Номер провадження: 22-ц/813/4090/25
Справа № 947/24402/24
Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.
Доповідач Назарова М. В.
30.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2024 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Скриль Ю.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
08 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 93157,50 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 13 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Авентус Україна» та відповідачем укладено електронний Договір № 7164784 про надання споживчого. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за даним кредитним договором виконало та надало йому кредит у розмірі 25000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 27.05/2024-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитним договором. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на дату звернення до суду загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 93157,50 грн, яка складається з: 25000,00 грн - сума кредиту, 38307 грн - сума процентів за користування кредитом, 29850 грн - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заявлену суму заборгованості, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн (т. 1, а.с. 2-65).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 в особі свого представника Костюк Любові Тарасівни просив у позові ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відмовити у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначав, що на підтвердження заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості, який не є первинним бухгалтерським документом, а також не надав належних доказів видачі позичальнику кредиту в заявленій сумі, а саме не було надано меморіальний ордер, платіжне доручення або інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахунок кредитних коштів на рахунок позичальника. Також, відповідач зазначив, що позивач не надав доказів того, що банківська картка № НОМЕР_1 дійсно була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 , а також, що 13 жовтня 2023 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 надходили грошові кошти у сумі 25000 грн із зазначенням призначення платежу. При цьому, відповідач звернув увагу на те, що відповідно до п. 2.1 договору перерахування коштів здійснюється первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», а не ТОВ «Пейтек Україна». В той же час, відповідач зауважив, що надходжень на карту відповідача № НОМЕР_1 в розмірі 25000 грн в зазначені в договорі періоди 13.10.2023-14.10.2023 не було ні від ТОВ «Авентус Україна», ні від ТОВ «Пейтек Україна», що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 . Також, на думку відповідача, заявлений розмір витрат на правову допомогу у сумі 10000 грн не відповідає співмірності складності справи та виконаних адвокатом робіт, тому такий розмір витрат на правову допомогу відповідачем не визнається (т. 1, а.с. 95-97).
У відповіді на відзив позивач зазначив, що переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав особисто в заяві на отримання кредиту та що підтверджується копією довідки платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію, оскільки ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою та позбавлені можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може (т. 1, а.с. 108-113).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2024 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Столітнього М.М. про зміну найменування позивача у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та замінено найменування позивача з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (т. 1, а.с. 171-172).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором № 7164784 про надання споживчого кредиту від 13.10.2023 у загальній сумі 93157,50 гривень, яка складається з: 25000,00 грн - сума кредиту, 38307,50 грн - сума процентів за користування кредитом, 29850,00 грн - нарахованих позивачем процентів за 60 календарних днів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2422,40 гривень судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правову допомогу в сумі 6000 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також стягнути з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4542 грн.
Скаржник зазначив, що дана апеляційна скарга подається в межах частково задоволених вимог позивача: заборгованість в сумі 93157,5 грн, яка складається з: 25000 грн - суми кредиту; 38307,5 грн - суми процентів за користування кредитом; 29850 грн - нарахованих позивачем процентів за 60 календарних днів, 2422,4 грн судового збору та 6000 грн витрат на правову допомогу.
Доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи договір позики (у вигляді паперової копії) створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Скаржник наголошує на тому, що він не укладав договір позики, який долучив представник позивача як копію до позовної заяви, в редакції, що наведена представником позивача, відповідно не погоджував процентну ставку та інші умови кредитування. Жодний доказ не підтверджує, що він ознайомився та погодив кожну сторінку наданого договору або документ в цілому.
Тому, скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував обставини не укладення договору при вирішенні спору по суті.
Також, на думку скаржника, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 38307 грн не є співрозмірною сумі кредиту у загальному розмірі 25000 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника. Тому, скаржник просить при ухваленні рішення зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру заборгованості за тілом кредиту - 25000 грн, оскільки надмірні відсотки призведуть до скрутного матеріального становища позичальника та надмірного збагачення кредитора.
Крім того, скаржник зазначає, що відсутні правові підстави для стягнення нарахованих позивачем процентів у сумі 29850 грн, оскільки новий кредитор має право відповідно до ст. 1048 ЦК України стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Звертає увагу скаржник і на те, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимоги у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу.
Наголошує на тому, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування відповідачу вказаних коштів (платіжних доручень, квитанцій, чеків).
Щодо судових витрат в суді першої інстанції зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що гонорар в сумі 6000 грн стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з відповідача, оскільки вказані документи могли стосуватися будь-яких інших справ.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування відзиву зазначили, що 13.10.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 7164784 про надання споживчого кредиту.
Відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Вебсайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту (додається до позовної заяви), інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач.
Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору - на банківську карту № НОМЕР_1 .
Сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за користування чужими коштами, розмір яких визначається договором.
Про відступлення прав грошової вимоги відповідача повідомлено шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні кредитного договору повідомлення про відступлення прав вимоги.
При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути зі скаржника (відповідача) витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн.
В судове засідання сторони, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, ОСОБА_1 повідомлений у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судова повістка на 30.09.2025 року, що надсилалася на адресу скаржника, повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а.с. 69зв.), а позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» повідомлені у відповідності до вимог п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки повістка направлена до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» 09 серпня 2025 року о 09:02:36, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (т. 2, а.с. 67), не з'явилися, що відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7164784 про надання споживчого кредиту, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 25000,00 грн шляхом перерахунку кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 360 днів, тобто до 07 жовтня 2024 року (включно), за яким нараховуються загальні відсотки в розмірі 1,99% на день, що підтверджується таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (т. 1, а.с. 12-16, 17-17зв.).
Сторонами також підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація щодо укладеного договору про споживчий кредит, зокрема ліміт кредиту - 25000,00 грн, строк кредитування - 360 днів, тип процентної ставки - фіксована, розмір стандартної процентної ставки - 1,99% в день, розмір зниженої процентної ставки - 1,493% в день (т. 1, а.с. 20-21зв.).
Згідно з повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» № 20240612-3а від 12 червня 2024 року, грошові кошти у сумі 25000,00 грн були зараховані 13 жовтня 2023 року о 20:12:06 на платіжну картку № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 45), що згідно з інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належить відповідачу ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 148).
Договір № 7164784 про надання споживчого кредиту від 13 жовтня 2023 року підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора С6515 (т. 1, а.с. 16зв.).
27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 27.05/2024-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права Вимоги до Боржників, вказаних в Реєстрі боржників (т. 1, а.с. 57-61).
Згідно з пунктом 1.2 Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Божників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей на набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та Скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємно частиною цього Договору (т. 1, а.с. 57зв.).
Позивачем, як фактором, було нараховані проценти за 60 календарних днів (27 травня 2024 року - 25 липня 2024 року) у межах строку кредитування у сумі 29850,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано розрахунок заборгованості.
Загальна сума заборгованості відповідача становить 93157,50 грн, яка складається з:
25000 грн - сума кредиту;
38307,5 грн - сума процентів за користування кредитом;
29850 грн - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, а твердження відповідача спростовуються дослідженими судом доказами, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в загальній сумі 93157,50грн, яка складається з: 25000,00 грн - сума кредиту, 38307,50 грн - сума процентів за користування кредитом, 29850,00 грн - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресові на пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.
Так, з матеріалів справи вбачається, що договір № 7164784 від 13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С6515 13 жовтня 2023 року о 20:11:13 (т. 1, а.с. 17зв.). Крім того, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав і паспорт споживчого кредиту (т. 1, а.с. 21зв.).
Вказане свідчить про укладеність між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 кредитного договору та, з огляду на зміст кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, які містять положення щодо предмету, ціни та строку виконання договору, про погодження між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 істотних умов такого договору.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування відповідачу кредитних коштів, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме: повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» № 20240612-3а від 12 червня 2024 року про те, грошові кошти у сумі 25000,00 грн були зараховані 13 жовтня 2023 року о 20:12:06 на платіжну картку № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 45), інформацією з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що зазначена картка належить відповідачу ОСОБА_1 та на неї 13 жовтня 223 року здійснено переказ грошових коштів у розмірі 25000 грн (інформація про платника відсутня) (т. 1, а.с. 148), а також, зокрема, і наданою самим відповідачем до відзиву на позовну заяву роздруківку транзакцій за його карткою, згідно з якою (пункт 22 транзакцій) 13 жовтня 2023 року на рахунок ОСОБА_1 здійснено зарахування грошових коштів у сумі 25000 грн (т. 1, а.с. 100). На спростування зазначених обставин жодних доказів відповідачем не надано, а тому, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України), в цій частині доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє.
Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1-2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляду судом у порядок позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументі, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, яким для відповідача є відзив на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач брав участь у її розгляді та, зокрема, надав і відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи тим, що матеріали справи не містять доказів про перерахування коштів відповідачу на виконання умов кредитного договору у розмірі, передбаченому пунктом 1.3 вказаного договору, а також позивач не довів, що банківська картка, на яку здійснено переказ коштів належить саме відповідачу (т. 1, а.с. 95-97). Інших доводів відзив на позовну заяву не містить.
Доводи апеляційної скарги, а саме щодо несправедливих умов договору в частині нарахування відсотків та відсутності підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялися, а отже і предметом розгляду та оцінки судом першої інстанції не були.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
З огляду на те, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції, відповідач в апеляційній скарзі аргументував свою процесуальну позицію, зокрема, доводами, які не були предметом розгляду суду першої інстанції, у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості надати їм відповідну правову оцінку, а суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не може перебирати на себе повноваження суду першої інстанції, то вказане свідчить про недобросовісність поведінки відповідача, який, збільшивши межі своїх доводів та заперечуючи проти задоволення позовних вимог, намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором шляхом подання апеляційному суду нових заперечень проти позову, що не були надані суду першої інстанції, а тому дані доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та відповідно не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2024 року - без змін.
Щодо витрат на правову допомогу, які заявлені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає наступне.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просили стягнути зі скаржника на свою користь витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн.
За ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено подання кожною стороною разом із першою заявою по суті спору до суду попереднього (орієнтовного) розміру суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі №369/14377/19 (провадження № 61-8314св23) зроблено висновок, що «Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву».
Так, з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу (тобто фактично у першій заяві по суті спору під час розгляду справи судомапеляційної інстанції) позивач заявив вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн (т. 2, а.с. 30зв.).
Тобто, позивачем на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК виконано свій процесуальний обов'язок та повідомлено про попередній (орієнтований) розмір судових витрат.
Крім того, на підтвердження понесення таких витрат до відзиву на апеляційну скаргу представник позивача долучив:
1) ордер на надання правничої допомоги в Одеському апеляційному суді (т. 2, а.с. 35);
2) договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року (т. 2, а.с. 36-37зв.);
3) квитанцію від 24 квітня 2025 року про сплату за написання та подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 8000 грн (т. 2, а.с. 60);
4) звіт про надання правової допомоги від 24 квітня 2025 року, за яким адвокат Крюкова М.В. надала ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» правову допомогу у вигляді правової експертизи документів та складання відзиву на апеляційну скаргу, кількість витрачених годин - 4 год, вартість робіт - 8000 грн (т. 2, а.с. 61).
Враховуючи вище викладене, оскільки позивачем підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами понесені витрати на правову допомогу, виконано свій процесуальний обов'язок та повідомлено про попередній (орієнтований) розмір судових витрат, а також повідомлено відповідача про заявлення таких вимог (т. 2, а.с. 59), з урахуванням відсутності клопотання скаржника про зменшення розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції та стягнути такі витрати у розмірі 8000 грн з відповідача.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) витрати на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 30 вересня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький