07 жовтня 2025 р. Справа № 520/35294/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/35294/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі- відповідач, ГУ ДСНС у Харківській області), в якій просив:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС в Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні;
зобов'язати ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 393.018,12 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 по справі № 520/35294/24 визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільнені за період 17.05.2022р.-29.11.2024р.
Зобов'язано ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільнені за період 17.05.2022-18.07.2022 у сумі - 28 586,25 грн з утриманням належних податків (зборів, обов'язкових платежів).
Зобов'язано ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільнені за період 19.07.2022 -29.11.2024 у сумі - 163.350,00 грн з утриманням належних податків (зборів, обов'язкових платежів).
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині розміру визначених судом виплат у розмірі 28 586,25 грн за період з 17.05.2022 по 18.07.2022, та 163 350,00 грн за період з 19.07.2022 по 29.11.2024, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив його скасувати у вказаній частині та ухвалити нове судове рішення, яким присудити позивачу суми виплат в порядку ст. 117 КЗпП України за період затримки з 17.05.2022 по 18.07.2022 в розмірі 106 549,79 грн, за період затримки з 19.07.2022 по 29.11.2024 у розмірі 289 931,40 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач вказує, що суд першої інстанції при розрахунку спірних сум, неправильно визначив розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 на рівні 907,50 грн, не взявши до уваги суму додаткової винагороди, виплаченої позивачу за два останні місяці перед звільненням. Вважає недоречним посилання при цьому на пп. «о» п. 4 розділу ІІІ Порядку № 100, оскільки ним встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховується грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків. Разом з цим, отримана позивачем додаткова грошова винагорода є додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується особам рядового/начальницького складу цивільного захисту на період дії військового стану у разі проходження ним служби, зокрема, на території Харківської області та не підпадає під визначення, наведене в пп. «о» п. 4 розділу ІІІ Порядку № 100. У зв'язку з чим, на переконання апелянта, з огляду на його грошове забезпечення за березень 2022 року (49420,04 грн) та квітень 2022 року (48834,78 грн), з урахуванням додаткової винагороди, розмір його середньоденної заробітної плати становить 1610,73 грн.
Також апелянт не згоден з реалізацією застосованого судом першої інстанції механізму, передбаченого ст. 117 КЗпП України, оскільки суми виплат, які вирахував суд не відповідають межам його застосування та дійсним обставинам справи.
Вважає неправильним здійснений судом першої інстанції обрахунок суми середнього заробітку за період з 17.05.2022 по 18.07.2022 на рівні 57 172,50 грн, визначений судом як 50% від обчисленого показника середнього заробітку за вказаний період, оскільки, по-перше, судом використано невірний розмір середньоденного заробітку позивача (907,50 грн замість 1 610,73 грн), по-друге, він не відповідає механізму співмірності, наведеному Верховним Судом в постанові від 24.01.2025 по справі №380/1607/24.
Також позивач не згоден із визначеною судом першої інстанції сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 29.11.2024 на рівні 163350 грн, оскільки при її розрахунку визначено неправильний показник середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 (907,50 грн замість 1 610,73 грн). Вважає, що за вказаний період відповідач має виплатити позивачу суму середнього заробітку в розмірі 289 931,40 грн (1610,73 грн*180 днів).
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вказує, що оскільки платежі за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (до яких відноситься одноразова додаткова винагорода, виплачена позивачу, зокрема, в березні, квітні 2022 року) є одноразовими виплатами за виконання конкретного та пов'язаного із існуванням реального ризику для життя завдання військової служби протягом конкретного календарного дня, то ці платежі не підлягають включенню до загального розміру місячного грошового забезпечення з метою обчислення середнього заробітку у цілях ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Позивач проходив службу в Державній службі з надзвичайних ситуацій України.
16.05.2022 наказом начальника ГУ ДСНС України у Харківській області №240 о/с майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено за підп. 3 п. 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (за станом здоров'я) з 16.05.2022р. із показником вислуги років: 27р. 10м. 01дн. (календарної), 00р. 00м. 14дн. (пільгової), 27р. 10м. 15дн. (загальної).
Згідно з копією табелю обліку грошового забезпечення у березні 2022 року заявником було отримано - 49.420,04 грн. грошового забезпечення (а саме: оклад за посадою - 5.220,00 грн; оклад за військовим званням - 1.340,00 грн.; надбавка за вислугу років - 3.280,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 4.920,00 грн.; кваліфікація - 261,00 грн; премія - 4.176,00 грн.; індексація - 672,35 грн; додаткова винагорода - 29.550,69 грн).
Згідно з довідкою-розрахунком №799 від 04.11.2024 перерахованого розміру грошового забезпечення заявника у березні 2022 року заявнику донараховано без урахування додаткової винагороди - 7.809,50 грн.
Згідно з копією табелю обліку грошового забезпечення у квітні 2022 року заявником було отримано - 48.834,78 грн. грошового забезпечення (а саме: оклад за посадою - 5.220,00 грн; оклад за військовим званням - 1.340,00 грн.; надбавка за вислугу років - 3.280,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 4.920,00 грн.; кваліфікація - 261,00 грн; премія - 4.176,00 грн.; індексація - 672,35 грн; додаткова винагорода - 24.449,31 грн; додаткова винагорода - 4.516,12 грн).
Згідно з довідкою-розрахунком №799 від 04.11.2024 перерахованого розміру грошового забезпечення заявника у квітні 2022 року заявнику донараховано без урахування додаткової винагороди - 7.809,50 грн.
Згідно з копією табелю обліку грошового забезпечення у травні 2022 року заявником було отримано - 76.423,50 грн. грошового забезпечення (а саме: оклад за посадою - 2.694,19 грн; оклад за військовим званням - 691,61 грн.; надбавка за вислугу років - 1.692,90 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 2.539,35 грн.; кваліфікація - 134,71 грн; премія - 6.331,35 грн.; індексація - 468,67 грн; додаткова винагорода - 21.483,84 грн; додаткова винагорода - 11.591,38 грн; компенсація відпустки - 28.795,50 грн).
Згідно з довідкою-розрахунком №799 від 04.11.2024 перерахованого розміру грошового забезпечення заявника у травні 2022 року заявнику донараховано без урахування додаткової винагороди - 4.851,36 грн.
09.01.2024 рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/19132/23, зокрема, зобов'язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням раніше сплачених сум, за періоди: з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових , видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020№1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 16.05.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021№ 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
09.05.2024 постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі №520/19132/23 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 по справі № 520/19132/23 - було скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ДСНС у Харківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 16.05.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та зобов'язання ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням раніше сплачених сум, за періоди: з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Прийнято в цій частині постанову про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДСНС у Харківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 року по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та зобов'язання ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 залишено без змін.
На виконання вказаних судових рішень, відповідачем 30.11.2024 було виплачено позивачу суму перерахованого грошового забезпечення у розмірі 107 321,52 грн.
Вважаючи, що відповідачем проведено несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2022 по 18.07.2022 у сумі - 28.586,25 грн, як 50% суми обчисленого показника середнього заробітку за вказаний період; за період з 19.07.2022 по 29.11.2024 в сумі 163 350,00 грн, згідно зі статтею 117 КЗпП України у редакції, яка діяла після 19 липня 2022 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині відмови у задоволенні позову), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) визначено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ) положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Закон №2352-ІХ і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є розмір стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних сум при звільненні.
Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено зі служби в ГУ ДСНС в Харківській області 16.05.2022 (а.с. 6).
Стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в цій справі пов'язане з несвоєчасною виплатою позивачу (у зв'язку зі звільненням) грошового забезпечення з 29.01.2020 по 16.05.2022, розрахованого за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, Законом України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, Законом України від 02.12.2021№ 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у розмірі 107271,52 грн.
Зазначену суму відповідач виплатив лише 30.11.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 по справі № 520/19132/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 у справі №520/19132/23.
Так, спірним у цих правовідносинах є період з 17.05.2022 (перший день після звільнення) до 29.11.2024 (останній день перед остаточним розрахунком).
Колегія суддів зазначає, що на час звільнення позивача зі служби, стаття 117 КЗпП України не передбачала жодного обмеження періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
На час проведення з позивачем повного розрахунку - 30.11.2024 та на день звернення до суду з цим позовом, стаття 117 КЗпП України встановлює обмеження щодо максимального строку затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком - у шість місяців.
Колегія суддів вважає, що для ефективного захисту порушених прав позивача, при вирішенні спірних правовідносин необхідно врахувати останню правову позицію Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22, сформовану щодо застосування положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, та після цієї дати при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У вищенаведеній постанові, Судова палата зазначила, що аналіз змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц дає підстави для висновку, що критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, які викладено у цій постанові, побудовані саме з урахуванням того, що стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні. Такі критерії визначено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, і задля уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах.
Також необхідність такої позиції була зумовлена недосконалістю нормативно-правового регулювання у питанні дотримання принципу співмірності в умовах необмеженості строку, за який такі суми підлягали стягненню.
Водночас із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.
Крім того, з прийняттям указаного закону усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.
У зв'язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, судова палата вважала, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.
Зважаючи на наведене, Судова палата вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 120/10686/22, у якій зроблено протилежний висновок щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX.
Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено у вказаній постанові, Судова палата зазначила, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.
За висновком Судової палати, у разі якщо спірний період стягнення середнього заробітку охоплюється періодом до набрання чинності Законом № 2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього, такий період умовно варто поділити на 2 частини та враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, та приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
При цьому, на виконання норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у цій справі період з 17.05.2022 до 18.07.2022 включно (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте, період з 19.07.2022 по 29.11.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Отже, для належного і ефективного способу захисту позивача колегія суддів вважає за необхідне визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню враховуючи два періоди, а саме з 17.05.2022 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 29.11.2024.
Вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як зазначалось вище, днем звільнення позивача зі служби є 16.05.2022, тобто двома попередніми місяцями перед звільненням є березень 2022 року (31 календарний день) та квітень 2022 року (30 календарних днів).
З наявної в матеріалах справи довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020-2021 роки (а.с. 7-8) вбачається, що розмір грошового забезпечення позивача у березні 2022 року становив 49 420,04 грн, в квітні 2022 року - 48 834,78 грн.
Разом з цим, зі змісту вказаної довідки вбачається, що до складу грошового забезпечення позивача у вказані місяці включено додаткову винагороду у розмірі 29 550,69 грн (березень 2022 року) та 24 449,31 грн (квітень 2022 року), передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Верховний Суд в постанові від 31.01.2025 по справі №460/2645/24 зазначив, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.
Водночас абзацом першим пункту 3 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
За змістом пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
Аналізуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів виплат для військовослужбовців, а також при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100.
Отже, саме норми положення Порядку № 100 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород та компенсаційних виплат із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється середня заробітна плата для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
За таких обставин і правового регулювання, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зважаючи на викладене, неприйнятними є доводи апелянта щодо необхідності врахування виплаченої йому в березні, квітні 2022 року додаткової винагороди при визначенні розміру середньоденного заробітку для обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, враховуючи вказаний висновок Верховного Суду, який в силу приписів ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає обов'язковому врахуванню судом апеляційної інстанції, розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням слід визначати без урахування додаткової винагороди, що в підсумку становить 19869,35 грн за березень 2022 року (49420,04 грн - 29550,69 грн), та 24385,47 грн за квітень 2022 року (48834,78 грн - 24 449,31 грн).
Разом з цим, згідно з наявною в матеріалах справи довідкою-розрахунком № 799 від 04.11.2024 (а.с. 34-35) на виконання вказаних вище судових рішень позивачу в березні 2022 року донараховано до грошового забезпечення 7809,50 грн, в квітні 2022 року- 7809,50 грн.
Таким чином, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 в березні 2022 року становив 27678,85 грн (19869,35 грн + 7809,50 грн), в квітні 2022 року - 32194,97 грн (24385,47 грн + 7809,50 грн) та в загальному становив - 59 873,82 грн (27678,85 грн + 32194,97 грн).
Отже, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 981,53 грн (59 873,82 грн/61 день).
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не вірно визначив розмір середньоденної заробітної плати позивача на рівні 907,50 грн, внаслідок застосування неправильних показників розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень 2022 року, що, відповідно, поміж іншого, вплинуло на визначення остаточної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 та підтриманої Верховним Судом в постановах від 20.02.2025, від 05.09.2025 по справі №200/5212/23 при вирішенні питання про визначення розміру суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за затримку розрахунку у період з 17.05.2022 по 18.07.2022, слід взяти до уваги такі фактори, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Беручи до уваги розмір грошового забезпечення належного позивачу при звільненні, відносно загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат, колегія суддів вважає правильним застосування принципу співмірності та відповідно зменшення суму відшкодування працівнику заробітку за час затримки розрахунку.
Як зазначалось вище, при звільненні ОСОБА_1 (16.05.2022) відповідачем виплачено грошове забезпечення в неповному обсязі. Сума недоплати становить 107 271,52 грн, яку, на виконання рішення суду позивачу було виплачено 30.11.2024, тобто поза межами строку, встановленого ст.116 КЗпП України.
Враховуючи дату звільнення позивача зі служби (16.05.2022) та дату набрання чинності нової редакції статті 177 КЗпП України (19.07.2022), період затримки розрахунку при звільненні з 17.05.2022 по 18.07.2022 становить 63 дні.
З наявної в матеріалах справи довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 колегією суддів встановлено, що при звільненні позивачу було виплачено 255 272,11 грн, при цьому, виплачена на виконання судового рішення недоплачена сума грошового забезпечення при звільненні складає 107 321,52 грн, тобто загальна сума належних позивачу виплат при звільненні повинна становити 362 593,63 грн (255 272,11 грн + 107 321,52 грн).
Таким чином, недоплачена сума належного позивачу грошового забезпечення при звільненні 107 321,52 грн у процентному виразі дорівнює 29,59 % від 362 593,63 грн.
Беручи до уваги розмір грошового забезпечення належного позивачу при звільненні, відносно загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат, колегія суддів вважає правильним застосування принципу співмірності та відповідно зменшення суму відшкодування працівнику заробітку за час затримки розрахунку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, виходячи з того, що середній заробіток за 63 дні затримки виплати перерахованого грошового забезпечення (за період з 17.05.2022 по 18.07.2022) склав 61 836,39 грн (63 х 981,53 грн), та враховуючи принцип справедливості та співмірності, виплаті на користь позивача за період затримки розрахунку з 17.05.2022 по 18.07.2022 підлягають кошти у сумі 31 757,96 грн (29,59% від 107 321,52 грн), а не 28586,25 грн, як помилково зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Щодо розрахунку середнього заробітку за період з 19.07.2022 року до 29.11.2024 року колегія суддів зазначає, що до цього періоду підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, а Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 зазначив про те, що до цього періоду не підлягає застосуванню принцип співмірності, тому загальна кількість днів затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 19.07.2022 по 29.11.2024 (шість місяців) становить 184 календарні дні.
Таким чином середній заробіток позивача за період 6 місяців складає 180 601,52 грн (981,53 грн середньоденне грошове забезпечення*184 календарні дні), а не 163 350,00 грн, як помилково визначив суд першої інстанції.
Отже, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 17.05.2022 по 29.11.2024 , з урахуванням положень ст.117 КЗпП України до та після внесення до неї змін згідно з Законом №2352-ІХ, становить 212 359,48 грн (31 757,96 грн + 180 601,52 грн).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції у зв'язку з помилковим розрахунком судом суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, з ухваленням нового судового рішення про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДСНС у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільнені за період з 17.05.2022 по 29.11.2024 та зобов'язання ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільнені за період з 17.05.2022 по 29.11.2024 в сумі 212 359,48 грн.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду позовних вимог ОСОБА_1 , не врахувавши визначеної Верховним Судом в постановах від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, від 20.02.2025 по справі № 320/36511/23, від 05.09.2025 по справі №200/5212/23 формули обчислення частки середнього заробітку за період до 19.07.2022, а також невірно визначивши розмір середньоденного заробітку позивача, неправильно розрахував суму середнього заробітку, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, тому рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДСНС в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільнені за період з 17.05.2022 по 29.11.2024 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі в сумі 212 359,48 грн.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2025 року по справі № 520/35294/24 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільнені за період з 17.05.2022 по 29.11.2024.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, 8 м. Харків, 61013 ЄДРПОУ: 38631015) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 212 359 (двісті дванадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 48 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк