08 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2899/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №340/2899/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з моменту звернення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 06.01.2025 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії: 2022, 2023 та 2024 роки, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року позовні вимоги задоволено, а саме суд:
- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області щодо відмови провести перерахунок пенсії позивачу із застосуванням з 06.01.2025 року показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 06.01.2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, - за 2022-2024 роки.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та одержував пенсію за вислугу років, як особа льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.08.2010. У зв'язку з працевлаштуванням з 10.09.2010 на Державне підприємство обслуговування повітряного руху України «Украерорух» на посаду, яка дає право на призначення зазначеного виду пенсії, ОСОБА_1 припинено виплату пенсії. 06.01.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою № 214 про призначення пенсії по інвалідності за нормами Закону. За наслідками розгляду заяви позивача, щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання за нормами Закону№1058, а також доданих до заяви документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення від 10.01.2025 № 110130017615 відповідно до якого позивача переведено на пенсію по інвалідності. Відповідно до даних підсистеми «Призначення та виплата пенсії» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ППВП ІКІС ПФУ) рішення від 10.01.2025 № 110130017615 приймалося саме Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (U17001-015-038) (Скріншот з ППВП ІКІС ПФУ міститься в матеріалах справи). Відповідно до алфавітного покажчика U17001-015-038 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Технологічно інше Головне управління не зазначається. З викладених обставин вбачається, що оскаржуване позивачем рішення від 10.01.2025 № 110130017615 відповідачем не приймалося, оскільки приймалося підрозділом органу, що призначає пенсію визначеного за принципом екстериторіальності. Головним управління не приймалось рішення по суті заяви позивача про переведення пенсії з виду на вид, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальні органи Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не є суб'єктом прийняття рішення по відношенню до позивача. Обчислення розміру пенсії проведено виходячи із страхового стажу 37 років 03 місяці 28 днів (пораховано по 31.12.2024), в тому числі додатковий стаж (період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону) - 5 років 8 місяців 10 днів. Коефіцієнт страхового стажу, розрахований відповідно до статті 25 Закону, становить 0,37250. Заробітна плата за період з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.09.2003 по 30.11.2014 та з 01.07.2016 по 31.12.2024, обчислена відповідно до статті 40 Закону, становить 31945,82 грн (7994,47 грн х 3,99599, де 7994,47 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796), з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014 - 2016 роки, 3,99599 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсії за віком для обчислення пенсії по інвалідності складає 11947,04 грн. де: 11899,82 грн - основний розмір пенсії (31945,82 грн х 0,37250); 47,22 грн - доплата за 2 роки понаднормового стажу (2361,00 грн х 2 %). Розмір пенсії по інвалідності з 02.12.2024 складає 10752,34 грн, де: 10752,34 грн - розмір пенсії по інвалідності (11947,04 грн х 90%). З 01.03.2025 на виконання частини 2 статті 42 Закону та постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» органами Пенсійного фонду України з 1 березня 2025 року проведено перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсій, в розмірі 1,115. Таким чином, з 01.03.2025 середня заробітна плата для обчислення пенсій відповідній категорії пенсіонерів становить 8913,83 грн (7994,47 грн х 1,115). Заробітна плата за період з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.09.2003 по 30.11.2014 та з 01.07.2016 по 31.12.2024, обчислена відповідно до статті 40 Закону, становить 35619,58 грн (8913,83 грн х 3,99599, де 8913,83 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115), з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014 - 2016 роки, 3,99599 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсії за віком для обчислення пенсії по інвалідності складає 13315,51 грн, де: 13268,29 грн - основний розмір пенсії (35619,58 грн х 0,37250); 47,22 грн - доплата за 2 років понаднормового стажу (2361,00 грн х 2 %). Розмір пенсії по інвалідності з 01.03.2025 і по теперішній час складає 11983,96 грн, де: 11983,96 грн - розмір пенсії по інвалідності (13315,51 грн х 90%). При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 Закону №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року переведення на інший вид пенсії, передбачене виключно у разі переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та за умови додавання до страхового стажу не менше 24 календарних місяців (пункт 3 статті 45 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. З наведеного вбачається, що процедура призначення пенсії пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат). У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, у т.ч. переведення в межах одного виду пенсії - за віком, що має місце у даному випадку, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійному фонді України в Кіровоградській області з 19.08.2010 року та отримував пенсію за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згодом, позивачу за заявою від 06.01.2025 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідь на запит стосовно розрахунку пенсії, 30.01.2025 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області листом повідомило представника позивача, що пенсія за віком позивачу розрахована із застосуванням середнього показника заробітної плати по Україні 2014-2016 років, підстави для застосування показника середньої заробітної плати за період 2022-2024 років відсутні.
На погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із заявленими позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач звернулась до пенсійного органу вперше, а тому, призначення позивачеві пенсії за віком відповідно до зазначеного закону є призначенням пенсії вперше. Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Застосування в спірних правовідносинах норм ч. 3 ст. 45 Закону №1058, як це було вчинено відповідачем, є безпідставним.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів, видатків на оплату договорів страхування, довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 16 наведеного розділу Закону №1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) може бути призначена пенсія за вислугу років.
Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.
Згідно із статтею 10 Закону № 1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 27 Закону № 1058 встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону № 1058.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058, обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз зазначених норм свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством, а саме зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону №1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 жовтня 2018 у справі № 334/2653/17, у постанові від 13 грудня 2018 у справі № 185/860/17, у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 333/1856/17, від 14 травня 2019 року справа №337/851/17(2а/337/81/2017).
Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначені висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17, та Верховного Суду, висловлену у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 720/208/17, від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17,від 09 червня 2021 року справа №367/1276/17, від 18 травня 2022 року справа №615/1644/16-а, від 29 березня 2023 року справа № 240/4170/19, від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23.
У наведених справах встановлено, що позивачам первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, позивачів переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У цих справах суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком.
Згідно із частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відповідач у цій справі неправомірно застосував норми ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058, оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугою років відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким передбачено інші підстави і порядок призначення пенсії ніж за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому враховуючи, що за призначенням пенсії по інвалідності згідно Закону № 1058, позивач звернувся вперше, то пенсія має обчислюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення призначенням нового виду пенсії.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що під час призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», слід застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ч. 2 ст. 40 Закону.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно доводів апелянта що він не є належним відповідачем, колегія суддів враховує, що згідно з наявними у справі доказами, а саме, рішенням від 10.01.2025, рішенням від 27.02.2025, рішенням від 27.02.2025, а також листуванням між позивачем та відповідачем підтверджено, що органом ПФУ є Головне управління ПФУ в Кіровоградській області (м. Кропивницький). Інших відомостей матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що доказів на підтвердження розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області відповідач не надав, матеріали наданої копії пенсійної справи такого рішення не містять, до апеляційної скарги таких доказів також не надано.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №340/2899/25 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №340/2899/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова