07 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/6124/23
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря Шашери М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі №620/6124/23 шляхом стягнення з Чернігівського апеляційного суду (далі - відповідач) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 17.07.2022 по 13.11.2022 в сумі 709875,43 грн.
Свою заяву мотивує тим, що рішення суду в частині виплати заборгованості в сумі 709875,43 грн залишається невиконаним.
Розгляд заяви призначено на 07.10.2025.
Від позивача та відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Третя особа про розгляд заяви повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заяви, суд встановив такі обставини.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2023, яке набрало законної сили 15.08.2023, визнано протиправним та скасовано наказ голови Чернігівського апеляційного суду від 19.07.2022 №176-ос/а «Про припинення виплати середньомісячного заробітку ОСОБА_1 »; зобов'язано Чернігівський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19.07.2022 по 13.11.2022 (а.с.25-27).
25.10.2023 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/6124/23 про зобов'язання відповідача вчинити визначені рішенням суду дії.
Відповідно до довідки Чернігівського апеляційного суду від 25.08.2025 №7-10/25/2025, виданої на підставі рішення Чернігівського ОАС від 14.07.2023 по справі №620/6124/23, Чернігівським апеляційним судом здійснено обрахунок сум суддівської винагороди, які мають бути нараховані та виплачені судді ОСОБА_1 : загальна сума суддівської винагороди за вказаний період складає 709875,43 грн (а.с.38).
Оскільки заборгованість відповідачем не виплачена , ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідною заявою.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.
Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов'язковість судових рішень).
Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В той же час за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, законодавством передбачено право сторони звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі.
Розглядаючи подану заяву, суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості, оскільки після набрання рішенням суду законної сили відповідач здійснив обрахунок спірної суми середнього заробітку, однак на виплатив її.
Крім того, ні відповідачем, ні третьою особою не заперечується, що зміна способу та порядку виконання рішення суду призведе до виплати позивачу перерахованого середнього заробітку.
Отже, встановлення способу виконання рішення суду шляхом стягнення направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам норм ст. 124 Конституції України.
Суд зазначає, що інститут зміни порядку та способу виконання рішення суду має своєю метою саме забезпечення завершення судової процедури та отримання стягувачем реального судового захисту у інший, ніж визначений у рішенні суду, спосіб, за умови існування перешкод для виконання судового рішення.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення заяви позивача щляхом зміни порядку і способу виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 по справі №620/6124/23.
Керуючись статтями 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №620/6124/23 - задовольнити.
Встановити спосіб і порядок виконання судового рішення у справі №620/6124/23 шляхом стягнення з Чернігівського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 19.07.2022 по 13.11.2022 в сумі 709 875 (сімсот дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 43 коп.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 07.10.2025.
Суддя С.В. Бородавкіна