Справа № 640/25924/19 Головуючий у 1-й інстанції: Микитюк Р.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
01 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ "Ріглі Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.09.2019 № 003692410.
Ухвалою Оружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Оружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020 зупинено провадження у справі № 640/25924/19 до закінчення касаційного провадження та набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 826/4423/17.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, справу № 640/25924/19 передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято справу до провадження, поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ "Ріглі Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов'язання) з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 28.08.2019 № 7580/26-15-12-12-30777122, яким встановлено порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємства.
На підставі акта перевірки від 28.08.2019 № 7580/26-15-12-12-30777122 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2019 №003692410, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1 286 127, 23 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2019 №003692410 позивач звернувся зі скаргою від 07.10.2019 до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 06.12.2019 №12166/6/99-00-08-05-05 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.09.2019 № 003692410, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2019 № 003692410, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не враховано погашення позивачем податкових зобов'язань, зазначених в декларації №1 (а.с.100-101) за рахунок переплати, відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, що підтверджується заявою позивача від 11.05.2018 (а.с.12), та зазначених в декларації №2 (а.с.102-103) за рахунок переплати, що підтверджується заявою позивача від 03.08.2018 (а.с.13), а також грошовими коштами, а саме платіжним дорученням від 16.08.2018 №200000144 (а.с.14).
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки на виконання рішення Верховного Суду лише 01.12.2020 було здійснено коригування картки платника податків та внесено необхідні суми, внаслідок чого відбулося погашення суми недоїмки.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (Податковий кодекс, Кодекс, ПК України).
Як вбачається за матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2020 було зупинено провадження у справі № 640/25924/19 до закінчення касаційного провадження та набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №826/4423/17.
Постановою Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №826/4423/17 касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 залишено без змін.
У вищезазначеній справі Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.06.2018 зобов'язав Офіс великих платників податків ДФС здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків - ТОВ "Ріглі Україна", відобразивши на особовому рахунку платника податків переплату з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 26366915,00 грн, яка зазначена ТОВ "Ріглі Україна" у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (рядок 14 декларації) та наявну переплату з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 27966808,00 грн, яка зазначена ТОВ "Ріглі Україна" у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (рядок 14 декларації); зобов'язав Офіс великих платників податків ДФС відобразити в інтегрованій картці платника податків - ТОВ "Ріглі Україна" погашення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств з травня 2014 року по грудень 2015 року включно за рахунок надміру сплаченої суми податку на прибуток, відображеної в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2013 рік та 2014 рік.
У постанові Верховний Суд від 14.07.2020 у справі №826/4423/17 зазначив, що 28.02.2014 ТОВ "Ріглі Україна" подало до Офісу великих платників податків ДФС податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у рядку 14 якої задекларувало переплату з податку на прибуток підприємств у сумі 26 366 913,00 грн.
28.04.2014 ТОВ "Ріглі Україна" звернулось до Офісу великих платників податків ДФС з листом № 383, в якому просило зарахувати частину надмірну сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 24 928 850,00 грн. у сплату щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за травень-грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року.
Офіс великих платників податків ДФС листом від 16.05.2014 повідомив позивача про те, що згідно поданої декларації з податку на прибуток за 2013 рік (від 28.02.2014 №9090980061) значення рядка 14 автоматично відображено в картці особового рахунку по авансових внесках з податку на прибуток підприємств та зараховано в рахунок збільшення переплати.
Згідно акту звірки від 16.05.2014 № 3874-20, ТОВ "Ріглі Україна" станом на 31.03.2014 мало позитивне сальдо розрахунків з бюджетом у розмірі 26 336 915,00 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 11023300 - авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.
Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень за 2013 рік та додатків ЗП до податкової декларації за 2013 рік ТОВ "Ріглі Україна" був сплачений податок на прибуток підприємства у загальній сумі 56 281 534,00 грн.
Враховуючи те, що ТОВ "Ріглі Україна" за результатами 2013 року був задекларований податок на прибуток підприємства, який підлягав сплаті, у розмірі 29 914 621,00 грн. (рядок 11 декларації), переплата склала 26 366 913,00 грн. (56 281 534,00 грн. - 29 914 621,00 грн.), що відображено платником податків у ряду 14 декларації. Сума авансового внеску, що підлягає сплаті щомісячно, склала 2 492 885,00 грн. (рядок 23 декларації).
Отже, з травня 2014 року по лютий 2015 року погашення зобов'язань по сплаті авансового внеску відбувалось за рахунок наявної у позивача переплати (26 366 913,00 грн. - 24 928 850,00 грн. (10 місяців*2 492 885,00 грн.). Залишок переплати станом на березень 2015 року становив 1 438 063,00 грн.
25.02.2015 ТОВ "Ріглі Україна" подало до Офісу великих платників податків ДФС податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у рядку 14 якої задекларувало переплату з податку на прибуток підприємств у сумі 27966808,00 грн., оскільки загальна сума щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємства 13980344,00 грн у зв'язку з виплатою дивідендів у 2014 році у розмірі 41947152,00 грн (рядок 13 ЗП декларації) перевищила задекларований податок, який підлягав сплаті (рядок 11 декларації). Сума щомісячного авансового внеску з податку на прибуток підприємства склала 1165029,00 грн. (рядок 23 декларації).
ТОВ "Ріглі Україна" звернулось до Офісу великих платників податків ДФС з листом від 23.03.2015 № 17, в якому просило зарахувати частину (залишок) надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 1 438 063,00 грн. в рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за кодом класифікації доходів бюджету 11023300 за квітень 2015 року у розмірі 1165029,00 грн та за травень 2015 року у розмірі 273 034, 00 грн., а також беручи до уваги надмірно сплачені кошти за 2014 рік у розмірі 27 966 808,00 грн., просило зарахувати частину надміру сплачених грошових зобов'язань ТОВ "Ріглі Україна" з податку на прибуток підприємства у розмірі 14 872 343,00 грн. у сплату щомісячних авансових внесків за травень 2015 року у розмірі 891 995,00 грн., з червня 2015 року по травень 2016 року у розмірі 1 165 029,00 грн. щомісячно, що у загальному розмірі складає 14 872 343,00 грн.
Станом на 01.01.2016 переплата ТОВ "Ріглі Україна" по авансових внесках з податку на прибуток склала 18 919 610,00 грн. (залишок переплати за березень 2015 року у розмірі 1 438 063,00 грн. + надмірно сплачені кошти за 2014 рік у розмірі 27 966 808,00 грн. - сума авансових внесків за травень-грудень 2015 року у розмірі 10 485 216,00 грн.).
Станом на 20.10.2016 у ТОВ "Ріглі Україна" повинна обліковуватись переплата у розмірі 29 269 610,00 грн., враховуючи переплату у розмірі 18 919 610,00 грн. та помилково сплачені кошти у розмірі 10 350 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 29.03.2016, проте вказана сума не відображена в інтегрованій картці ТОВ "Ріглі Україна".
Також, було встановлено, що Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30.09.2016 у справі № 826/24331/15 позов ТОВ "Ріглі Україна" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування вимоги та рішення задовольнив: визнав протиправними та скасував податкову вимогу № 131-11 від 15.10.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу від 15.10.2015 № 23128/10/28-10-23-26. Постанова набрала законної сили 28.12.2016.
У зв'язку з викладеним, ТОВ "Ріглі Україна" звернулося до Офісу великих платників податків ДФС з листом від 17.01.2017 № 2, у якому, зокрема, просило привести дані інтегрованої картки платника податків - ТОВ "Ріглі Україна" у відповідність до даних податкових декларацій за 2013 - 2015 роки та відобразити погашення податкових зобов'язань по авансових внесках з податку на прибуток за 2014 - 2015 роки, враховуючи наявну у ТОВ "Ріглі Україна" переплату.
Листом від 15.02.2017 № 8838/10/28-10-42-01-11 Офіс великих платників податків ДФС повідомив ТОВ "Ріглі Україна", що з метою з'ясування причин відхилень здійснено аналіз податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ "Ріглі Україна" за 2013 рік та за 2014 рік, за результатами якого виявлено невірний алгоритм заповнення ТОВ "Ріглі Україна" додатку ЗП до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а саме: суми 24 879 360,00 грн. за 2013 рік та 11 783 700,00 грн. за 2014 рік у рядку 13.5 додатка ЗП в повному обсязі перенесено до рядка 13.5.1 додатка ЗП, тобто без розділення даної суми нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів на суми, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному та наступних податкових періодах (рядок 13.5.1 та 13.5.2 додатку ЗП декларації). Також, Офіс великих платників податків ДФС послався на те, що згідно з листом ДФС України від 14.05.2015 № 10269/6/99-99-19-02-01-15 "Щодо зарахування авансових внесків при виплаті дивідендів у рахунок сплати авансових платежів з податку на прибуток" у податковій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 4213 (далі - податкова декларація №1213), значення р. 13.5.1 "Сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному (звітному) податковому періоді" Додатка ЗП не може перевищувати значення (р. 11 + р. 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (р. 13.1 + р. 13.2 + р. 13.6 + р. 13.7 Додатка ЗП до р. 13). Алгоритм формування значення р. 13.5.1 додатка ЗП до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872 (далі - податкова декларація № 872), є аналогічним алгоритму заповнення р. 13.5.1 додатка ЗП до податкової декларації № 1213. Сума авансових внесків при виплаті дивідендів, що не врахована у зменшення податкових зобов'язань у поточному звітному (податковому) періоді та не відображена у р. 13.5.1 додатка ЗП до цих Декларацій, відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах та відображається у р. 13.5.2 додатка ЗП до Податкової декларації № 1213 або № 872. Згідно листа ДФС України від 28.01.2016 № 2279/7/99-99-19-02-01-17 у зв'язку з прийняттям Закону України від 24.12.2015 №909-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України" щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році не зараховані у зменшення податкового зобов'язання суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів станом на 01 січня 2015 року повинні враховуватися у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у податковій декларації за 2015 рік та наступних звітних (податкових) періодах до повного їх погашення.
Також, у вказаній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до абзаців 4-6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Пункт 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) визначає загальні правила оподаткування дивідендів.
Згідно з підпунктом 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Положеннями підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) передбачено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.
Згідно з підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Таким чином, наведені законодавчі приписи передбачають право платника на зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток на суму надміру сплачених авансових внесків до повного погашення суми перевищення авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів.
Умовою реалізації цього права є наявність у платника перевищення суми авансових внесків, раніше сплачених платником податку на прибуток при виплаті дивідендів згідно з пунктом 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, над сумою авансового внеску з податку на прибуток, який підлягає сплаті на відповідний момент (обов'язок сплати авансового внеску виникає щомісяця, в порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду).
Однак, відповідне перевищення існує в тому разі, коли платник податків сплатив авансові внески при виплаті дивідендів і не переніс ці суми на підставі підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у зменшення податкових зобов'язань наступного (наступних) податкового періоду (періодів).
Матеріалами справи, а саме додатками ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 та за 2014 роки, підтверджується, що зазначені вище вимоги були дотримані ТОВ "Ріглі Україна".
Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України було викладено в новій редакції.
Відповідно до абзаців 4, 5, 9, 10 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.
Згідно з абзацом 4 підпункту 57.112 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII) сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, підпункт 57.112 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України був викладений в новій редакції.
Відповідно до абзаців 4-5 підпункту 57.112 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII) сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період. У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов'язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
При цьому, зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права платника податків, що виникло за фактом сплати авансових внесків при виплаті дивідендів, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
При сплаті до бюджету авансових внесків за 2013-2014 роки строк дії такого суб'єктивного права обмежений не був.
Згідно вказаного правила, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що платник податків зберігає право на відображення зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах сум попередньо сплачених авансових внесків, оскільки законодавець прямо не передбачив окремих перехідних та спеціальних норм права для таких правовідносин, отже, й права платника податків, що виникли на підставі пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, мають ним реалізовуватись та не можуть бути обмежені або виключені.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 був затверджений Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
За визначеннями, наведеними у пункті 2 розділу І Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів; коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю; перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.
Згідно з пунктами 3-6 розділу І Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. За даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.
Підпунктом 1 глави 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Порядку для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
Виходячи з аналізу наведених вище положень, колегія суддів зауважує про наявність у платника податків правового інтересу, щоб дані його інтегрованої картки відповідали показникам його податкової звітності та відображали реальний стан розрахунків з бюджетом.
Колегія суддів також зазначає, що згідно з листом відповідача № 28518/6/26-15-04-06-06 від 25.03.2025 (а.с.107), отриманого у відповідь на адвокатський запит представника позивача, податкове повідомлення є невідкликаним, а відповідно спір відносно якого подано позов, є актуальним.
Як зазначено в податковому повідомленні-рішенні, яке видане відповідачем на підставі акту від 28.08.2019 №7580/26-15-12-12-12-30777122 про результати камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) з податку на прибуток (а.с.5-6).
Камеральна перевірка стосувалась двох податкових декларацій з податку на прибуток підприємств: за 1-й квартал 2018 року (№9075489753) (далі - "Декларація №1"); за півріччя 2018 року (№9162603073) (далі - "Декларація №2").
Як зазначено судом вище, Окружним адміністративним судом міста Києва рішенням від 27 червня 2018 року у справі №826/4423/17 зобов'язано податковий орган здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків - ТОВ "Ріглі Україна", відобразивши на особовому рахунку платника податків переплату з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 26 366 915,00 грн., яка зазначена ТОВ "Ріглі Україна" у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (рядок 14 декларації) та наявну переплату з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 27 966 808,00 грн., яка зазначена ТОВ "Ріглі Україна" у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (рядок 14 декларації)
Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено наявність у позивача фактичної переплати з податку на прибуток підприємств за 2013 і 2014 роки та факт невідображення податковим органом цих переплат в інтегрованій картці платника податків, а відповідно не врахування податковим органом такої переплати в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України.
Як вбачається з листа від 25.03.2025 №28518/6/26-15-04-06-06 відповідач виконав судове рішення та здійснив коригування в інтегрованій картці платника податків позивача 01.12.2020. Крім того, зазначені обставини, також підтверджуються відповідачем і в апеляційній скарзі.
Отже, відповідачем не враховано погашення позивачем податкових зобов'язань, зазначених в декларації №1 (а.с.100-101) за рахунок переплати, відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, що підтверджується заявою позивача від 11.05.2018 (а.с.12), та зазначених в декларації №2 (а.с.102-103) за рахунок переплати, що підтверджується заявою позивача від 03.08.2018 (а.с.13), а також грошовими коштами, а саме платіжним дорученням від 16.08.2018 №200000144 (а.с.14).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про помилковість тверджень суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог податкового законодавства і в цій частині, а отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.09.2019 №003692410 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Проаналізувавши доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Також, апелянтом не зазначено посилання щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при винесенні рішення. Також, апелянтом не вказано що саме не було досліджено чи не встановлено судом.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 06.10.2025.