08 жовтня 2025 року справа №200/2090/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2025 року у справі № 200/2090/25 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262340028509 від 31.01.2025 щодо відмови зарахувати до загального стажу період роботи з 01.01.1991 по 06.10.1993 та відмови у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального стажу роботи з 01.01.1991 по 06.10.1993 та перерахувати пенсію за віком з дати виникнення права на її призначення, а саме з 01.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити перераховану пенсію за віком з дати виникнення права на її призначення, а саме, з 01.11.2024.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.01.2025 № 262340028509 про відмову позивачу в перерахунку пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в Латвійській Республіці з 01.01.1991 по 10.01.1993 (включно) та провести перерахунок та виплату пенсії за віком з дня її призначення, тобто з 01.11.2024, з врахуванням раніше виплачених сум пенсії;
- в решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що договір між Україною та Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення набрав чинності 11.06.1999. Відповідно до цього договору, якщо особа працювала на території Латвійської Республіки, то набутий стаж враховується до 31.12.1990.
На підставі вищевикладеного, у управління відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи 01.01.1991 по 06.10.1993 за межами України на території Латвійської Республіки.
Щодо зобов'язання судом першої інстанції в частині виплати ОСОБА_1 перераховану пенсію, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.11.2024, управління зазначає наступне, що відсутні підстави для її задоволення, як передчасної. Спору в цій частині фактично не існує , оскільки відповідний перерахунок пенсії ще не проведено та її виплату не здійснено .
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач з 01.11.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI.
З метою зарахування періоду роботи з 01.01.1991 по 06.10.1993 до страхового стажу позивач 24.01.2025 звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із відповідною заявою.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.01.2025 № 262340028509 позивачу відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 01.01.1991 по 06.10.1993 до страхового стажу, оскільки відповідно до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 10.12.1991, Латвійська Республіка не входила з 01.01.1991.
Також зазначено, що Договір між Україною та Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення набрав чинності 11.06.1999. Відповідно до вказаного договору, якщо особа працювала на території Латвійської Республіки, то такий стаж враховується до 31.12.1990.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Тобто, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
До набрання чинності Законом № 1058-IV порядок обчислення страхового стажу для призначення пенсій унормовувався Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII)
За ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637 від 12.08.93).
І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, за чинними на момент розгляду заяви позивача нормами законодавства про пенсійне забезпечення, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.
Відповідно трудової книжки позивач у період з 05.06.1989 по 06.10.1993 працював матросом в Латвійській базі «Океанрибфлот».
Відповідач відмовився зараховувати частково період роботи в Латвійській Республіці з 01.01.1991 по 06.10.1993, оскільки відповідно до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 10.12.1991, Латвійська Республіка не входила з 01.01.1991. Договір між Україною та Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення набрав чинності 11.06.1999. Відповідно до вказаного договору, якщо особа працювала на території Латвійської Республіки, то такий стаж враховується до 31.12.1990.
Стаття 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
За ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається, зокрема з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Між Україною і Латвійською Республікою укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення підписаного 26.02.1998 в м. Києві та ратифіковано Україною 19.03.99 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Договору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення» № 525-XIV (далі - Договір).
За статтею 2 цей Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення.
Відповідно до підпункту 5 п. 1.1 ч. 1 ст. 3 Договору цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Україні, зокрема, пенсії за віком.
Згідно з п.п. 5 п. 1.2 ч. 1 ст. 3 Договору, цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Латвійській Республіці, зокрема, пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Договору для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, в цілях підсумовування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно із законодавством обох Сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі.
За частиною 3 ст. 16 Договору трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.
За ст. 17 цього Договору, якщо право на пенсію згідно із законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.
Зі змісту наведеного слідує, що помилковими є висновки відповідачів щодо зарахування періоду роботи в Латвійській Республіці тільки до 31.12.90, оскільки Договором передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії, при цьому, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період. Тобто для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у Латвійській Республіці.
Суд враховує, що трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 26.11.1985 підтверджено спірний період роботи з 01.01.1991 по 06.10.1993 в Латвійській Республіці, а тому відповідач 2 дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зарахування періодів роботи в Латвійській Республіці після 31.12.1990.
Щодо періоду роботи в Латвійській Республіці з 01.01.1991 по 06.10.1993, який позивач просить зарахувати до страхового стажу, суд враховує наступне.
За формою РС-право від 18.04.2025 період роботи позивача з 11.01.1993 по 06.10.1993 зараховано органом Пенсійного фонду України до страхового стажу позивача, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Період роботи з 01.01.1991 по 10.01.1993 (включно) не зараховано до страхового стажу позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанціх дійшов вірного висновку, що відповідачем 2 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи в Латвійській Республіці з 01.01.1991 по 10.01.1993 (включно).
Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які посилається апелянт, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.01.2025 № 262340028509 про відмову позивачу в перерахунку пенсії;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в Латвійській Республіці з 01.01.1991 по 10.01.1993 (включно) та провести перерахунок та виплату пенсії за віком з дня її призначення, тобто з 01.11.2024, з врахуванням раніше виплачених сум пенсіїОтже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2025 року у справі № 200/2090/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 8 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.В. Гайдар
І.В. Сіваченко