07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11196/24
Суддя І інстанції - Чернова Ж.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування позивачу у подвійному розмірі стажу роботи за період з 01.01.2004 по 24.12.2020 в Обласній психіатричній лікарні №4 м.Молочанська, Комунальній установі «Молочанська психіатрична лікарня» ЗОР, КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу у подвійному розмірі стаж роботи за період з 01.01.2004 по 24.12.2020 в Обласній психіатричній лікарні №4 м.Молочанська, Комунальній установі «Молочанська психіатрична лікарня» ЗОР, КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, та провести, у зв'язку із цим, перерахунок і виплату її пенсії з моменту призначення (з урахуванням вже виплачених сум).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.2004 по 24.12.2020 у закладах з надання психіатричної допомоги, за винятком періоду перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати з 04.05.2020 по 10.05.2020, у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 30.05.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до її страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 24.12.2020 у закладах з надання психіатричної допомоги, за винятком періоду перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати з 04.05.2020 по 10.05.2020, у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 30.05.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 , перерахованої внаслідок зарахування до її страхового стажу та врахування при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 24.12.2020 у закладах з надання психіатричної допомоги, за винятком періоду перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати з 04.05.2020 по 10.05.2020, у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована відсутністю підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в психіатричних закладах охорони здоров'я після 01.01.2004 року в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788. Також скаржник вказує на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не здійснювало розгляд заяви позивача від 25.11.2021 та не приймало рішень за цією заявою про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладення на нього обов'язку щодо виконання рішення суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області також не погодилось із прийнятим у справі судовим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області посилається на те, що оскільки Закон 1058 набрав чинності з 01.01.2004 року, то в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788-ХІІ підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 25.11.2021 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до п. 2-1 розділу розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийняте за принципом екстериторіальності, від 25.11.2021 призначено позивачу пенсію за вислугу років).
Відповідно до форми РС-право страховий стаж ОСОБА_1 обрахований наступним чином:
з 18.06.2001 по 31.12.2003 - 5 років 0 місяців 28 днів з позначкою «прац.охорони здор. (посади із пост.909)», «Мед.заклад із ст.60», кратність - 2;
з 01.01.2004 по 10.10.2017- 13 років 10 місяців 0 днів з позначкою «прац.охорони здор. (посади із пост.909)», «Мед.заклад із ст.60», кратність - 1;
з 11.10.2017 по 31.03.2020 - 2 роки 6 місяців 0 дні, кратність - 1;
з 01.04.2020 по 24.12.2020 - 9 місяців 0 дні, кратність - 1 (а.с. 69).
Відповідно до довіки від 17.11.2021 №146, виданої КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, ОСОБА_1 працювала в Молочанській психіатричній лікарні №4 на посаді медсестри-стажера у 1 чоловічому психіатричному відділенні з 18.06.2001 (наказ від 18.06.2001 №43-о). 31.03.2020 звільнено з займаної посади за переводом в КНП «Обласна клінічна лікарня» ЗОР п.5 ст.36 КЗпП України (наказ від 24.03.2020 №22-о). 10.09.2001 переведено на посаду палатної медичної сестри у 2 відділення (наказ від 10.09.2001 №61-о). 03.05.2002 переведено на посаду рентгенолаборанта на 0,75 ставки (наказ від 29.04.2002 №30-о). 01.02.2004 переведено на посаду рентгенолаборанта на 1,0 ставки (наказ від 30.01.2004 №4-о). 07.12.2004 переведено на посаду палатної медичної сестри у 2 жіноче відділення (наказ від 06.12.2004 №67-о). 21.08.2013 переведено сестрою медичною (процедурною) змішаного чоловічого психіатричного відділення (наказ від 21.08.2013 №45-о). 01.04.2015 переведено сестрою медичною (палатною) змішаного психіатричного чоловічого відділення (наказ від 17.03.2015 №18-о). За період роботи з 18.06.2001 по 31.03.2020 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х та 6-ти років та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала. 04.10.2002 Молочанська психіатрична лікарня №4 перейменована на Молочанську психоневрологічну лікарню на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 04.10.2002 №265. Відповідно рішення шостої сесії Запорізької обласної ради від 28.09.2006 №24 Молочанська психоневрологічна лікарня була перейменована в Комунальну установу «Молочанська психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради. Відповідно рішення тридцять четвертої сесії Запорізької обласної ради від 12.12.2019 №5 Комунальна установа «Молочанська психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради було припинено шляхом приєднання до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради. На підставі Рішення Запорізької обласної ради від 27.02.2020 №13 створено комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради в результаті перетворення комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради. Згідно ст. 60 Закону України про пенсійне забезпечення стаж роботи у психіатричних закладах зараховується у подвійному розмірі (а.с. 58).
Згідно з довідкою від 17.11.2021 №147, виданою КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, ОСОБА_1 працювала в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР на посаді сестри медичної стаціонару чоловічого психіатричного відділення (Молочанського відокремленого підрозділу) з 01.04.2020 (наказ від 26.03.2020 №59-о). 24.12.2020 звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України (наказ від 01.12.2020 №230-о). За період роботи з 01.04.2020 по 24.12.2020 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х та 6-ти років не перебувала. Відпустка без збереження заробітної плати: 04.05.2020 по 10.05.2020 (наказ від 04.05.2020 №84-в). Відповідно до рішення 34 сесії ЗОР від 12.12.2019 №5 КУ «Молочанська психіатрична лікарня» ЗОР було припинено шляхом приєднання до КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР. На підставі рішення Запорізької обласної ради від 27.02.2020 №13 створено КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР в результаті перетворення КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР. Згідно ст. 60 Закону України про пенсійне забезпечення стаж роботи у психіатричних закладах зараховується у подвійному розмірі (а.с. 62).
Позивач не погодившись із діями відповідача щодо незарахування в подвійному розмірі стажу роботи за період з 01.01.2004 по 24.12.2020, звернулась до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Як правильно дослідив суд першої інстанції зі змісту матеріалів справи та не заперечується скаржником, протягом спірного періоду з 01.01.2004 по 24.12.2020 позивач працювала в Обласній психіатричній лікарні №4 м.Молочанська, Комунальній установі «Молочанська психіатрична лікарня» ЗОР, КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради на посадах палатної медичної сестри, рентгенолаборанта, сестри медичної (палатної).
За правилами статті 60 Закону №1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи у психіатричних закладах охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Такий висновок узгоджується з позицією, яку вказано Верховним Судом у постановах від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17.
Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2004 по 24.12.2020 у закладах з надання психіатричної допомоги, за винятком періоду перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати з 04.05.2020 по 10.05.2020, у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, зважаючи на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то покладення судом обов'язку здійснити з 30.05.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 , перерахованої внаслідок зарахування до її страхового стажу та врахування при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 24.12.2020 у закладах з надання психіатричної допомоги, за винятком періоду перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати з 04.05.2020 по 10.05.2020, у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням раніше виплачених сум саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідає приписам п.4.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - залишено без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун