08 жовтня 2025 р. Справа № 480/2076/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 24.03.25 у справі № 480/2076/21
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення шкоди,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та стягнення шкоди задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невжиття заходів з організації виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі 200000,00 грн.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 200000,00 (двісті тисяч) гривень суми відшкодування банківського вкладу у ПАТ «КБ «Хрещатик» по договору відступлення права вимоги №1 від 01.04.2016 до договору банківського вкладу №1530-644571 від 09.12.2015 «Різдвяний сніг».
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати в сумі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.
В подальшому, 25.09.2023 Сумським окружним адміністративним судом заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто на користь позивача з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 300 грн (триста) 00 коп., а також судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. за подання позову, сплачений згідно з квитанцією від 16.10.2021 № 48077, судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги, сплачений згідно з квитанцією від 12.07.2022 № 1366-0016-8646-9224, судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 апеляційні скарги на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 залишено без задоволення, а додаткове рішення у справі № 480/2076/21 - без змін.
18.03.2024 до суду позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 58800,00 грн відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2023.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн (п'ятсот) 00 коп. за подання апеляційної скарги від 12.07.2022 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 про закриття провадження у справі № 480/2076/21.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення у цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в даному випадку витрати на правову допомогу підтверджувались договором про надання правової допомоги, прибутковим касовим ордером, актом приймання - передачі наданих послуг, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, копії яких наявні в матеріалах справи. Разом із тим, суд першої інстанції відмовив у стягненні повної суми судових витрат з підстав неспівмірності. Проте, у цій справі відповідачем в порядку частини 6 статті 134 КАС України належне клопотання щодо зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось, доведення неспівмірності витрат не здійснювалось, оскільки наявне в матеріалах справи заперечення від 25.03.2024 не містить жодного змістовного обґрунтування по суті з даного питання. Докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні. За таких обставин суд першої інстанції, відмовивши у відшкодуванні повної суми витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності, норми частини 6 статті 134 КАС України порушив. Окрім того, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, в порушення приписів пункту 3 частини 9 статті 139 КАС України, абсолютно не враховував поведінку відповідача під час розгляду даної справи. За таких обставин суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат в заявленому розмірі, порушив норми частини 1 статті 139 КАС України, а також не дотримав приписів частини 5 статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки вважає доводи позивача безпідставними.
До суду апеляційної інстанції надійшла заява від позивачки, в якій остання просить за результатами апеляційного розгляду стягнути з відповідача на її користь усі судові витрати, які вона понесла і які має понести в цій справі, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2025.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах апеляційного розгляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості судового рішення в частині відмови у стягненні на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі №520/7431/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачкою та її представником подано копію угоди до договору про надання правової допомоги від 11.07.2022 (т.1, а.с.193), пунктом 4.2 якої визначено, що «вартість наданої адвокатом правової допомоги у межах цього договору встановлюється за домовленістю сторін і відображається в акті приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами цього договору і є невід'ємною частиною договору».
Окрім того, до суду подано копію акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2023 (т.1, а.с.194), пунктом 1 якого визначено, що сторони погоджують те, що адвокатом надано клієнту правові послуги (допомогу) у вигляді правозаступництва, відстоювання інтересів останнього у справі № 480/2076/21 з питання оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 29.06.22 (надалі - захист позиції Клієнта), а саме:
а) здійснення особистого прийому клієнта з питання надання правових консультацій в аспекті захисту позиції Клієнта, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 2 години.
б) збір та опрацювання всіх документальних матеріалів, які мають відношення або пов'язанні із захистом позиції Клієнта, надання їм правової оцінки, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 2 години.
в) розроблення, структуризація та складання процесуальних документів: апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 29.06.22 у справі №480/2076/21, заяви з процесуальних питань від 09.01.23 (без врахування часу на подання цих документів на підпис Клієнту), оформлення документальних матеріалів додатку заяви з процесуальних питань від 09.01.23 - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 7 годин.
г) надання Клієнту роз'яснень щодо судової практики в аналогічних справах, в аспекті захисту позиції Клієнта до справі № 480/2076/21, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 1 година.
Враховуючи складність справи, виконані Адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений на це Адвокатом, обсяг наданих Адвокатом послуг та виконаних робіт, а також репутаційне та майнове значення справи для Клієнта, беручи до уваги майновий стан Клієнта, - Сторони дійшли згоди про оплату наданих Адвокатом послуг.
Згідно з п. 2 акту підписанням цього акту Сторони погоджують, що загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога Клієнту у формі надання послуг, становить 12 годин.
Вартість 1 години роботи Адвоката Сторони визначили в сумі 4900,00 грн, відповідно до п. 4.2. Договору (п. 3 акту).
Розрахунок вартості наданих Адвокатом послуг здійснено наступним чином: 12 год. х 4900,00 грн = 58800,00 грн (п. 4 акту).
Пунктом 5 акту передбачено, що грошові кошти в сумі 58800,00 грн повинні бути сплачені Клієнтом на користь Адвоката в такому порядку: 20000.00 грн сплачуються в день підписання цього Акта, решта - протягом 80-ти днів після прийняття судом апеляційної інстанції рішення за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 480/2076/21.
Зокрема, на виконання п. 5 акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2023 адвокатом видано позивачу прибутковий касовий ордер №1-09-01/23 на суму 20000 грн (т.1, а.с.196).
Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.
Щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, то колегія суддів зазначає, що керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт та наданих послуг, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, враховуючи час, необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі виконані адвокатом роботи та надані послуги у цій справі мають бути оцінені загалом в сумі 500 грн, оскільки підготовка до цією справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Так, підготовка апеляційної скарги від 12.07.2022 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 про закриття провадження у справі (т.1, а.с. 175-178), викладеної на чотири сторінки, та зміст якої повністю відтворює зміст апеляційної скарги від 18.10.2021 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 про закриття провадження у справі (т. 1, а.с. 114-117), не вимагала значного часу та більших зусиль, ніж апеляційна скарга від 18.10.2021, що також була подана в процесі розгляду справи.
При цьому суд ураховує, що такі види послуг із надання правової допомоги як «здійснення особистого прийому клієнта з питання надання правових консультацій в аспекті захисту позиції Клієнта, збір та опрацювання всіх документальних матеріалів, які мають відношення або пов'язанні із захистом позиції Клієнта, надання їм правової оцінки та роз'яснень щодо судової практики» фактично охоплюється таким видом послуги як «розроблення, структуризація та складання процесуальних документів - апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції», оскільки апеляційну скаргу неможливо якісно скласти без спілкування з клієнтом, з'ясування його правової позиції зі спірного питання, збору та аналізу необхідних матеріалів та надання їм правової оцінки із посиланням на відповідну судову практику.
Щодо послуг зі складання заяви з процесуальних питань про ухвалення додаткового судового рішення (т.1, а.с.192) від 09.01.23 (без врахування часу на подання цих документів на підпис Клієнту), оформлення документальних матеріалів додатку заяви з процесуальних питань від 09.01.23, якими є: копія договору про надання правової допомоги, копія акту приймання-передачі наданих послуг, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія прибуткового касового ордеру та фіскальний поштовий чек, як доказ надіслання копії цієї заяви з додатками на адресу відповідача у справі, колегія суддів зазначає, що ці послуги не є складовими витрат на професійну правничу допомогу, оскільки безпосередньо не стосуються предмета спору.
Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 500,00 грн, враховуючи, що рішенням суду першої інстанції від 27.07.2023 на користь позивачки вже були стягнуті з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн, а також 300 грн додатковим рішенням від 25.09.2023.
Така сума є співмірною з обсягом послуг, наданим адвокатом.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем в порядку частини 6 статті 134 КАС України належне клопотання щодо зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось, доведення неспівмірності витрат не здійснювалось, спростовуються матеріалами справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.03.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на подану заяву (т. 2, а.с.180-185), в яких зазначено, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Спори із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб є типовими та фактично мають масовий характер з 2014 року, а тому із підготовкою процесуальних документів взагалі не може виникати будь-яких складнощів та утруднень, як і з пошуком та аналізом судової практики, яка існує з 2014 року, і в цій категорії справ вона є однаковою та сталою. А тому розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дотримав вимог ч. 6 ст. 134 КАС України, відмовивши самостійно, з власної ініціативи у відшкодуванні суми даних судових витрат, колегія суддів зауважує, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, що узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на приписи статті 139 КАС України та висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на користь позивачки за результатами апеляційного розгляду справи усіх судових витрат, які вона понесла і які має понести в цій справі, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2025.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 480/2076/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк