Справа № 500/4762/25
08 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Назаренко Яну Володимирівну, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиключення позивача з військового обліку та невнесення відповідних змін щодо виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати відповідача виключити позивача з військового обліку та внести відповідні відомості про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою визначення ступеня придатності до військової служби позивача неодноразово було направлено на проходження військово-лікарських комісій, за результатами проходження яких ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано Довідку військово-лікарської комісії №3306/04 від 23.07.2024 та свідоцтво про хворобу №2025-0616-1354-5736-3 від 19.06.2025 з висновками про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Позивач вказує, що зважаючи на висновки ВЛК він звернувся до відповідача з заявою про виключення його з військового обліку, проте у порушення вимог закону і досі перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З метою отримання відповіді на заяву позивача щодо його виключення з військового обліку представник ОСОБА_1 адвокат Назаренко Я.В. звернулась до відповідача з відповідним адвокатським запитом.
Однак, як зазначає позивач, на час звернення до суду з даним позовом відповіді на подану раніше заяву йому не надіслано, відомості про його виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесено, у зв'язку з чим він звернувся із позовом в суд.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25.09.2025 на адресу суду надійшло клопотання відповідача, яке за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, у якому відповідач не визнає заявлених позовних вимог. Відповідач повідомив суд, що не заперечує факту проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії та встановлення факту його непридатності до військової служби, що підтверджується відповідними висновками ВЛК. Разом з тим, відповідач зазначає, що процедура виключення позивача з військового обліку не завершена виключно з технічних причин, оскільки документи перебувають на доопрацюванні/перевірці. З огляду на викладене відповідач вважає, що ним не було допущено протиправної бездіяльності, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача про зобов'язання виключити його з військового обліку, то відповідач звертає увагу на їх передчасність, оскільки процедура виключення ще не завершена.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі статті 67А, 39В, 52В, 13В, 23В, 64В, 62В графи ІІ Розкладу хвороб, визнаний непридатним до військової з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою від 23.07.2024 №3306/04 (арк. справи 20).
Згідно витягу з електронного військово-облікового документу Резерв+, сформованого станом на 04.05.2025, запис про постанову ВЛК щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку внесений до його військово - облікового документу, із зазначенням дати ВЛК 20.08.2024. (арк. справи 5)
22.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 видано направлення №3557512 на проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби. (арк. справи 21)
Згідно свідоцтва про хворобу №2025-0616-1354-5736-3 від 19.06.2025 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнано ОСОБА_1 непридатним до військової служби на підставі статті 67а графи ІІ Розкладу хвороб. (арк. справи 23-24)
23.07.2025 представником позивача адвокатом Назаренко Я.В. на адресу відповідача надіслано адвокатський запит про надання відповіді щодо прийнятого рішення з питання виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №3/2821 від 24.07.2025 повідомлено, що висновком ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.06.2025 ОСОБА_1 на підставі статті 67 «а» графи ІІ розкладу хвороб відповідно до наказу МОУ №402 від 14.08.2008 визнаний «непридатним до військової служби». Свідоцтво про хворобу №2025-0616-1354-5736-3 від 19.06.2025 направлено на затвердження штатною ВЛК. 16.07.2025 свідоцтво про хворобу повернуто на доопрацювання з виправленням вказаних недоліків. Після доопрацювання та виправлення недоліків документацію буде повторно відправлено на затвердження штатною ВЛК. (арк. справи 10)
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частинами 2, 3 статті 14 Закону №2232-ХІІ взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Щороку з 1 січня до 31 липня громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, беруться на військовий облік призовників із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом:
проходження електронної ідентифікації та уточнення своїх персональних даних засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з поданням необхідних документів, перелік яких встановлюється Міністерством оборони України.
Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. (частина 1 статті 33 Закону №2232-ХІІ)
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. (частина 3 статті 33 Закону №2232-ХІІ)
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. (частина 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ)
Частиною шостою статті 37 Закону №2232-ХІІ врегульовані підстави для виключення з військового обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Так, виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).
Відповідно до п.3 Порядку №1487 для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З наведених норм Закону №2232-ХІІ та Порядку №1487 слідує, що виключенню з військового обліку підлягають, зокрема, громадяни, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби, шляхом внесення районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та проставлення відмітки у військово-обліковому документі особи, яку виключено з військового обліку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Згідно статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частин 8 та 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, серед іншого, віднесено відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, а до службових - відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру. (частина 2 статті 3 Закону № 1951-VIII)
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів. (далі Порядок №559)
Відповідно до пунктів 5,6 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:
Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;
Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;
Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Пунктом 8 Порядку №559 передбачено, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності), зокрема: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Відповідно, у разі виявлення невідповідностей в документах (в електронному чи паперовому вигляді) військовозобов'язаний повинен звернутись до РТЦКСП із заявою про усунення таких невідповідностей, а орган адміністрування Реєстру зобов'язаний розглянути таку заяву протягом п'яти днів та надати мотивовану відповідь.
З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1 після проходження військово-лікарської комісії та отримання висновку про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про таке виключення.
Крім того, представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом щодо прийнятого рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення з військового обліку. Проте, відповідач листом №3/2821 від 24.07.2025 у відповідь на адвокатський запит від 22.07.2025 повідомив про затримку у вирішенні вказаного питання внаслідок необхідності доопрацювання та виправлення недоліків у свідоцтві про хворобу, яке було попередньо надіслано на затвердження до штатної ВЛК.
При цьому, відповіді на заяву позивача щодо виключення його з військового обліку та внесення відомостей про таке виключення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідачем не надано.
У письмових поясненнях, наданих на адресу суду у ході розгляду даної справи, відповідач також стверджує, що процедура виключення позивача з військового обліку не завершена виключно з технічних причин, оскільки документи перебувають на доопрацюванні/перевірці.
Поряд з цим суд зазначає, що недоліки у роботі суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для виправдання порушення прав громадян та визнання допущеної ним бездіяльності правомірною.
За наведеного вище нормативно-правового регулювання суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції та обов'язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та необхідних документів, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви у визначений законом строк прийняти конкретне рішення: або про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку або мотивованої відмову по суті в таких діях, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 зазначено наступне: протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
З огляду на вищенаведене, суд, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення його з військового обліку внаслідок проходження ним військово - лікарської комісії та отримання висновку про непридатність до військової служби зі зняттям з військового обліку.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача у невиключенні ОСОБА_1 з військового обліку та зобов'язальних вимог виключити його з військового обліку та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, то суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що саме відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача, перевірки викладених у ній відомостей та прийняття відповідного рішення щодо його виключення з військового обліку, а також внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акту.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Чинним законодавством не визначено чіткі умови для прийняття відповідного рішення відповідачем за наслідками розгляду відповідної заяви позивача, а тому суд не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, уповноважений на здійснення відповідних дій щодо перевірки наведених у заяві відомостей та внесення відповідних змін до електронного реєстру та військово-облікового документу або відмовити у внесенні таких змін.
Відтак, вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиключення позивача з військового обліку та зобов'язання виключити його з військового обліку з внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не ухвалював жодного рішення, яке віднесено до його компетенції, за результатом розгляду заяви, а отже суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи приписи пункту 10 частина другої статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовільнити шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з прийняттям рішення по суті з урахуванням висновків суду у строк, визначений пунктом 4 Порядку №559.
За наведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то до відшкодування позивачу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 35 200,00грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закріплено у частині п'ятій статті 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.12.2012 №5076-VI (далі - Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що правова допомога позивачу ОСОБА_1 у даній справі надавалась адвокатом Назаренко Яною Володимирівною, що підтверджується ордером серії ВО №1113514. (арк. справи 39)
31.07.2025 між адвокатом Назаренко Яною Володимирівною та ОСОБА_1 (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №167. (арк. справи 36)
Зі змісту вказаного договору слідує, що його предметом є, серед іншого: ведення усіх справ клієнта, що його стосуються у будь-яких сферах, в тому числі питання мобілізації/, проходження військової служби, постановки на облік, проходження ВЛК, виключення з військового обліку та будь які інші; представлення інтересів в необхідних органах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, інформування про хід розгляду справи, вчинення від імені клієнта усіх процесуальних дій, представлення клієнта в усіх судах без жодних обмежень тощо.
У пункті 3 договору його сторонами узгоджено, що розмір гонорару адвоката за ведення справи в суді щодо виключення з військового обліку клієнта становить 35 200 грн.
Згідно наведеного розрахунку сума гонорару складається з наступних складових:
консультування по справі (пояснення ситуації та шляхів вирішення) - 4500 грн (3 години по 1500 грн за 1 годину);
збирання доказів, їх аналіз, отримання відповідей на адвокатські запити - 7200 грн;
складання адміністративного позову - 19 000 грн (12,5 годин)
подання позову до суду - 1500 грн;
інформування клієнта про стан розгляду справи - 1000 грн;
канцелярські витрати - 500 грн;
отримання рішення суду - 1500 грн.
До матеріалів справи додано платіжний документ №2.241839917.1 від 01.08.2025 (арк. справи 38), згідно якого позивачем сплачено ФОП ОСОБА_2 за послуги згідно договору №167 від 31.07.2025 в сумі 35 200 (тридцять п'ять тисяч двісті) гривень 00 коп.
Суд вважає, що заявлена до стягнення сума в розмірі 35 200,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у даній справі виходячи з наступних підстав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції дійшов висновків, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
На переконання суду дана справа не є справою значної складності, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін та не потребувала значних затрат часу адвоката, в тому числі, зважаючи на достатній обсяг судової практики, розміщеної у Єдиному державному реєстрі судових рішень у аналогічній категорії спорів, та постанов Верховного Суду.
Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Так, суд приходить до висновку, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в загальному розмірі 5000,00 грн з підстав того, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною. При визначенні саме такої суми витрат на правничу допомогу суд враховує: складність справи, затрачений час адвоката на надання таких послуг та враховує критерій співмірності, розумності та реальності їхнього розміру.
Водночас суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача в межах введеного воєнного стану в державі, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
За таких обставин суд вважає, що заява про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, з врахуванням складності справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду у визначений законом строк.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. сплаченого судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
третя особа:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) .
Головуючий суддя Мірінович У.А.