/19.1.3/7-23 звернулася до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо механізмів відшкодування економічно обґрунтованих витрат господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення ліцензіатів НКРЕКП.
З вказаного листа вбачається, що на відкритому засіданні Регулятора 29.06.2023 року були прийняті рішення про встановлення тарифів на ЦВВ 34 ліцензіатам НКРЕКП, які надали відповідні розрахункові матеріали згідно з вимогами законодавства. Однак, Верховний Головнокомандувач висловився проти рішення про перегляд тарифів на ЦВВ в період воєнного стану, що є самодостатньою підставою для скасування прийнятого Регулятором рішення.
У свою чергу, Прем'єр-міністр України зазначив, що рішення НКРЕКП є неприйнятними, а також надав доручення провести додаткові консультації щодо можливого перегляду рішень НКРЕКП про встановлення тарифів на ЦВВ.
3 огляду на зазначене, на відкритому засіданні Регулятора 03.07.2023 року прийнято постанову про скасування прийнятих 29.06.2023 року постанов НКРЕКП про встановлення тарифів на ЦВВ.
У зв'язку з викладеним та з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання у сфері ЦВВ і держави НКРЕКП запропонувала Кабінету Міністрів України механізми відшкодування економічно обґрунтованих витрат господарської діяльності надання послуг з ЦВВ та з метою уникнення додаткової соціальної напруги шляхи стримання різкого підвищення тарифів на ЦВВ, прийнявши такі рішення щодо :
- надання субвенції для погашення наявних обсягів заборгованості з різниці в тарифах на ЦВВ;
- фінансування поточних витрат суб'єктів господарювання у сфері ЦВВ за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. При цьому, НКРЕКП звернула увагу, що Регулятор визначив для ліцензіатів НКРЕКП у сфері ЦВВ економічно обґрунтований рівень експлуатаційних витрат, після чого з урахуванням розміру можливої допомоги з бюджету може встановити тарифи на ЦВВ з незначним зростанням, а також здійснювати заходи контролю за цільовим використанням коштів як бюджетного фінансування, так і дотриманням структури тарифів на ЦВВ ліцензіатів НКРЕКП;
- покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії в частині застосування пільгових цін на електричну енергію при розрахунках із суб'єктами господарювання у сфері ЦВВ;
- реструктуризації зобов'язань суб'єктів господарювання у сфері ЦВВ за кредитними договорами з міжнародними фінансовими організаціями.
Станом на час судового розгляду справи у суді першої інстанції питання підготовки плану заходів зі стабілізації фінансово-економічного стану суб'єктів господарювання, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, є предметом обговорення за участі відповідальних органів державної влади.
Зокрема, судом встановлено, що 13.07.2023 року під головуванням Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України була проведена нарада за участі представників Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства енергетики України, НКРЕКП та УАПВКГ «УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ» з питання підготовки плану заходів із стабілізації фінансово-економічного стану суб'єктів господарювання, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. За результатами проведеної наради складено протокол від 13.07.2023 року (вих. № 11235/25/10-23 від 14.07.2023 року).
3 аналізу сайту НКРЕКП вбачається, що на засіданні НКРЕКП, що було проведено у формі відкритого слухання 03.07.2023 року, результати якого оформлено постановою НКРЕКП № 1218, продовжено розгляд питання 40 порядку денного засідання НКРЕКП від 31.05.2023 року (ознайомитися можна за посиланням https://www.nerc.gov.ua/agendas/31-travnya-2023-roku-vidbudetsya-zasidannya-nkrekp) та за 29.06.2023 року (ознайомитися можна за посиланням https://www.nerc.gov.ua/agendas/29-chervnya-2023-roku-vidbudetsya-zasidannya-nkrekp-prodovzhennya-zasidannya-vid-31052023), з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 року № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану», висловленої позиції Верховного Головнокомандувача, Кабінету Міністрів України та споживачів (населення) України.
40 питання порядку денного засідання НКРЕКП від 31.05.2023 стосувалося прийняття постанов НКРЕКП про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення: 1) КП «ВІННИЦЯОБЛВОДОКАНАЛ»; 2) КП «ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ»; 3) КП ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «АУЛЬСЬКИЙ ВОДОВІД»; 4) КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 5) КП «НОВОМОСКОВСЬК ВОДОКАНАЛ»; 6) ПрАТ «ЕНЕРГОРЕСУРСИ»; 7) ДМП ВКГ «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС»; 8) КП «ПАВЛОГРАДСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА» ПАВЛОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 9) КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ»; 10) КВП «КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ»; 11) КП «ЖИТОМИРВОДОКАНАЛ» ЖИТОМИРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 12) КП «ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА МІСТА УЖГОРОДА»; 13) КП «ВОДОКАНАЛ» (М ЗАПОРІЖЖЯ); 14) КП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКВОДОЕКОТЕХПРОМ»; 15) ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА»; 16) ОКВП «ДНІПРО-КІРОВОГРАД»; 17) ЛМКП «ЛЬВІВВОДОКАНАЛ»; 18) КП «ДРОГОБИЧВОДОКАНАЛ» ДРОГОБИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ; 19) ТОВ «ІНФОКС» (ФІЛІЯ «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»); 20) КП «КРЕМЕНЧУКВОДОКАНАЛ» КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ; 21) КП ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ПОЛТАВАВОДОКАНАЛ»; 22) РОВКП ВКГ «РІВНЕОБЛВОДОКАНАЛ»; 23) КП «МІСЬКВОДОКАНАЛ» СУМСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 24) КП «ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ»; 25) МКП «ХМЕЛЬНИЦЬКВОДОКАНАЛ»; 26) КП «МІСЬКТЕПЛОВОДЕНЕРГІЯ» (М. КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ); 27) ПрАТ «АЗОТ» (М. ЧЕРКАСИ); 28) КП «ЧЕРКАСИВОДОКАНАЛ» ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 29) КП «ЧЕРНІВЦІВОДОКАНАЛ»; 30) КП «ЧЕРНІГІВВОДОКАНАЛ» ЧЕРНІГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 31) АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»; 32) ПрАТ «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ»; 33) КП «ІРПІНЬВОДОКАНАЛ»; 34) КП «НІКОПОЛЬСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА» НІКОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 35) КП БРОВАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ БРОВАРСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ».
З урахуванням положень постанови НКРЕКП від 26.03.2022 року № 349 «Щодо захисту інформації, яка в умовах воєнного стану може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, у тому числі щодо об'єктів критичної інфраструктури» (міститься у відкритому доступі), відкриті обговорення проектів постанов НКРЕКП щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2023 рік не проводились, що також відображено у обґрунтуванні Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення НКРЕКП до проектів постанов НКРЕКП від 29.06.2023 року №1179-1212 (ознайомитися можна за посиланням https://www.nerc.gov.ua/storage/app/uploads/public/649/c96/019/649c960196d6c903732438.pdf).
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.
Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним постанови НКРЕКП від 03.07.2023 року №1218 "Про скасування деяких постанов НКРЕКП" щодо скасування постанов від 29.06.2023 №№171183, 1185-1198, 1200-1204, 1206-1208, 1210, 1212 з моменту її прийняття, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку яким саме чином відповідач порушив його право та інтерес, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, а відсутність такої умови є самостійною підставою для відмови у позові. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Такої ж позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17.
Водночас відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію також викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі №910/6091/19).
Колегія суддів враховує також, що звертаючись до суду з адміністративним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не конкретизував, в чому саме проявились негативні наслідки після прийняття відповідачем спірної постанови № 1218 та яким чином порушені індивідуально виражені його права.
Таким чином, колегія суддів вказує на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів порушення з боку НКРЕКП права та інтересу позивача, яке б потребувало судового захисту, шляхом визнання протиправним Постанови № 1218.
Колегія суддів наголошує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо при розгляді справи не встановлено факту порушення прав чи інтересів позивача, то навіть у разі, якщо рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, підстави для задоволення позову та його скасування відсутні.
Колегія суддів зазначає, що спірна постанова не впливає та не змінює правового становища позивача. Протилежного суду позивачем не доведено.
З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені обставини справи та чинні положення законодавства, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання його протиправним та скасування.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" та осіб, що приєднались до неї - комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"", комунальне підприємство "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, комунальне підприємство "Чернівціводоканал", товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс", комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, комунальне підприємство "Тернопільводоканал", комунальне підприємство "Хмельницькводоканал", комунальне підприємство "Тернопільводоканал", комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочка Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 08 жовтня 2025 року.