07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34275/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року
у справі № 160/34275/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови позивачу, особі з інвалідністю внаслідок війни (Ш групи), у донарахуванні та доплаті щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня за 2024 рік - протиправними;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня 2024 року позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни (Ш групи), у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановлених ст. ст. 12,13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та провести відповідні виплати, з урахуванням виплаченої суми, за 2024 рік у розмірі 13827,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, а тому має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік. Відповідно до рішення Конституційного Суду від 27.02.2020 №3-р/2020 грошова допомога особам з інвалідністю 3 групи, повинна виплачуватись у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком. Проте, позивач отримав допомогу у меншому розмірі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни IIІ (третьої) групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни IIІ (третьої) групи, у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд першої інстанції виходив з того, що за своєю природою передбачена частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Суд зазначив, що запроваджену Законом від 20 березня 2023 року №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни. За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю внаслідок війни IIІ (третьої) групи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розмірі разової грошового допомоги, передбаченої Законом №3551-ХІІ. Зауважує, що ч.5 ст. 14 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ є чинною та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Відповідач вважає, що позивачу правомірно грошову допомогу до Дня незалежності України у 2024 році виплачено в сумі 2700 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України №369; наполягає на відсутності підстав для виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2024 рік згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є особою з інвалідністю IIІ (третьої) групи та має право на пільги, встановлені законодавством України, в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік.
15.10.2024 (вх. № 45339/Ш-0400-24 від 21.10.2024) позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок одноразової грошової виплати до 24 серпня 2024 рік згідно вимог рішення Конституційного Суду України №3-р/2020.
Листом від 19.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом № 3551-ХІІ (зі змінами), проведена згідно з чинним законодавством. В серпні 2024 року позивачу нарахована разова грошова виплата по Дня Незалежності України, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, у розмірі 2700,00 грн.
Не погоджуючись з розміром отриманої виплати, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 2 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни передбачений статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункти 1-28), зокрема, однією із таких пільг є надання особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової виплати.
Така грошова виплата запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
20 березня 2023 року прийнято Закон України № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 року № 369 установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин в таких розмірах:
I групи - 3100 гривень;
II групи - 2900 гривень;
III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
Суд апеляційної інстанції враховує, що результатом розгляду апеляційної скарги органу пенсійного фонду на рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 440/14216/23 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року дійшла, серед іншого, таких висновків: «за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
Оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.
Отже, з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2900 грн., ГУ ПФУ застосувало правила частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що ГУ ПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом. Суд же першої інстанції допустив порушення процесуальної норми частини четвертої статті 7 КАС України, помилково застосувавши до спірних правовідносин частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону №367-XIV, яка не є чинною».
Застосовуючи такі висновки Великої Палати Верховного Суду до відносин, що є спірними у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає правильними аргументи скаржника стосовно необхідності здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни III групи щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік згідно положень статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2983-ІХ, у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 369, а не у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Матеріалами справи підтверджено, що у серпні 2024 року позивачу була нарахована і виплачена разом з пенсією разова грошова допомога як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі 2700,00 грн., як то передбачено наведеною вище постановою Кабінету Міністрів України № 369.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не вчинено протиправних дій, про які вказує позивач.
З огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає виплату позивачу (особі з інвалідністю внаслідок війни III групи) разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни IIІ (третьої) групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до ст. 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 160/34275/24 - скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров