08 жовтня 2025 року Справа № 480/230/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/230/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій просить суд:
- визнати протиправною відмову комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 15 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації на підставі пункту 15 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що з метою отримання відстрочки від призову під час мобілізації з підстав, передбачених пунктом 15 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відповідною заявою, втім, за результатами її розгляду у наданні відстрочки було відмовлено. Підставою для відмови, відповідач визначив те, що дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років, у зв'язку з чим не проходить військову службу.
На переконання позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки наказ про призупинення військової служби дружини не видавався, а відповідно до пункту 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, залишаються на військовій службі у розпорядженні відповідного військового формування (посадової особи, яка має право на призначення на посади) у порядку, визначеному положеннями про проходження громадянами України військової служби, а після їх закінчення - призначаються на попередні або інші, не нижчі за попередні, посади.
Ухвалою суду від 14.01.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/230/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Не погоджуючись з позовними вимогами, ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві (а.с. 33-36) зазначив, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було встановлено, що його дружина, ОСОБА_2 , станом на 11.09.2024 знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку. Тобто, фактично, ОСОБА_2 не проходить військову службу, не виконує обов'язки військової служби, не здійснює професійну діяльність, пов'язану із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідач зауважив на тому, що законодавство орієнтоване на забезпечення виконання мобілізаційних заходів у рівних умовах для всіх військовозобов'язаних. У зв'язку з цим, оскільки дружина ОСОБА_1 перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, не виконує своїх обов'язків військової служби, такий обов'язок під час мобілізації зобов'язаний виконувати позивач.
З огляду на зазначене, ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.
Громадянин України ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
З метою отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 15 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач рекомендованим листом направив голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву за встановленою формою, до якої додав довідку № І/4189 від 23.10.2024 та копію свідоцтва про народження дитини.
За результатами розгляду вказаної заяви, 14.11.2024 комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомила ОСОБА_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Підставою для відмови визначено те, що дружина ОСОБА_2 не проходить військову службу у Збройних Силах України, а перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку.
Надаючи правову оцінку правовідносинам які виникли між сторонами, суд зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, визначені Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон № 3543-ХІІ)
Відповідно до статті 4 Закону № 3543-ХІІ, організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин
На виконання пункту 15 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
Процедура надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, врегульована Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024. (далі - Порядок № 560)
Пунктом 56 вказаного Порядку передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 57 Порядку № 560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
На виконання пункту 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, за змістом вказаних норм, заява про відстрочку та додані до неї документи подаються особисто військовозобов'язаним за місцем перебування на військовому обліку.
За результатами розгляду заяви про відстрочку, комісія ухвалює рішення у формі протоколу про надання або про відмову у наданні відстрочки. У разі задоволення заяви про відстрочку, видається довідка встановленої форми, а у разі відмови у наданні відстрочки - за встановленою формою складається повідомлення.
У цій справі судом встановлено, що заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 15 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» подавалась ОСОБА_1 не особисто, а направлялась рекомендованим листом.
На підтвердження наявності підстав для відстрочки, позивач додав свідоцтва про народження дітей, а також довідку про те, що його дружина капітан ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 11.05.2022 та станом на 11.09.2024 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
Суд зазначає, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 15 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ надається жінці або чоловіку, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу.
Телеологічне тлумачення вказаної норми дає підстави для висновків про те, що відстрочка від призову на військову службу надається тій жінці (чоловіку), яка (який) не тільки має дитину (дітей) до 18 років, а й чоловіка (жінку) який вже виконує обов'язки військової служби. Метою запровадження права на відстрочку від призову у такій ситуації, є недопущення призову на військову службу під час мобілізації обох батьків для забезпечення належного виховання неповнолітньої дитини (дітей).
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги те, що фактично капітан ОСОБА_2 обов'язки військової служби не здійснює, забезпечуючи, натомість, догляд за неповнолітніми дітьми, на переконання суду, до моменту її виходу з відпустки по догляду за дитиною на службу, у позивача відсутнє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 15 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваної відмови критеріям, встановленим частиною другою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик