08.10.25
22-ц/812/1641/25
08 жовтня 2025 року м. Миколаїв
справа №490/3457/25
провадження №22-ц/812/1641/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів - Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О. М.,
за участі представника відповідача - Марчука А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шолох Л. М. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_3 подала до суду вказаний вище позов, який обґрунтовувала наступним.
Позивач зазначала, що 15 вересня 2016 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1 , під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .
Позивач вказувала, що з січня 2024 року сімейне життя сторін поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Станом на день подання позову і впродовж року сторони спільне господарство не ведуть, сумісно не проживають.
За словами позивача причиною вказаних нею обставин було систематичне вчинення домашнього насильства психологічного характеру з боку чоловіка по відношенню до неї та сина, яке проявлялося у приниженні та образах, які супроводжувалися нецензурною лайкою.
Позивач наголошувала, що кожен з подружжя має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_3 просила не вживати заходи примирення сторін й ухвалити рішення про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_1 .
Позиція відповідача у суді першої інстанції
Відповідач проти розірвання шлюбу заперечував, посилаючись на те, що подружжя примирилося. Просив суд надати строк для примирення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 липня 2025 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що подальше сумісне життя подружжя неможливе, бо це суперечило б інтересам одного з них. Застосування примирення між сторонами суд вважав неможливим, оскільки одна з сторін заперечує таку можливість.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, відповідач через представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач вказував, що суд першої інстанції проігнорував його заяву про надання строку для примирення, яка була викликана тим, що подружжя відновило подружні стосунки, продовжило проживати разом та вести спільне господарство.
Також він вказував, що судом не було здійснено перевірки доводів позовної заяви ОСОБА_3 про застосування ним домашнього насильства. Позивач вказаного нею доказами не довела.
Фактичні обставини справи
15 вересня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.09.2016.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.11.2016 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З заяви позивачки від 01.05.2025 випливає, що вона просила її позов про розлучення розглядати без її участі. Позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
07 жовтня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява позивачки про відмову від позову.
Згідно з вимогами статті 373 ЦПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з вимогами частин 1-3 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Заява ОСОБА_3 про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, підстав, за яких суд не приймає відмову позивача від позову, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За такого наявні підстави для постановлення ухвали про прийняття відмови позивачки від позову з одночасним визнанням нечинним оскаржуваного рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.373, 374, 381 ЦПК України, суд
Прийняти відмову ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 липня 2025 року визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.