Справа № 500/4470/25
07 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якому просить:
відмову Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 18.07.2025 у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 визнати протиправною та скасувати;
зобов'язати Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що законний представник ОСОБА_1 , яка є матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 21.06.2025 звернулись із заявою до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області з приводу видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки. У заяві було повідомлено про відмову по релігійних переконаннях від оформлення і отримання паспорта у формі пластикової ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації та ненадання згоди обробку персональних даних. Відповідач відмовив у видачі такого паспорта, оскільки заявником подано не всі, визначені Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.06.2019 №456 (далі - Тимчасовий порядок №456), документи, а саме - рішення суду.
На думку позивача, відмова в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є грубим порушенням принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту за відсутності згоди, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даними позовом, в якому також посилається на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Ухвалою суду від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Кременецьким відділом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на відсутність підстав для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-XII) за результатами розгляду звернення від 21.06.2025, оскільки в порушення вимог Тимчасового порядку №456 не подано рішення суду. 18.07.2025 відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року на його ім'я у зв'язку із тим, що при зверненні заявником подано не всі документи, необхідні для оформлення паспорта. Протиправні дії чи бездіяльність у процедурі оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідачем не допускалися, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, суд розглядає справу за межами строків, передбачених ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.06.2025.
21.06.2025 позивач з неповнолітнім сином звернулись із письмовою заявою до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-XII, згоду на збір і обробку персональних даних не надано. До заяви долучено: заяву про видачу паспорта громадянина України (Додаток 1 до Тимчасового порядку №456); 2 фотокартки розміром 3,5x4,5 см; свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 20.06.2025; копію паспорта матері серії НОМЕР_2 , виданим 01.02.1997 Почаївським МВМ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області; витяг з реєстру територіальної громади від 18.06.2025 №2025/008098181.
Рішенням Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 18.07.2025 відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року, оскільки ОСОБА_2 не подано рішення суду про зобов'язання Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зраза 1994 року на його ім'я.
За наслідками розгляду заяви, листом Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 18.07.2025 №А-43/6/6119-25/6119/41-25 повідомлено про відмову ОСОБА_2 в оформленні паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року та роз'яснено право повторно звернутись в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких, в тому числі, відноситься паспорт громадянина України; та 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно ч.1 ст.21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується з нормами Положення №2503-XII.
Нормами п.3 Положення №2503-XII передбачена можливість виготовлення бланків паспортів як у вигляді паспортної книжечки, так і у вигляді паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 12, 13 Положення №2503-XII визначено, що видача та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.
Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Водночас, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 3 Постанови №302 установлено, що:
- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється;
- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302" (далі - Постанова №398), до Постанови №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 відповідно до абз.5 п.3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок №456.
Згідно п.1 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови №302, Постанови №398, Положення №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Згідно п.3 Тимчасового порядку №456 подача заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядкує є згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних".
Окрім цього, суд також звертає увагу, що погодження людини на оформлення паспорта-картки відповідно до Закону №5492-VІ є згодою на присвоєння унікального номера запису в Реєстрі, який відповідно до статей 4, 10 цього закону за своєю суттю є довічним незмінним ідентифікатором конкретної людини, складеним із її персональних даних. Будь-яке примушування до оформлення паспорта-картки без згоди на те особи свідчить про порушення принципу невтручання в особисте та сімейне життя суб'єкта, шляхом електронної обробки персональних даних у процесі оформлення паспорту у формі ID-картки.
Так, п.131 затвердженого Постановою №302 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону №2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Разом з тим, відповідно до ч.5, 6 ст.6 Закону №2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.
При цьому реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу-використання традиційних методів ідентифікації особи.
Своє бажання отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_1 , яка є матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 , аргументує тим, що вони не надають згоду на збір і обробку персональних даних дитини та передачі таких до Єдиного державного демографічного реєстру, що в свою чергу є необхідною умовою для видачі паспорта у формі ІD-картки.
У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст.5 і 6 цієї Конвенції; …".
За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, п.37). Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Разом з цим, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 №475/97-ВР, передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.
Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне і сімейне життя, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
При прийнятті рішення у спірних правовідносинах суд враховує ту обставину, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а тому відсутність такого є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації. Суд зауважує також, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Таким чином, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про належність ОСОБА_2 права отримати паспорт громадянина у формі книжечки, оскільки таке право прямо передбачено Законом №5492-VI, а саме ч.2 ст.14 цього Закону.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), що в силу приписів ч.3 ст.291 КАС України враховуються судом при ухваленні рішення.
Прийняття після винесення постанови Великою Палатою Верховного Суду декількох підзаконних нормативно-правових актів не позбавляє даної справи ознак, які відповідають ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної вище зразкової справи.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки у відповідності до Положення №2503-ХІІ у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати такий.
Наразі порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України регламентовано Законом №5492-VI, Постановою №302 та Тимчасовим порядком №456.
Пункт 5 розділу І Тимчасового порядку №456 визначає, що заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Відповідно до п.1 розділу IІІ Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
З аналізу вказаної норми суд зазначає, що одним із документів, що позивач має надати до заяви для оформлення паспорта є наявність рішення суду. Також, із аналізу законодавчих актів у сфері паспортизації громадян вбачається, що для видачі паспорта передує особисте звернення особи із пакетом документів, які дають підстави для посвідчення особи заявникам та підтвердження громадянства України.
При цьому, пп.5 п.1 розділу X Тимчасового порядку №456 визначено, що територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта.
Відповідач, приймаючи 18.07.2025 рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року, зазначив, що ОСОБА_2 не подано рішення суду про зобов'язання Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зраза 1994 року на його ім'я.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 зазначила, що самі по собі дії відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
За сукупністю встановлених обставин, суд дійшов висновку про відповідність спірного рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року вимогам чинного законодавства, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 18.07.2025 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з цим, щодо дотримання всіх необхідних вимог при зверненні до органу міграційної служби щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, суд зазначає наступне.
Частиною 4 ст.245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин щодо наявності у позивача права на отримання паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях), відповідач не має права діяти на власний розсуд, а саме оформлювати або не оформлювати паспорт у вигляді паспортної книжечки.
Проте вказаний обов'язок відповідач повинен виконати при наявності відповідних документів, надання яких встановлено законодавством, а саме Тимчасовим порядком №456.
За висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 31.03.2020 у справі №520/4214/19, реалізувати своє право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року можливо лише за наявністю рішення суду.
Таким чином, враховуючи, що одним із документів, які ОСОБА_2 має надати до заяви для оформлення паспорта є наявність рішення суду, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача, що діє в інтересах неповнолітньої доньки, та виконання рішення суду у майбутньому, з наведених вище мотивів та підстав, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом зобов'язання Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року відповідно до вимог Тимчасового порядку №456.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій та рішень.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, в порядку, визначеному Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 );
- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 );
відповідач: - Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул.Хмельницького Богдана, 17, А, м.Кременець, Кременецький р-н, Тернопільська обл., 47004, код ЄДРПОУ 37839038).
Головуючий суддя Мандзій О.П.