про повернення позовної заяви
08 жовтня 2025 року м. Рівне№460/15128/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційна системи (далі - ЄСІТС) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, скасувавши рішення у формі листа № 15093-14168/К-02/8-1700/25 від 15.08.2025, визнавши його незаконним та протиправним;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу за весь спірний період з моменту призначення пенсії і по день набрання рішенням суду законної сили (за весь час без обмежень з підстави наявності вини відповідача) з застосуванням відповідних коефіцієнтів та розрахункових величин;
стягнення з відповідача на користь позивача 3000000,00 грн (три мільйони гривень, 00 коп.) завданої моральної шкоди.
Ухвалою суду від 27.08.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду:
позовної заяви, яка б відповідала вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в частині чіткого та зрозумілого зазначення змісту позовних вимог (без абстрактного (загального) зазначення про застосування пенсійних органом відповідних коефіцієнтів та величин при перерахунку пенсії);
заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для його поновлення за весь період пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску;
доказів сплати суми судового збору в розмірі 968,96 грн (оригіналу платіжного документа) (перерахування коштів здійснюється за реквізитами, зазначеними на сайті суду в мережі Інтернет: https://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/gromadyanam/tax/), або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору (доказів важкого фінансового становища);
обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, що позивач хоче стягнути, а також доказів, що підтверджують обставини наявності шкоди, заподіяної відповідачем оскаржуваними рішеннями/діями.
За правилами частини сьомої статті 18 КАС України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 27.08.2025 в електронному вигляді була доставлена до електронного кабінету позивача у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС 28.08.2025. При цьому, із заявою про отримання копії названої ухвали у паперовій формі позивач до суду не звертався.
28.08.2025 через підсистему "Електронний суду" ЄСІТС до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено платіжну інструкцію від 27.08.2025 № 1ХМ9-64С2-КХ0Н-АР76 про сплату судового збору в сумі 968,96 грн.
29.08.2025 через підсистему "Електронний суду" ЄСІТС до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, за змістом якої позивач висловлює свою незгоду із встановленими судом недоліками позову та наполягає на відкритті провадження у справі.
Судом встановлено, що кошти судового збору в сумі 968,96 грн, сплачені позивачем згідно з платіжною інструкцією від 27.08.2025 № 1ХМ9-64С2-КХ0Н-АР76, були зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України 27.08.2025, що стверджується відповідною випискою з автоматизованої системи документообігу суду від 28.08.2025.
Відтак, недоліки позову в частині, що стосується подання до суду доказів сплати суми судового збору в розмірі 968,96 грн, позивачем усунені.
Щодо решти недоліків позову, встановлених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 27.08.2025, то такі станом на 08.09.2025 позивачем усунуто не було, а тому ухвалою суду від 08.09.2025 позивачу продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала суду про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви від 08.09.2025 в електронному вигляді була доставлена до електронного кабінету позивача у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС 08.09.2025. При цьому, із заявою про отримання копії названої ухвали у паперовій формі позивач до суду не звертався.
15.09.2025 через підсистему "Електронний суду" ЄСІТС до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, за змістом якої позивач повторно висловлює свою незгоду із встановленими судом недоліками позову та наполягає на відкритті провадження у справі.
Будь-яких інших заяв (клопотань) в частини усунення недоліків позовної заяви до суду від позивача не надходило.
Відтак, з 09.09.2025 для позивача продовжився перебіг строку для усунення недоліків позову, який закінчився 18.09.2025.
Станом на день постановлення цієї ухвали (08.10.2025) позивач недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунув. Зокрема, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 27.08.2025 позивачем не подано до суду:
позовної заяви, яка б відповідала вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в частині чіткого та зрозумілого зазначення змісту позовних вимог (без абстрактного (загального) зазначення про застосування пенсійних органом відповідних коефіцієнтів та величин при перерахунку пенсії);
заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для його поновлення за весь період пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску;
обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, що позивач хоче стягнути, а також доказів, що підтверджують обставини наявності шкоди, заподіяної відповідачем оскаржуваними рішеннями/діями.
З даного приводу суд зауважує, що за приписами пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16.02.2022 у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі № 640/7310/19, від 26.02.2020 у справі № 520/12042/18, від 06.05.2020 у справі № 9901/42/20, від 03.06.2021 у справі № 9901/41/21, від 27.10.2021 у справі № 9901/337/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/380/21 вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 990/81/22).
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з позовною заявою, ОСОБА_1 відповідачем у справі визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Аналіз мотивувальної частини позову дає підстави вважати, що підставою для звернення до суду було те, що, на думку позивача, відповідач не провів індексацію його пенсії у відповідності вимог чинного законодавства. Зокрема, у позовній заяві вказано (дослівно):
"… змусило позивача в липні 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, надалі відповідача, з заявою на перерахунок пенсії (індексацію) у відповідності до приписів чинного законодавства";
"21 серпня 2025 року позивач отримала від відповідача рішення у формі листа № 15093- 14168/К-02/8-1700/25 від 15.08.2025 року (додаток 2), яким у перерахунку пенсії їй було відмовлено повністю з посиланням на нібито правильність нарахування пенсії відповідачем позивачу";
"З рішенням відповідача - позивач категорично не погоджується з причини, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 квітня 2025 року ухвалила зразкове рішення у справі № 200/5836/24, у якій зазначила, що цивільні пенсіонери, які вийшли на пенсію після 2020 року, мають право на щорічну індексацію із застосуванням свого коефіцієнта індексації. а пенсія, призначена з 2020 року, індексувалась неправильно";
"З метою забезпечення у 2021- 2025 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України щороку у межах бюджету Пенсійного фонду України визначав розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема у 2021 році цей показник становив 1,11 згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", у 2022 році - 1,14 згідно з Постановою № 118, у 2023 році - 1,197 згідно з Постановою № 168."
"Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, в 2024 році перерахунок пенсії проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,0796";
"Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" передбачено проведення індексації пенсій з першого березня 2025 року на коефіцієнт 1,115".
Прохальна частина позовної заяви містить, зокрема вимогу наступного змісту: "зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії позивача за весь спірний період з моменту призначення пенсії і по день набрання рішенням суду законної сили (за весь час без обмежень з підстави наявності вини відповідача) з застосуванням відповідних коефіцієнтів та розрахункових величин".
Водночас, зі змісту мотивувальної та прохальної частини позову не зрозуміло які саме "відповідні коефіцієнти та розрахункові величини" мають бути застосовані відповідачем при перерахунку пенсії позивача.
Отже, заявлена позивачем вимога зобов'язального характеру не містить жодного покликання на те, які саме коефіцієнти та розрахункові величини мають бути застосовані пенсійним органом з метою належного обчислення розміру його пенсії. Так само і текст позовної заяви не містить обґрунтування з приводу того, які коефіцієнти та розрахункові величини не були застосовані відповідачем при індексації пенсії позивача, а також якими нормативно-правовими актами затвердженні такі коефіцієнти та величини. Натомість, позивач фактично обмежився загальним цитуванням правових позицій Верховного Суду щодо належного порядку індексації пенсій за віком, призначених у 2020 році за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, хоча позивачу пенсія призначена у 2023 році.
Таким чином, відсутність конкретизованого предмета позову перешкоджає суду визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі та, відповідно, здійснити ефективний захист прав позивача з урахуванням повноважень суду при вирішенні справи, передбачених статтею 245 КАС України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статі 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд зазначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Подібні за змістом висновки щодо застосування вищезгаданих норм права викладались Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 та від 26.10.2023 у справі № 990/139/23.
Отже, аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Таким чином, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20) зазначає наступне:
для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд звертає увагу на те, що пенсійні виплати, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, та з приводу неналежного обчислення (індексації) яких виник спір, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав би бути обізнаним на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватися така виплата (з першого до першого числа).
При цьому, отримання позивачем листа відповідача від 15.08.2025 за № 15093-14168/К-02/8-1700/25 у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок його пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів та розрахункових величин з моменту її призначення. Згідно з матеріалами адміністративного позову, пенсію позивачу було призначено з 01.12.2023. При цьому, незастосування в даному випадку будь-якого часового обмеження щодо перерахунку пенсії позивач обґрунтовує наявністю вини відповідача у її неналежному обчисленні.
Такі твердження позивача суд вважає хибними, з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Разом з тим, змістом адміністративного позову стверджується, що індексація пенсії у тих розмірах, про які заявлено у позові, позивачу не нараховувалася, тому немає підстав для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. В такому випадку, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24 та від 20.02.2025 у справі №560/12058/24.
Суд наголошує, що КАС України закріплює імперативне правило про те, що позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, чітко визначає строк, у межах яких усі зацікавлені особи можуть реалізувати гарантоване Конституцією та законами України право на звернення до суду, унормовує юридичні наслідки пропуску такого строку.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду, за загальним правилом, починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
З аналізу зазначених законодавчих норм впливає, що у випадку, коли особа вважає, що її права були порушені, вона має право звернутися до суду в установлені законом строки. Звернення до суду з пропуском цього строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Процесуальний закон передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду лише уразі, якщо цей строк було пропущено з поважних причин, при цьому не надає визначення терміну "поважні причини".
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, від 26.10.2023 у справі №990/139/23, сформулювала висновок, що наведені правові позиції про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Ці критерії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачений обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду підкреслювала й те, що такими положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, який зобов'язує їх діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, у продовж яких особа може просити про судовий захист своїх прав, свобод та інтересів.
Установлення чітко зафіксованого темпорального критерію реалізації права на судовий захист у публічно - правових відносинах обумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у цих відносинах. Подібна за змістом правова позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 990/139/23.
Строк звернення до адміністративного суду, в разі його пропуску, може бути поновлений лише за наявності поважних причин, що об'єктивно завадили його дотриманню. Їх існування має бути підтверджене належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами. Доводити поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду повинна зацікавлена особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ поза межами вказаного строку.
Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Як вказував суд раніше, предметом позову у цій справі є зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів та розрахункових величин з 01.12.2023.
У той же час, позивач звернувся до суду з даним позовом 22.08.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, як це встановлено частиною шостою статті 161 КАС України, позивачем до позову не додано.
Не надано таких заяви та доказів і на виконання ухвал суду про залишення позову без руху від 27.08.2025 та про продовження процесуального строку для усунення недоліків позову від 08.08.2025.
За наведених обставин, суд констатує, що в частині позовних вимог про перерахунок пенсії за період з 01.12.2023 по 22.02.2025 позивачем пропущений строк звернення до суду та не заявлено про вирішення питання про поновлення такого строку в установленому законом порядку.
Крім того, заявивши позовні вимоги про компенсацію (стягнення) моральної шкоди, позивач, всупереч пункту 5 частини п'ятої статті 160, частини четвертої статті 161 КАС України, не надав обґрунтованого розрахунку суми шкоди (не вказав яким чином позивач визначив саме таку суму шкоди), не зазначив та не надав доказів, що підтверджують обставини наявності моральної шкоди, заподіяної відповідачем оскаржуваною постановою.
Висновки суду щодо наявності у позивача обов'язку додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі і щодо відшкодування моральної шкоди, як і обов'язку зазначити обґрунтований розрахунок суми відшкодування моральної шкоди, узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 30.01.2024 у справі № 380/13599/23.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк
За приписами частини п'ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позову без руху.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2021 у справі № 520/7668/2020 та від 18.01.2023 у справі № 160/21195/21.
Враховуючи, що у встановлений судом строк позивачем не були усунуті в повному обсязі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Рівненського окружного адміністративного суду від 27.08.2025, відтак суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Позовну заяву і додані до неї документи повернути ОСОБА_1 .
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 08.10.2025.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК