08 жовтня 2025 року справа №360/641/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 360/641/25 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,-
Галкін Вячеслав Леонідович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.03.2025 №121130004882 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за її заявою від 13.02.2025 у відповідності до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, зарахувавши при цьому період роботи у КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» з 01.01.2004 по 13.02.2025 до страхового стажу у подвійному розмірі.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 121130004882 від 03.03.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії від 13.02.2025, із зарахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 13.02.2025 в подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що період з 01.01.2004 по 13.02.2025 не зараховано в подвійному розмірі, оскільки зарахування стажу у подвійному розмірі поширюється на осіб, які працювали у закладах передбачених ст. 60 Закону №1788 до 01.01.2004. Апелянт повторно акцентує увагу апеляційного суду, адже судом І інстанції взагалі не враховано, що п. 4 ст. 24 Закону №1058 передбачено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Оскільки у ОСОБА_1 достатньо страхового та пільгового стажу, тому у апелянта немає підстав зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 13.02.2025 у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону №1788 для визначення права на пенсію.
Крім того, вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню п. 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 щодо пенсійного віку.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.
Позивач 13.02.2025 звернулася із заявою про призначення пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України.
За результатами розгляду заяви позивача від 13.02.2025 відповідачем прийнято рішення №121130004882 від 03 березня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку з недосягнення пенсійного віку 55 років.
В рішенні встановлено, що вік заявниці: 51 рік 07 місяців 27 днів.
За наданими документами страховий стаж з урахуванням статті 60 Закону № 1788 становить 33 роки 9 місяців 10 днів. Загальний страховий стаж склав 30 років 6 місяців 20 днів.
Пільговий стаж за Списком №2 склав 13 років 6 місяців з урахуванням статті 60 Закону № 1788 періоди пільгової роботи з 01.01.2002 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 30.06.2014, обчислений та на підставі даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з урахуванням інформації в таблицях «Відомості по спеціальному стажу про набутий ОСОБА_1 страховий стаж з шкідливими умовами праці за Списком № 2 (код спеціального стажу ЗПЗ013Б1- Закон України «Про пенсійне забезпечення» стаття 13 пункт «б»), з урахування відомостей про проведення атестації робочих місць за умовами праці за записами Дубліката трудової книжки НОМЕР_1 , та запису № 8 про переведення з 01.07.2014 на посаду сестри господині психіатричного відділення № 2.
За результатами розгляду документів доданих до заяви:
1. до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.02.2025 №35, виданої КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ЛИСИЧАНСЬКА ЛІКАРНЯ З НАДАННЯМ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ» період роботи з 12.10.2000 по 30.06.2004 на посаді-“молодша медична сестра», який складає 03 роки 08 місяців 18 днів, при цьому в довідці зазначено 13 років 08 місяців 18 днів, що не відповідає періоду роботи, на довідці відсутній кутовий штамп підприємства;
2. до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 04.07.1991, оскільки документи подані в копії в порушення вимог пункту 2.23 (документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі- Порядок № 22-1). Необхідно надати в кольоровому зображенні з оригіналу.
Страховий стаж заявниці з 01.04.1999 та пільговий стаж з 01.01.2002 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 30.06.2014 зараховано на підставі даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За наданими документами ОСОБА_1 буде мати право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку на 5 років, тобто після досягнення 55 років з 17.06.2028.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
За ч. 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Правовідносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовані також і нормами Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).
За пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII (в редакції, що діяла до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким статтю 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» викладено в новій редакції.
Пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Конституційний Суд України прийняв рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), яким статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справа №1-5/2018(746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, з 23 січня 2020 року - дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах, визначених списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, діють положення пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, чинними залишилися й відповідні положення пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Відтак, починаючи з 23.01.2020 діють два нормативно-правові акти, котрі одночасно, але по різному регламентують умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах, визначених списком № 2, а саме:
- пункт «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 мають чоловіки після досягнення ними 55 років і при наявності стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 мають працівники після досягнення ними 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, норми вказаних законів містять розбіжність, зокрема, у величині показника віку, який надає особі право на призначення пенсії за віком на пільгових віку умовах за Списком №2.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ) цей показник для жінок становить після досягнення 50 років, а згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ) - після досягнення 55 років.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин при вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд враховує такий принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
Конституційний Суд в рішенні №1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII.
У контексті предмету спору юридична позиція, викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону №1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.
В постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому, ґрунтуючись на вищезазначеному та юридичній позиції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд вважає, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах слугував висновок органу пенсійного фонду про відсутність у позивача необхідного страхового стажу.
Судом встановлено, що станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії (13.02.2025) позивач досяг 50 років, страховий стаж становить, з урахуванням статті 60 Закону № 1788, становить 33 роки 9 місяців 10 днів. Загальний страховий стаж склав 30 років 6 місяців 20 днів. Пільговий стаж за Списком №2 - склав 13 років 6 місяців, з урахуванням статті 60 Закону № 1788, періоди пільгової роботи з 01.01.2002 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 30.06.2014.
Отжи, доводи відповідача про недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку, є помилковим, оскільки з 23 січня 2020 року в Україні одночасно існують два Закони, котрі регламентують правила призначення пенсій , а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, а тому враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), застосуванню підлягає Закон, який є найбільш сприятливим для позивача щодо встановлення необхідного віку на рівні найменшої величини, тобто після досягнення 50 років.
Висновки суду у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в рішенні від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року.
За таких обставин, суд вважає, що пенсійним органом неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за її заявою від 13.02.2025.
Щодо зарахування періоду роботи у КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» з 01.01.2004 по 13.02.2025 до страхового стажу у подвійному розмірі, суд враховує наступне.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-XII) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Посилання відповідача на те, що стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно статті 24 якого страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом є безпідставними, враховуюячи наступне.
Згідно з п. 2 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Разом з тим, чинним законодавством не передбачено обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-XII під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і 2.
У відповідності до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України (Огляд запитань і відповідей щодо застосування пенсійного законодавства від 03.10.2005), законом не передбачено обмежень щодо застосування статті 60 Закону Україні «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списками № 1 і 2.
При цьому, «Прикінцевими положеннями» Закону №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За п. 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону №1788-XII щодо заархування роботи у закладах з надання психіатричної допомоги до стажу роботи у подвійному розмірі є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Водночас, нормами статті 16 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідачем під час виконання покладених на нього функцій.
За ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Сторонами визнається той факт, що у період з 01.01.2004 по 13.02.2025 позивач працювала на посаді молодшої медичної сестри палатної психіатричного відділення у КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги».
Враховуючи встановлені судом обставини справи, відповідач протиправно не зарахував період роботи з 01.01.2004 по 13.02.2025 до стажу позивача в подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII.
Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Отже, стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
За п. 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Крім того, жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення йому пенсії.
Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачами під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 121130004882 від 03.03.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії від 13.02.2025, із зарахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 13.02.2025 в подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 360/641/25 за позовом Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 8 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
А.В. Гайдар