Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
08 жовтня 2025 р. справа № 520/14623/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Харківській області (вул. Мироносицька, буд. 2, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 20001711) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та премії, обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2020 року по 21.03.2025 року;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та премії, обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2020 року по 21.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність У правління Служби безпеки У країни в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2025 роки, розрахованих з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу7 та окладу за військовим званням;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2025 роки, розрахованих з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність У правління Служби безпеки України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані 195 днів щорічної основної відпустки, розрахованої з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 195 днів щорічної основної відпустки, розраховану з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані 42 дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, розрахованої з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 42 дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, розрахованої з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність У правління Служби безпеки України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, розрахованого з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік;», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, за 33 (тридцять три) календарних роки служби;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, розрахованого з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, за 33 (тридцять три) календарних роки служби, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 21.03.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 21.03.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 1, п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Харківській області з 15.11.1993 по 21.03.2025 та перебував на фінансовому забезпеченні в Управлінні СБУ в Харківській області. При звільненні з Управління СБУ в Харківській області не виплатила грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 21.03.2025 в належному розмірі, оскільки розміри посадового окладу та окладу за військовим званням визначалися без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Розміри грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) та одноразової грошової допомоги при звільненні обчислюються із розміру грошового забезпечення, тому і зазначені виплати були здійснені у неналежному розмірі. Окрім того, позивач вказує на те, що у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 мав право на отримання індексації грошового забезпечення, розрахованої із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року, а у період з 01.03.2018 по 21.03.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року. Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні нарахування та виплати всіх сум грошового забезпечення при звільненні, що належать військовослужбовцю в належному розмірі, протиправною та такою, що порушує його права, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу проведена у відповідності до вимог чинного законодавства. Підстави для проведення перерахунку виплат із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з моменту набуття чинності постанови КМУ від 12.05.2023 №481, а саме 20.05.2025, і до моменту звільнення позивача - відсутні, оскільки Постановою №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн. Щодо індексації грошового забезпечення відповідач зазначив, що позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація протягом спірних періодів у порядку та строки визначені чинним законодавством, а саме: грудень 2018р.; січень - грудень 2019р.; січень - грудень 2020р.; січень - грудень 2021р.; січень - грудень 2022р.; серпень - грудень 2024р. Індексація грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018, а також у 2023р. та 2025р. не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Харківській області з 15.11.1993 по 21.03.2025. Звільнений з військової служби за пп. "в" п. 61 та пп. "б" (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у відставку та виключений зі списків особового складу Управління з 21.03.2025, що підтверджується Архівною довідкою, виданою Управлінням Служби безпеки України в Харківській області 22.05.2025 за №70/17/с-431.
Позивач у позовній заяві зазначає, що в період з 01.01.2020 по 21.03.2025 відповідачем проводилась нарахування та виплата грошового забезпечення в неналежному розмірі.
07.05.2025 позивач звернувся до Управління Служби безпеки України в Харківській області із заявою щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення та нарахування і виплати індексації грошового забезпечення.
Листом від 22.05.2025 №70.1/70/21-1746 Управління Служби безпеки України в Харківській області повідомило позивача про те, що розміри відповідних окладів визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 гривні. Величина індексу споживчих цін у січні 2016 року-лютому 2018 року не перевищувала поріг індексації, то відповідно індексація грошових доходів населення за вказаний період не нараховувалась та не сплачувалась. Нарахування індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по грудень 2022 року проводилася з урахуванням базового місяця березень 2018 року. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №2710 дію Закону №1282 зупинено на 2023 рік, тож індексація не нараховувалась та не виплачувалась у 2023 році.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо перерахунку грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України від 02.12.2021 №1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закон України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року не містить.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Проте, з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону №294-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Разом із тим, на реалізацію своїх повноважень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (надалі - Постанова №481).
Пунктом 1 Постанови №481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 2 вказаної постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови №481).
Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.
З наведеного слідує, що з 20.05.2023 (дата набрання чинності Постановою №481) базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців є сталою та становить 1762,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у період з 20.05.2023 по 21.03.2025, діяв відповідно до чинного нормативно-правового акта, а тому не допускав порушень законодавства та, як наслідок, порушень прав та інтересів позивача.
Аналогічна позиція щодо застосування суб'єктами владних повноважень у спірний період пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481 висловлена Верховним Судом у постановах від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, від 26.06.2025 у справі №480/7154/24, від 30.06.2025 у справах №280/8083/24, №280/8605/24 та № 460/3942/24, від 08.09.2025 у справі №200/4426/24 та інших, яка в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішення спору, що розглядається.
Щодо посилань позивача на скасування рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, суд зазначає таке.
На час розгляду даної справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Враховуючи, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 21.03.2024 із застосуванням чинної на той час редакції Постанови №704, то подальше скасування судом цієї норми не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення за цей період.
Така правова позиція узгоджується висновками Верховного Суду, викладеними в численних постановах, від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 30.04.2025 у справі №620/9741/24, від 08.09.2025 у справі №200/4426/24 та інших, а саме про те, що зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 не підлягають застосуванню саме з дати набрання чинності постанови суду апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Відступу від наведеної позиції Верховний Суд не здійснював, що обумовлює висновок про чинність відповідних положень Постанови №481 до 18.06.2025.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Управління Служби безпеки України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 включно з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
З метою належного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, в тому числі, надбавок, доплат, підвищень і премій ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Проте, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 21.03.2025, з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», оскільки здійснюючи позивачу відповідний розрахунок та виплату грошового забезпечення у спірний період, Управління Служби безпеки України в Харківській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, керувалась нормами Постанови №481, яка була чинною з 20.05.2023 по 18.06.2025, а тому підстав застосування попередньої редакції Постанови №704 у відповідача не було.
Щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до пункту 2 розділу XXІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260) грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. (пункт 1 розділу XXІІІ Порядку №260)
Відповідно до пункту 6 розділу XXІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. (пункту 7 розділу XXIV Порядку №260).
Отже, суд враховує, що визначення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії та допомоги на оздоровлення знаходяться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2023 роки необхідно здійснювати із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не станом на 01.01.2018.
Разом із тим, як вже було зазначено судом вище, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, абзац перший пункту 4 Постанови №704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, Постановою №481 визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи саме з розміру 1762 грн., а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 не передбачено зворотної дії в часі застосування її приписів.
У зв'язку з чим нарахування та виплата ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 - 2024 роки, з розміру 1762 грн., а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проведено відповідачем правомірно.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених ОСОБА_1 за 2020 - 2023 роки, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо перерахунку та виплатити грошової компенсації за невикористані 195 днів щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані 42 дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт.
Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби з 21.03.2025.
Згідно довідки про нараховані та виплачені основні та додаткові види грошового забезпечення за 2025 рік, ОСОБА_1 виплачено при звільненні вихідну допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Як вже неодноразово зазначалось судом, відповідно пункту 4 Постанови №704 в редакції Постанови КМ №481 від 12.05.2023, яка набула чинності 20.05.2023, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Спірні виплати нараховані відповідачем, виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день звільнення, яке було розраховано з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача, виходячи з розміру 1762 гривні, як це передбачено чинним на час звільнення законодавством.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Згідно листа Управління Служби безпеки України в Харківській області від 22.05.2025 №70.1/70/21-1746 індексація грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу не проводилась та не виплачувалась, про що також зазначено у відзиві.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі ст. 3 Закону №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону №1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно зі ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.п. 2 п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Таким чином, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 по справі №240/10130/19, від 16.09.2020 по справі №815/2590/18.
Так, абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Абзац 3 пункт 10-1 Порядку №1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Також пункт 10-2 Порядку №1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Отже, до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
Втім, з 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів". На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294, якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294, яка набрала чинності 01.01.2008.
Отже, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Вказана постанова №1294 діяла до дня набрання чинності 01.03.2018 Постановою № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
При цьому, з аналізу змісту Постанови №1294 вбачається, що у період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Зміна посадових окладів відбулась лише в березні 2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, останнє підвищення окладу за посадами позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
При цьому, суд зазначає, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 у справі №640/8991/21.
Так, у ході судового розгляду не встановлено та відповідачем не надано доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період із урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з огляду на що суд доходить висновку про наявність підстав визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у зв'язку з чим належить зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Щодо нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.03.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.
Згідно листа Управління Служби безпеки України в Харківській області від 22.05.2025 №70.1/70/21-1746 позивачу з березня 2018 року по грудень 2022 року проводилась та виплачувалась індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця березень 2018 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про нараховані та виплачені основні та додаткові види грошового забезпечення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, оскільки в цій частині права позивача не є порушеними.
Згідно з наявними в матеріалах справи довідками про нараховані та виплачені основні та додаткові види грошового забезпечення, з 01.01.2023 по 31.07.2024 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася.
Щодо індексації грошового забезпечення у 2023 році, то відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є чинними та не визнавались неконституційними, а відтак підлягають застосуванню.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати індексацію позивачу за цей період.
Таким чином, відсутнім є факт протиправних дій військової частини щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023.
При цьому, статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.
Таким чином, починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідачів протиправної бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період січня-липня 2024 року.
Також, статтею 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Позовні вимоги в цій частині зводяться виключно до того, що за період служби у 2024-2025 роках індексація грошового забезпечення повинна здійснюватись з визначенням базового місяця березень 2018 року.
При цьому, згідно з викладеними приписам законодавства березень 2018 року як базовий місяць не застосовується для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2024 по 21.03.2025.
Таким чином, позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 21.03.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року також не підлягають задоволенню.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Харківській області (вул. Мироносицька, буд. 2, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 20001711) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 включно з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , в тому числі, надбавок, доплат, підвищень і премій, з 01.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2023 роки, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених ОСОБА_1 за 2020 - 2023 роки, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.