02 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5732/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 ( суддя Неклеса О.М.) в адміністративній справі №160/5732/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 17.02.2025 р. засобами поштового зв'язку позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування періодів попередньої служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати, а саме за період з 17 січня 2022 року по дату фактичної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 26.08.1998 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в Управлінні Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області й надалі у період з 07.11.2015 р. по 12.10.2016 р. проходив службу в Управлінні поліції охорони в Дніпропетровській області. У подальшому ОСОБА_1 у період з 17.01.2017 р. по 17.01.2022 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України й 17.01.2022 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2022 р. №10 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення як такого, що звільнений з військової служби в запас наказом командира ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України (по особовому складу) від 17.01.2022 р. №2 о/с. Вислуга років позивача на дату звільнення з військової служби у календарному обчисленні становить: 25 років 03 місяця 08 днів. На виконання вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 р. ВЧ НОМЕР_1 була виплачена позивачу одноразова грошова допомога при звільненні, однак виплату цієї допомоги було здійснено лише за 5 календарних років, тобто без урахування попереднього періоду його служби. ОСОБА_1 зазначив, що на дату його звільнення зі служби з Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (12.10.2016 р.) його календарна вислуга складала 20 років 3 місяці 7 днів, тобто була менше 23 років, у зв'язку з чим позивач не набув права на пенсію за вислугу років і відповідно виплата одноразової грошової допомоги йому не була проведена, що підтверджується листом Управління від 10.12.2021 р. №А-8/48/23-01-2021. З метою отримати суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні 30.11.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із відповідною заявою, однак відповіддю від 10.01.2025 р. №6/36/12-348 відповідач відмовив позивачу у проведенні вказаної виплати. Позивач стверджує, що протиправні дії відповідача призвели до виплати йому одноразової грошової допомоги в зменшеному розмірі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з урахуванням відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 10.04.2012 р., послужного списку головного сержанта ОСОБА_1 та копій наявних у матеріалах справи витягів з наказів):
у період з 28.11.1994 р. по 21.06.1996 р. проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 ;
у період з 26.01.1998 р. по 06.11.2015 р. працював на відповідних посадах в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), а саме: в Управлінні Державної служби охорони при ГУ МВС України в Дніпропетровській області, та на день звільнення зі служби був у званні “прапорщик міліції»;
у період з 07.11.2015 р. по 12.10.2016 р. працював в Управлінні поліції охорони в Дніпропетровській області (Національна поліція), та на день звільнення зі служби був у званні “старший сержант поліції»;
у період з 17.01.2017 р. по 17.01.2022 р. проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та на день звільнення зі служби був у званні “головний сержант».
Згідно із витягом з наказу начальника Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Дніпропетровській області (по особовому складу) за №110 о/с від 06.11.2015 р., прапорщика міліції ОСОБА_1 на підставі поданого ним рапорту від 04.11.2015 р. було звільнено зі служби в ОВС з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил за п. 63 “к» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 р. (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).
За цим наказом вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні складала: 19 років 04 місяці 03 дні.
Водночас, відомості про проведення позивачу виплат (в т.ч. одноразової грошової допомоги при звільненні) у цьому наказі відсутні.
Згідно із витягом з наказу начальника Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (по особовому складу) за №152 о/с від 12.10.2016 р. старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на підставі поданого ним рапорту від 29.09.2016 р. було звільнено зі служби в Національній поліції України у запас Збройних сил за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліції» (за власним бажанням).
За цим наказом вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні складала: 20 років 03 місяці 05 днів.
Також цим наказом передбачена виплата позивачу компенсації за невикористану відпустку за 2016 рік у кількості 3 календарних днів.
При цьому, відомості про проведення позивачу інших виплат (в т.ч. одноразової грошової допомоги при звільненні) у цьому наказі відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги у розмір 25 % від місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби та отримав відповідь (лист за №А4/43/23/9-2016 від 07.11.2016 р.). в якому Управління зазначило про відсутність підстав для нарахування позивачу такої допомоги, оскільки він на момент звільнення зі служби (за власним бажанням) не був особою, яка має право на право на пенсію з урахуванням Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (п. “а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ (право на пенсію за вислугу років, зокрема, встановлено для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються у період з 01.10.2016 р. по 30.09.2017 р. і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше).
Згідно із довідкою начальника Управління поліції охорони в Дніпропетровській області за №А-8/43/23/01-2021 від 10.12.2021 р., позивач не отримував вихідну допомогу в УПО Дніпропетровської області при звільненні згідно наказу №152 о/с від 12.10.2016 р.
У подальшому ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом строком на 5 років (з 17.01.2017 р. по 17.01.2022 р.) за наказом командувача Національної гвардії України №3 о/с від 13.01.2017 р. та згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) за №15 від 17.01.2017 р. позивача в званні молодшого сержанта зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з 17.01.2017 р.
У період з 17.01.2017 р. по 17.01.2022 р. позивач проходив військову службу на різних посадах у ВЧ НОМЕР_1 в складі 16 полку охорони громадського порядку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За наказом командира військової частини Національної гвардії України (по особовому складу) за №2 о/с від 10.01.2022 р., позивача звільнено у запас Збройних Сил України відповідно до п.п. “а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) у зв'язку з закінченням строку військової служби за контрактом з 17.01.2022 р.
Згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №10 від 17.01.2022 р. контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України із позивачем припинено (розірвано) та наказано виключити головного сержанта ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Також зі змісту витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №10 від 17.01.2022 р., зокрема, слідує, що позивачу наказано відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 32 670 гривень 00 копійок.
За цим наказом вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні складала: 25 років 03 місяця 08 днів, та в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 01 рік 11 місяців 26 днів.
Згідно із наявним у матеріалах справи розрахунком грошового забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 з урахуванням наказу №10 від 17.01.2022 р. позивачу за період з 01.01.2022 р. по 17.01.2022 р. нараховано 81 243, 49 грн. та 19.01.2022 р. (за вирахуванням 1,5 % військового збору) виплачено позивачу 80 024, 84 грн., до складу яких увійшли наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 1689, 03 грн.; оклад за військове звання - 482, 58 грн; надбавка за вислугу років (50%) - 1085, 81 грн.; надбавка за ОПС (50%) - 1628, 71 грн.; премія (135 %) - 2280,19 грн.;компенсація за невикористану додаткову відпустку УБД за 2017 - 2022 рр. (84 дн.) - 36 590, 40 грн.;вихідна допомога при звільненні (5 років х 50 %) - 32 670, 00 грн.; індексація за 2016 - 2021 рр. (базовий місяць - січень 2016 р.) - 3944, 74 грн.;
- індексація за грудень 2021 року - січень 2022 року (базовий місяць - березень 2018 року) - 872, 03 грн.
Таким чином, відповідачем при звільненні ОСОБА_1 було нараховано та виплачено останньому одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 32 670, 00 грн. за 5 років служби, яку позивач проходив у ВЧ НОМЕР_1 .
Натомість, позивач вважає, що відповідач при звільненні зі служби мав нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахування усіх періодів попередньої служби.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 29.11.2024 р., в якій просив ВЧ НОМЕР_1 , зокрема, нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років, з урахування раніше виплачених сум.
За результатами розгляду цієї заяви ВЧ НОМЕР_1 направлено позивачу лист “Про надання відповіді» за №6/36/12-348 від 10.01.2025 р., в якому відповідач зазначив про відсутність обґрунтованих підстав для перерахунку та виплати позивачу додаткової суми грошового забезпечення з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування періодів попередньої служби, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" встановлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Згідно з пунктом 4.10.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №425 від 20.05.2008, військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
Позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням строку контракту за наявності вислуги років в календарному обчисленні - 25 років 3 місяці 8 днів, що перевищує 10 років, є таким, що має право на одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Таким чином, поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність вислуги 10 років і більше.
У законі відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме "календарних років" вислуги.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.11.2020 у справі №822/3008/17.
Поряд з цим, Верховний суд в постанові від 29.04.2022 у справі №580/2497/21 вказав, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги», є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.
Така допомога нараховується за кожний повний календарний рік служби, а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги, у разі, якщо у нього немає 10 і більше років календарної вислуги.
Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги за вислугу років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Таким чином, для визначення розміру грошової допомоги застосовується саме календарна вислуга років - в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність вислуги 10 років і більше.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі №822/3008/17 та 22 липня 2021 року у справі №200/10368/18-а, від 29 квітня 2022 року у справі № 580/2497/21.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач був звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, на час звільнення позивача його вислуга становила -25 років 3 місяці 8 днів, відтак умова про наявність 10 і більше років вислуги була дотримана.
Оскільки інші підстави відмови у призначенні грошової допомоги крім недостатності років вислуги відповідачем не зазначались, позивач має право на виплату означеної одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 в адміністративній справі №160/5732/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 жовтня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2025року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко