07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9809/24
Суддя І інстанції - Сацький Р.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -
ТОВ «Мототехімпорт» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UA110150/2024/000037/2 від 20.06.2024 року.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при розмитнені товару відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, при цьому не довів неможливість використання основного, оскільки надані позивачем документи свідчать, що відомості про заявлену митну вартість товару є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально, у зв'язку із чим просить суд скасувати вказане рішення про коригування митної вартості товару.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Дніпровська митниця посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що у спірних правовідносинах у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За фактичними обставинами справи відповідач мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товару. Митниця правомірно прийняла рішення про коригування митої вартості з дотриманням вимог чинного законодавства.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) зареєстровано юридичною особою 07.11.2022. Видами діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.
05.12.2022 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (Покупець) уклало з компанією JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO. LTD., CHINA (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № CF/14(далі - Контракт) на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Компанією XINGTAI CITY TUOHAI TRADING СО., LTD. було передано компанії JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO. LTD., CHINA право власності на товар, призначений для Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ», що підтверджується коносаментом № ZJSM24030022 від 10.03.2024 та рахунком-фактурою (інвойсом) № TD2023-6 від 01.03.2024, виданими на підставі договору № TD/7 від 01.03.2023.
Про факт переходу права власності на вищезазначений товар Покупець дізнався з листів, отриманих від XINGTAI CITY TUOHAI TRADING СО., LTD. (вих. № 802 від 18.03.2024) та JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO. LTD., CHINA (вих. № 401 від 25.03.2024)
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»»та компанією JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO. LTD., CHINA на виконання умов Контракту № CF/14 від 05.12.2022 було укладено Специфікацію № 2023-6.6 від 25.03.2024 та виставлено рахунок-фактуру № 2023-6 від 25.03.2024 на поставку товарів, а саме: тракторів та запчастин.
З метою здійснення митного оформлення товару, 18.06.2024 було подано митну декларацію (МД) № 24UA110150008720U3. У графі 31 цієї МД було задекларовано наступні товари: Трактори для сільськогосподарських робіт, колісні, нові, потужністю не більше як 18кВт, рік випуску 2023, компл.: трактор колісний: XT-244 LUX (24к.с.(17.65кВт).
Згідно з інформацією, відображеною у графі 44 митної декларації, уповноваженим представником позивача для здійснення митного оформлення було подано наступний перелік документів: декларацію митної вартості; лист вих. № 802 від 18.03.2024 від первісного постачальника щодо передачі права власності на товар іншій компанії; лист вих. № 401 від 25.03.2024 від нового власника товару до Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» про зміну договірних відносин; лист вих. № 279 від 01.04.2024 про згоду Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» на отримання товару за новим зовнішньоекономічним договором; зовнішньоекономічний договір № CF/14 від 05.12.2022; специфікацію № 2023-6.6 від 25.03.2024; рахунок-фактуру № 2023-6 від 25.03.2024; первісний рахунок-фактуру № TD2023-6 від 01.03.2024; пакувальний лист.
В процесі здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, митним органом було направлено підприємству електронне повідомлення, в якому зазначено про надання додаткових документів, а саме:
у разі здійснення оплати - банківські платіжні документи, що підтверджують перерахування коштів за оцінюваний товар;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що містять відомості про вартість товару та реквізити, необхідні для його ідентифікації;
транспортні (перевізні) документи, якщо відповідно до умов поставки витрати на транспортування не включені до вартості товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
витяг з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення;
висновки спеціалізованих експертних організацій щодо якісних та вартісних характеристик товарів та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем на виконання попередніх запитів митного органу листом вих. № 190602 від 19.06.2024 додатково надало комерційну пропозицію та прайс-лист. Крім того, у вищезазначеному листі Товариство повідомило митний орган про те, що всі наявні у нього документи, які підтверджують вартість ввезених товарів та містять необхідні для їхньої ідентифікації реквізити, в повній мірі підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом. У зв'язку з цим Товариство заявило про відсутність підстав для надання будь-яких інших додаткових документів у процесі митного оформлення задекларованих товарів та висловило прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.
20.06.2024 відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2024/000037/2, яким загальну митну вартість задекларованих Товарів № 1-3, № 5 скориговано митним органом із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного методу (2-й), відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України. Окрім того, відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації шляхом оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме:
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У зв'язку з відсутністю вищезазначених документів, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у графі 33 Рішення міститься прохання надати (за наявності) такі додаткові документи:
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
каталоги, специфікації виробника товару.
Позивачем з урахуванням пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України було задекларувано спірну партію товару, а товар було випущено у вільний обіг за ЕМД № 24UA110150009085U9 від 25.06.2024, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 407 634,62 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
На момент прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товару зазначені обставини не існували.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
Підставою для виникнення сумнівів митного органу щодо митної вартості товару стали розбіжності які місять в наданих документах.
Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Спростовуючи доводи митниці з приводу того, що за умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорта. Враховуючи умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 05.12.2022 № CF/14 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано, суд першої інстанції вірно вказав на те, що зазначений пункт контракту не встановлює обов'язку сторін вимагати та надавати документи, що підтверджують включення до вартості товару витрат, понесених постачальником у країні відправлення.
Крім того, пунктами 3.5 та 3.6 зазначеного Контракту сторонами узгоджено перелік документів, які продавець зобов'язаний надати для підтвердження поставки товару, серед яких копія митної декларації країни відправлення відсутня. Відтак, Товариство правомірно не вимагало від контрагента надання документа, не передбаченого умовами укладеного договору.
Суд першої інстанції також принагідно зауважив, що здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства Китайської Народної Республіки. Чинне митне законодавство України та КНР не містить взаємного зобов'язання надавати підтвердження такого митного оформлення іншій стороні зовнішньоекономічного контракту. Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації» є внутрішнім нормативно-правовим актом, що регулює порядок заповнення митних декларацій виключно суб'єктами декларування на території КНР та не створює обов'язків для суб'єктів декларування в Україні.
Крім того ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не є безумовною підставою для невизнання заявленої митної вартості товару, якщо така вартість підтверджується іншими первинними документами, наданими при митному оформленні, що узгоджується з паровою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17, відповідно до
Надаючи оцінку доводам митного органу щодо наявності рахунку-інвойсу від 01.03.2024 № TD2023-6, виданого «XINGTAI CITY TUOHAI TRADING CO., LTD.», із зазначенням умов поставки FOB - XINGANG та рахунку-інвойсу від 25.03.2024 № 2023-6, виданого «JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO.», із зазначенням умов поставки FOB - Chongqing при однаковій фактурній вартості, суд зазначає наступне.
З наданих разом із митною декларацією документів, зокрема листів компаній-нерезидентів від 18.03.2024 та 25.03.2024, а також листа ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» від 01.04.2024, вбачається, що після відправлення товару відбулася передача права власності від первісного постачальника до нового власника. Позивач погодився прийняти вантаж від нового власника за новим зовнішньоекономічним контрактом № CF/14 від 05.12.2022 та здійснити митне оформлення відповідно до нових товаросупровідних документів.
Отже, декларування товару здійснювалося на підставі контракту № CF/14, специфікації № 2023-6.6 від 25.03.2024 та інвойсу № 2023-6 від 25.03.2024, виданих новим власником товару. Контракт № TD/7 митному органу не надавався, оскільки митне оформлення за цим контрактом не проводилося.
З приводу невідповідності дат складання нових документів (специфікації та інвойсу від 25.03.2024) даті фактичного відправлення товару (10.03.2024), суд першої інстанції вірно зауважив, що з листів компаній-нерезидентів, на момент відправлення товару право власності ще не було передано новій компанії. Відповідно, нові товаросупровідні документи були правомірно оформлені після переходу права власності.
Викладені обставини свідчать на користь висновку суду першої інстанції, що зазначені митним органом розбіжності в умовах поставки FOB у первісному та новому інвойсах, а також хронологія оформлення документів у зв'язку з передачею права власності, не свідчать про недостовірність наданих документів або неповноту включення всіх складових митної вартості. Митним органом не наведено належних доказів, які б спростовували пояснення Позивача щодо обставин передачі права власності та оформлення відповідних товаросупровідних документів.
Щодо зауваження митного органу з приводу надання банківських платіжних документів, суд першої інстанції вірно звернув увагу на тне, що підставою для їх надання відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України є факт здійснення оплати на момент декларування товару.
Так умовами оплати вартості товару, визначеними у Специфікації № 2023-6.6 від 25.03.2024, сторони передбачили відстрочення платежу на строк до 180 днів з дати фактичного отримання товарів.
Позивачем у листі від 19.06.2024 № 190602 було надано митному органу пояснення, підтверджені відмітками самого ж митного органу на залізничних накладних № 31507282 та № 31507286, що фактичне отримання товару відбулося 28.05.2024. Отже, на день декларування товару (18.06.2024) оплата за Специфікацією № 2023-6.6 від 25.03.2024 не здійснювалася, що об'єктивно унеможливлювало надання банківського платіжного документа на підтвердження такої оплати.
Таким чином, вимога митного органу про надання банківських платіжних документів за відсутності фактичної оплати товару на момент декларування є безпідставною та не відповідає положенням Митного кодексу України.
Спростовуючи доводи митниці щодо числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку щодо необґрунтованості підстав для коригування митної вартості в частині транспортної складової, наведені митним органом, оскільки вони суперечать інформації, що міститься у наданих декларантом транспортних та комерційних документах, які підтверджують вартість перевезення товару.
Так в рахунку № 2024/PF/100 від 17.05.2024 та Акті виконаних робіт № 38 від 28.05.2024 чітко зазначено транспортні витрати, понесені як до митного кордону України (фрахт та наземне перевезення до митного переходу Пшемисль - Мостиська у сумі 13 410,00 доларів США), так і витрати на перевезення по території України (від м/п Мостиська до м. Новомосковськ у сумі 5 625,00 доларів США).
Вказані обставини спростовують твердження митного органу про відсутність відомостей щодо вартості понесених витрат за маршрутом Пшемисль - Мостиська, Україна, які включені до пункту 3 рахунку, оскільки зазначена сума відображає вартість перевезення вже по території України, після перетину митного кордону.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Також митний орган не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за договором щодо подібних (аналогічних) товарів.
Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Зазначені обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не було зазначено, які саме складові митної вартості є не підтвердженими, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані ним для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування відповідачем переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а подані товариством документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 07 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун