П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19666/25
Категорія 109010000Головуючий у суді І інстанції: Бездрабко О.І. час і місце ухвалення: м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКУС ЛОДЖИСТІК" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКУС ЛОДЖИСТІК" до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій заявник просив заборонити Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради самостійно чи з залученням інших осіб до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі за позовом ТОВ "ФОКУС ЛОДЖИСТІК" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та про визнання протиправним та скасування вимоги (припису) № 140007 від 28 квітня 2025 року про демонтаж тимчасової споруди, виданої Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, здійснювати демонтаж тимчасової споруди, розташованої за адресою: м.Одеса, провулок Дур'янівський (Кренкеля) 2/1.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ФОКУС ЛОДЖИСТІК" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що тимчасова споруда, розміщена ТОВ "ФОКУС ЛОДЖИСТІКС» за адресою: м. Одеса, провулок Дур'янівський (колишній Кренкеля), 2/1 по-перше, не є самочинно зведеною, та по-друге, оскаржуваними документами не наведено жодних фактичних доказів неправомірності її розміщення. Важливим аспектом є той факт, що ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС» законно користується зазначеною тимчасовою спорудою на підставі чинного Висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів №04-11/688 від 01.08.2024 року. Вказаний Висновок є офіційним документом, виданим уповноваженим органом, який підтверджує можливість та законність розміщення тимчасової споруди на конкретній ділянці, визначає відповідність споруди вимога чинного законодавства та містобудівної документації, а також надає Товариству право на здійснення господарської діяльності на відповідному місці протягом п'ять років.
Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року винесена законно та обґрунтовано, а тому підстави для її скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що апелянт дійшов хибного висновку стосовно законності розміщення тимчасової споруди, вважаючи що Висновок щодо можливості установки тимчасових споруд за конкретною адресою є підставою для правомірного розміщення тимчасової споруди. Так, навмисно упускається факт того, що Управління надало позитивний висновок щодо можливості установки тимчасових споруд за конкретною адресою саме за умови наявності паспорту прив'язки, виданого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Позивач, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій заявник просив заборонити Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради самостійно чи з залученням інших осіб до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі за позовом ТОВ "ФОКУС ЛОДЖИСТІК" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та про визнання протиправним та скасування вимоги (припису) № 140007 від 28 квітня 2025 року про демонтаж тимчасової споруди, виданої Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, здійснювати демонтаж тимчасової споруди, розташованої за адресою: м.Одеса, провулок Дур'янівський (Кренкеля) 2/1.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.05.2025 р. № 01-08/3-8 та вимога (припис) № 140007 від 28.04.2025 р. винесені без належних правових підстав та з порушенням порядку, а тому не вжиття заходів забезпечення позову призведе до незаконного демонтажу об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 , що в подальшому може ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції при відмові в задоволені заяви про забезпечення позову зазначив, що заява про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Мотиви для вжиття заходів забезпечення позову, а також підстави, які б свідчили про те, що невжиття судом таких заходів ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи заявником не наведено. При цьому, в разі демонтажу тимчасової споруди та прийняття позивного для позивача рішення за результатами розгляду справи, позивач не позбавлений права заявити до відшкодування понесені ним витрати. Щодо доводів позивача про протиправність рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.05.2025 р. № 01-08/3-8 та вимоги (припис) № 140007 від 28.04.2025 р., то суд зауважує питання правомірності цих рішень може бути перевірена тільки під час судового розгляду справи по суті.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 ч. 1 п. 3, 4 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 13.03.2020 у справі №1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 22.10.2020 у справі №640/1304/20, від 24.11.2020 у справі №640/9636/20, від 11.03.2021 у справі №260/1168/19.
Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Верховний Суд в постанові від 09 лютого 2024 року по справі №420/5101/23 зазначив, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
В постанові від 19.09.2024 року по справі №440/3038/24 Верховний Суд зазначив, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник вказує, що рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.05.2025 р. № 01-08/3-8 та вимога (припис) № 140007 від 28.04.2025 р. винесені без належних правових підстав та з порушенням порядку, а тому не вжиття заходів забезпечення позову призведе до незаконного демонтажу об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 , що в подальшому може ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Отже, обґрунтування вказаної заяви по суті тотожне обґрунтуванню позовних вимог, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті позову, який буде пред'являтися і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Щодо доводів позивача про протиправність рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.05.2025 р. № 01-08/3-8 та вимоги (припис) № 140007 від 28.04.2025 р., колегія суддів зазначає, що питання правомірності цих рішень може бути перевірена тільки під час судового розгляду справи по суті.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Мотиви для вжиття заходів забезпечення позову, а також підстави, які б свідчили про те, що невжиття судом таких заходів ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи заявником не наведено. При цьому, в разі демонтажу тимчасової споруди та прийняття позивного для позивача рішення за результатами розгляду справи, позивач не позбавлений права заявити до відшкодування понесені ним витрати.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКУС ЛОДЖИСТІК", - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року по справі № 420/19666/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький