Єдиний унікальний номер справи: 650/1195/25 Головуючий в І інстанції: Хомик І.І.
Номер провадження: 22-ц/819/851/25 Доповідач: Базіль Л.В.
01 жовтня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді (судді-доповідача): Базіль Л.В.
суддів: Бездрабко В.О., Приходько Л.А.,
секретар судового засідання: Андреєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хомик О.О. у справі № 650/1195/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
28 лютого 2025 року ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Бєлікова Андрія Андрійовича звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», в якому просила:
- розірвати Договір оренди землі від 19 січня 2007 року №4АА002463-040771600001, який укладений між ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (новий орендар ТОВ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ» на підставі додаткової угоди від 24.07.2017 року) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 32135253 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:008:0003; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору та на правничу допомогу.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 6520983700:04:008:0003 площею 9,8066 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративно-територіальних межах Новокубанської сільської ради Бериславського (Великоолександрівського) району Херсонської області.
Вказана земельна ділянка на підставі додаткової угоди від 18.01.2018 року до договору оренди землі № №4АА002463-040771600001 від 19.01.2007 року перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Відповідно до умов цієї додаткової угоди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 9,8066 га, з кадастровим номером 6520983700:04:008:0003; яка розташована на території Новокубанської сільської ради Бериславського (Великоолександрівського) району Херсонської області.
Відповідно до п.2.4 додаткової угоди нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 350786,38 грн; договір укладено до 30.11.2023 року (п.3.1).
Відповідно до додаткової угоди від 29.05.2019 року до договору оренди, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», сторони домовились про те, що договір укладено до 30.11.2028 року (п.3.1), орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,09% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди, орендна плата сплачується в строк до 31 грудня кожного року.
Проте, відповідач орендну плату не сплатив за 2022, 2023 та 2024 роки, що є істотною умовою порушення умов договору та підставою для його розірвання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано Договір оренди землі від 19 січня 2007 року №4АА002463-040771600001, який укладений між ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (новий орендар ТОВ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ» на підставі додаткової угоди від 24.07.2017 року) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 32135253 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:008:0003.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що невиплата орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022, 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов'язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі», є підставою для розірвання Договору оренди землі.
Суд вказав, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин.
Узагальнюючи доводи апеляційної скарги та вимоги скарги.
27 червня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу апеляційного суду від ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» надійшла апеляційна скарга на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 травня 2025 року, в якій скаржник просить скасувати судове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Скаржник, не заперечуючи факту договірних відносин з позивачем щодо спірної земельної ділянки та наявності простроченої заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, вказав що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства та було обумовлено агресією рф й окупацією територій, на яких знаходиться спірна земельна ділянка, внаслідок чого у 2022 році ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювало свою господарську діяльність у повному обсязі та не могло використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування та виконання договірних зобов'язань. Після деокупації за фактом розкрадання та знищення майна ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зареєстровано об'єднане кримінальне провадження. Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров'я - є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняє його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим. Відповідно до листа ГУ ДСНС України в Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025 року, земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами та ДСНС не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях у зв'язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації, що свідчить про об'єктивну неможливість використання Товариством орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням. Згідно з розпорядженнями Борозенської сільської ради від 21.11.2023 року № 238 та від 21.11.2023 року № 239 Товариству надавалися пільги зі сплати місцевих податків та зборів.
Аргументи інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Зазначила, що надані відповідачем докази не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.
Розпорядження військової адміністрації та рішення місцевих військових адміністрацій не є достатніми для висновку про відсутність у відповідача повної можливості володіти чи користуватись об'єктом оренди у спосіб, що унеможливлює його експлуатацію взагалі. Вказаними розпорядженнями фактично надається пільга зі сплати податків і не звільняє сторону від сплати орендної плати. Зауважив, що відповідач жодним чином не повідомив орендаря, про неможливість використання ним земельної ділянки.
Настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, підтверджується саме сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Заяви, клопотання до суду апеляційної інстанції.
23 вересня 2025 року від ТОВ «ЮТСАГРОПРОДУКТ» надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд», про зупинення провадження у справі з підстав, визначених п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України у зв'язку з переглядом Верховним Судом судового рішення в іншій справі з ідентичними правовідносинами.
Проаналізувавши положення п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України, перевіривши матеріали клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених законом для зупинення провадження у даній справі.
Так, відповідно до п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах ( у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Тоді як, у даному випадку касаційне провадження у справі №650/3776/24, відкрито ухвалою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2025 року, а відтак відсутні обставин, які дають право зупинити провадження у справі відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України.
Явка учасників справи.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з'явилися.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Бєліков Андрій Андрійович просив розгляд справи проводити без участі представника позивача та позивача.
01.10.2025 року від представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» Журика А.Л. надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без участі скаржника та його представника. Вимоги про зупинення провадження у справі підтримує та просить їх задовольнити.
Згідно ст.372 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на вказане апеляційний суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи на наявних матеріалах справи.
Позиція апеляційного суду.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В процесі розгляду справи, суд встановив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520983700:04:008:0003 площею 9,8066 га, що розташована на території Новокубанської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серія ХС №067081 від 03 квітня 2003 року (а.с.19)
Зазначена земельна ділянка на підставі укладеного 19 січня 2007 року договору оренди землі № 4АА002463-040771600001 з урахуванням додаткових угод до нього, перебуває в оренді ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
Відповідно до додаткової угоди від 18.01.2018 року до договору оренди землі від 19 січня 2007 року, було замінено сторону орендаря з ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» на ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ»; встановлено нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:008:0003 у розмірі 350786,38 грн на дату укладення договору (п.2.4), строк дії договору визначено до 23.11.2023 року (п.3.1). Орендна плата вноситься орендарем у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року(п.4.5)
Пунктом 12.3 додаткової угоди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок), яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
В подальшому сторони уклали додаткову угоду №1700016-2-1 від 29.05.2019 року до договору оренди землі №4ФФ002463-040771600001 від 19.01.2007 року та додаткової угоди №1700016 від 24.07.2017 року, в якій строк дії договору встановили до 30.11.2028 року (п.3.1); розмір орендної плати - 7,09% нормативно грошової оцінки земельної ділянки за один рік (п.4.1)
Суд констатував, що в порушення умов укладеного договору (додаткових угод до нього) відповідач не вносить своєчасно орендну плату і на день звернення до суду із позовною заявою не сплатив орендну плату за 2022-2024 року. Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем.
Суд також вказав, що згідно з листом Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області, після деокупації Борозенської сільської ради Херсонської області ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» із заявами про розмінування земельних ділянок, які знаходяться у них в користуванні на території Борозенської громади в Борозенську сільську військову адміністрацію не зверталося.
На підставі встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що ТОВ «ЮТС- АГПРОДУКТ» систематично (більше двох разів) допускав порушення умов договору щодо виплати орендної плати, а саме: мала місце несплата передбаченої договором орендної плати у визначені договором строки в 2022, 2023, 2024 роках
При цьому, суд вказав, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин.
Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
У цій справі суд встановив, що належна позивачеві на праві власності земельна ділянка розташована в адміністративно-територіальних межах Новокубанської сільської ради Бериславського району Херсонської області та перебуває в оренді відповідача на підставі договору оренди від 19.01.2007 року з урахуванням додаткових угод до договору. За умовами укладеного договору оренди сторони погодили сплату орендної плати в строк до 31 грудня щорічно виходячи із процентного відношення до нормативно грошової оцінки землі.
Суд констатував, що відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, однак цього не виконав.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», не оспорюючи факту порушення ним зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки, посилається на те, що таке порушення сталося внаслідок непереборної сили, а саме військової агресії рф проти України, органами місцевого самоврядування навіть неодноразово розглядались питання й приймались рішення щодо податкових пільг товариству як орендареві через війну (бойові дії, окупаційні заходи, тощо), а тому на підставі положень ст. 617, ч.6 ст.762 ЦК України відповідач не може бути притягнутий до відповідальності, передбачену договором оренди чи законом.
Апеляційний суд частково погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин з оренди землі, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки має місце випадок та непереборна сила.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено військовий стан, який триває дотепер.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22 лютого 2025 року № 376, Борозенська селищна територіальна громада, до якої належить Новокубанська сільська рада Херсонської області на території якої розташована спірна земельна ділянка, з 10.03.2022 по 09.11.2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, наразі належить до територій можливих бойових дій.
Вказана обставина не була належним чином оцінена судом першої інстанції, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про можливість орендаря користуватися спірною земельною ділянкою в 2022 році і наявність обов'язку щодо сплати орендної плати за вказаний період.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що порушення зобов'язання щодо несплати орендної плати позивачу за 2022 рік сталося внаслідок існування форс-мажорних обставин, бойових дій та тимчасової окупації Борозенської селищної територіальної громади Херсонської області.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі 610/941/24 вказав, що тимчасова окупація населеного пункту, в якому розташована спірна земельна ділянка, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо.
Таким чином, орендар не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у не сплаті орендної плати за 2022 рік відсутня.
Враховуючи, що з 10.03.2022 року по 09.11.2022 рік Борозенська селищна територіальна громада Херсонської області, на території якої розташована спірна земельна ділянка, перебувала під тимчасовою окупацією рф і відповідач не міг користуватися землею (докази зворотного відсутні) з обставин, за які він не відповідає, колегія суддів дійшла висновку про те, що в силу ч.6 ст.762 ЦК України відповідач звільнений від обов'язку сплати орендної плати за вказаний період.
За викладеного доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є прийнятними, а тому посилання суду першої інстанції на можливість використання відповідачем спірної земельної ділянки в 2022 році, як обставину встановлену судом слід виключити з мотивувальної частини рішення.
Разом з тим, районний суд по суті вирішення спору дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі за вимогою позивача, підставно врахувавши не виплату орендної плати за період 2023-2024 роки, що є істотним порушенням умов договору та правомірно вказав, що у матеріалах справи відсутні докази того, що несплата орендної плати за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання зобов'язань.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції по суті вирішення спору, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати.
Суд констатував, що відповідач не виконав свого обов'язку зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 рік, і доказів того, що несплата орендної плати за 2023-2024 роки була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б не уможливлювали виконання його зобов'язання суду не надано.
Обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виплати орендної плати за 2023, 2024 роки апелянт посилається на наявність обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період, а саме на неможливості використання орендованої земельної ділянки позивача через активні бойові дії та потенційне замінування спірної земельної ділянки, розкрадання та знищення майна товариства.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та долучені до скарги матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що вони на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та не спростовують його.
Апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року має загальний інформаційний характер і адресований необмеженому колу осіб. В листі констатується настання форс-мажорних обставин (військова агресія РФ та ведення воєнного стану) в Україні, але вказаний лист не є безумовною підставою для звільнення від виконання зобов'язань за кожним окремим договором.
Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Це означає, що для підтвердження форс-мажору в конкретному випадку, зокрема, у даній ситуації для підтвердження факту неможливості використання орендованої земельної ділянки позивача та як наслідок неможливості виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, відповідач мав би звернутися до ТПП за отримання індивідуального сертифікату.
При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання відповідачу податкових пільг, лист Головного управління ДПС України у Херсонській області, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, не містять висновку про те, що спірна земельна ділянка визнана небезпечною для сільськогосподарського використання або на її використання накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження.
Сам по собі факт порушення кримінальних справ з приводу розкрадання майна відповідача не підтверджує неможливість останнього користуватися спірною земельною ділянкою, та не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань зі сплати орендної плати.
При цьому апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме орендар земельної ділянки вжив всіх необхідних заходів для забезпечення використання спірної земельної ділянки (звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування). За викладеного твердження відповідача про те, що він не міг використовувати вказану земельну ділянку через об'єктивні причини, не заслуговують на увагу, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому використовувати спірну земельну ділянку, та як наслідок виконати передбачений договором сторін обов'язок сплатити позивачці орендну плату за 2023 та 2024 роки.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки.
Разом з тим, зважаючи на те, що апеляційним судом частково прийнято до уваги доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у 2022 році, як обставину встановлену судом.
В іншій частині рішення суду залишити без змін, як таке що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Повний текст постанови складено 07.10.2025 року.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 травня 2025 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у 2022 році.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Л.В. Базіль
Судді: В.О. Бездрабко
Л.А. Приходько