08 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 932/7019/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
за участі представника позивача Довженко О.В.
третьої особи ОСОБА_1
представника відповідачів Барабаш Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу відділу № 1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року (суддя Рибкіна О.А.) в справі № 932/7019/25 за позовом ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1 , до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, відділу № 1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України,
ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС), відділу № 1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (далі - відділ № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення від 05 червня 2025 року № 1210100100000426 примусове повернення до країни походження або третьої країни.
Позивачем 11 липня 2025 року подана до суду першої інстанції уточнена позовна заява, в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про примусове видворення з України від 05 червня 2025 року № 1210100100000426.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення відділу № 1 у місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 1210100100000426 від 05.06.2025 про примусове видворення з України іноземця - громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі відповідач відділ № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Звертає увагу, що позивач грубо порушує правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, та не здійснює заходи для легалізації свого положення на території України, продовжуючи перебувати без дозвільних документів, на нелегальному становищі. Будь-яка інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання відносно позивача на момент прийняття рішення про примусове видворення відсутня.
Апелянт вказує, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 порушує законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме:
- тривалий час перебував на території України без документів на право проживання в Україні та не вживав заходів для легалізації свого перебування в Україні;
- у нього відсутні законні підстави для працевлаштування в Україні, а отже відсутні законні джерела отримання фінансового доходу, що унеможливлювало забезпечення свого перебування та проживання на території України;
- не виконане у встановлений законодавством строк рішення відділу №2 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області № 1211130100015851 від 07.06.2024 про примусове повернення до країни походження або третьої країни;
- не встановлено підстав для застосування щодо відповідача положення Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Тому вважає рішення про примусове видворення № 1210100100000426 від 05.06.2025 законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Третя особа в судовому засіданні просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, представника позивача, третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, був документований паспортом НОМЕР_1 , виданим 01.06.2020, терміном дії до 01.06.2025, а також посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , видана 17.06.2021 року, терміном дії до 06.06.2022 року, орган видачі 1203.
Відділом № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС В Дніпропетровській області 05.06.2025 ОСОБА_2 видано довідку про особу.
07.06.2024 за порушення міграційного законодавства службовою особою Відділу № 2 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 006305. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДН № 006296 від 07.06.2024 за ч.2 ст.203 КУпАП, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
07.06.2024 Відділом №2 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області було прийнято рішення про примусове повернення ОСОБА_2 до країни походження або третьої країни.
05.06.2025 за порушення міграційного законодавства службовою особою Відділу № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 007024. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДН № 007015 від 05.06.2025 за ч.3 ст.203 КУпАП, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.
05.06.2025 Відділом № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області прийнято рішення про поміщення ОСОБА_2 до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
05.06.2025 року Відділом № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 1210100100000426 про примусове видворення з України іноземця - громадянина Росії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
18.02.2022 ОСОБА_2 отримав картку платника податків в Україні, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 21.05.2021 року з громадянкою України ОСОБА_1 .
У ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з довідкою Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 18.06.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Шевченківському районі та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» призначено допомогу при народженні дитини з 01.06.2024 по 31.05.2027, утриманець: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідок форми ОК-5 та ОК-7 за період 2024-2025 роки ОСОБА_1 отримує дохід від Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у розмірі 8000 грн. на місяць.
23.08.2024 ОСОБА_2 звернувся до Відділу №2 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області з проханням надати йому громадянство України у зв'язку з перебуванням у шлюбі з громадянкою України та народженням доньки та листом від 03.09.2024 йому було відмовлено.
Враховуючи особу позивача, наявність в нього стійких соціальних зв'язків в Україні, його попередню правомірну поведінку в Україні, можливі наслідки для позивача у випадку його повернення до країни походження, враховуючи, що реалізація рішення відповідача про примусове видворення позивача з України призведе до порушення сімейних прав як позивача, так і його малолітньої дочки та дружини - громадян України, а також враховуючи, що судом не встановлено наявності загрози національній безпеці України від позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином Російської Федерації, документований паспортом № НОМЕР_4 , виданим 01 червня 2020 року з терміном дії до 09 червня 2025 року.
Позивач прибув в Україну 01 червня 2021 року легально.
Органом ДМС України видана ОСОБА_2 посвідка на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_5 терміном дії з 17 червня 2021 року до 06 червня 2022 року, орган видачі 1203 (а.с. 15-16).
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 18 лютого 2022 року видана картка платника податків в Україні, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 21 травня 2021 року з громадянкою України ОСОБА_1 (а.с. 13).
ОСОБА_2 має малолітню дитину ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі з ОСОБА_1 (а.с. 11)
Постановою серії ПН МДН № 006296 від 07 червня 2024 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн за порушення міграційного законодавства (проживання без документів на право проживання в Україні) за ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Рішенням № 1211130100015851 від 07 червня 2024 року вирішено примусово повернути ОСОБА_2 до країни походження або третьої країни, зобов'язано залишити територію України у термін до 06 липня 2024 року з тих підстав, що ОСОБА_2 порушив правила перебування іноземців на території України (а.с. 64).
Постановою серії ПН МДН № 007024 від 05 червня 2025 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн за порушення міграційного законодавства за ч. 3 ст. 203 КУпАП.
Відділом № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області 05 червня 2025 року прийнято рішення про поміщення ОСОБА_2 до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (а.с. 60).
Рішенням відділу № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 05 червня 2025 року № 1210100100000426 вирішено примусово видворити з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 з підстав невиконання рішення про примусове повернення та ухилення від виїзду (а.с. 5-6).
ОСОБА_2 23 серпня 2024 року звернувся до відділу №2 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області з питання оформлення громадянства України у зв'язку з перебуванням у шлюбі з громадянкою України та народженням доньки, у задоволенні заяви відмовлено листом від 03 вересня 2024 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22 вересня 2011 року №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону №3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частиною першою статті 30 Закону №3773-VI встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Статтею 31 Закону №3773-VI визначено перелік підстав, за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видача чи передачі іноземця та особи без громадянства.
Так, згідно з частиною першої статті 31 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (частина друга статті 31 Закону №3773-VI).
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України визначаються статтею 288 КАС України, за частиною першою якої позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Частинами першою-другою статті 9 Закону № 3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3773-VI іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.
Для продовження строку перебування в Україні подаються такі документи:
1) письмові заяви іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, що подаються особисто до територіального органу чи до підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі їх утворення), за місцем проживання іноземця або особи без громадянства не менше ніж за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України;
2) документи, що підтверджують наявність підстав для подальшого перебування на території України;
3) паспортний документ іноземця або особи без громадянства та копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства, що містять особисті дані, з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку. Особа, яка проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, а також зазначена у пункті 1-1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію", може подати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо для отримання нового документа особа зобов'язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт збройної агресії проти України або не визнає територіальної цілісності та суверенітету України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262;
4) паспорт (паспортний документ) приймаючої сторони (фізичної особи) або представника приймаючої сторони (юридичної особи);
5) документи, що підтверджують наявність достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.
Після подання заяви іноземець або особа без громадянства не має права її змінити. Заявник не може відкликати заяву у разі, якщо рішення про продовження строку перебування або про відмову в продовженні строку перебування вже прийнято.
Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для продовження строку перебування на території України, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, правильність якого засвідчена нотаріально.
Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для продовження строку перебування на території України пред'являють оригінали документів, зазначених у пунктах 1-5 цієї частини.
До заяви додаються оригінали документів, зазначених у пунктах 1, 5, та копії документів, зазначених у пунктах 2-4 цієї частини. Оригінали документів, зазначених у пунктах 2-4 цієї частини, повертаються іноземцеві або особі без громадянства.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 3773-VI у продовженні строку перебування в Україні відмовляється в разі:
1) відсутності достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони;
2) коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні;
3) коли іноземець або особа без громадянства не подали відповідного підтвердження підстав для подальшого перебування на території України;
4) коли дані, отримані з відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів державних органів, не підтверджують подану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
5) подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
6) коли виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду в Україну;
7) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;
8) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Рішення про відмову заявнику у продовженні строку перебування на території України може бути оскаржено до суду або в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За обставинами цієї справи позивач легально прибув в Україну 01 червня 2021 року легально та був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_5 терміном дії з 17 червня 2021 року до 06 червня 2022 року.
ОСОБА_2 має зареєстроване місця проживання, отримав 18 лютого 2022 року картку платника податків в Україні, перебуває у зареєстрованому шлюбі з 21 травня 2021 року з громадянкою України ОСОБА_1 та має малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За твердженнями позивача він в усній формі звертався до територіального органу ДМС з питання продовження строку тимчасового перебування на території України.
Факт звернення позивача до органів ДМС з питання продовження строку тимчасового перебування на території України підтверджено допитаною судом першої інстанції свідком ОСОБА_4 та третьою особою ОСОБА_1 .
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач, усвідомлюючи, що строк дії посвідки на тимчасове проживання закінчується, звертався до органів ДМС з питання продовження дії тимчасової посвідки та посадові особи управління повідомили його про те, що через введення на території України воєнного стану вирішення питання продовження дії тимчасової посвідки неможливо до змін до законодавства.
Отже, встановлені обставини справи не дають підстав для висновку про те, що саме невиконання позивачем як іноземцем, своїх обов'язків, визначених Законом № 3773-VI, призвело до порушення установленого строку перебування на території України.
Навпаки, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач вчиняв дії щодо продовження строку перебування в Україні шляхом звернення до компетентних органів міграційної служби, але вказане питання не було вирішено з незалежних від позивача причин.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 2022 року прийнято постанову №1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 1202), якою, зокрема, установлено, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в'їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування;
іноземці або особи без громадянства, крім громадян Російської Федерації, зобов'язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану.
Тобто цим нормативно-правовим актом фактично установлені правила, які позбавляли громадян Російської Федерації, які легально перебували в Україні, після введення в країні воєнного стану, продовжити дії посвідок на тимчасове перебування в країні
Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2022 року № 1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» (далі - постанова №1232, застосовується у редакції, чинній на час закінчення строк дії посвідки на тимчасове проживання позивача) встановлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:
- розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором;
- у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Пунктом другим постанови №1232 передбачено, що зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються, зокрема на осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, п'ятнадцятою, шістнадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб.
Отже, цим нормативно-правовим актом установлені додаткові обмеження на період дії воєнного стану для громадян Російської Федерації у питанні, зокрема, розгляду заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 4 Закону № 3773-VI у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Отже, установлені у цій справі обставини не дають підстав стверджувати про те, що саме дії чи бездіяльність позивача призвели до порушення ним дозволеного строку перебування на території України.
При цьому суд зауважує, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою України та маючи неповнолітню дитину - громадянку України, не позбавлений можливості звернутися до відповідного підрозділу ДМС із заявою на продовження посвідки на тимчасове проживання з урахуванням положень постанови №1232, але наявність оскаржуваного рішення про примусове повернення перешкоджає позивачу в реалізації цього права.
Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про те, що у спірному випадку органом Державної міграційної служби прийнято рішення без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже таке рішення не відповідає критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначені частиною другою статті 2 КАС України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу відділу № 1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року в справі № 932/7019/25 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року в справі № 932/7019/25 за позовом ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1 , до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, відділу № 1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 08 жовтня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко