Номер провадження: 11-сс/813/1821/25
Справа № 947/18651/24 1-кс/947/12728/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представників ТзОВ «Національний виробник» - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.09.2025 року про відмову в задоволенні клопотання арешт майна у кримінальному провадженні № 72024171100000002 від 18.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. ч. 1, 2 ст. 204 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та на підставі пункту 2 частини 1 статті 169 КПК України тимчасово вилучені у період часу з 14.08.2025 року по 15.08.2025 року під час проведення огляду контейнеру «НРСШ357332», що знаходиться на території ДП «Одеський морський торговельний порт» в пункті пропуску «Одеський морський торговельний порт», відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса порт» та ДП «КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ОДЕСА» КОМПАНІЇ «ЕЙЧ ЕЙЧ ЕЛ ЕЙ ІНТЕРНЕШНЛ ГМБХ» (код ЄДРПОУ 31506059) за адресою: м. Одеса, площа Митна, будинок 1,1/1 тютюнові вироби без марок акцизного податку України, експортером яких є ТзОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИРОБНИК», код ЄДРПОУ 37741731, та які перелічені в резолютивній частині ухвали - вирішено повернути особі у якої їх було вилучено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя зазначила, що в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а також стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про який йдеться в клопотанні.
Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, посилаючись на наступне.
- слідчий суддя не приділив уваги тому, що є всі підстави вважати, що вилучені тютюнові вироби є незаконно виготовленими, також вони є речовими доказами у даному кримінальному провадженні та необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки містять сліди вчинення кримінального правопорушення.
На підставі цього просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна у повному обсязі.
Позиції учасників судового розгляду
Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представники власника майна заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою. Від адвоката ОСОБА_7 також надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді в повній мірі відповідає вимогам закону, та є законною та обґрунтованою, з огляду на таке.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого/прокурора та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання дотримався, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що ТУ БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 72024171100000002 від 18.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. ч. 1, 2 ст. 204 КК України.
Прокурор у клопотанні зазначає про те, що протягом тривалого часу службові особи підприємств тютюнової галузі - ТОВ «МАРШАЛЛ ФАЙНЕСТ ТОБАККО ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 43264239), ТОВ «ТАБАКО ДІМ» (код ЄДРПОУ 43873464), ТзОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИРОБНИК» (код ЄДРПОУ 37741731) (колишня назва ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика»), ТОВ «Ферментаційний завод «ТОБАКО», ТОВ «Українське тютюнове виробництво» (код ЄДРПОУ 41519237), ТОВ «ІМПЕРІЯ.ТАБАК.ЛТД» (ЄДРПОУ 42267033), розташованих на території України, під прикриттям законної діяльності з виробництва тютюнових вробив, налагодили протиправну схему незаконного виробництва не облікованих тютюнових виробів, як власних марок, так і відомих світових брендів, які в подальшому незаконно реалізуються на території України, з використанням підроблених марок акцизного податку, а також постачаються контрабандним шляхом до країни ЄС, де в подальшому реалізуються за готівкові кошти.
Згідно з даними, отриманими за результатами аналітичної компанії KANTAR Україна, в умовах повномасштабної війни, тіньовий сектор обігу тютюнової продукції «коштував» Державному бюджету понад 19 млрд грн недоотриманих податкових надходжень.
Разом з цим, у відповідності до повідомлення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 09.08.2025 № 05.8/8245-25-Вих, встановлено, що на територію «Одеського морського торговельного порту», на виїзд з України в режимі «експорт» прибув контейнер HPCU2357332 з вантажем «Сигарили», які можливо незаконно виготовлені та плануються до переміщення з метою продажу та розповсюдження не за місцем їх кінцевого призначення.
Відправник вантажу - ТзОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИРОБНИК», код ЄДРПОУ 37741731, зареєстроване за адресою: Україна, 79035, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кім. 304. Отримувач - Туреччина.
Враховуючи викладене, за версією сторони обвинувачення, в діях уповноважених осіб ТзОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИРОБНИК», код ЄДРПОУ 37741731 вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси у період з 14.08.2025 року по 15.08.2025 року було огляд контейнеру «HPCU2357332», що знаходиться на території ДП «Одеський морський торговельний порт» в пункті пропуску «Одеський морський торговельний порт», відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса порт» та ДП «КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ОДЕСА» КОМПАНІЇ «ЕЙЧ ЕЙЧ ЕЛ ЕЙ ІНТЕРНЕШНЛ ГМБХ» (код ЄДРПОУ 31506059) за адресою: м. Одеса, площа Митна, будинок 1, 1/1, за результатами якого було виявлено та вилучено тютюнові вироби без марок акцизного податку України експортером яких є ТзОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИРОБНИК», код ЄДРПОУ 37741731, а саме:
- MARVEL Compact X у кількості 170 000 пачок, які поміщені в 340 коробів по 500 пачок в кожному;
- MARVEL Duo у кількості 72 500 пачок, які поміщені в 145 коробів по 500 пачок в кожному;
- MARVEL Black Yellow у кількості 57 500 пачок, які поміщені в 115 коробів по 500 пачок в кожному.
Відповідно до товаросупровідних документів відправником вказаних товарно-матеріальних цінностей є ТзОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИРОБНИК», код ЄДРПОУ 37741731, зареєстроване за адресою: Україна, 79035, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кім. 304.
Одержувачем зазначено ОСОБА_9 VE KARDESI (DFS) LTD (Турецька Республіка).
Обґрунтовуючи клопотання про накладення арешту на вилучені тютюнові вироби прокурор посилається на те, що згідно листа Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2025 №26-04/25728/2-25, маркування тютюнових виробів, відображених в додатку до листа Територіального управління БЕБ у Одеській області від 15.08.2025 № 23.13-03 - 10/48/6004-25 не відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», а також частині другій статті 15 РКБТ ВООЗ.
Прокурор посилається на те, що вилучені тютюнові вироби вироблені для магазинів безмитної торгівлі та могли бути реалізовані такими магазинами всупереч вимогам законодавства.
Також прокурор зазначив, що на підставі постанови детектива від 15.08.2025 року тютюнові вироби без марок акцизного податку України, які вилучено в ході проведення огляду контейнеру «HPCU2357332», що знаходиться на території ДП «Одеський морський торговельний порт» в пункті пропуску «Одеський морський торговельний порт», відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса порт» та ДП «КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ОДЕСА» КОМПАНІЇ «ЕЙЧ ЕЙЧ ЕЛ ЕЙ ІНТЕРНЕШНЛ ГМБХ» (код ЄДРПОУ 31506059) було визнано детективом речовими доказами в рамках кримінального провадження.
За версією сторони обвинувачення, є достатні підстави вважати, що вищевказані виявлені та вилучені тютюнові вироби мають значення речових доказів, зберегли на собі слідову інформацію про обставини скоєння кримінальних правопорушень та слугуватимуть доказами для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні.
Щодо твердження прокурора про не відповідність тютюнових виробів вимогам Рамкової конвенції, а також те, що вказана продукція підпадає під заборону реалізації магазинами безмитної торгівлі, з посиланням на ст. 12 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV, вони є необґрунтованими з огляду на те, що вся тютюнової продукція, що вилучена під час огляду, була виготовлена та перевозилась на експорт на виконання зовнішньо-економічного договору із юридичною особою нерезидентом України.
Також, за пояснення представників власника майна, документи, підтверджуючі виробництво тютюнової продукції на замовлення компанії нерезидента надані органу досудового розслідування під час огляду (серед яких: замовлення покупця, сертифікаційні документи, митні декларації, зовнішньоекономічний договір, акт завантаження, сертифікати походження, договір страхування, відомості свіфт-платежу, додатки до контракту, додатки до замовлення із узгодження пакування із замовником, та інше).
Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 10 Закону забороняється виробництво (крім виробництва для експорту), оптова і роздрібна торгівля та імпорт для реалізації на території України: 2) тютюнових виробів, одинична пачка яких не відповідає вимогам, визначеним статтею 12 цього Закону, та/або тютюнових виробів, на одиничній пачці яких відсутні визначені законодавством медичні попередження;
Таким чином, вимоги ст. 12 Закону, які були розроблені та імплементовані у національне законодавство на виконання вимог статей 11, 15 Рамкової конвенції ВООЗ не застосовуються до тютюнових виробів, вироблених для експорту.
Такі висновки повністю узгоджуються і з іншими положеннями національного та міжнародного законодавства. Так, відповідно до ч. 7 ст. 65 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, призначені для вивезення за межі митної території України, маркуються відповідно до угоди про вивезення за межі митної території України.
З аналізу вищезазначених норм чинного національного та міжнародного законодавства випливає, що вимоги щодо маркування та пакування тютюнових виробів, зазначені у статтях 11, 15 Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну та ст. 12 Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» не поширюються на тютюнові вироби, які вироблені для експорту та не призначені для продажу на внутрішньому ринку України.
Водночас, посилаючись на положення норм законодавства України у їх сукупності та взаємозв'язку, а також ураховуючи просторовий (територіальний) принцип дії нормативно-правових актів, слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що магазин безмитної торгівлі (duty free), розташований на території іншої держави, не є магазином безмитної торгівлі, відповідним суб'єктом права (учасником правовідносин), в розумінні законодавства України, зокрема Законів № 3326-ІX від 10.08.2023 та від 18.06.2024 № 3817-IX. А тому заборони, встановлені наведеними вище Законами не поширюються на відповідні випадки реалізації тютюнових виробів в магазині безмитної торгівлі (duty free), розташованому на території іноземної держави, а також виробництва тютюнових виробів для цілі такої реалізації.
Тобто чинним законодавством України не забороняється реалізація тютюнових виробів магазинам безмитної торгівлі «duty free», розташованим на території інших держав, а також виробництво тютюнових виробів для цілі такої реалізації.
Натомість, одержувачем вилученої під час огляду тютюнової продукції була компанія ADEM A.KARNER VE KARDESI (DFS) LTD, яка, як вбачається з протоколу огляду долученого прокурором до клопотання, продає цю тютюнову продукцію виключно за межами території України, в тому числі магазинам duty free, розташованим на території інших держав, а не у пунктах пропуску через державний кордон України.
Також, апеляційним розглядом встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, відсутні підстави вважати, що вилучені тютюнові вироби не можуть вважатися немаркованими марками акцизного податку, адже виготовлялися для реалізації за межами території України (експорту), в тому числі магазинам duty free, розташованим на території інших держав, а не у пунктах пропуску через державний кордон України, на що відсутні будь-які законодавчі обмеження, а тому не підпадають під критерії речових доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до приписів ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
Згідно клопотання про арешт майна, в теперішній час ТУ БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 204 КК України (Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів) та ч. 2 ст. 199 КК України (Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, що існують у паперовій формі, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів).
Водночас, сам по собі факт наявності в матеріалах к/п № 72024171100000002 постанови детектива про визнання вилученого майна речовими доказами не може автоматично свідчити про відповідність таких речей критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України.
Враховуючи той факт, що вилучені об'єкти не є марками акцизного товару, білетами державної лотереї, державними цінними паперами, грошима, то вочевидь такі об'єкти не мають відношення до кримінального правопорушення, передбаченого ст. 199 КК України.
Вилучені тютюнові вироби дійсно являються підакцизними товарами, але для утворення складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 КК України вони повинні бути виготовлені незаконно.
Незаконно виготовленими підакцизними товарами, які становлять предмет злочину, передбаченого ст. 204 КК України, слід вважати товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності або працює без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню, чи з порушенням умов ліцензування.
Слідчим суддею встановлено, що ТзОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИРОБНИК» (колишня назва «ВИННИКІВСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА») є українським підприємством, що виробляє тютюнові вироби, які відповідають високим міжнародним стандартам якості. Зареєстроване в Україні, як суб'єкт господарської діяльності 31.05.2011 року (код ЄДРПОУ 37741731), основний вид діяльності - «12.00 виробництво тютюнових виробів», для чого підприємство має всі передбачені чинним законодавством дозволи та ліцензії, що підтверджується документами, долученими представником ТзОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИРОБНИК».
При цьому, формальна позиція сторони обвинувачення, яка відобразилася у посиланні на те, що існують безспірні підстави та підозри що вилучене майно є доказом злочину, було об'єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально-протиправним шляхом, зберігає на собі інформацію, що має важливе доказовезначення, містить відомості які можуть бути використані як докази факту та обставин що встановлюються під час кримінального провадження (аркуш 6 клопотання, а.с. 6-8 Т.1) нічим не підтверджена та може свідчити про те, що стороною обвинувачення вживалися хоча б якісь додаткові процесуальні дії для підтвердження доказового значення вилученого майна.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Отже, як видно зі змісту клопотання прокурора, він належним чином не мотивував своє клопотання в частині необхідності арешту вилучених тютюнових виробів та не навів докази, які його підтверджують.
Сторона обвинувачення посилається на факти, доказів на підтвердження яких не долучено до матеріалів клопотання та не надано прокурором у судовому засіданні.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор фактично змінив підстави для арешту майна, зазначивши, що експорт тютюнових виробів до Північного Кіпру, який міжнародно не визнаний, може свідчити про можливу їх контрабанду, проте, апеляційний суд зауважує, що за такою правовою кваліфікацією досудове розслідування не здійснюється, отже такі доводи не можуть бути враховані.
Надані прокурором в судовому засіданні апеляційного суду додаткові документи не спростовують правильних висновків слідчого судді про необхідність відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та вважає а судове рішення - законним та справедливим, тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 303, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.09.2025 року про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024171100000002 від 18.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. ч. 1, 2 ст. 204 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4