Справа №592/1412/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Фоменко І. М.
Номер провадження 33/816/567/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
02 жовтня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.С., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Турчак М.В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 19 січня 2025 року близько 03 год. 02 хв. в м. Суми по вул. Степана Бандери, 71, керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» та в найближчому закладі охорони здоров'я, відмовився.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Турчак М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2025 року та постановити нову, якою закрити провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою.
У доповненій апеляційній скарзі, захисник Шевченко Д.С. зазначає про те, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис не є безперервним, а тому не представляється за можливе отримати відомості щодо повних обставин події та об'єктивно надати правову оцінку. Окрім цього, відсутня інформація щодо технічного пристрою фіксації відеозапису.
Таким чином, наявний у справі відеозапис слід визнати недопустимим доказом, враховуючи також те, що всупереч положень ст. 266-1 КУпАП, він був доданий не уповноваженою особою, а саме начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Матеріали не містять підтверджень наявності законних підстав зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що тягне за собою незаконність усіх подальших дій поліцейських.
Апелянт зауважує про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тобто виконує обов'язки військової служби, а тому проведення його огляду ініційовано не уповноваженою посадовою особою.
Також, в супереч вимогам Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявність в нього конкретних ознак сп'яніння, що свідчило б про наявність в поліцейських підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння.
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що примірники акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 не вручалися, що є порушенням.
У той же час, працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 належним чином його право пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, а також наслідки відмови від такого огляду.
Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на один рік фактично паралізує не тільки його службу, але й решти військовослужбовців, які задіяні до безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. А тому, сторона захисту вважає за можливим у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувати аналогію закону ст. 69 КК України в частині призначення покарання та обмежитися штрафом без позбавлення права керування транспортним засобом строком на 01 рік.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був повідомлений у передбачений законом спосіб, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», із зазначенням часу, дати та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.С., який вимоги доповненої апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 19 січня 2025 року серії ЕПР1 № 224695;
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджено відмову ОСОБА_1 проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу зі застосуванням приладу «Drager Alcotest 7510»;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким зафіксовано відмова ОСОБА_1 проходити медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров'я КНП СОР «ОКМЦСНЗ»;
- відеозаписів нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля, яким зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Із відеозапису записаного на нагрудну камеру працівника поліції та відеореєстратора вбачається, як 19 січня 2025 року близько 03 год. 02 хв. в м. Суми по вул. Степана Бандери, 71, працівниками поліції із використанням проблискових маячків синього та червоного кольорів, було зупинено транспортний засіб «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години, встановленої на території Сумської області.
Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів).
Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціального засобу або в найближчому закладі охорони здоров'я, на що останній категорично відмовився.
Працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та повідомили про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, працівниками поліції було вірно розцінена поведінка ОСОБА_1 , як не бажання проходити відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останнього було повідомлено про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із іншими доказами, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11 січня 2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов'язків поліцейським. У даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано частину запису, який стосується безпосередньо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, зафіксовано відмова водія ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також не ґрунтуються на вимогах закону доводи апелянта про скасування постанови суду першої інстанції через те, що відомості номера технічною пристрою фіксації відеозапису у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, так як положення ст.256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративні правопорушення такої вимоги не містить. Крім того, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, в ньому зазначено, що подія фіксувалася технічними засобами відеофіксації 470808, 471745.
Окрім цього, вказаним доказом зафіксовано повідомлення працівників поліції водія ОСОБА_1 про наявність в нього ознак алкогольного сп'яніння, які зазначені в протоколі, а тому останній виконуючи п. 2.5 ПДР України повинен був на вимогу поліцейських пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, однак останній від вказаного огляду відмовився.
Відповідно, долучені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано взяті судом до уваги.
Щодо тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно нього могла проводити тільки посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління ВСП у Збройних Силах України відповідно до порядку, встановленого ч.2-7 ст.266-1 КУпАП, а не поліцейські, апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений 19 січня 2025 року близько 03 год. 02 в АДРЕСА_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини.
У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати.
Доводи захисника про те, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння складено тільки в одному примірнику, а другий примірник ОСОБА_1 не вручався, не є істотним порушенням закону та не спростовують висновків суду про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не роз'яснено права ОСОБА_1 , суд не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер, працівниками поліції в повному обсязі було роз'яснено водію ОСОБА_1 права і обов'язки та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що останньому були не зрозумілі роз'яснені йому права і обов'язки.
На спростування апеляційних доводів щодо незаконності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд зауважує наступне.
Причина зупинки транспортного засобу не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.
Окрім того, неправомірна зупинка транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення посадових осіб, якими здійснено таку зупинку транспортного засобу, до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому стані, то факт неправомірної зупинки водія, не звільняє його від обов'язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.
Також із долученого відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений під час дії комендантської годити, встановленої на території Сумської області.
Щодо поданого клопотання захисника Шевченка Д.С. про зупинення провадження по справі на період проходження ОСОБА_1 військової служби апеляційний суд зазначає наступне.
Так, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП.
Наведені вище положення ст.268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, а також останній має захисника Шевченка Д.С., який представляє його інтереси під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому він не позбавлений можливості забезпечити належним чином свій судовий захист.
З врахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння є правильними.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Щодо доводів апеляційної скарги про можливість залишити ОСОБА_1 посвідчення водія, застосувавши аналогію Закону належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 65 ЗУ «Про правотворчу діяльність» суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом, зокрема, аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини;
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто санкція цієї статті є безальтернативною.
Вимогами ч. 4 ст. 30 КУпАП встановлено, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Крім того, відповідно до вимог Примітки до ст. 22 КУпАП не звільняються від адміністративної відповідальності особи за вчинення ними правопорушення відповідальність за яке, передбачена, зокрема ст. 130 цього Кодексу.
Таким чином, правовим аналізом зазначених норм, встановлено, що чинний КУпАП чітко регулює правовідносини, пов'язані із накладенням адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не позбавляти його посвідчення водія, що надає право на керування транспортними засобами.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Шевченка Д.С. про зупинення провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Турчак М.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.