08.10.25
22-ц/812/1818/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 477/690/25
Номер провадження 22-ц/812/1818/25 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.
08 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , подану в її інтересах
адвокатом Кучерявою Тетяною Юріївною
на рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді - Козаченка Р.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» (надалі - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4122122, за яким їй був наданий кредит в сумі 8000 грн з умовою його повернення та сплати відсотків за користування. Кредитний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
09 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №80-МЛ, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №4122122 від 26 жовтня 2021 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
У зв'язку з тим, що відповідачка зобов'язання належним чином не виконувала станом на 24 січня 2022 року утворилась заборгованість, у розмірі 39 520 грн, з яких: 8000 грн - основний борг, 30 000 грн - проценти, 1520 грн - комісія.
Посилаючись на те, що в добровільно порядку ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не погасила, позивач просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 39 520 грн заборгованості за кредитним договором.
23 липня 2024 року від представника відповідачки - адвоката Кучерявої Т.Ю. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила про часткове визнання позовних вимог щодо заборгованості за тілом кредиту, та повністю не погоджується із сумою заборгованості за процентами та комісією. Вважає, що заборгованість за процентами - 30 000 грн є необґрунтованою та такою, що не відповідає положенням ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» і висновкам Верховного Суду, які сформовані при розгляді справ з аналогічними позовними вимогами, а комісія у розмірі 1 520 грн взагалі не повинна стягуватися з відповідачки, згідно з практикою Верховного Суду.
29 липня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до пунктів, які чітко прописані в кредитному договорі №4122122 від 26 жовтня 2021 року, що є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, а також погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною договору. Також позивач відмітив, що проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Крім цього, зазначив, що після отримання права вимоги до відповідачки позивачем не нараховувалося жодних сум щодо стягнення заборгованості, а тому просила позовну заяву задовольнити та стягнути з відповідачки заборгованість у повному розмірі.
Рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4122122 від 26 жовтня 2021 року в розмірі 39 520 грн. Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведена кредитна заборгованість відповідачки в загальній сумі 39 520 грн, оскільки при укладенні вищевказаного договору вона була ознайомлена з його умовами, в тому числі й про нарахування процентів за користування кредитом. Доказів на її спростування суду надано не було.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник відповідачки - адвокат Кучерява Т.Ю. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду в частині позовних вимог про стягнення процентів та комісії у сумі 31 520 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що процентна ставка 2,50% та 5% перевищують 1%, що є порушенням вимог Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, не взято до уваги неправомірність положень Договору про споживче кредитування №4122122 від 26 жовтня 2021 року щодо встановлення комісії за надання кредиту.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 26 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 4122122 на суму 8000 грн, зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами загальним строком 30 днів, тобто до 26 листопада 2021 року, шляхом переказу грошових коштів на картковий рахунок (а.с. 12-20).
ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачці одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону відповідачки, яка та використала для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору № 4122122 від 26 жовтня 2021 року, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір № 4122122 від 26 жовтня 2021 року є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердила, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн.
Кредит надається строком на 30 днів з 26 жовтня 2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 25 листопада 2021 року.
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговування та повернення кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без урахування суми (тіла) кредиту) складають 7 520 грн в грошовому виразі та 317,286 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.15.1-1.5.2 Договору Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом складає 15 520 грн.
Згідно п. 1.5.1. комісія за надання кредиту: 1 520 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом: 6000 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2.2.3 цього Договору (п.п.1.6., 1.7).
Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1.-1.5.2 Договору в термін (дату вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору (п.2.2.1).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору ( п.п.2.2.2.)
Пунктом 2.2.3. передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. Договору є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли умовами, акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Продовження строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах на пільгових умовах або на стандартних умова (базових) умовах.
Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке продовження строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після сплив раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах. Проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. Договору.
Згідно п. 4.2. у разі прострочення позичальником зобов'язань зі спати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбачено. П.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6. Договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Згідно з п. 6.5 договору про споживчий кредит № 4122122 від 26 жовтня 2021 року, сторони погодили що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідачка здійснила волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти вказаний договір.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, передбачений Договором у розмірі 8 000 грн (а.с. 26).
Згідно зі змістом Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», приймаючи пропозицію про укладання кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується із усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та цих правил, як невід'ємної його частини тощо.
09 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 80-МЛ, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 34-44).
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у відповідачці утворилась заборгованість, яка станом на 24 січня 2022 року складає 39 520 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 8000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків у розмірі 30 000 грн та прострочена заборгованість за комісією у розмірі 1520 грн. Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданим до суду розрахунком заборгованості (а.с.46).
За змістом частин 1 та 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності станом на час укладення договору від 26 жовтня 2021 року між сторонами, і який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено і відповідачкою в апеляційній скарзі визнається, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено електронний договір від 26 жовтня 2021 року № 4122122, на виконання якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачці кредитні кошти у розмірі 8 000 грн.
Як вбачається апеляційної скарги, її доводи зосереджені на запереченні суми нарахованих відсотків у розмірі 30 000 грн, яку відповідачка вважає безпідставною та значно завищеною, а також комісії за надання кредиту у розмірі 1 520 грн, посилаючись на те, що комісія не може встановлюватися за дії, які є обов'язком банку за кредитним договором.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що зі змісту укладеного кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про комісію за надання кредиту.
Підписавши кредитний договір, позичальниця погодилася з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати комісії, розмір якої визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.
Відповідачка не скористалася правом, наданим їй статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування», щодо права споживача протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання нею грошових коштів.
Натомість відповідачка погодилася зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Договір про споживчий кредит № 122122 від 26 жовтня 2021 року або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови договору, в тому числі і щодо сплати відсотків, є обов'язковими для виконання позичальником.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з графіку платежів за договором про споживчий кредит № 4122122 від 26 жовтня 2021 року, який є додатком до цього договору, датою платежу є 25 листопада 2021 року, кількість днів у розрахунковому періоді - 30 днів, проценти за користування кредитом - 6000 грн., загальна вартість кредиту - 15 520 грн (а.с. 21), а з відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що проценти за Договором у період з 26 листопада 2021 року по 24 січня 2022 року нараховувалися згідно з положень п. 1.6., 2.3.1.2. Договору про поточний період кредитування та стосується нарахування процентів з наступного дня за датою спливу строку кредитування, тобто після завершення поточного періоду, і є правом кредитодавця.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в цьому випадку кредитодавець - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не нараховувало будь-яких штрафних санкцій у вигляді неустойки (штрафу, пені) і не зазначав її в складових заборгованості, заявленої до стягнення, і відповідно судом першої інстанції штрафні санкції стягнуті не були. Предметом цього позову є стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченої заборгованості за сумою відсотків та комісією.
Апеляційний суд також враховує, що стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною 5 згідно із Законом № 3498-IX, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 25 грудня 2023 року мають нараховуватися у розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що кредитний договір № 4122122 від 26 жовтня 2021 року був укладений до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та після набрання чинності цим Законом строк дії договору не було продовжено.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором необхідно застосовувати відсоткову ставку на рівні 1 % - є безпідставними.
Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне нарахування кредитодавцем комісії у розмірі 1 520 грн, суд апеляційної інстанції їх відхиляє, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови договору про споживчий кредит №4122122 від 26 жовтня 2021 року, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачкою Договором передбачено одноразове нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів. Інформація про таку комісію зазначена також в Паспорті споживчого кредиту, з яким ознайомлювалася відповідачка перед укладенням кредитного договору.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24 травня 2024 року у справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).
Інші в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Кучерявою Тетяною Юріївною - залишити без задоволення.
Рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: О.В. Локтіонова
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2025 року.