іменем України
08 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/728/25
Головуючий у першій інстанції - Парфененко О. Я.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1487/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення позивачем 23 років.
Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що відповідач являється його батьком. У 2024 році позивач вступив до Сосницького професійного аграрного ліцею Чернігівської області на денну форму навчання з терміном навчання до 27 лютого 2026 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилося 18 років, і батько перестав виконувати обов'язки щодо матеріального утримання заявника. У зв'язку з тим, що ст. 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина на час його навчання.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 квітня 2025 року і до 27 лютого 2026 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність наведених у рішенні висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити оскаржуване рішення в частині визначення розміру аліментів, зменшивши його з 1/6 до 1/10 частини його заробітку.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 182, 199 СК України щодо встановлення обставин, наявність яких передбачає визначення розміру аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, та не врахував, що син навчається дистанційно, тому має можливість працювати і заробляти кошти на власні потреби. Отже, дистанційна форма навчання дозволяє сину утримувати себе самостійно. Відповідне клопотання відповідача про витребування довідки з навчального закладу районним судом проігноровано.
Скаржник вважає, що обов'язок з утримання дитини, що навчається, повинен покладатися на обох батьків, а не лише на нього. Указує, що наразі відповідач виплачує заборгованість зі сплати аліментів, що стягувалися з нього на утримання сина ОСОБА_1 до досягнення ним повноліття, яка виникла не з його вини. Щомісяця у рахунок погашення цієї заборгованості з нього утримується 12 000 грн. Крім того, ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання молодшого сина, ОСОБА_3 , 2016 року народження.
Позивачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_4 та повнолітнього ОСОБА_1 , який продовжує навчання та потребує додаткової матеріальної допомоги, оскільки інших доходів, рухомого чи нерухомого майна не має. Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття, а тому визначення аліментів у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не може бути застосовано.
Дійшовши висновку про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/6 частини його доходу, суд урахував наявність у відповідача ще однієї дитини та наявність постійного доходу, що надає можливість утримувати сина до закінчення ним навчання.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що ОСОБА_2 з 23 вересня 2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 8).
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 являються батьками повнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).
З 01 вересня 2024 року ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання в Сосницькому професійному аграрному ліцеї Чернігівської області за професією «Кухар. Кондитер», термін закінчення навчання - 27 лютого 2026 року, на повному державному утриманні ОСОБА_1 не перебуває, що підтверджено довідкою навчального закладу від 25 березня 2025 року (а.с. 5).
ОСОБА_2 являється батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 31).
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 грудня 2024 року змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1/5 частини всіх видів доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 на утримання дитини - ОСОБА_4 до 1/5 частини всіх видів доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 31зворот-33). За обставинами, встановленими судом, з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_6 , 2007 року народження, у розмірі 1/4 частини його доходу на підставі рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2012 року.
Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_1 від 24 вересня 2024 року ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у військовій частині з 21 серпня 2024 року по теперішній час (а.с. 57 зворот).
Довідкою про доходи від 25 червня 2025 року, виданою в/ч НОМЕР_1 , підтверджено, що загальна сума нарахованого доходу ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2024 року по 31 травня 2025 року становить 276 263,70 грн. Загальна сума доходу відповідача за указаний період за винятком аліментів становить 162 764,79 грн (а.с. 57).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Статтею 53 Конституції України встановлено, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Главою 16 СК України визначений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.
Так, відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст. 187, 189-192, 194-197 СК України (ч. 1 ст. 201 цього Кодексу).
У частині 2 ст. 182 СК України наведено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20347/20 наголосив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16).
З системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню наступні обставини: потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, у повній мірі проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
У справі встановлено, що відповідач являється батьком повнолітньої дитини - позивача у справі, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 01 вересня 2024 року навчається у Сосницькому професійному аграрному ліцеї на денній формі навчання.
До дати повноліття позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на його утримання з відповідача на підставі рішення Менського районного суду від 30 жовтня 2012 року стягувалися аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу щомісяця. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 грудня 2024 року визначений судом розмір аліментів, який стягувався з відповідача на утримання ОСОБА_6 , було зменшено до 1/5 частини всіх видів заробітку щомісячно.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що після повноліття батько перестав надавати йому матеріальну допомогу, незважаючи на те, що позивач продовжує навчатися та потребує фінансової підтримки.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на час вирішення спору є військовослужбовцем, отримує стабільний щомісячний дохід. Відповідач є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2016 року народження, на утримання якого на підставі судового рішення сплачує аліменти у розмірі 1/5 частини сукупного доходу.
І у відзиві на позовну заяву (а.с. 29), і в апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що через наявність ще одного неповнолітнього утриманця та дистанційне навчання старшого сина, яке, на думку відповідача, надає позивачу можливість заробляти кошти на власні потреби, він спроможний сплачувати аліменти на період навчання старшого сина у розмірі 1/10 частини свого доходу.
Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. Отже, розмір аліментів на навчання повинен буди достатнім та необхідним.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, дійшов правильного висновку про те, що у зв'язку з навчанням в університеті на денній формі у Сосницькому професійному аграрному ліцеї Чернігівської області ОСОБА_1 не має можливості працевлаштуватися та отримувати власний дохід. Твердження скаржника про можливість працевлаштування позивача належними доказами не підтверджено, а тому є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення. Навчання, крім побутових витрат, також потребує коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення грошей на харчування. Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про потребу ОСОБА_1 у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції, вірно врахувавши рівність обов'язку батьків щодо утримання позивача, який продовжує навчання, матеріальне становище відповідача, що працевлаштований та отримує стабільний дохід, перебування на утриманні скаржника неповнолітнього сина ОСОБА_3 , дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/6 частки всіх видів його доходу. Крім цього, саме наявність на утриманні ОСОБА_2 неповнолітнього сина ОСОБА_9 суд першої інстанції взяв до уваги при вирішенні цього спору, зменшивши заявлений позивачем до стягнення розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частини сукупного доходу відповідача.
Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про наявність у позивача можливості працювати, зважаючи на дистанційну форму навчання, з оглядку на таке.
Дистанційне навчання - це форма освіти, яка передбачає взаємодію учасників (студентів та викладачів) освітнього процесу на відстані за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, таких як Інтернет, а також відео, аудіо та інших цифрових засобів. Така форма навчання надає можливість здобувати освіту без фізичної присутності в освітньому закладі, роблячи процес доступнішим та гнучкішим, хоча й вимагає високого рівня самостійності та мотивації від учня.
Отже, хоча при дистанційному навчанні присутність учня в освітньому закладі виключається, проте зобов'язує його щоденно брати участь в онлайн-заняттях за встановленим розкладом у програмах Zoom, Google Meet чи на схожих платформах, що, відповідно, потребує такої ж кількості часу, як і при безпосередньому відвідуванні навчального закладу. Таким чином, здобуття ОСОБА_1 освіти дистанційно відрізняється від очної (денної) форми навчання лише фізичною відсутністю здобувача освіти у навчальному закладі. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що освітній процес у Сосницькому професійному аграрному ліцеї відбувається дистанційно.
Не впливають на вирішення цього спору доводи відповідача про сплату ним заборгованості за аліментами на утримання ОСОБА_1 до його повноліття, що становить значну суму утримань із заробітку. Обов'язок сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини визначено законодавчо, борг за аліментами не залежить від досягнення дитиною повноліття та не зникає автоматично. Порядок утримання коштів визначає виконавець. Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що загальна сума доходу відповідача за указаний період за винятком аліментів становить 162 764,79 грн.
Матеріали справи не містять доказів того, що за станом здоров'я ОСОБА_2 не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), як це визначив районний суд.
Ураховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з тим, що визначений судом до стягнення з відповідача розмір аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення витрат позивача на навчання і, разом із тим, співмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є механізмом забезпечення реалізації особою права на освіту та узгоджується із соціальною спрямованістю держави.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко