Номер провадження: 33/813/1647/25
Номер справи місцевого суду: 522/496/25
Головуючий у першій інстанції Циб І. В.
Доповідач Назарова М. В.
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,
захисника - адвоката Кочмара Владислава Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу захисника Кочмара Владислава Васильовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 28.12.2024 о 16:43 год. в м. Одеса, по вул. Новосельського, 17, керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у спеціалізованому медичному закладі в законному порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, захисник Кочмар В.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:
- перевірка на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 була проведена з грубими порушеннями норм діючого законодавства, що чітко вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів відео фіксації, а саме: в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 керував ним з явними ознаками алкогольного сп'яніння, втім самої процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння матеріали відео фіксації не містять;
- не залучено двох свідків;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Акт огляду працівниками поліції не складався;
- несуцільність відеофіксації події, не зафіксовано повідомлення особі ознак алкогольного сп'яніння, роз'яснення порядку проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, початок проходження огляду на місці, відмову водія від проходження огляду в медичній установі;
- ОСОБА_1 станом на 30.12.2024 року посвідчення водія не отримував, а отже він не може бути позбавлений права керувати транспортним засобом, якщо таке право в нього взагалі відсутнє (до аналогічних висновків дійшов Приморський районний суд м. Одеси у постанові від 15.07.2025 року);
- співробітники поліції не роз'яснювали права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 , що чітко підтверджується відеозаписом, було повідомлено лише про розгляд справи у Приморському районному суді м. Одеси.
Захисник Кочмар В.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду та закрити провадження по справі.
ОСОБА_1 належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наведене та зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 207345 від 28.12.2024 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.12.2024 року; довідкою про отримання особою посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; витягом з ІПНП; відеозаписом на DVD-R диску, на якому зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнього інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 207345 від 28.12.2024 року, яким зафіксовано, що 28.12.2024 о 16:43 год. в м. Одеса, по вул. Новосельського, 17, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у спеціалізованому медичному закладі в законному порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Від надання пояснень та підписувати протокол відмовився (а.с. 1-2);
- довідкою про отримання особою посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія (а.с. 4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.12.2024 року, від огляду якого ОСОБА_1 відмовився (а.с. 7);
- відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, попросили документи, однак посвідчення водія у ОСОБА_1 було відсутнє (16:43:55 хв). Запитав поліцейський: «Алкогольні напої вживали…є запах з автомобілю?» (16:46:28-16:46:29 хв), на що ОСОБА_1 відповів, що вживав (16:46:30 хв). «Коли?» - запитав поліцейський, ОСОБА_1 відповів, що тільки-но (16:46:30 хв). Поліціант запитав: «Огляд на стан алкогольного сп'яніння пройдете на місці зупинки?», на що ОСОБА_1 відповів: «Нет…я и так признался» (мовою оригіналу) (16:46:37-16:46:40 хв). Поліцейський зазначив, що є чіткий запах алкоголю, почервоніння очей та вказав, що це ознаки алкогольного сп'яніння (16:46:56 хв). ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу драгер або проїхати до спеціалізованого медичного закладу (16:47:07 хв), проте ОСОБА_1 відповів: «Я отказываюсь и от того и от того» (мовою оригіналу) (16:47:16 зв). Поліцейський роз'яснює, що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП та ОСОБА_1 починає кричати, обурюватися, на що поліціант сказав, що ОСОБА_1 ледь не наїхав на бордюр, тому був зупинений. (16:49:02 хв). Поліцейський знову пропонує пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі, проте ОСОБА_1 відповідає, що нічого проходити не буде (16:49:14-16:49:20 хв). Згодом поліцейський запитує ОСОБА_1 , що він пив, останній відповідає: «С бывшей женой выпил 200-граммовый по сотке, наполовину» (16:53:35 хв). Поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. (17:13:57 хв). Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовляється (17:14:11 хв), роз'яснюють, що буде винесено постанову за ч. 1 ст. 130 КУпАП (17:15:54 хв).
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.
Твердження захисника, що поліцейськими не залучено двох свідків є безпідставним, оскільки за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, і лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Поліцейськими на виконання вказаної норми, до матеріалів справи долучені відеозаписи, тому залучення свідків не є обов'язковим і таке не свідчить про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Доводи скарги, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Акт огляду працівниками поліції не складався, апеляційний суд відхиляє, оскільки такий огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 , а тому у поліцейських була відсутня необхідність у складанні вказаних матеріалів.
Твердження захисника про несуцільність відеофіксації події, є необґрунтованим, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, зокрема, чітко зафіксовану відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є об'єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Вказані обставини заявником у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису захисником не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.
Щодо доводу скарги, що не зафіксовано повідомлення особі ознак алкогольного сп'яніння, слід зазначити таке.
Пунктом 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в частині виявлення ознак такого сп'яніння, а тому вказане посилання заявника є неспроможним та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Більш того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 особисто повідомив поліцейському факт вживання ним алкогольних напоїв (16:46:30-16:46:31; 16:53:35 хв), що доводить наявність підстав у поліцейського вимагати пройти відповідний огляд.
Щодо доводів скарги, що ОСОБА_1 станом на 30.12.2024 року посвідчення водія не отримував, а отже він не може бути позбавлений права керувати транспортним засобом, якщо таке право в нього взагалі відсутнє, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.
Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції.
У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. Таким чином, перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, провадження № 51-944кмо23, «особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами». У вищезазначеній постанові Верховний Суд окремо підкреслив, що особи, які керують ТЗ без достатніх теоретичних і практичних знань та без посвідчення водія, створюють підвищену суспільну небезпечність, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати ТЗ в такому разі набуває особливого значення». Таким чином, перешкоди для застосування санкції у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами відсутні.
Отже, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового стягнення досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу обов'язків за ухилення від відбування додаткового стягнення.
З урахуванням зазначеного і судової практики, що склалась упродовж останнього часу, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.
Посилання захисника на висновок Приморського районного суду м. Одеси у постанові від 15.07.2025 року є недоречним, оскільки суддя при вирішенні справи керується дослідженими доказами у конкретній справі у відповідності до діючого КУпАП, а також роз'ясненнями вищих судів.
Доводи скарги, що співробітники поліції не роз'яснювали права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 спростовується дослідженим відеозаписом: 17:12:13 - 17:13:57 хв.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Кочмара Владислава Васильовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова