08 жовтня 2025 р. Справа № 480/2076/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 11.06.25 у справі № 480/2076/21
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення шкоди,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та стягнення шкоди задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невжиття заходів з організації виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі 200000,00 грн.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 200000,00 (двісті тисяч) гривень суми відшкодування банківського вкладу у ПАТ “КБ “Хрещатик» по договору відступлення права вимоги №1 від 01.04.2016 до договору банківського вкладу №1530-644571 від 09.12.2015 “Різдвяний сніг».
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати в сумі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.
В подальшому, 25.09.2023 Сумським окружним адміністративним судом заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто на користь позивача з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 300 грн (триста) 00 коп., а також судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. за подання позову, сплачений згідно з квитанцією від 16.10.2021 № 48077, судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги, сплачений згідно з квитанцією від 12.07.2022 № 1366-0016-8646-9224, судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 апеляційні скарги на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 залишено без задоволення, а додаткове рішення у справі № 480/2076/21 - без змін.
18.03.2024 до суду позивачкою подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 58800,00 грн відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2023.
24.03.2025 Сумським окружним адміністративним судом заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн. (п'ятсот) 00 коп. за подання апеляційної скарги від 12.07.2022 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 про закриття провадження у справі № 480/2076/21.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
28.03.2025 представником позивачки до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 37000,00 грн згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2022.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600 грн (шістсот) 00 коп. за подання апеляційної скарги від 18.10.2021 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 про закриття провадження у справі № 480/2076/21.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
До суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява від представника позивачки про ухвалення додаткового рішення у справі у зв'язку з невирішенням питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2021 у розмірі 85100,00.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (однієї тисячі) грн 00 коп. відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2021.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення у цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в даному випадку витрати на правову допомогу підтверджувались договором про надання правової допомоги, актом приймання - передачі наданих послуг, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, копії яких наявні в матеріалах справи. Разом із тим, суд першої інстанції відмовив у стягненні повної суми судових витрат з підстав неспівмірності. Проте, у цій справі відповідачем в порядку частини 6 статті 134 КАС України належне клопотання щодо зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось, доведення неспівмірності витрат не здійснювалось, оскільки наявне в матеріалах справи заперечення не містить жодного змістовного обґрунтування по суті з даного питання. Докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні. За таких обставин суд першої інстанції, відмовивши у відшкодуванні повної суми витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності, норми частини 6 статті 134 КАС України порушив. Окрім того, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, в порушення приписів пункту 3 частини 9 статті 139 КАС України, абсолютно не враховував поведінку відповідача під час розгляду даної справи. За таких обставин суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат в заявленому розмірі, порушив норми частини 1 статті 139 КАС України, а також не дотримав приписів частини 5 статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
До суду апеляційної інстанції надійшла заява від позивачки, в якій остання просить за результатами апеляційного розгляду стягнути з відповідача на її користь усі судові витрати, які вона понесла і які має понести в цій справі, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2025.
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням змін, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заявлений розмір гонорару є нерозумним і неспівмірним зі складністю справи, яка є малозначною, а тому не потребує складного судового розгляду через простий характер правовідносин, незначну складність предмета доказування та невеликий обсяг учасників. Окрім того, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження того, що позивачем фактично понесені або будуть понесені у визначений договором строк витрати на правничу допомогу на користь адвоката, який представляє інтереси позивача у цій справі. Також відповідач звертає увагу на те, що у заяві про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвокат посилається на заяву позивачки від 18.06.2021 та акт приймання - передачі наданих послуг від 18.06.2021, тоді як договір про надання правової допомоги № б/н між ОСОБА_1 та адвокатом Тукманом Є. Г. був укладений 11 липня 2022 року. Окремо зауважує, що адвокатом Тукманом Є. Г. було подано заяв про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за час розгляду справи на суму 298 050, 00 грн, які перевищують суму заявлених позовних вимог у розмірі 200 000, 00 грн.
Представником відповідача подано до суду заперечення на заяву позивачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42250, 00 грн, уважаючи заявлений розмір нерозумним і неспівмірним зі складністю справи, яка є малозначною.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивачка просить залишити її без задоволення, вважаючи, що заява про стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже такою, що підлягала задоволенню. Також у вказаному відзиві позивачка просить за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача стягнути з останнього на її користь усі судові витрати, які вона понесла і які має понести в цій справі, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2025.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі №520/7431/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачкою та її представником подано копію угоди до договору про надання правової допомоги від 24.09.2020 (т. 1, а.с. 22), пунктом 4.2 якої визначено, що «вартість наданої адвокатом правової допомоги у межах цього договору становить 3700,00 грн гривень за кожну годину роботи адвоката. Остаточна вартість, наданої за цим договором правової допомоги, визначається в акті приймання-передачі наданих послуг».
Окрім того, до суду подано копію акту приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2021 (т.1, а.с. 31), пунктом 1 якого визначено, що сторони погоджують те, що адвокатом надано клієнту правові послуги (допомогу) у вигляді правозаступництва, відстоювання інтересів останнього з питання, яке визначено п. 3.1. статті 3 Договору (надалі - захист позиції Клієнта), а саме:
а) надання клієнту під час його особистого прийому правових консультацій про положення чинного законодавства, у тому числі норм частини 1 статті 2, статті 3, частин 1, 2 статті 4, статті 6, пункту 2 частини 3 статті 16, частини 7 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частини 1 статті 1166, частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, з питання захисту позиції клієнта, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 3 години.
б) збір та опрацювання документальних матеріалів, які мають відношення або пов'язані із захистом позиції клієнта, надання їм правової оцінки, зокрема, але не виключно: договору від 01.04.16 № 1 про відступлення права вимоги, додаткового договору № 4 від 04.04.16 до договору № 153D-644571 банківського вкладу «Різдвяний сніг» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів від 09.12.15, повідомлення від 01.04.16, акту від 01.04.16 прийому-передачі копій документів до договору № 4 про відступлення права вимоги, процесуальних документів у справі № 826/7778/17, включаючи судові рішення, у тому числі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.20 у справі № 826/7778/17, ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.20 у справі № 826/7778/17, листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.10.2020 № 02-036-12750/20, витягу з ЄДР щодо припинення ПАТ «КБ «Хрещатик», - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 10 годин.
в) розроблення, структуризація та складання процесуальних документів: позовної заяви від 11.03.21, заяви від 24.03.21 у справі № 480/2076/21 (у тому числі оформлення документальних матеріалів додатку), - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 8 годин.
г) надання Клієнту роз'яснень зі спірних правовідносин у справі № 480/2076/21 з огляду на правозастосовчу практику в аналогічних справах, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 2 години.
Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений на це адвокатом, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, а також важливе майнове значення справи для клієнта, - сторони дійшли згоди про оплату наданих адвокатом послуг.
Згідно з п. 2 зазначеного акту, сторони погоджують, що загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг, становить 23 години.
Пунктами 3, 4, 5 акту приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2021 врегульовано, що вартість 1 години роботи адвоката становить 3700,00 грн, відповідно до п. 4.2. Договору.
Розрахунок вартості наданих адвокатом послуг здійснено наступним чином: 23 год. х 3700,00 грн = 85100,00 грн.
Грошові кошти в сумі 85100,00 грн сплачуються клієнтом на користь адвоката в такому порядку: кошти в сумі 60000,00 грн сплачуються клієнтом в день підписання цього Акту, а решта суми - 25100,00 грн сплачуються протягом 5-ти днів після прийняття судом першої інстанції рішення за результатами розгляду позову у справі № 480/2076/21.
Відповідно до прибуткового касового ордера № 1-29-03/21 від 29 березня 2021, адвокат Тукман Є. Г. прийняв від ОСОБА_1 суму у розмірі 60000,00 грн на підставі доровору про надання правової допомоги від 24.09.2020 та акту приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2021.
Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.
Щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, то колегія суддів зазначає, що керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт та наданих послуг, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, враховуючи час, необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі виконані адвокатом роботи та надані послуги у цій справі мають бути оцінені загалом в сумі 1000 грн, оскільки підготовка до цією справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Так, при вирішенні питання щодо стягнення витрат, суд враховує ті обставини, що справа не є складною, розглянута в письмовому провадженні без участі сторін, судова практика є сталою і обґрунтування позовних вимог складаються із посилань на практику судів у аналогічних справах.
При цьому такі види послуг із надання правової допомоги як «здійснення особистого прийому клієнта з питання надання консультацій про положення чинного законодавства, у тому числі норм частини 1 статті 2, статті 3, частин 1, 2 статті 4, статті 6, пункту 2 частини 3 статті 16, частини 7 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частини 1 статті 1166, частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України в аспекті захисту позиції Клієнта; збір та опрацювання всіх документальних матеріалів, які мають відношення або пов'язані із захистом позиції Клієнта, надання їм правової оцінки; надання Клієнту роз'яснень щодо судової практики в справах, аналогічних до справи № 480/2076/21 і аспекті захисту позиції Клієнта» фактично охоплюється таким видом послуги як «розроблення, структуризація та складання процесуальних документів: позовної заяви від 11.03.21, заяви від 24.03.21 у справі № 480/2076/21», оскільки адміністративний позов неможливо якісно скласти без спілкування з клієнтом, з'ясування його правової позиції зі спірного питання, збору та аналізу необхідних матеріалів та надання їм правової оцінки із посиланням на відповідну судову практику.
Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 1000,00 грн, враховуючи, що рішенням суду першої інстанції від 27.07.2023 на користь позивачки вже були стягнуті з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн, а також 300 грн додатковим рішенням від 25.09.2023, 500 грн додатковим рішенням від 24.03.2025 та 600 грн додатковим рішенням від 08.04.2025.
Така сума є співмірною з обсягом послуг, наданим адвокатом.
Щодо доводів апеляційної скарги позивачки про те, що суд першої інстанції не дотримав вимог ч. 6 ст. 134 КАС України, відмовивши самостійно, з власної ініціативи у відшкодуванні суми даних судових витрат, колегія суддів зауважує, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, що узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22.
Разом із тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо відмови у стягнення витрат на правову допомогу позивачки, оскільки відповідно до пункту десятого частини третьої статті 2 КАС України однією з основних засад судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб'єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16, №826/841/17 від 05.09.2019).
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу не є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Висновок про те, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу сформовано Верховним Судом у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц.
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на приписи статті 139 КАС України та висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги позивачки без задоволення, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на користь позивачки за результатами апеляційного розгляду справи усіх судових витрат, які вона понесла і які має понести в цій справі, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2025 у розмірі 42250, 00 грн.
Щодо стягнення на користь позивачки за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача усіх судових витрат, які вона понесла і які має понести в цій справі, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2025 у розмірі 52000, 00 грн, колегія суддів зазначає таке.
В матеріалах справи наявна копія договору про надання правової допомоги від 11.07.2022 (т.1, а.с.193), пунктом 4.2 якого визначено, що “вартість наданої адвокатом правової допомоги у межах цього договору встановлюється за домовленістю сторін і відображається в акті приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами цього договору і є невід'ємною частиною договору».
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 52 000,00 грн представником позивачки до матеріалів справи надано акт приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2025 до договору про надання правової допомоги від 11.07.2022, пунктом 1 якого визначено, що сторони погоджують те, що адвокатом надано клієнту правові послуги (допомогу) у вигляді правозаступництва, відстоювання інтересів останнього у справі № 480/2076/21 з питання оскарження відповідачем в апеляційному порядку додаткового рішення суду першої інстанції від 11.06.2025 у справі № 480/2076/21 (надалі - захист інтересів Клієнта), а саме:
а) ознайомлення з матеріалами електронної справи № 480/2076/21, у тому числі із апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції від 11.06.2025, надання Клієнту під час особистого прийому правових консультацій для формування правової позиції щодо захисту інтересів Клієнта, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 3 години.
б) розроблення, структуризація та складання процесуальних документів у справі № 480/2076/21 на захист інтересів Клієнта: відзиву на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції від 11.06.2025 - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 5 годин.
Враховуючи складність справи, виконані Адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений на це Адвокатом, обсяг наданих Адвокатом послуг та виконаних робіт, а також репутаційне та майнове значення справи для Клієнта, беручи до уваги майновий стан Клієнта, - Сторони дійшли згоди про оплату наданих Адвокатом послуг.
Згідно з п. 2 акту підписанням цього акту Сторони погоджують, що загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога Клієнту у формі надання послуг, становить 8 годин.
Вартість 1 години роботи Адвоката Сторони визначили в сумі 6500,00 грн, відповідно до п. 4.2. Договору (п. 3 акту).
Розрахунок вартості наданих Адвокатом послуг здійснено наступним чином: 8 год. х 6500,00 грн = 52000,00 грн (п. 4 акту).
Пунктом 5 акту передбачено, що грошові кошти в сумі 52000,00 грн повинні бути сплачені Клієнтом на користь Адвоката протягом 180-ти днів після підписання цього акту.
Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.
Вирішуючи питання визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, а також враховуючи предмет позову та обставини справи, суть виконаних послуг, колегія суддів уважає заявлений позивачкою до відшкодування розмір правової допомоги значно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Сума, заявлена позивачкою до відшкодування, не є співмірною зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Так, підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача, викладеного на чотири сторінки, та зміст якого фактично відтворює зміст апеляційної скарги позивачки на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2025, не вимагала значного часу та більших зусиль, ніж апеляційна скарга від 16.06.2025, що також була подана в процесі розгляду справи.
При цьому суд враховує, що такі види послуг із надання правової допомоги як “надання Клієнту під час особистого прийому правових консультацій для формування правової позиції щодо захисту інтересів Клієнта» фактично охоплюється таким видом послуги як “розроблення, структуризація та складання процесуальних документів - відзиву на апеляційну скаргу відповідача», оскільки відзив на апеляційну скаргу неможливо якісно скласти без спілкування з клієнтом, з'ясування його правової позиції зі спірного питання, збору та аналізу необхідних матеріалів та надання їм правової оцінки із посиланням на відповідну судову практику.
Колегія суддів також зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.
Враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів уважає заявлений представником позивачки до відшкодування розмір правової допомоги за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
З огляду на зазначене колегія судів дійшла висновку, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у сумі 500 грн.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22 щодо того, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 480/2076/21 - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк