07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/9136/25
(суддя Боженко Н.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №160/9136/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 28 березня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №262940015042 від 03.12.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення №262940015042 від 20.12.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи періоди роботи згідно довідки № 42 від 21.06.2023 р. з 15.10.1980 р. по 24.05.1981 р;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.07.2023 року №262940015042 та рішення суду.
Позов обґрунтовано тим, що позивач набув права на призначення пенсії, проте відповідачами протиправно були прийняті рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.12.2024 року №262940015042, яким відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 20.12.2024 року №262940015042, яким відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.10.1980 року по 14.05.1981 року.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.11.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства. У задоволенні іншої частини позову - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що до заяви № 10335 від 27.11.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», трудова книжка заявником не надавались. За наданими документами до страхового стажу не враховано: період роботи з 15.10.1980 по 24.05.1981 відповідно довідці про перейменування №42 від 21.06.2023 року, оскільки відсутня трудова книжка, а довідка видана «ліквідатором» без первинних документів. Відповідно до розрахунку стажу роботи (Форма РС-право), загальний стаж роботи позивача складає 29 років 05 місяців 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (менше 30 років).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.12.2024 року №262940015042 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за його зверненням від 27.11.2024 року. Зазначено, що період роботи зазначеній у довідці від 21.06.2023 року №42 не зараховано через відсутність трудової книжки, а довідка видана «ліквідатором» без первинних документів. Таким чином, довідка потребує перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи (а.с.27-28).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.12.2024 року №262940015042 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.10.1980 по 14.05.1981 згідно з даними довідки №42 від 21.06.2023 року, оскільки цей стаж не підтверджено записами трудової книжки. Зазначений період можливо зарахувати за результатами перевірки (а.с.31).
Законність та обґрунтованість вищезазначених рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі-Закон № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ст. 24 Закону Закон № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається з матеріалів справи, довідка про перейменування ПрАТ «КВАЗАР» від 21.06.2023 року №42 містить відомості щодо підприємства. Довідка складена ліквідатором. Видана позивачу, із зазначенням періоду роботи на підприємстві з 15.10.1980 року по 14.05.1981 року (а.с.15).
Зважаючи на відсутність відповідних записів у ній трудовий позивачем була надана до пенсійного органу довідка про перейменування ПрАТ «КВАЗАР» від 21.06.2023 року №42, що відповідає Порядку №637.
Доказів визнання недостовірними відомостей довідки №42 щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Так, з рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.12.2024 року №262940015042 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.12.2024 року №262940015042 вбачається, що зазначений період можливо зарахувати за результатами перевірки. За умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
За наведених обставин, суд зазначає, що пенсійний орган не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у довідці №42 та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.
Підставою для неврахування відповідачем вищезазначених довідок стало те, що зазначений період можливо зарахувати лише за результатами перевірки.
У постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд зробив наступний висновок: «посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні».
Суд зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для неврахування заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №160/9136/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов