08 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5143/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву заяву ОСОБА_1 (вхідний № 73737/25 від 06.10.2025) про відвід судді Сич С.С. у справі № 440/5143/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
15 квітня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №163950032833 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період з 29.08.1999 по 28.12.1999 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25 лютого 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 за її заявою про призначення пенсії від 25 лютого 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5143/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Клопотання позивача про залучення третьої особи - задоволено. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано від третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області докази.
06 жовтня 2025 року (вхідний № 73737/25) до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. від розгляду справи №440/5143/25 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Заява ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. у справі № 440/5143/25 вмотивована тим, що хоча позивачу і відомо про велику завантаженість справами суддів Полтавського окружного адміністративного суду, однак, вона, як позивач змушена вже протягом великого проміжку часу звертатись до суду з проханням віднайти можливість пришвидшити розгляд справи. З покликанням на норми статті 121 ЦПК, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини зазначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а такох інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Відповідно до вказаної судової практики, строки розгялду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необгрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи, тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обовязків. Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення втрати актуальності рішення суду та процесу відновлення порушеного права, вважає за потрібне відвести суддю Сич С.С. від розгляду справи № 440/5143/25.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
07.10.2025 судом (суддя: Сич С.С.) постановлена ухвала, якою для вирішення питання про відвід судді Сич С.С. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. у справі №440/5143/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою передачі для вирішення заяви про відвід судді Сич С.С. іншому складу суду, слугував висновок суду про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 суддею з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. від розгляду справи №440/5143/25, визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Молодецького Р.І.
Відповідно до частин восьмої та одинадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладені вимоги норм процесуального закону, враховуючи на відсутність необхідності розгляду заяви ОСОБА_1 (вхідний № 73737/25 від 06.10.2025) про відвід судді Сич С.С. від розгляду справи №440/5143/25 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, ця заява згідно частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається та вирішується судом у порядку письмового провадження.
Оцінюючи обґрунтованість заяви ОСОБА_1 (вхідний № 73737/25 від 06.10.2025) про відвід судді Сич С.С. від розгляду справи №440/5143/25, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
За змістом частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Як зазначено Верховним Судом України, суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості (постанова Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року №21-496во06). Водночас, для того, аби ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Згідно з частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналізуючи зазначені положення, суд зауважує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або у будь-якій формі. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення судді до спору і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права безпосередньо не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою цього Суду (справи "Білуха проти України", заява №33949/02, п. 49; "Fey v. Austria", заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява № 33958/96, п.п. 42-43; "Pullar v. United Kingdom", заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Справа №440/5143/25 відноситься до окремої категорії справ незначної складності, що передбачені пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами частини 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5143/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Станом на 07 жовтня 2025 року справа № 440/5143/25 не розглянута.
Мотивуючи власну заяву ОСОБА_1 , стверджуючи про порушення судом розумних строків розгляду справи, просить відвести суддю Сич С.С. з метою недопущення втрати актуальності рішення суду та процесу відновлення порушеного права, не пов'язуючи відвід судді з існуванням об'єктивних обставин, які можуть свідчити про упередженість суддів, їх необ'єктивність, зацікавленість у результатах розгляду справи, викликати недовіру до них, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача.
Вирішуючи заяву про відвід варто наголосити на тому, що Європейський суд з прав людини, аналізуючи об'єктивний критерій безсторонності судді, у пункті 43 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland; заява №33958/96) та згодом з посиланням на цю справу у пункті 50 рішення від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02) відзначав, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Також слід зазначити, що важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії"). Довіра - це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
За змістом заяви ОСОБА_1 , мотиви, які покладені в її основу, стосуються рішень суду, як ухвалених, так іще не ухвалених під головуванням вказаного судді.
Посилання у заяві про відвід судді Сич С.С. на розгляд суддею справи № 440/5143/25 не може бути обставиною, яка може викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Заявником не обґрунтовано пряму чи опосередковану заінтересованість судді Сич С.С. в цілому в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду або об'єктивності при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів поданої заяви про відвід не вбачається.
У заяві відсутні об'єктивні докази та доводи, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності судді, зокрема такі, які містять належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді, а обставини, які вказує позивач в обґрунтування поданої заяви про відвід, не можна розцінювати як доказ сформованої упередженої позиції.
Інших підстав, що можуть свідчити про упередженість та необ'єктивність судді Сич С.С. під час розгляду справи № 440/5143/25 подана позивачем заява не містить.
Ураховуючи викладене, розглянувши подану позивачем заяву про відвід, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки наведені заявником мотиви та подані ним документи не свідчать про наявність жодної з передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді Сич С.С.
Підсумовуючи викладене вище, суд констатує, що заява ОСОБА_1 (вхідний № 73737/25 від 06.10.2025) про відвід судді Сич С.С. від розгляду справи №440/5143/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вхідний № 73737/25 від 06.10.2025) про відвід судді Сич С.С. у справі № 440/5143/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький