08 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/15848/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Волинської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року (суддя Ільков В.В.) у справі № 160/15848/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНЗАНА ФРУТ" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНЗАНА ФРУТ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000131/2 від 22.05.2025 Волинської митниці;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2025/000427 від 22.05.2025 Волинської митниці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Суд з'ясував, що позивач надав документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.
Суд встановив, що відповідачем не було належно обґрунтовано того, що документи,
подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд вказав, що у відповідача були всі необхідні документи для визначення числових значень по товару, що оформлявся позивачем. Відповідач мав можливість перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів на підставі поданих позивачем документів. Наведені доводи відповідача не є підставою для твердження про розбіжність у поданих позивачем документах, а відтак, для сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості Товару.
Суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення та картки відмови.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, митний орган вказує, що згідно інвойсу від 19.05.2025 року передбачено передоплату за товар, але документи, які підтверджують факт здійснення передоплати за товар не були подані разом із митною декларацією. Зауважує, що документи щодо підтвердження витрат на транспортування товару надано від ТОВ «КОСМОС», але перевізником товару згідно документів є інша особа. Вважає, що у CMR та поданій позивачем довідці вказані різні пункти навантаження. Зауважує, що відсутні відомості про дату замитнення в товаросупровідних документах, в довідці наданій позивачем вказано неправильно вартість перевезення товару по курсу НБУ. Крім того, в довідці поданій позивачем вказано, що перевезення здійснено за договором від 14.05.2025, але до митного оформлення подано договір від 13.05.2025. Відтак, скаржник вважає, що у поданих позивачем документах містилися розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, у зв'язку з чим митниця реалізувала своє право на витребування додаткових документів. У подальшому, декларантом на вимогу митного органу надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті, копію митної декларації країни відправлення, виправлені заявка від 13.05.2025 та довідка від 19.05.2025 №19/05-2. Однак, митний орган дійшов висновку, що декларантом не надано належним документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за товар. Скаржник зазначає, що ним дотримано вимоги ч.5 ст. 57 МК України. Відтак, скаржник наполягає, що спірне рішення про коригування митної вартості є правомірним.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та FRUIT DIRECT Sp. z.o.o., Польща (Продавець) укладено Міжнародний договір № 120525 від 12.05.2025 на поставку свіжих фруктів та овочів.
Згідно вказаного договору позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - яблука свіжі Idared 65+. Відповідно до проформи-фактури від 13.05.2025 ціна товару становить 0,710 євро за 1 кг.
Для здійснення митного оформлення товарів позивачем по електронній системі до м/п Волинської митниці було подано митну декларацію (реєстраційний номер митниці 25UA205050019351U4), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 14 398 Євро.
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч. 10 ст. 58 МК України, включає вартість товару та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.
Разом з МД позивачем був наданий пакет необхідних документів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України.
Однак, по вказаній вище електронній системі надійшло повідомлення від митниці декларанту про те, що митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв'язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.
Позивач надав до митниці копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 20.05.2025 №12, від 15.05.2025 №10, копію митної декларацій країни відправлення від 20.05.2025 №25L445010003DYYB0, виправлені заявку від 13.05.2025 №13-05 та довідку про транспортно- експедиційні витрати від 19.05.2025 №19/05-2.
22.05.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000131/2, в зв'язку з тим, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару.
Згідно цього рішення, митним органом було використано наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/ визначених митних вартостей з розрахунку 0,9030 євро за 1 кг товару.
На підставі цього Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000427.
Позивач не згоден з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 МКУ та оформив 22.05.2025 нову МД 25UA205050019551U9.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000131/2 та картку відмови UA205050/2025/000427 протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Згідно із ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження відповідача щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень.
Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість та необхідність витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та FRUIT DIRECT Sp. z.o.o., Польща (Продавець) укладено Міжнародний договір № 120525 від 12.05.2025 на поставку свіжих фруктів та овочів.
Для здійснення митного оформлення товарів позивачем відповідачу подано митну декларацію (реєстраційний номер митниці 25UA205050019351U4), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 14 398 Євро.
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч. 10 ст. 58 МК України, включає вартість товару та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.
Також, позивачем митному органу був наданий пакет необхідних документів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України.
Крім того, оскільки відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, позивач надав до митниці копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 20.05.2025 №12, від 15.05.2025 №10, копію митної декларацій країни відправлення від 20.05.2025 №25L445010003DYYB0, виправлені заявку від 13.05.2025 №13-05 та довідку про транспортно- експедиційні витрати від 19.05.2025 №19/05-2.
У подальшому, 22.05.2025 відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000131/2.
Колегія суддів зауважує, що за змістом спірного рішення про коригування митної вартості митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Обґрунтування спірного рішення про коригування митної вартості є тотожним доводам апеляційної скарги стосовно документів щодо оплати товару, а також стосовно розбіжностей у документах на підтвердження витрат щодо транспортування товару.
Так, скаржник у спірному рішенні про коригування митної вартості вказав, що документи, які підтверджують факт здійснення передоплати за товар не були подані разом із митною декларацією. Документи щодо підтвердження витрат на транспортування товару надано від ТОВ «КОСМОС», але перевізником товару згідно документів є інша особа. У CMR та поданій позивачем довідці вказані різні пункти навантаження. Відсутні відомості про дату замитнення в товаросупровідних документах, в довідці наданій позивачем вказано неправильно вартість перевезення товару по курсу НБУ. Крім того, в довідці поданій позивачем вказано, що перевезення здійснено за договором від 14.05.2025, але до митного оформлення подано договір від 13.05.2025.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що вищевказані висновки митного органу щодо оплати товару та транспортних витрат спростовуються документами, які подані позивачем митному органу на виконання вимог про витребування додаткових документів, зокрема платіжними інструкціями та заявкою від 13.05.2025 №13-05, довідкою про транспортно-експедиційні витрати від 19.05.2025 №19/05-2.
Подані митному органу платіжні інструкції в іноземній валюті від 20.05.2025 №12, від 15.05.2025 №10 містять відомості про оплати позивачем за договором № 120525 від 12.05.2025, а саме за інвойсом PRO/EX/02/05/25 від 13.05.25, який також подано до митного оформлення. Апеляційний суд зауважує, що відповідні операції з оплати виконані у спосіб обміну електронної інформацією та документами, платіжні інструкції містять електронний підпис відповідальної особи платника.
Апеляційний суд також враховує, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аргументи апеляційної скарги митного органу цей висновок суду не спростовують.
Отже, апеляційний суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні рішення № UA205050/2025/000131/2 та картка відмови № UA205050/2025/000427 є протиправними та підлягають скасуванню.
Зворотні доводи скаржника про правомірність спірного рішення та карти відмови, свого підтвердження не знайшли.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі №160/15848/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 08.10.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров