Справа № 640/23334/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ю.П. ПАСІЧНИК
07 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВІПСЕРВІС" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвіпсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 04 червня 2021 року №UA100120/2021/000012/2.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подано до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України.
Відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих під час митного оформлення товарів документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів 1-5 була скоригована та визначена за шостим методом (резервним), згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів №UA100120/2021/000012/2 від 04 червня 2021 року.
Стягнуто з Київської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Стягнути з Київської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС» судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 7 500,00 грн.
Суд дійшов висновку про те, що в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Не погодившись із таким рішенням суду, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, на підставі розгляду поданих разом з електронними митними деклараціями документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі та містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС» та DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED укладено контракт №1312/2018 від 13 грудня 2018 року, у відповідності до якого продавець зобов'язується поставити товар, виготовлений на фабриці Meijing Lighting Factory Co., LTD, а покупець зобов'язаний прийняти і оплати товар по кількості та вартості узгодженої сторонами в інвойсах до даного контракту.
Пунктом 1.2 контракту передбачено, що умови поставки до даного контракту зазначаються в інвойсах (у відповідності до Інкотермс 2010).
Meijing Lighting Factory Co., LTD фабрика є підрозділом DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (пункт 1.3 контракту).
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 контракту загальна вартість цього контракту складає 13 283,23 доларів США. Ціни на товар визначені в інвойсах.
У відповідності до пунктів 3.1, 3.2 контракту покупець здійснює оплату загальної вартості окремої поставки, узгодженій сторонами, після реалізації товару, в окремих випадках, обумовлених сторонами, можлива передоплата. Оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 90 банківських днів з дня поставки.
22 січня 2019 року між компанією DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (далі продавець) та ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» (далі покупець) укладено додаткову угоду №1 до контракту, якою пункти 2.1, 2.2, 2.3 викладено таким чином: «Асортимент, ціна, кількість, умови поставки конкретної партії товару встановлюються сторонами в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість його зберігання та погрузки, тари, упаковки та маркування. Загальна вартість цього контракту складає 1 500 000,00 доларів США».
При цьому, пункт 3.1 контракту викладено таким чином: «Покупець здійснює оплату загальної вартості кожної окремої партії товару, погодженої сторонами, на протязі 90 банківських днів після реалізації товару, якщо інше не визначено в інвойсі».
Додатковими угодами від 01 серпня 2019 року №2 та від 15 вересня 2019 року №3 до контракту сторонами внесено зміни до пункту 13 контракту «Юридичні адреси сторін».
03 червня 2021 року позивачем було подано до митного оформлення ввезені товари та електронну митну декларацію, а Київською митницею було прийнято до митного оформлення та присвоєно електронній митній декларації (далі за текстом ЕМД) №UА100120/2021/378755.
Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом позивача Київській митниці Держмитслужби було подано наступні документи: ЕМД № UА100120/2021/378755 від 03 червня 2021 року; зовнішньоекономічний контракт №1312/2018 від 13 грудня 2018 року; додаткова угода №1 від 22 січня 2019 року; додаткова угода №2 від 01 серпня 2019 року; додаткова угода №3 від 15 вересня 2019 року; рахунок-фактура (інвойс) №HКUА-1904/2021/89 від 19 квітня 2021 року; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №13815274 від 29 квітня 2021 року; автотранспортна накладна (road consignment note) б/н від 03 червня 2021 року.
В подальшому, внаслідок надходження від відповідача повідомлення про надання додаткових документів ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» надано митному органу експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 02 червня 2021 року №В-1932, прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED від 02 березня 2020 року та від 03 березня 2020 року.
За наслідком розгляду вказаних документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UA100120/2021/000012/2 від 04 червня 2021 року, яким митну вартість товару-1 збільшено до 11 645,75 дол. США, товару-2 до 3 456,57 дол. США, товару-3 до 285,84 дол. США, товару-4 до 1 717,13 дол. США, товару-5 до 1 459,33 дол. США.
Зважаючи на коригування митної вартості, 04 червня 2021 року позивачем складено та подано до відповідача митну декларацію №UA100120/2021/378844, згідно графи 43 якої митну вартість товарів визначено за шостим методом (резервним) (статті 64 МК України).
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За приписами п.п. 23-24 ч. 1 статті 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Положеннями статей 49, 50 МК України закріплено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
В силу вимог ч.ч. 1-2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Нормами ч. 3 статті 53 МК України закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
У відповідності до ч.ч. 5-6 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно частин 1-3 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За приписами частин 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно вимог статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до фактичних обставин справи, відповідач дійшов висновку про те, що надані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, а саме:
- поставка товарів здійснювалась на підставі наданого контракту від 13.12.2018 №1312/2018 між «DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED та ТОВ «УКРВІПСЕРВІС»; реквізити зазначеного контракту наведено під кодом 4104, що свідчить про те, що контракт, укладений із виробником товару; виробником товару зазначено компанію «Meijing Lighting Factory Co., LTD, ZHONGHENG ROAD HENGLAN TOWN,ZHONGSHAN CITY,GUANGDONG,CHINA, яка не є продавцем товару, отже, зазначено недостовірну інформацію щодо контракту;
- згідно п. 1.2 Контракту, умови поставки зазначаються у інвойсі; у наданому інвойсі від 19.04.2021 № HKUA-1904/2021/89 умовами поставки визначено CPТ-Київ;
- розділом 2 Контракту не встановлено, які складові митної вартості включено у ціну товару; у наданому інвойсі від 19.04.2021 № HKUA-1904/2021/89 відсутня дана інформація; такі витрати згідно наданої декларації митної вартості не включені до митної вартості окремо; відсутні відомості щодо включення складових митної вартості, а саме транспортування до митного кордону України, навантаження та страхування до ціни товару та не додані до митної вартості відповідно до декларації митної вартості.
Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що декларантом не надано інформації стосовно складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, що суперечить положенням статті 52, частин 2 та 10 статті 58 МК України.
Згідно з частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку твердженням апелянта про спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару, колегія суддів враховує наступне.
Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року № 1011.
При обробці митної декларації позивача відбулось спрацювання наступних профілів ризику: 105-2, 106-2.
- 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» з коментарем: наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару, по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2,3,4,5), здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Кодексу».
- 106-2 - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» з коментарем: по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2,3,4,5); здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Кодексу».
Як встановлено судом апеляційної інстанції, для підтвердження заявленої митної вартості декларантом було подано наступні документи: ЕМД № UА100120/2021/378755 від 03 червня 2021 року; зовнішньоекономічний контракт №1312/2018 від 13 грудня 2018 року; додаткова угода №1 від 22 січня 2019 року; додаткова угода №2 від 01 серпня 2019 року; додаткова угода №3 від 15 вересня 2019 року; рахунок-фактура (інвойс) №HКUА-1904/2021/89 від 19 квітня 2021 року; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №13815274 від 29 квітня 2021 року; автотранспортна накладна (road consignment note) б/н від 03 червня 2021 року.
На виконання вимог відповідача про надання додаткових документів, ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» надано митному органу експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 02 червня 2021 року №В-1932, прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED від 02 березня 2020 року та від 03 березня 2020 року.
Щодо наявної у відповідача інформації про вищу митну вартість подібного товару, то така обставина, як і спрацювання ризиків Автоматизованої системи управління ризиками, не може слугувати самостійною підставою як для витребування додаткових документів від декларанта, так і для коригування митної вартості.
Так, спрацювання ризиків АСАУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників митної декларації наявності у митного органу сумнівів та наявності підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року №684, його розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.
Тобто, саме по собі спрацювання АСАУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, у свою чергу, посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року по справі №1.380.2019.001625, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, останній не вказує, який документ, із переліку наданих позивачем (ЕМД № UА100120/2021/378755 від 03 червня 2021 року; зовнішньоекономічний контракт №1312/2018 від 13 грудня 2018 року; додаткова угода №1 від 22 січня 2019 року; додаткова угода №2 від 01 серпня 2019 року; додаткова угода №3 від 15 вересня 2019 року; рахунок-фактура (інвойс) №HКUА-1904/2021/89 від 19 квітня 2021 року; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №13815274 від 29 квітня 2021 року; автотранспортна накладна (road consignment note) б/н від 03 червня 2021 року), викликав у нього обґрунтований сумнів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товару.
У контексті покликань апелянта на недостовірну інформації щодо контракту, апеляційний суд враховує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС» та DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED укладено контракт №1312/2018 від 13 грудня 2018 року, у відповідності до якого продавець зобов'язується поставити товар, виготовлений на фабриці Meijing Lighting Factory Co., LTD, а покупець зобов'язаний прийняти і оплати товар по кількості та вартості узгодженої сторонами в інвойсах до даного контракту.
Разом з тим, Meijing Lighting Factory Co., LTD фабрика є підрозділом DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (пункт 1.3 контракту), відповідно доводи апелянта в даній частині не є спроможними.
Також апелянт наполягає на тому, що у позивача взагалі не виникало право декларувати митну вартість товару за ціною контракту в силу приписів частини 2 статті 58 Митного кодексу України відповідно до якої, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Разом з тим, відповідач не аргументує, які з наданих позивачем відомостей не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Щодо покликань відповідача на джерела інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, колегія суддів враховує, що оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Тож, ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №826/16046/16.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апелянта про те, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, є необґрунтованими.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та наявність підстав для його скасування.
Судова колегія враховує відсутність заперечень апелянта про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко