Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
08 жовтня 2025 р. справа № 520/22739/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Полтавський Шлях, буд. 46, 4-й поверх, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 41430678) про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції щодо відмови у знятті арешту з майна ОСОБА_1 протиправною;
- зобов'язати Холодногірсько-Новобоварській відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 постановою виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Тимошенко А.С. від 19.06.2012 №33114218.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі відповідно до положень п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257, ст. 287 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що 24.06.2025 звернувся до Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції із заявою щодо зняття арешту з його майна. 26.06.2025 йому надано відповідь за №1/п, відповідно до якої до відділу надходив виконавчий документ - постанова ВДАЇ у Ленінському районі від 11.05.2012 №037620. При цьому документи зазначеного виконавчого провадження не збереглись через закінчення строку їх зберігання. Водночас, зазначеним листом питання щодо зняття арешту з майна не було вирішене, оскільки відповідач зазначив у ньому, що скасування арешту можливе лише на підставі рішення суду. Зважаючи на те, що виконавче провадження, у межах якого було прийнято спірну постанову, знищено, позивач вважає, що відповідачем при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені статтею 50 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV «Про виконавче провадження» (чинної на момент винесення постанови Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції). Отже, чинність арешту у даному випадку є безпідставною, а бездіяльність Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції, яким ОСОБА_1 відмовлено у знятті арешту відповідно до листа від 26.06.2025 №1/п, є протиправною.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості (інформаційна довідка №435463645 від 15.07.2025), на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 12709556, підстава обтяження: постанова Ленінського ВДВС ХМУЮ про відкриття виконавчого провадження №33114218 від 19.06.2012.
Позивач звернувся до Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції із заявою щодо зняття арешту з його майна.
Листом від 26.06.2025 №1/п Холодногірсько-Новобоварським відділом державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції повідомлено позивача, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, до Відділу надходив виконавчий документ - постанова ВДАІ у Ленінському районі від 11.05.2012 №037620. Оскільки зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки, на даний час оригінал виконавчого провадження знищено та в архіві Відділу не зберігається. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до положень ч.. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області від 07.08.2025 №25482/30149-1-25/15.6, виконавчі провадження, за якими стороною є ОСОБА_1 , на виконанні у відділах державної виконавчої служби по місту Харкову та Харківській області не перебувають.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з його майна, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на дату відкриття виконавчого провадження у спірних правовідносинах регулювались Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).
Частиною 1 статті 11 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно пункту 5 частини 3 статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 57 Закону №606-XIV було встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 57 Закону №606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Отже, державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника, з метою забезпечення реального виконання рішення.
На момент виникнення спірних правовідносин був чинним Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 (далі - Порядок №2274/5), відповідно до пункту 9.9 якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Пунктом 9.10 Порядку №2274/5 завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, згідно яких відповідно до пункту 1 розділу Х та пункту 1 розділу ХІ завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року.
Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.
Холодногірсько-Новобоварським відділом державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції у своєму листі від 26.06.2025 №1/п зазначено, що оригінал виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 знищено та в архіві Відділу не зберігається.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.
Таким чином, виконавче провадження, відкрите Ленінським ВДВС ХМУЮ за №33114218 від 19.06.2012 на виконання постанова ВДАІ у Ленінському районі від 11.05.2012 №037620, було завершене.
Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні наслідки закінчення виконавчого провадження передбачені у статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що державний виконавець при закінченні виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 повинен був зняти арешт, накладений на його майно, про що зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження.
Згідно частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII, в редакції чинній на час подання заяви про зняття арешту з майна позивача, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Згідно з частиною 5 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи відсутність в даному випадку підстав для зняття арешту, встановлених частиною 4 статті 59 Закону №1404-VIII, арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.
При цьому, частинами 1 і 5 статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача до суду виконавчі документи щодо нього на виконанні не перебувають.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять будь-які документально підтверджені відомості про те, що органами державної виконавчої служби після завершення виконавчого провадження проводились виконавчі дії з примусового виконання постанови ВДАІ у Ленінському районі від 11.05.2012 №037620.
Оскільки станом на день розгляду цієї справи вказана постанова повторно не була пред'явлена до виконання, а вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, суд дійшов переконання, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання постанови ВДАІ у Ленінському районі від 11.05.2012 №037620, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання цієї постанови, є невиправданим втручанням у право позивача.
Наведене відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена в постановах від 2.08.2023 у справі №2306/4489/22 та від 04.10.2023 у справі №161/7015/15-ц.
Отже арешт, накладений у межах виконавчого провадження №33114218, з огляду на фактичне його завершення, а також наявних у матеріалах справи доказів, станом на момент розгляду даної справи судом втратив своєю актуальність як засіб забезпечення реального виконання постанови, а тому підстави для продовження його існування відсутні.
Іншого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не встановлено.
За висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності чинного виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Виходячи з того, що виконавче провадження фактично було завершено та знищено, відсутні докази, які давали б підстави для висновку про обґрунтованість існування арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Тимошенко А.С. від 19.06.2012 №33114218.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції щодо відмови у знятті арешту з майна ОСОБА_1 не можуть бути задоволені виходячи з наступного.
Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягає у тому, що норми права пов'язують з нею юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.
Бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
В даному випадку, як було встановлено судом вище, відсутні протиправні дії чи бездіяльність Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції, оскільки на час звернення позивача з заявою про зняття арешту, у відповідача були відсутні законодавчо встановлені підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 .
Враховуючи становище, в якому опинився позивач у зв'язку з існуванням арешту, суд дійшов висновку, що належним та найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у цьому випадку є прийняття судом рішення про зобов'язання Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Тимошенко А.С. від 19.06.2012 №33114218.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №18390/91, пункт 29).
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Полтавський Шлях, буд. 46, 4-й поверх, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 41430678) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Холодногірсько-Новобоварський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Тимошенко А.С. від 19.06.2012 №33114218.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Полтавський Шлях, буд. 46, 4-й поверх, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 41430678) суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.