08 жовтня 2025 р.Справа № 480/5536/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/5536/25
за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправними та скасування постанов,
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просило суд визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжелою Сергіївною від 04.07.2025 ВП №78516805 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області виконавчого збору та мінімальних витрат.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 04.07.2025 ВП №78516805 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 04.07.2025 ВП №78516805 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 329,50 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, СМУ МЮ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 та ухвалити постанову про відмову у задоволення адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Вказав, що позиція позивача про те, що виконання пред'явленого до відділу примусового виконання рішень виконавчого листа № 480/7884/24 виданого 23.06.2025 Сумським окружним адміністративним судом має здійснюватися відповідно до правових норм, викладених в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 є безпідставною та суперечить положенням безпосередньо самого Порядку.
ТУ ДСА в Сумській області наділо відзив, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №480/7884/24, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Українських Перемог, буд. 4, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 26270240) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2024 до 31.08.2024 (включно) у розмірі посадового окладу, визначеного станом на 01.01.2024, у відповідності до вимог ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 01.01.2024 складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Сумським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у справі №480/7884/24 видано виконавчий лист 23.06.2025 року в межах зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Українських Перемог, буд. 4, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 26270240) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2024 до 31.08.2024 (включно) у розмірі посадового окладу, визначеного станом на 01.01.2024, у відповідності до вимог ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 01.01.2024 складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
В подальшому, державним виконавцем 04.07.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78516805 з примусового виконання виконавчого листа №480/7884/24 та постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32 000,00 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 329 грн. 50коп.
Вважаючи дії відповідача протиправними про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області звернулося до суду з позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, а виконавчий збір на підставі п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ).
Також примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ).
Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Отже, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.
Водночас, п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон №4901-VI).
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа) (ч.1 ст.2 Закону №4901-VI).
Колегія суддів зауважує, ТУ ДСА в Сумській області за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч. 1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Колегія суддів зауважує, що наказом ДСА України від 12.02.2024 за №61 затверджено окрему бюджетну програму на 2024 рік для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя).
Крім того, наказом ДСА України від 11.02.2025 № 53 затверджено паспорт бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів) на 2025 рік (а.с. 28 на звороті).
Отже, у цьому випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у цьому випадку ТУ ДСА в Сумській області звільнено від сплати виконавчого збору підставі п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ.
Стосовно посилання відповідача на необхідність врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 по справі № 340/1916/20, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Так, спір у справі № 340/1916/20 розглядався спір між фізичною особою та Кропивницького апеляційного суду, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, про визнання протиправним та скасування наказу про обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди в частині, а також зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито.
Тобто вказане рішення жодним чином не стосувалося питань виконання судового рішення та взагалі не містить взагалі посилань на приписи Закону №1404-VІІІ, а тому посилання на нього не має жодного значення.
Посилання апелянта на те, що Сумський окружний адміністративний суд розглянув подібні справи та ухвалив рішення на користь органу виконавчої служби є безпідставними, оскільки такі судові рішення не є постановами Верховного Суду.
Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, а отже й відсутності підстав для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 по справі №480/5536/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк