08 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/2122/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (суддя Стрельнікова Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 73706654 на підставі виконавчого листа №335/188/19 від 22.02.2023 про стягнення з ОСОБА_1 434, 00 грн.
Визнати протиправними дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо складання та звернення до примусового виконання платіжної інструкції № 804 від 15.01.2024 про стягнення з рахунку ОСОБА_1 434,00 грн. у виконавчому провадженні №73706654.
Зобов'язати Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) оформити, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області для повернення коштів у розмірі 434,00 грн. на користь ОСОБА_1 , стягнутих на виконання постанови державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 73706654 на підставі виконавчого листа №335/188/19 від 22.02.2023 про стягнення з ОСОБА_1 434, 00 грн.
В іншій частині позовної заяви відмовити.
Лівобережним відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. оскільки борг був сплачений до відкриття виконавчого провадження виконавчий збір з боржника не стягується, але мінімальні витрати виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 підлягають стягненню. Державний виконавець діяв відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2025 по справі №335/188/19 визнано неправомірними дії державного виконавця та скасовано постанову Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 про відкриття виконавчого провадження № 73706654 на підставі виконавчого листа №335/188/19 від 22.02.2023 про стягнення 617,40 грн. судового збору. Закрито провадження у скарзі в частині визнання незаконними дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та державного виконавця Омельяненка А.П. про стягнення з ОСОБА_1 434,00 грн. у виконавчому провадженні № 73706654 та зобов'язати їй повернути кошти. Стягнуто з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 , судові витрати в розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.03.2025 по справі №335/188/19 апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2025 по справі №335/188/19 залишено без змін.
При ухваленні постанови від 12.03.2025 по справі №335/188/19 Запорізьким апеляційним судом встановлено, що «рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2019 по справі №335/188/19 позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 36 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 617 (шістсот сімнадцять) грн. 40 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06.02.2020 по справі №335/188/19 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2019 по справі №335/188/19 залишено без змін.
22.02.2023 на виконання рішення суду від 09.10.2019 по справі №335/188/19 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було видано 2 виконавчих листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрат по сплаті судового збору у розмірі 617 (шістсот сімнадцять) грн. 40 коп. та стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 36 коп.
В матеріалах справи міститься заява Концерну «Міські теплові мережі» про відкриття виконавчого провадження. Дана заява була прийнята виконавчою службою 02.01.2024 за № 164/29.24-36, про що міститься запис на даній заяві.
03.01.2024 Постановою державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа виданого Орджонікідзевського районним судом м. Запоріжжя 22.02.2023, про стягнення з позивача судового збору в розмірі 617,40 грн.
Державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненком А.П. від 03.01.2024 винесено Постанову про арешт коштів боржника, Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 434,00 грн. та Постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 61,74 грн.
15.01.2024 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стягнення за ВП № 73706654 з виконання виконавчого документу; виконавчий лист № 335/188/19 виданий 22.02.2023 в розмірі 434,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 804 від 15.01.2024.
Постановою державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельяненка А.П. від 16.01.2024 закінчено виконавче провадження, у зв'язку з тим, що боржником сплачено борг, виконавчий збір, витрати виконавчого провадження в повному обсязі.
16.01.2024 державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненком А.П. винесено постанову про зняття арешту коштів.
18.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що 17.02.2020 перерахувала Концерну «Міські теплові мережі» грошові кошти в сумі 617,40 грн. по сплаті судового збору, про що зазначено в квитанції.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2024 по справі №335/188/19 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.05.2024 по справі №335/188/19 скасовано ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2024 по справі №335/188/19 та прийнято постанову наступного змісту. Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволено. Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 617,40 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню…»
«… Суд першої інстанції оцінивши доводи викладені в скарзі щодо поновлення строку для її подання, вважав їх обґрунтованими та визнав причини пропуску процесуального строку для подання скарги, передбаченого ч. 1 ст. 449 ЦПК України, поважними, а тому дійшов до висновку про можливість поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця.
Задовольняючи вимоги скарги частково, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя виходив з наступного. Виконавчий лист по справі №335/188/19, виданий 22.02.2023, мав строк пред'явлення до виконання до 07.02.2023. Тобто стягувач Концерн «МТМ» мав пред'явити виконавчий лист №335/188/19 виданий 22.02.2023 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрат по сплаті судового збору у розмірі 617 грн. 40 коп. у строк до 07.02.2023 або звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з клопотанням про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання. Доказів того, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання поновлювався, не зазначено та не долучено. З урахуванням вищевикладених обставин, були підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Крім того, як встановлено вище, Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.05.2024 виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрат по сплаті судового збору у розмірі 617,40 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, дії державного виконавця є неправомірними та постанову державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 про відкриття виконавчого провадження №73706654 на підставі виконавчого листа №335/188/19 від 22.02.2023 про стягнення 617,40 грн. судового збору скасовано.
Щодо вимоги про визнання незаконними дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та державного виконавця Омельяненка А.П. про стягнення з ОСОБА_1 434,00 грн. у виконавчому провадженні №73706654 та зобов'язання повернути ОСОБА_1 кошти, то суд першої інстанції вказав, що провадження з цього питання здійснюється судом адміністративної юрисдикції і закрив провадження у справі.
За результатами розгляду скарги, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя також зазначив, що скарга містила дві вимоги і вона була задоволена лише в частині однієї із вимог, тобто фактично задоволена на 50%, і відповідно до вимог ст. 141, ст. 452 ЦПК України, судові витрати, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 становить 175 грн. 00 коп.».
Державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненком А.П. від 03.01.2024 постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 434,00 грн.
15.01.2025 відповідачем 1 складено та звернено до примусового виконання платіжну інструкцію № 804 від 15.01.2024 про стягнення з рахунку А803052990000026205751334685 Жовніренко Тамари Іванівни в КБ «Приватбанк» 434 грн. з призначенням платежу: «стягнення за ВП № 73706654 з виконання виконавчого документу: виконавчий лист № 335/188/19 виданий 22.02.2023 документ видав: Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя»
Вважаючи, неправомірною постанову у виконавчому провадженні №73706654 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.01.2024 та неправомірними дії відповідача зі складання та звернення до примусового виконання платіжної інструкції №804 від 15.01.2024, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність дій та оскарженої постанови не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За правилами статті 48 указаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є окремими виконавчими документами.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих із боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
За змістом ч. 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Як було встановлено судом першої інстанції, державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненком А.П. від 03.01.2024 року винесено Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73706654 в сумі 434,00 грн.
15.01.2024 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стягнення за ВП № 73706654 з виконання виконавчого документу; виконавчий лист № 335/188/19 виданий 22.02.2023 в розмірі 434,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 804 від 15.01.2024.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2025 по справі №335/188/19, визнано неправомірними дії державного виконавця та скасовано постанову Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 про відкриття виконавчого провадження № 73706654 на підставі виконавчого листа №335/188/19 від 22.02.2023 про стягнення 617,40 грн. судового збору. Закрито провадження у скарзі в частині визнання незаконними дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та державного виконавця Омельяненка А.П. про стягнення з ОСОБА_1 434,00 грн. у виконавчому провадженні №73706654 та зобов'язати їй повернути кошти. Стягнуто з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 , судові витрати в розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.03.2025 по справі №335/188/19 апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2025 по справі №335/188/19 залишено без змін.
Задовольняючи вимоги скарги частково, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя виходив з наступного. Виконавчий лист по справі №335/188/19, виданий 22.02.2023, мав строк пред'явлення до виконання до 07.02.2023. Тобто стягувач Концерн “МТМ» мав пред'явити виконавчий лист №335/188/19 виданий 22.02.2023 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну “Міські теплові мережі» витрат по сплаті судового збору у розмірі 617 грн. 40 коп. у строк до 07.02.2023 або звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з клопотанням про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання. Доказів того, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання поновлювався, не зазначено та не долучено. З урахуванням вищевикладених обставин, були підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Крім того, як встановлено вище, Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.05.2024 виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну “Міські теплові мережі» витрат по сплаті судового збору у розмірі 617,40 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, дії державного виконавця є неправомірними та постанову державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 про відкриття виконавчого провадження №73706654 на підставі виконавчого листа №335/188/19 від 22.02.2023 про стягнення 617,40 грн. судового збору скасовано.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірна постанова державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 73706654 на підставі виконавчого листа №335/188/19 від 22.02.2023 є протиправною та підлягає скасуванню та дії державного виконавця щодо складання та звернення до примусового виконання платіжної інструкції № 804 від 15.01.2024 про стягнення з рахунку позивача 434,00 грн. у виконавчому провадженні № 73706654 є протиправними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Згідно з ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно із п. 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Суд вірно зазначив, що підставами для повернення надмірно сплачених сум є: 1) закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню; 2) визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Судом вірно було враховано, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2025 по справі №335/188/19 визнано неправомірними дії державного виконавця та скасовано постанову Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 про відкриття виконавчого провадження № 73706654 на підставі виконавчого листа №335/188/19 від 22.02.2023 про стягнення 617,40 грн. судового збору.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.03.2025 по справі №335/188/19 апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2025 по справі №335/188/19 залишено без змін.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787.
Згідно з п. 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Відповідно до п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Згідно з п. 10 Порядку № 787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства. Платник подає до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм статті 253 та частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.
Судом було вірно зазначено, що Міністерство юстиції та його територіальні органи, до яких у тому числі відноситься відповідач 1, є органом, який відповідно до пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету зобов'язаний забезпечувати відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Отже повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто органу державної виконавчої служби разом зі заявою про повернення коштів з бюджету.
Тобто на Міністерство юстиції, територіальним органом якого є відповідач 1, законодавчо покладено обов'язок оформлення подання до органу Казначейства про повернення позивачу надмірно стягнутих сум грошових коштів.
Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача, а саме зобов'язання саме відповідача 1 оформити, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області для повернення коштів у розмірі 434,00 грн. на користь ОСОБА_1 стягнутих на виконання постанови державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 03.01.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 73706654, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 08 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш