П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10467/25
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі № 420/10467/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця);
- зобов'язати Головне управління Державної служби з України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), та здійснити виплату відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року без застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації різниці в розмірі 5205,03 гривень, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації різниці в розмірі 5205,03 гривень, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 2015 року по 25 листопада 2019 року він проходив службу в головному управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області на посаді водія 39 державної пожежно-рятувальної частини. 25 листопада 2019 року наказом начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області № 607-ос ОСОБА_1 на підставі пункту 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, звільнений зі служби цивільного захисту і знятий з усіх видів забезпечення з 25 листопада 2019 року. Під час проходження служби в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області з 01 грудня 2015 року по 25 листопада 2019 року йому нараховувалась і виплачувалась індексація грошового забезпечення без врахування січня 2008 року і березня 2018 року як базових місяців для обрахунку індексації грошового забезпечення і без урахування індексації-різниці (фіксованої індексації). 13 січня 2025 року він звернувся до відповідача з заявою щодо надання відомостей про його грошове забезпечення в період 2015-2019 років, а також з пропозицією добровільно здійснити перерахунок його індексації грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року і березня 2018 року як базових місяців для обрахунку індексації грошового забезпечення і з урахуванням індексації-різниці (фіксованої індексації). Проте, 28 січня 2025 року відповідачем надано інформацію про нараховане і виплачене грошове забезпечення в період 2015-2019 років із зазначенням усіх його складових, при цьому зазначивши, що індексація грошового забезпечення йому виплачувалась відповідно до чинного законодавства і підстав для перерахунку такої індексації грошового забезпечення відсутні.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що з січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався. Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів. України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року. Отже, відповідно до приписів Порядку №1078. січень 2008 року с базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року. Представник відповідача зазначив, що вказана правова позиція не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки під час її формування Верховним Судом не було враховано, що збільшення грошових доходів військовослужбовців у спірний період відбулось не за рахунок збільшення посадових окладів, а за рахунок збільшення додаткових видів грошового забезпечення, а саме премій. Вказані висновки підтверджуються довідкою про розмір грошового забезпечення позивача. відповідно до якої розмір його грошового забезпечення в 2017 році було збільшено порівняно в 2016 роком. Отже, з урахуванням значного підвищення щомісячного грошового забезпечення позивача 01.01.2016, суд може дійти висновку, що під час визначення величини приросту споживчих пін необхідно застосовувати індекси споживчих цін починаючи з січня 2016 року.
Окрім того, представник відповідача зазначив, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, який встановлено у розмірі 103%. При базовому місяці березень 2018 року величина приросту ІСЦ для проведення індексації з'являється у грудні 2018 року. Тому у Головного управління підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період березень-листопад 2018 року відсутні. Крім того, позивачу із липня 2019 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в межах кошторисних призначень, про що зазначено в наданій позивачем до суду довідці. Щодо позиції позивача про нарахування та виплату індексації-різниці грошового! забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.11.2019 у фіксованій величині. Позивачем зазначено, що "Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на (01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.1 Тобто: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн. Таким чином, розмір індексації грошового забезпечення, яка мала скластися в березні 2018 року, складає 4463,15 грн. Позивач самостійно провів розрахунок підвищення доходу у березні 2018 року, вирахував суму індексації-різниці, про що зазначив у позовній заяві. При цьому, зазначає щомісячну суму індексації-різниці 5205,03 грн., що є більшим за максимально можливий розмір індексації у березні 2018 розміром у 4463,15 грн. Тобто, позивач невірно провів розрахунок можливої встановленої індексації-різниці.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17.06.2025 у справі № 420/10467/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року без застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації різниці в розмірі 3721,27 гривень, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язав Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації різниці в розмірі 3721,27 гривень, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції помилково виснував про відсутність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018;
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.11.2019;
- суд першої інстанції не врахував, що оскільки розмір підвищення доходу позивача має від'ємне значення, -741,88, то сума індексації грошового забезпечення має складати 5205,03 грн (4463,15 грн - (-741,88 грн);
Також, не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції помилково не врахував, що відсутні правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.11.2019, оскільки поріг індексації не перевищував 103 %;
- суд першої інстанції не врахував, що позивачу нараховувалось грошове забезпечення та індексація в межах бюджетних асигнувань;
- суд першої інстанції не врахував, що позивач був особою начальницького складу, якому присвоєно спеціальне звання служби цивільного захисту, а не працівником, а відтак положення КЗпП на позивача не поширюються.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу в Головному управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області, що підтверджується витягом з наказу (по особовому складу) №601о/с від 20.11.2019.
Зі змісту позову вбачається, що 13.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області щодо надання відомостей про його грошове забезпечення в період 2015 - 2019 років, а також з пропозицією добровільно здійснити перерахунок його індексації грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року і березня 2018 року як базових місяців для обрахунку індексації грошового забезпечення і з урахуванням індексації-різниці (фіксованої індексації).
28.01.2025 ГУ ДСНС в Одеській області листом №6001.1-605/6017/5 повідомили, що індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця листопад 2015 року/ березень 2018 року проводилась згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (зі змінами) та наказами ДСНС України від 25.02.2015 №108, від 31.12.2015 № 670, від 06.01.2016 № 9, від 29.12.2016 №707 в межах кошторисних призначень. Відповідно до діючого законодавства України інші суми нарахування та виплати індексації за період з 01 грудня 2015 року по 25 листопада 2019 року не передбачені.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідачів, звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правильно визначено березень 2018 року, як місяць, для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базовий» місяць) позивачу за період з 01.03.2018 по 25.11.2019, однак не належно розраховано індексацію-різниці його грошового забезпечення.
За наведеного, суд першої інстанції вважав протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 25.11.2019 у повному обсязі.
При цьому, враховуючи, що за період з 01.03.2018 по 25.11.2019 позивачу неправильно розрахована індексація грошового забезпечення, суд виснував, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.11.2019, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у розмірі 3721,27 грн щомісячно.
Колегія суддів частково не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ключові питання щодо індексації грошового забезпечення позивача, які потребують вирішення в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги, стосуються:
- визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018;
- визначення березня 2018 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.11.2019;
- уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати й розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 06.12.2018;
- поширення на позивача положень ст. 233 КЗпП за умови, що останній був особою начальницького складу, якому присвоєно спеціальне звання служби цивільного захисту, а не працівником;
- обов'язку відповідача виплачувати позивачу індексацію за умови відсутності бюджетних асигнувань.
Вирішуючи спірні питання колегія суддів виходить з таких міркувань.
Щодо визначення січня 2008 року та березня 2018 року місяцями, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 25.11.2019 відповідно.
Так, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави колегії суддів дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що індексація грошового забезпечення за грудень 2015 - лютий 2018 нараховувалась з урахуванням базових місяців при проведенні індексації: листопад 2015 року, січень 2016 року, січень 2017 року, жовтень 2018 року, січень 2018 року (а.с. 32-33).
При цьому, за період з 01.03.2018 по 25.11.2019 індексація грошового забезпечення за березень 2018 - листопад 2019 нараховувалась з урахуванням базових місяців при проведенні індексації: березень 2018 року, січень 2019 року, серпень 2019 року.
Також, апеляційним судом встановлено, що з січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Посадовий оклад змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту.
Таким чином, останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, а відтак для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту.
Тобто нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 має відбуватись з одночасним визначенням січня 2008 року, як базового місяця для проведення індексації.
При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.11.2019 має відбуватись з одночасним визначенням березня 2018 року, як базового місяця для проведення індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21 та у постанові від 28.09.2022 по справі № 400/1119/21.
При цьому, суд наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Разом з тим, наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а також за період з 01.03.2018 по 25.11.2019 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення -березень 2018 року.
Щодо уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 25.11.2019.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачці цей вид індексації за період з 01.03.2018 по 25.11.2019.
Апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Як вбачається з матеріалів справи, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 10343,34 грн, а в березні 2018 року становило 9601,46 грн.
Відтак, грошовий дохід позивача в березні 2018 року не збільшився.
В свою чергу, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Враховуючи те, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (0,00 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн) позивач має право на отримання суми індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 25.11.2019 у сумі 4463,15 грн в місяць.
З наведених вище мотивів колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги позивача та відповідні розрахунки індексації різниці, позаяк такі не відповідають положенням пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відтак, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції хоча і правильно дійшов висновку про наявність у позивача права індексацію-різницю у спірний період, однак помилково визначив суму такої індексації різниці.
Щодо обов'язку відповідача виплачувати позивачу індексацію за умови з відсутністю бюджетних асигнувань.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відтак, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
За наведеного, посилання апелянта - ГУ ДСНС в Одеській області на неможливість виплати позивачу індексації грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань є безпідставними.
Щодо тверджень відповідача про неможливість поширення на позивача положень КЗпП України за умови, що останній був особою начальницького складу, якому присвоєно спеціальне звання служби цивільного захисту, а не працівником.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
За наведеного є помилковими доводи відповідача про непоширення положень КЗпП України на позивача, як особу начальницького складу, якому присвоєно спеціальне звання служби цивільного захисту, та на спірні правовідносини.
У силу пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність права позивача на індексацію-різницю, проте помилково дійшов висновку в частині визначення суми такої індексації на місяць за спірний період, а також помилково виснував про відсутність у позивача права на отримання індексації з урахуванням місяця підвищення доходу - січня 2008 року, березня 2018 року, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, ухваливши нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області слід залишити без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі № 420/10467/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язати Головне управління Державної служби з України в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6, код ЄДРПОУ 38643633) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.11.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язати Головне управління Державної служби з України в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6, код ЄДРПОУ 38643633) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 25.11.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.11.2019, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6, код ЄДРПОУ 38643633) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 25.11.2019 у сумі 4463,15 грн на місяць, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик