Справа № 753/6356/25 Суддя (судді) першої інстанції: Колесник О.М.
07 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю..
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про скасування постанови
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ №0000404359 від 20 квітня 2024 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2025року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи позові, суд першої інстанції виходив з того, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектор, який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись Правилами дорожнього руху України, встановив порушення позивачем вимог 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху та правомірно виніс законну постанову у справі про адміністративне правопорушення. Стягнення застосовано без порушень, в межах статті КУпАП, за якою позивача притягнута до адміністративної відповідальності. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд першої інстанції зазначив, що з наданих відповідачем фотоматеріалів вбачається, що транспортний засіб зупинено в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», оскільки на фото знаку та на фото транспортного засобу позивача видно ті самі нерухомі об'єкти, в тому числі будівлі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що з матеріалів фотофіксації не вбачається, що автомобіль зупинено в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 квітня 2024 року інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Москаленко А.А., було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000404359 від 20 квітня 2024 року, якою встановлено, що 20 квітня 2024 року о 13:12 год. на вул. Терещенківській, 9 в м. Києві транспортний засіб «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 , було зупинено в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушено вимоги цього дорожнього знаку Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
ОСОБА_1 , вважаючи постанову серії 2КІ № 0000404359 від 20 квітня 2024 протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Параграф 15 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306 ( далі - ПДР ), «Зупинка і стоянка» чітко регламентує, де дозволено зупинку транспортних засобів.
Пункт 15.1 ПДР, який є загальною нормою параграфу 15 ПДР, передбачає, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з пунктом 8.4 «в» ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
До заборонних знаків віднесено знак 3.34 «Зупинку заборонено», який забороняє зупинку та стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до ПДР України дія знака 3.34 поширюється на той бік дороги, на якому такий встановлений. Зона дії знака 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.
Таким чином, зупинка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об'єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, зокрема, що порушення вимог дорожніх знаків, а також порушення правил зупинки, стоянки тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1 КУпАП.
Статтею 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Як встановлено судом першої інстанції згідно оскаржуваної постанови, транспортний засіб «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», здійснивши зупинку за адресою вул. Терещенківській, 9 в м. Києві, у зв'язку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Так, покликання скаржника на те, що долучені до матеріалів справи фотоматеріали, на яких зображений транспортний засіб позивача, не являються достатніми та переконливими доказами які доводять, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення за яке передбачено відповідальність частиною 1 статті 122 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає помилковими.
Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку долученим до матеріалів справи фотоматеріалам, на яких зафіксовано факт зупинки позивачем належного позивачу транспортного засобу «MAZDA CX-5» вказує наступне.
Так, на фотознімку 5 зображено панораму вулиці Терещенківської та бульвару Тараса Шевченка і дорожній знак 3.34. Також матеріали фотофіксації містять GPS-координати кожного фотознімку. Відповідно GPS-координатами фотознімку 5 є 50.44295611, 30.51492444, які відповідають точці на місцевості на вулиці Терещенківської на перехресті з бульваром Тараса Шевченка.
На фотознімку 4 зображено вулицю Терещенківську біля будинку 9 та транспортний засіб позивача MAZDA CX-5, номерний знак НОМЕР_1 ззаду. Також на фотознімку містяться GPS-координати 50.44227139, 30.51473861, які відповідають точці на місцевості на вулиці Терещенківській біля будинку, 9, між бульваром Тараса Шевченка і вулицею Гетьмана Павла Скоропадського.
На фотознімку 3 зображено вулицю Терещенківську біля будинку, 9 та транспортний засіб Позивача MAZDA CX-5 номерний знак НОМЕР_1 спереду біля бордюру з розмітку 1.4 (жовтого кольору). Також на фотознімку містяться GPS-координати 50.44213278, 30.51455333 які відповідають точці на місцевості на вулиці Терещенківській біля будинку, 9, між бульваром Тараса Шевченка і вулицею Гетьмана Павла Скоропадського.
Якщо розміщувати згадані фотознімки в напрямку, в якому рухаються транспортні засоби на вулиці Терещенківській біля будинку, 9, між бульваром Тараса Шевченка і вулицею Гетьмана Павла Скоропадського, то виходить наступний порядок: фотознімок 5 - знак 3.34, фотознімок 4 - розмітка 1.4 (жовтого кольору), зроблений ззаду транспортного засобу позивача, фотознімок 3 - розмітка 1.4 (жовтого кольору), зроблений спереду транспортного засобу позивача.
Виходячи з порівняння фотознімків 3, 4 та 5, вбачається що фотознімки зроблені на одній і тій самій ділянці вулиці, на незначній відстані один від одного, що в повній мірі узгоджується з GPS-координатами фотознімків.
Відповідно приписів Правил, зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33- 3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Як вбачається з матеріалів фотофіксації і доданих знімків зображення екрану, між дорожнім знаком 3.34, розмітки 1.4 зони дії і транспортним засобом позивача відсутні перехрестя. Наведе в повній мірі підтверджує факт розміщення транспортного засобу Позивача в зоні дії знаку 3.34 - зупинку заборонено.
З фото доказів, також, вбачається, що вказаний заборонний дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» розміщений на відкритій місцевості, що доступна для візуального огляду як водію, що керує транспортним засобом, так і будь-якій іншій особі, що вказує на те, що зазначений дорожній знак розташований таким чином, що має бути врахований водієм, під час керування транспортним засобом.
Отже, на цій забороненій для зупинки ділянці дороги позивач протиправно здійснив зупинку автомобіля, враховуючи встановлений діючий знак 3.34 «Зупинку заборонено».
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вищевказані фотоматеріали, в розумінні ст. 251 КУпАП, є належними та допустимими доказами, які підтверджують вчинення позивачем порушення правил зупинки транспортних засобів - вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».
Аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави суду апеляційної інстанції погодитись з висновками суду першої інстанції про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У рішенні «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівстава» від 29.06.2007 Європейського суду з прав людини у справі зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки в правовому полі.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, , суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року-без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повне судове рішення складено « 07» жовтня 2025 року.