П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2908/25
Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г. В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 420/2908/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які полягали у нарахуванні на користь ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій в розмірі 1000 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок розміру належної разової грошової виплати ОСОБА_1 до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій, а саме нарахувати її у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у 2024 році - 11 805 грн (одинадцять тисяч вісімсот п'ять) грн та виплатити на користь ОСОБА_1 - 10 805 грн (десять тисяч вісімсот п'ять) грн з урахуванням виплаченої ОСОБА_1 частини зазначеної виплати в сумі - 1000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.07.2019.
21.08.2024 на картковий рахунок ОСОБА_1 , на який він отримує грошове забезпечення як військовослужбовець, надійшла Виплата в сумі - 1000 (одна тисяча) грн.
Оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, Виплата була зарахована Відповідачем за місцем проходження служби шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_2 , який у свою чергу перерахував отримані від Відповідача кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 для отримання грошового забезпечення.
При цьому відповідачем за позовом є саме Головне управління ПФУ в Херсонській області, позаяк грошові кошти на здійснення Виплати були виділені з Державного бюджету саме йому, як розпоряднику коштів.
Виплата за своїм змістом не відноситься до грошового забезпечення військовослужбовця, на яке грошові кошти виділяються Міністерством оборони України.
Розмір Виплати був визначений відповідачем згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році", а саме для учасників бойових дій - 1000 грн.
Вважаючи, що розмір Виплати мав би складати п'ять мінімальних пенсій за віком, а не 1000 грн, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку.
Проте, як випливає із відповіді від 21.01.2024 на заяву ОСОБА_1 , відповідач вважає свої дії правомірними та фактично відмовив позивачу у здійсненні перерахунку.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги вважаються такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до Закону України від 20.03.2023 № 2983-IX “Про внесення змін до деяких законів України, щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» ч. 5 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: “Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551.
Крім того, Головне управління звертає увагу суду на механізм нарахування та виплати щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій до Дня Незалежності України.
Отже, відповідно до порядку здійснення виплати, щороку до 1 серпня Міністерство оборони, Головне управління Національної гвардії, Національна поліція, Служба безпеки, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Державної прикордонної служби та інші військові формування подають Пенсійному фонду України інформацію про осіб, які мають право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України. На підставі поданої інформації Пенсійний фонд України здійснює виплату шляхом перерахування коштів на відповідні небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій - якщо отримувачем грошової виплати є діючий військовослужбовець, поліцейський, особа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідач також зазначає, що Позивач не є пенсіонером, а наразі проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.07.2019.
В липні 2024 року Головним управлінням від ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано інформацію від 22.07.2024 вих. № 10/2/260, щодо осіб (за категоріями), які мають право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України (крім пенсіонерів) відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1396 “Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах», де зазначено кількість осіб (без прізвищ та інших даних) та розраховано суму виплати ( загальну).
Головним управлінням, “замовлену» суму, перераховано на розрахунковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшої виплати військовослужбовцям. Жодних самостійних розрахунків Головним управлінням не здійснювалось. Отже, відповідно до вказаних фактичних обставин Головним управлінням виконано всі передбаченні дії відповідно до норм чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність Відповідача, щодо невиплати Позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими нормами чинного законодавства, а відтак задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2025 у справі № 420/2908/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які полягали у нарахуванні на користь ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій в розмірі 1000 грн.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок розміру належної разової грошової виплати ОСОБА_1 до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій, а саме нарахувати її у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у 2024 році - 11 805 грн (одинадцять тисяч вісімсот п'ять) грн та виплатити на користь ОСОБА_1 - 10 805 грн (десять тисяч вісімсот п'ять) грн з урахуванням виплаченої ОСОБА_1 частини зазначеної виплати в сумі - 1000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу здійснена відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на таку, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.07.2019.
21.08.2024 на картковий рахунок ОСОБА_1 , на який він отримує грошове забезпечення як військовослужбовець, надійшла Виплата в сумі - 1000 (одна тисяча) грн.
Вважаючи, що розмір виплати мав би складати п'ять мінімальних пенсій за віком, а не 1000 грн, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку.
Проте, як випливає із відповіді від 21.01.2024 на заяву ОСОБА_1 , відповідач вважає свої дії правомірними та фактично відмовив позивачу у здійсненні перерахунку.
Вказані дії ГУ ПФУ в Херсонській області, щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати разової грошової виплати, послугували підставою для звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на висновки та сталу практику Верховного Суду дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно зі ст.2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Так, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Згідно зі ст.4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Статтею 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, передбачені ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зокрема, ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачається учасникам бойових дій щорічна разова грошова допомога.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням ч. 4 ст. 12 наступного змісту: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком».
В подальшому, ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Втім, Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 внесені зміни до ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» шляхом викладення норми в наступній редакції: “Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На виконання вищенаведених норм, Кабінетом Міністрів України 28.12.2023 прийнято постанову №1396 “Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах» (далі - Постанова №1396).
Постановою №1396, відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного кодексу України, затверджений Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань».
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України 02.04.2024 прийнята постанова №369 “Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» (далі - Постанова №369).
Відповідно до Постанови №369 , разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах:
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Вирішуючи спірні правовідносини у даній справі, суд першої інстанції, врахував висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23, де позивачем була особа, яка звернулась за проведенням перерахунку та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, відповідачем є орган Пенсійного фонду України, спірні відносини стосуються проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік.
В цій справі Верховний Суд зробив такі висновки:
«Порівнюючи дві редакції частини 5 статті 13 Закону №3551-XII з одного боку видається, що разова щорічна грошова допомога до Дня Незалежності України, що передбачена чинною частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №2983-ІХ, за своєю назвою, тобто суто за формальним критерієм, є новим видом соціального забезпечення.
З іншого боку, за своїм змістом та ознаками (щорічна системність; разовий характер; обов'язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) вона є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалась особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п'ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ.
Оскільки частина цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новою у правовому регулюванні питання застосування згаданої пільги для ветеранів війни, то наявні підстави вважати, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України є зміненою за умовами та підставами виплати щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ (а не через бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій).
Отже, за своєю природою передбачена частиною 5 статті 13 №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Відтак запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.».
Таким чином, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі 440/14216/23, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю природою передбачена ч.5 ст.13 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23 було задоволено апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області та скасовано рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2024.
Скасовуючи рішення Верховного Суду від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
« 81. Підсумовуючи висновки, сформульовані Конституційним Судом України в наведених рішеннях, можна узагальнити, що держава, базуючись на існуючих фінансово-економічних можливостях, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тож в разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте, держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, що відповідають людській гідності. Одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист, є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються передусім внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішні та внутрішні економічні й політичні чинники.
104. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначає, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог п.5 ч.1 ст.6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
106. Передбачена ч.5 ст.13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
107. Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 ч.1 ст.46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
108. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена ч.5 ст.13 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
109. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
110. Так, Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати зазначений вид державної допомоги, змінювати її розмір, механізми її нарахування та надання, оскільки така допомога не закріплена в Конституції України, а визначається у законах відповідно до соціальної політики держави.
112. Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила ч.5 ст.13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.
128. Враховуючи усталену практику ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вимога позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни на отримання одноразової грошової виплати підпадає під дію статті 1 Протоколу №1 і може вважатися «володінням» у розумінні цього правила. У справі, рішення в якій переглядається, питання полягає в тому, чи може твердження позивача про те, що він мав право на отримання такої виплати в більшому розмірі, становити втручання у мирне володіння майном у значенні цього положення, і якщо так, то чи було таке втручання законним і чи переслідувало легітимну мету «в інтересах суспільства», а також чи було воно пропорційним меті, якої прагнули досягти.
129. Так, зменшення соціальної виплати позивачу на підставі відповідних законодавчих змін не становить «позбавлення майна» у розумінні статті 1 Протоколу №1, а його потрібно розглядати як втручання у право позивача на мирне володіння майном у розумінні ст.1 Протоколу №1, яке має бути виправданим.
136. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України у 2023 році її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
142. Отже, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.
143. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої ч.5 ст.13 Закону №3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.
174. Розглядаючи цю зразкову справу, Верховний Суд як суд першої інстанції належно не встановив правової природи щорічної грошової виплати, передбаченої ч.5 ст.13 Закону №3551-XII, яка є додатковою державною допомогою, має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян.
175. Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ як спеціального закону.
177. Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не врахував, що в разі викладення норми закону в новій редакції, попередня її редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цієї норми.
178. Тож норма ч.5 ст.13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-XIV діяла до набрання чинності «новою» нормою ч.5 ст.13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ, а саме до 15.04.2023 року - дня, наступного за днем опублікування Закону №2983-ІХ. Із зазначеної дати змінилося законодавче регулювання спірних правовідносин, зокрема в частині визначення порядку та розміру виплат разової грошової допомоги до Дня Незалежності України.
179. Верховний Суд, не врахувавши положення Закону №2983-ІХ, які є чинними та не визнані неконституційними, помилково зобов'язав відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.5 ст.13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-XIV, яка є нечинною. Тобто суд поклав на відповідача зобов'язання виконувати нечинну норму Закону №3551-ХІІ, що не ґрунтується на нормах законодавства та порушує принцип юридичної визначеності.».
Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду , які є обов'язковими до врахування судами під час вирішення спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які полягали у нарахуванні на користь ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій в розмірі 1000 грн є правомірними.
Враховуючи наведене, апеляційний суд висновує, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які полягали у нарахуванні на користь ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій в розмірі 1000 грн та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок розміру належної разової грошової виплати ОСОБА_1 до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій, а саме нарахувати її у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у 2024 році - 11 805 грн (одинадцять тисяч вісімсот п'ять) грн та виплатити на користь ОСОБА_1 - 10 805 грн (десять тисяч вісімсот п'ять) грн з урахуванням виплаченої ОСОБА_1 частини зазначеної виплати в сумі - 1000 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставами для скасування судового рішення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 420/2908/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк