П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18696/25
Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 420/18696/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Одеській області: № Л9854804-2404-1502 від 15.12.2021 на загальну суму 166 334,14 грн.; №854803-2404-1502 від 15.12.2021 на загальну суму 42 748,64 грн.; №1952709-2410-1502 від 13.10.2022 на загальну суму 24 195,53 грн.; № 1952710-2410-1502 від 13.10.2022 на загальну суму 208 078,00 грн; №1952711-2410-1502 від 13.10.2022 на загальну суму 22 827,28 грн.
Разом із позовною заявою до суду позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.06.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без руху, у зв'язку з тим, що позивач пропустив строки звернення з даним адміністративним позовом до суду та надав 10-денний термін для усунення недоліків по справі.
26.06.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків по справі та поновлення строку звернення до суду, згідно якої представник вказав, що про наявність наведених податкових повідомлень рішень позивачу не було відомо, оскільки позивач їх не отримував. Представник позивача вказав, що позивач не отримував судові виклики по справі № 420/37123/23 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 464183,59 грн., який виник на підстав вищезазначених податкових повідомлень - рішень, а з корінців зазначених податкових повідомлень рішень вбачається, що поштові документи надсилалися за адресою: АДРЕСА_1 . З позовної заяви Головного управління ДПС в Одеській області по справі № 420/37123/23 також вбачається, що адресою відповідача зазначено АДРЕСА_1 . Проте, як вказав представник позивача, вказані податкові повідомлення рішення та судові виклики по справі № 420/37123/23 позивачу не вручалися та фактично не отримувалися, оскільки згідно отриманої довідки з Саратської селищної ради від 13.05.2025 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але не проживає. Про наявність вимог до позивача з боку Головного управління ДПС в Одеській області стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості. За таких обставин, як вказав представник позивача, саме від зазначеної події відповідач почав вчиняти активні дії, спрямовані на з'ясування обставин підстав виникнення заборгованості перед бюджетом. Водночас, позивач не мав у своєму розпорядженні земельних ділянок, а підприємницьку діяльність припинив 20.08.2014 (що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), тому не мав підстав очікувати від Головного управління ДПС в Одеській області будь-яких претензій чи вимог щодо сплати до бюджету. Крім того, представник позивача просив звернути увагу суд, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із воєнною агресією проти України запроваджено воєнний стан, який наразі продовжується.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.07.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернув позивачу.
Постановляючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/37123/23 від 04.12.2024 задоволено адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу; стягнуто з Фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості з орендної плати з фізичних осібу розмірі 464 183 грн. 59 коп. на бюджетний рахунок UА378999980334119815000015722 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Сарата/18010900.
Зазначене рішення, яким встановлено, що ухвали суду від 02.02.2024 та від 02.07.2024 направлені за адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 та вручені особисто 20.02.2024, 30.07.2024 року, не оскаржено та набрало законної сили.
Тобто, позивачу фактично мало стати відомо про прийняття відносно нього оскаржуваних податкових повідомлень - рішень ще у лютому 2024 року.
Окрім того суд вказав, що положеннями Податкового кодексу України передбачено обов'язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси, а відтак, посилання на те, що позивач фактично не проживає за вищезазначеною адресою і не отримував як ухвали так і рішення контролюючого органу, є безпідставними.
Також суд вказав, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки, не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Як зазначив суд, у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено конкретних причин неможливості звернення до суду вчасно через запровадження воєнного стану.
За викладених обставин, суд визнав наведені позивачем у заяві про усунення недоліків підстави пропуску строку звернення до суду неповажними та дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, відповідно до положень частини 2 статті 123 КАС України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано, що позивач спірні податкові повідомлення-рішення та судові виклики по справі № 420/37123/23 не отримував, оскільки згідно отриманої довідки Саратської селищної ради від 13.05.2025 позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , але не проживає.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк для оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (адміністративне оскарження) становить місяць з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України.
Поряд з цим, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тотожні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.
Згідно з частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Частинами 1-2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зазначає, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач, звернувся до суду із вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень № Л9854804-2404-1502 від 15.12.2021 на загальну суму 166 334,14 грн.; №854803-2404-1502 від 15.12.2021 на загальну суму 42 748,64 грн.; №1952709-2410-1502 від 13.10.2022 на загальну суму 24 195,53 грн.; № 1952710-2410-1502 від 13.10.2022 на загальну суму 208 078,00 грн; №1952711-2410-1502 від 13.10.2022 на загальну суму 22 827,28 грн.
Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, у провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/37123/23 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 464183,59 грн, який виник на підстав вищезазначених податкових повідомлень-рішень.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04.12.2024 у справі № 420/37123/23 задовольнив адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу; стягнув з Фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості з орендної плати з фізичних осібу розмірі 464 183 грн. 59 коп. на бюджетний рахунок UА378999980334119815000015722 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Сарата/18010900.
У наведеному рішенні судом встановлено, що ухвали суду від 02.02.2024 та від 02.07.2024 направлені за адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 та вручені особисто 20.02.2024, 30.07.2024.
Згідно даних ЄДРСР рішення набрало законної сили 06.01.2025.
З огляду на викладене, встановлені Одеським окружним адміністративним судом обставини щодо отримання особисто процесуальних документів у справі № 420/37123/23 предметом якої був податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями, які є предметом позову у справі що розглядається, є преюдиційними під час розгляду даної справи та не підлягають доказуванню.
З огляду на викладене, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає, що позивач фактично повинен був дізнатись про прийняття відносно нього оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ще у лютому 2024 року, під час розгляду справи № 420/37123/23, про існування якої був повідомлений у встановлений процесуальний Законом спосіб.
За наведеного, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та наявність підстав для повернення позову на підставі частини 2 статті 123 КАС України.
Принагідно, апеляційний суд зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Апеляційний суд зазначає, що переоцінка в рамках даної справи апеляційним судом обставин щодо повідомлення Одеським окружним адміністративним судом позивача про розгляд справи № 420/37123/23, предметом якої був податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями, які є предметом позову у справі що розглядається, які встановлені судом у рішенні суду, котре набрало законної сили, призведе до порушення принципу «res judicata», тобто принципу остаточності судового рішення, що є неприпустимим.
За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 420/18696/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк