29 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11871/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бурми А.В.,
представника позивача - Тукало В.І.,
представників відповідача - Трофімченко В.О., Мамчич А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи" (далі - позивач, акціонерне товариство, платник податків) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган, податковий орган), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00083750706 від 07.06.2024 р., № 00083740706 від 07.06.2024 р., № 00083770706 від 07.06.2024, винесені Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин внаслідок винесення Головним управлінням ДПС у Полтавській області спірних податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування заявлених позовних вимог стосовно податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків донараховані податок на доходи фізичних осіб та грошові зобов'язання з військового збору, посилається на те, що акціонерним товариством укладені звичайні договори страхування, як з фізичними особами так й з юридичними особами, без всякого винятку. Позивачем цілком правомірно, на підставі рішення правління щодо списання простроченої дебіторської заборгованості, було віднесено до складу інших витрат прострочену дебіторську заборгованість по договорах страхування та перестрахування фізичними особами за період 2015-2017 роки, які брали участь у програмі страхування «Впевнений водій+» та іншими договорами страхування, так як ціна договору страхування була звичайна. Дана програма не носила індивідуального призначення й персонального характеру, тому й вимоги абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України на страхувальників ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» не поширюються. Акціонерне товариство керуючись ст. 139 пунктом 139.2 підпунктом 139.2.2 Податкового кодексу України зменшило фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в тому числі й по зобов'язанням, що виникли на підставі, укладених договорів страхування КАСКО на умовах програми «Впевнений водій+», щодо яких минув строк позовної давності. Тому позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 00083750706 яким донараховане грошове зобов'язання з військового збору та податкове повідомлення-рішення № 00083740706 яким донараховано податок на доходи фізичних осіб, неправомірні та підлягають скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00083770706 від 07.06.2024 р. то позивач вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. ПрАТ «Залізничні шляхи» жодним чином не відноситься до категорії компаній, які підпадають під вимоги Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» FАТСА від 07.02.2017, ратифікованого Законом України від 29.10.2019 № 229-ІХ. З приводу начебто реєстрації з метою виконання вимог даного закону товариству нічого не відомо. ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», згідно угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» FАТСА, є непідзвітною фінансовою установою України, яка розглядається як іноземна фінансова установа, яка вважається такою, що виконує вимоги, для цілей розділу 1471 Податкового кодексу США. Отже просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі 440/11871/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 10:00 год. 12 листопада 2024 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду. Витребувано від Головного управління ДПС у Полтавській області докази.
05.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, яким представник відповідача заперечив проти позову Приватного акціонерного товариства «Залізничні шляхи» та просив у його задоволенні відмовити повністю, оскільки вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, тобто правомірно, тому адміністративний позов є безпідставним, необґрунтованим нормами матеріального права та не підтверджений належними доказами. Зазначає, що перевіркою правильності оподаткування виплат, які не включаються до фонду оплати праці встановлено, що на підставі рішення правління ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» від 03.08.2020 про списання простроченої дебіторської заборгованості, було віднесено до складу інших витрат (рядок 2270) Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2020 року прострочену дебіторську заборгованість по договорах страхування та перестрахування фізичними особами за період 2015 - 2017 роки, які брали участь у програмі страхування «Впевнений водій +» та іншими договорами страхування в сумі 1 251 578,87 грн. Дані витрати мали своє відображення в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2020 року, подану до контролюючого органу 05.11.2020, реєстраційний номер 987629849. Вищезазначена заборгованість ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» по договорах страхування з фізичними особами виникла відповідно до укладених договорів добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного). Тобто, вважає відповідач, за умовами додаткової програми «Впевнений водій +» у Страхувальників виникає додаткове благо у вигляді знижки в розмірі 50 % від розміру загального страхового платежу, внаслідок чого ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», як податковий агент повинен відповідно до законодавства утримати податок на доходи фізичних осіб. Виходячи з того, що прострочену дебіторську заборгованість по вищезазначеним договорам з фізичними особами в розмірі 1 251 578,87 грн. відповідно даних бухгалтерського обліку, ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» віднесено на витрати Товариства за 9 місяців 2020 року, то відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України являється додатковим благом платників податку. Згідно абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України: «…до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку." Відповідно п. 164.5 ст. 164 ПК України - «…під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт 1,219512 (2020р.).». Згідно пп 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України «Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 167 цього Кодексу». При списанні простроченої дебіторської заборгованості, податок з доходів фізичних осіб не утримувався, чим порушено, підпункт 170.9.1. пункту 170.9 статті 170, підпункт 170.9.2 пункту 170.1 статті 170, абзац «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ «...своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок», в результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб за 3 квартал 2020 року (вересень 2020) в розмірі 274 736,78 грн. Також, пояснює представник відповідача, додатково визначено грошове зобов'язання з військового збору в сумі 18 773,68 грн., в тому числі: 3 квартал 2020 року (вересень 2020) - 18 773,68 грн. Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує оподаткований дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок. Згідно з пп. 1.4 п. 161 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України нарахування, утримання та перерахування збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст.168 ПК України. Представник відповідача у відзиві зазначає, що згідно угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» від 07.02.2017 ратифікованої Законом України від 29.10.2019 № 229-ІХ для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FАТСА) обов'язок звітувати про підзвітні рахунки покладено на фінансових агентів. За період з 01.07.2018 по 31.12.2023 ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди не подавалися, пояснюючи це тим, що не відноситься до фінансових агентів та вважає себе непідзвітною фінансовою установою, звільненою від виконання вимог щодо подачі звітності незважаючи на реєстрацію підприємства на сайті Служби внутрішніх доходів США. Відповідно до офіційного реєстру фінансових установ, які пройшли реєстрацію з метою виконання Закону США «FATCA», опублікованого СВД США, який доступний за посиланням: https://apps.irs.gov/app/fatcaFfiList/flu.jsf, ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», зареєстроване за GIIN код U9LCR9.99999.SL.804. ДПС України розглядає фінансові установи, котрі отримали «Global intermediary identificahmi number» (GIIN), як такі, що на підставі підпункту с) пункту 1 статті 4 Угоди здійснили реєстрацію в СВД США з метою виконання вимог Угоди. Таким чином, звіти про підзвітні рахунки за 2020 рік та інформацію, яка стосується звітних періодів з 2014 по 2019 роки фінансові агенти зобов'язані подати до 1 вересня 2021 року, а за 2021 та 2022 звітні роки, до 1 вересня 2023 року. Згідно з п. 118.4 ст. 118 ПК України неподання, подання з порушенням встановленого строку, подання не в повному обсязі або з недостовірними відомостями, або з помилками фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог пункту 69.8 статті 69 цього Кодексу - тягнуть за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. В порушення пп. 69.8.3 п. 69.8 ст. 69, п. 118.4 ст. 118 ПК України ПрАТ «СК Залізничні шляхи» не подано звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FАТСА) за період з 2014 по 2022 рік по термінах подачі звітності за 2014 - 2020 роки до 01.09.2021, за 2021 - 2022 роки до 01.09.2023. Тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
12.11.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшла подана представником позивача відповідь на відзив, в якій він категорично не погоджується з висновками, викладеними відповідачем в його відзиві на позовну заяву. Зазначає, що ПрАТ «СК «Залізничні Шляхи» укладено звичайні договори добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), як з фізичними особами так й з юридичними особами, без всякого винятку Вказані договори страхування укладені згідно умов програми страхування «Впевнений водій + ». Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву недоречно посилається на абзац «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» цілком правомірно списано прострочену дебіторську заборгованість, яка виникла по договорах страхування й перестрахування, в тому числі й по договорам страхування КАСКО на умовах програми «Впевнений водій + », за період з 2015 по 2017 рр. та віднесено суму списання 3 332 922, 68 грн. на валові витрати товариства, так як ціна договору страхування навпаки була звичайна, передбачена вказаною вище програмою «Впевнений водій + », яку обрано страхувальником самостійно. Умови вказаної програми «Впевнений водій + », як публічна оферта було опубліковано на офіційному сайті ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» у відкритому доступі для кожного, без виключення, бажаючого укласти договір страхування саме за цією програмою, як це передбачено ст. 633 Цивільного кодексу України. Дана програма не носила індивідуального призначення й персонального характеру, тому й норми абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України на страхувальників ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» не поширювалися. Також представник позивача стверджує, що ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» жодним чином не відноситься до категорії компаній, які підпадають під вимоги Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» FATCA від 07.02.2017, ратифікованого Законом України від 29.10.2019 № 229 - IX США. Пунктом 1 Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 578 від 06.10.2020 р. визначено виключний перелік небанківських фінансових установ, які зобов'язані надавати інформацію щодо підзвітних рахунків. Тому посилання відповідача, у відзиві на позовну заяву на начебто обов'язок ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» звітувати щодо підзвітних рахунків, як фінансового агента, є недоречним. У відзиві на позовну заяву в частині посилань відповідача щодо наявності у позивача запису у реєстрі фінансових установ, які пройшли реєстрацію з метою виконання Закону США FATCA та глобального посередницького ідентифікаційного номеру власника рахунку у оприлюдненому СВД переліку іноземних фінансових установ та відповідного статусу фінансового агента, податковим органом належними та допустимими доказами дана інформація в розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України не доводиться. ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» вважає за необхідне зазначити, що обов'язок доведення обставин наявності у діях платника податків порушень чинного законодавства, покладається саме на контролюючий орган, та саме він, в силу положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен доводити правомірність прийнятого ним рішення. Але відзив відповідача, поданий до суду першої інстанції не базується на відповідних доказах, на яких створені мотиви відповідача, якими він керувався при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Визначення FATCA ніяким чином не стосуються ПрАТ«СК «Залізничні шляхи», та навпаки страхова компанія підпадає під визначення "непідзвітна фінансова установа України", яке встановлює вказана угода , а саме: "непідзвітна фінансова установа України" означає будь-яку фінансову установу України чи інший суб'єкт господарювання, який є резидентом України, що описаний в Додатку II як непідзвітна фінансова установа України чи в інший спосіб класифікується як іноземна фінансова установа, яка вважається такою, що виконує вимоги, або ж як фактичний власник, звільнений від виконання вимог згідно з відповідними постановами Міністерства фінансів США, що набирає чинності з дати підписання цієї Угоди. Тому, на підставі вище викладеного, представник позивача вважає очевидним висновок, що ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» згідно Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» FATCA, є непідзвітною фінансовою установою України , яка розглядається як іноземна фінансова установа, яка вважається такою, що виконує вимоги, для цілей розділу 1471 Податкового кодексу США. Тому просить задовольнити позовні вимоги ПрАТ «СК «Залізничні шляхи».
25.12.2024 суд протокольною ухвалою, керуючись статтями 180, 183 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступний порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, під час розгляду справи по суті, а саме: дослідження письмових доказів. Закрите підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 16.01.2025 року о 11:00 год.
В подальшому розгляд справи в судовому засіданні відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви.
18.09.2025 судом на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 29.09.2025 року о 12:20.
У вступному слові представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав та мотивів викладених в адміністративному позові та у заявах по суті справи.
Представник відповідача у вступному слові проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні з урахуванням заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо предмета спору, викладених у заявах по суті справи, зокрема, у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Залізничні шляхи» зареєстроване 15.11.1994 в якості юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 22523595, основним видом економічної діяльності якого є: Код КВЕД 65.12. Інші види страхування, крім страхування життя (основний), що підтверджується відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 60-70; т. 1/.
В період з 23.04.2024 по 13.05.2024 на підставі наказів головного управління ДПС у Полтавській області від 08.04.2024 № 945-п, від 02.05.2024 № 1256-п, направлень на перевірку від 22.04.2024 № 2046, № 2047, від 23.04.2024 № 2051 /а.с. 2-14; т.2/ посадовими особами контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи», за наслідками якої складений Акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 20.05.2024 № 6878/16-31-07-06-02/22523595 (далі - Акт перевірки, Акт) /а.с. 28-53; т.2/.
З Акту перевірки та змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи" взято на податковий облік 24.11.1994, яке станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в головному управлінні ДПС у Полтавській області, державна податкова інспекція у м. Полтаві.
У періоді, який перевірявся, ПрАТ «СК» Залізничні шляхи» було платником, зокрема, податку на доходи фізичних осіб; податку на прибуток страхових організацій; військового збору; єдиного соціального внеску; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; податку за землю.
Наведені вище дані, що викладені в Акті перевірки, представниками сторін під час розгляду справи не заперечувались та не спростовувались. Будь-яких зауважень з приводу призначення та проведення податкової перевірки позов не містить, а тому перевірку обставин з цього приводу суд не здійснює.
Результати перевірки знайшли своє відображення у висновках Акту перевірки викладених у його Розділі IV.
Згідно із Висновком Акту перевірки, перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи»:
- 2. абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164; пункту 164.5 статті 164; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 274 736,78 грн., в тому числі: серпень 2020 - 274 736,78 грн.;
- 3. абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164; пункту 164.5 статті 164; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI в результаті чого, встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету у загальній сумі 18 773,68 грн., в тому числі: за серпень 2020 - 18 773,68грн.;
- 6. підпункту 69.8.3 пункту 69.8 статті 69, пункту 118.4 статті 118 Податкового Кодексу України в результаті чого не подано звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FАТСА) за період з 2014 по 2022 рік по термінах подачі звітності за 2014 - 2020 роки до 01.09.2021, за 2021 - 2022 роки до 01.09.2023.
На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у Полтавській області 07.06.2024 винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 00083750706, № 00083770706 та № 00083740706.
В подальшому ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою № 123 від 05.07.2024 на податкові повідомлення-рішення від 07.06.2024 № 00083750706, № 00083730706, № 00083740706, № 00083770706 /а.с. а.с. 148-159; т. 1/.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 04.09.2024 № 26786/6/99-00-05-01-06 залишені без змін ППР ГУ ДПС у Полтавській області від 07.06.2024 № № 00083750706, № 00083730706, № 00083740706, № 00083770706, а скарга - без задоволення /а.с.160-170; т. 1/.
Не погодившись із правомірністю висновків перевірки та сформованими ГУ ДПС у Полтавській області податковими повідомленнями-рішеннями: форми «Д» від 07.06.2024 № 00083740706; форми «Д» від 07.06.2024 № 00083750706; форми «ПС» від 07.06.2024 № 00083770706, позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати зазначені рішення контролюючого органу протиправними та скасувати їх.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, як це передбачено пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків, серед іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.54. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно підпунктів 162.1.1.-162.1.3. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
За загальним правилом, встановленим статтею 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункти 163.1.1. - 163.1.3 пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України).
За змістом пунктів 23.1., 23.2. статті 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.
Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
За правилами пункту 164.3. статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Підпунктом "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (підпункт 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.
Пунктом 164.5. статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту «а» підпункту 176.2. пункту 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
За приписами норми підпункту 69.8.3. пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу України (пункт 69.8 статті 69 виключено на підставі Закону № 2970-IX від 20.03.2023) фінансові агенти зобов'язані щороку, до 1 вересня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки.
Звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеним на його підставі міжвідомчим договором не встановлені інші правила.
Форма звіту про підзвітні рахунки, порядок її заповнення і подання фінансовими агентами до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 118.4. статі 118 Податкового кодексу України (пункт 118.4 статті 118 виключено на підставі Закону № 2970-IX від 20.03.2023) неподання, подання з порушенням встановленого строку, подання не в повному обсязі або з недостовірними відомостями, або з помилками фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог пункту 69.8 статті 69 цього Кодексу - тягнуть за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов'язку подання звіту про підзвітні рахунки.
Передбачений цим пунктом штраф не застосовується у разі, якщо недостовірні відомості або помилки у звіті про підзвітні рахунки виникли з незалежних від фінансового агента причин та/або у зв'язку з поданням власником фінансового рахунка недостовірної інформації, за умови що фінансовий агент: вживав обґрунтованих та належних у відповідних умовах (обставинах) заходів для проведення перевірки статусу податкового резидентства власників фінансових рахунків та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) таких власників фінансових рахунків; своєчасно, у строк, встановлений пунктом 69.8 статті 69 цього Кодексу, повідомив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про подання власником фінансового рахунка недостовірних даних.
З посиланням на наведені вище норми Податкового кодексу України контролюючим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
При наданні правової оцінки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «Д» від 07.06.2024 № 00083740706; форми «Д» від 07.06.2024 № 00083750706, суд виходить з такого.
Податковим повідомленням-рішенням форми «Д» від 07.06.2024 № 00083740706 позивачу на підставі акта перевірки № 6878/16-31-07-06-02/22523595 від 20.05.2024, яким встановлено порушення абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164; пункту 164.5 статті 164; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в сумі 274736,78 грн.
Стосовно обставин виникнення спірних правовідносин в сфері справляння податку на доходи фізичних осіб, судом встановлено наступне.
Наказом першого заступника голови правління ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» № 29 від 14 лютого 2017 року з метою удосконалення та впорядкування умов добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) введено в дію з 14 лютого 2017 року нові страхові тарифи по договорам добровільного страхування наземного страхування наземного транспорту (крім залізничного) згідно додатку № 1 «Страхові тарифи на 2017 рік по договорам добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджені першим заступником голови правління ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» /а.с. 52-53; т.1/.
Затвердженими Страховими тарифами на 2017 рік по договорам добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), передбачена, в тому числі, додаткова програма «Впевнений водій» згідно якої сплачується 50% нарахованого страхового платежу до першого страхового випадку. У разі настання страхового випадку додатково сплачується 50% страхового платежу (має бути сплачений повний страховий платіж) /а.с. 53; т. 1/.
Згідно пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні стосовно укладених з фізичними особами договорів добровільного страхування наземного транспорту, відомостей, зафіксованих в Акті перевірки (аркуш 28-29), до договорів добровільного страхування наземного транспорту позивачем включений пункт 3.4. який містить умову про те, що за цим договором застосована додаткова програма страхування «Впевнений водій». За умовами даного договору Страхувальник сплачує Страховику страховий платіж у розмірі 50% від розміру загального страхового платежу. У разі настання страхового випадку за даним договором Страхувальник має право одноразово отримати страхове відшкодування в розмірі до 50% від суми страхового платежу по програмі «Впевнений водій», визначений п. 3.3.1 даного договору. У разі, якщо розмір завданого збитку перевищує 50% від суми страхового платежу по програмі «Впевнений водій», визначений п. 3.3.1 даного договору, то Страхувальник зобов'язується у 10 денний строк з дня настання страхового випадку додатково сплатити Страховику страховий платіж у розмірі 50% від розміру загального страхового платежу, а Страховик в свою чергу зобов'язується здійснити страхове відшкодування на умовах даного договору. Страхове відшкодування за цим договором виплачується виключно після внесення Страхувальником страхового платежу у розмірі 100% від загального страхового платежу.
В подальшому, рішенням правління ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» від 03 серпня 2020 року вирішено списати прострочену дебіторську заборгованість по договорах страхування та перестрахування за період з 2015 по 2017 роки на загальну суму 3 332 922,68 грн.; списану прострочену заборгованість по договорах страхування та перестрахування за період з 2015 по 2017 роки віднести на валові затрати товариства /а.с. 19; т. 2/.
Згідно Акту перевірки (пункт 3.1.4.1., аркуш 28-29) перевіркою правильності оподаткування виплат, які не включаються до фонду оплати праці встановлено, що на підставі рішення правління ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» від 03.08.2020 про списання простроченої дебіторської заборгованості, було віднесено до складу інших витрат (рядок 2270) Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2020 року прострочену дебіторську заборгованість по договорах страхування та перестрахування фізичними особами за період 2015-2017 роки, які брали участь у програмі страхування «Впевнений водій+» та іншими договорами страхування в сумі 1 251 578,87 грн. Дані витрати мали своє відображення в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2020 року, подану до контролюючого органу 05.11.2020, реєстраційний номер 987629849.
Викладені обставини представниками сторін не заперечувались та не спростовувались з посиланням на належні та допустимі докази.
За змістом Актом перевірки в обґрунтування порушення позивачем абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164; пункту 164.5 статті 164; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 274 736,78 грн., в тому числі: серпень 2020 - 274 736,78 грн. відповідачем наведено ту обставину, що «… за умовами додаткової програми «Впевнений водій+» у Страхувальників виникає додаткове благо у вигляді знижки в розмірі 50 % від розміру загального страхового платежу, внаслідок чого ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», як податковий агент повинен відповідно до законодавства утримати податок на доходи фізичних осіб. Виходячи з того, що прострочену дебіторську заборгованість по вищезазначеним договорам з фізичними особами в розмірі 1251578,87 грн. відповідно даних бухгалтерського обліку, ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» віднесено на витрати Товариства за 9 місяців 2020 року, то відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI являється додатковим благом платників податку…» (аркуш 29).
Викладений зміст умов договорів страхування в цій справі свідчить, що операції цивільно-правового характеру з надання позивачем послуг фізичним особам за укладеними договорами про страхування наземного транспорту, які були предметом дослідження контролюючим органом під час перевірки, згідно програми «Впевнений водій», передбачають умови компенсації (страхового відшкодування): в розмірі 50% при сплаті страхового платежу у розмірі 50% від розміру загального страхового платежу; та на умовах даного договору після внесення Страхувальником страхового платежу у розмірі 100% від загального страхового платежу та додаткової сплати Страховику страхового платіжу у розмірі 50% від розміру загального страхового платежу, у разі, якщо розмір завданого збитку перевищує 50% від суми страхового платежу. Тобто наведені договірні умови виключають операції з безоплатного надання послуг зі страхування та надання страхового відшкодування. Іншого способу надання послуг, зокрема безоплатного, умови програми «Впевнений водій» не передбачають.
Положеннями підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
В даному випадку страхове відшкодування за програмою «Впевнений водій» підлягає виплаті у разі настання страхового випадку:
- у розмірі 50% при сплаті страхового платежу у розмірі 50% від розміру загального страхового платежу;
-на умовах договору після внесення Страхувальником страхового платежу у розмірі 100% від загального страхового платежу та додаткової сплати Страховику страхового платіжу у розмірі 50% від розміру загального страхового платежу.
Отже умовами програми «Впевнений водій» не передбачено прощення (анулювання) внесення страхувальником страхового платежу, але передбачено розмір страхового відшкодування в залежності від розміру внесеного страхового платежу.
При цьому контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено випадків прощення (анулювання) позивачем сум страхових платежів які підлягали сплаті, зокрема, при настанні страхових випадків, за умови виникнення обов'язку страхувальника сплатити 100% страхового платежу, при фактичній сплаті ним 50% страхового платежу, що збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід та надає підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Разом з тим, як вже зазначено вище, відповідач висновки Акту перевірки обґрунтував тим, що за умовами додаткової програми «Впевнений водій+» у Страхувальників виникає додаткове благо у вигляді знижки в розмірі 50 % від розміру загального страхового платежу, внаслідок чого ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», як податковий агент повинен відповідно до законодавства утримати податок на доходи фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Підпунктом «е» зазначеного вище підпункту передбачено, що до доходу у вигляді додаткового блага слід відносити вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Окрім цього, підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Проаналізувавши зазначені норми податкового законодавства у сукупності, суд дійшов висновку, що юридична особа, надаючи платнику податку знижку звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, надає цій особі таким чином додаткове благо, яке повинно включатися до загального місячного оподатковуваного доходу такої особи та, відповідно, з цих сум необхідно сплачувати податок на доходи фізичних осіб.
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України також визначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Отже, індивідуальна знижка є додатковим благом, який має включатися до оподатковуваного доходу та належним чином оподатковуватися (мають утримуватися та сплачуватися податки та збори). Тобто, у випадку надання юридичною особою додаткового блага у вигляді індивідуальної знижки фізичній особі, юридична особа набуває статусу податкового агента по відношенню до фізичної особи. Відповідно, у юридичної особи виникає обов'язок нарахувати та сплатити від імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, податок на доходи фізичних осіб.
При цьому, зміст положень підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України надає підстав суду для висновку, що при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб на такі суми доходу повинні бути зазначені конкретні фізичні особи, які отримали додаткове благо, а також факт передачі їм останнього у власність. Тобто, таке додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов'язаним із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та виражатись у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностей, послуг чи інших видів доходу.
У цій справі умовами додаткової програми «Впевнений водій» передбачено право страхувальника сплатити 50 % від розміру загального страхового платежу та одноразово отримати за цієї умови у разі настання страхового випадку страхове відшкодування в розмірі до 50% від суми страхового платежу, що розцінене контролюючим органом у якості знижки в розмірі 50 % від розміру загального страхового платежу.
З огляду на ті обставини, що оскільки умови програми «Впевнений водій» включені до змісту укладених позивачем з фізичними особами договорів страхування, то логічним є висновок, що такі договори є пов'язаними із конкретною фізичною особою - платником податків, які можуть бути ідентифіковані.
Проте сама по собі програма «Впевнений водій», умови якої включені позивачем до договорів страхування наземного транспорту, не носить індивідуального призначення та персоніфікованого характеру, розрахована на невизначену кількість осіб, не обмежена в застосуванні виключно до конкретних фізичних або юридичних осіб, не створює певні вигоди для індивідуального платника податку.
Згідно підпункту 14.1.185. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.
Згідно підпункту 14.1.13. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Отже відповідно до підпункту "б" підпункту 14.1.113 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з урахуванням змісту норми підпункту 14.1.185. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг включає, зокрема, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі, тобто без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.
Як зазначено вище, страхове відшкодування за програмою «Впевнений водій» підлягає виплаті у разі настання страхового випадку у розмірі 50% при сплаті страхового платежу у розмірі 50% від розміру загального страхового платежу або на умовах договору після внесення Страхувальником страхового платежу у розмірі 100% від загального страхового платежу та додаткової сплати Страховику страхового платіжу у розмірі 50% від розміру загального страхового платежу. Отже умовами договорів страхування укладених позивачем з фізичними особами, і якими визначені диференційовані суми виплати 50% або 100% в залежності від здійсненого розміру страхового платежу, не передбачено надання безоплатних послуг, що виключає безоплатне отримання страхувальниками послуг. Належних та допустимих доказів на підтвердження отримання фізичними особами страхувальниками повної суми виплат за укладеними договорами страхування наземного транспорту при сплаті страхового платежу лише в сумі 50 %, відповідачем суду не надано.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позивачем за програмою «Впевнений водій», умови якої включені до договорів страхування наземного транспорту укладених між ним та фізичними особами, згідно яких такими платниками податку (фізичними особами) реалізоване договірне право страхувальника сплатити 50 % від розміру загального страхового платежу, не надавалась знижка звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначена для такого платника податку, що свідчить про відсутність підстав для застосування підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України в даних правовідносинах.
Викладені обставини свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 07.06.2024 № 00083740706 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в сумі 274736,78 грн. прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Податковим повідомленням-рішенням форми «Д» від 07.06.2024 № 00083750706 позивачу на підставі акта перевірки № 6878/16-31-07-06-02/22523595 від 20.05.2024, яким встановлено порушення абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164; пункту 164.5 статті 164; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору за податковим зобов'язанням в сумі 18773,68 грн.
Надаючи оцінку цьому податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Підпунктом 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
За змістом підпункту 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
Підпунктом 162.1.3. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України до платників податків віднесено, зокрема, податкових агентів.
За змістом підпунктів 163.1.1. - 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
За приписами норми підпункту 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Підпунктами 171.1., 171.2. статті 171 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Згідно підпункту «а» особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно Розрахунку суми грошового зобов'язання по військовому збору наданого відповідачем /а.с. 77-80; т. 3/, за умов висновку контролюючого органу про порушення позивачем абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164; пункту 164.5 статті 164; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, і як наслідок встановленого порушення позивачем вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 274 736,78 грн., в тому числі: серпень 2020 - 274 736,78 грн., контролюючим органом також встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету у загальній сумі 18 773,68 грн., в тому числі: за серпень 2020 - 18 773,68грн.
Вище суд вже виснував про протиправність податкового повідомленням-рішення форми «Д» від 07.06.2024 № 00083740706 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в сумі 274736,78 грн.
Аналогічна ситуація стосується також нарахування та сплати військового збору, який нараховується та сплачується за правилами, які встановлені для податку на доходи фізичних осіб, та має аналогічні об'єкт та базу оподаткування.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми «Д» від 07.06.2024 № 00083750706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору за податковим зобов'язанням в сумі 18773,68 грн. прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При наданні правової оцінки податковому повідомленню-рішення форми «ПС» ГУ ДПС у Полтавській області від 07.06.2024 року № 00083770706, яким до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1250000 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно, пункту 6 висновків Акту перевірки від 20.05.2024 № 6878/16-31-07-06-02/22523595 податковим органом встановлено порушення: « 6. підпункт 69.8.3 пункту 69.8 статті 69, пункт 118.4 статті 118 Податкового кодексу України в результаті чого не подано звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FATCA) за період з 2014 по 2022 рік по термінах подачі звітності за 2014-2020 роки до 01.09.2021, за 2021-2022 роки до 01.09.2023 /а.с. 219; т.1/.
Так, відповідач в обґрунтування, як на його думку виявлених порушень, посилається на ті обставини, що між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки укладено Угоду для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FАТСА) від 07.02.2017 ратифікованої Законом України від 29.10.2019 № 229-ІХ (далі - Угода).
Згідно вказаної Угоди обов'язок звітувати про підзвітні рахунки покладено на фінансових агентів.
За період з 01.07.2018 по 31.12.2023 ПрАТ «СК «Залізничні Шляхи» звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди не подавалися, пояснюючи це тим, що не відноситься до фінансових агентів та вважає себе непідзвітною фінансовою установою, звільненою від виконання вимог щодо подачі звітності незважаючи на реєстрацію підприємства на сайті Служби внутрішніх доходів США.
Відповідно до офіційного реєстру фінансових установ, які пройшли реєстрацію з метою виконання Закону США «FАТСА», опублікованого СВД США, який доступний за посиланням: https://apps.irs.gov/app/fatcaFfiList/flu.jsf, ПрАТ «СК «Залізничні Шляхи», зареєстроване за GIIN код U9LCR9.99999.SL.804.
ДПС України розглядає фінансові установи, котрі отримали «Glоbаl intermediary identificahmi number» (GIIN), як такі, що на підставі підпункту с) пункту 1 статті 4 Угоди здійснити реєстрацію в СВД США з метою виконання вимог Угоди.
Положеннями Угоди, а саме підпунктом с) пункту 1 статті 4 Угоди передбачено, що фінансові установи України, які самостійно визначили себе «підзвітною фінансовою установою», виконують відповідні реєстраційні вимоги Служби внутрішніх доходів США.
Отже в Акті перевірки від 20.05.2024 стосовно дотримання вимог ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні Шляхи» Закону України від 30 червня 2023 № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», Податкового кодексу України в частині дотримання Угоди FАТСА контролюючим органом зазначено, що в порушення пп. 69.8.3 п. 69.8 ст. 69, п. 118.4 ст. 118 Податкового кодексу України ПрАТ «СК Залізничні шляхи» не подано звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FATCA) за період з 2014 по 2022 рік по термінах подачі звітності за 2014-2020 роки до 01.09.2021, за 2021-2022 роки по 01.09.2023 /стор. 49 Акту перевірки/.
З цих же підстав відвідач заперечує проти позову і у відзиві від 05.11.2024, зазначаючи при цьому наступне.
Згідно з п. 118.4 ст. 118 ПК України неподання, подання з порушенням встановленого строку, подання не в повному обсязі або з недостовірними відомостями, або з помилками фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог пункту 69.8 статті 69 цього Кодексу - тягнуть за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
В Акті перевірки йдеться про те, що в порушення пп. 69.8.3 п. 69.8 ст. 69, п. 118.4 ст. 118 ПК України ПрАТ «СК Залізничні шляхи» не подано звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FАТСА) за період з 2014 по 2022 рік по термінах подачі звітності за 2014 - 2020 роки до 01.09.2021, за 2021 - 2022 роки до 01.09.2023.
Позивач проти доводів податкового органу заперечував з тих підстав, що акціонерне товариство самостійно не визначало себе «підзвітною фінансовою установою», не здійснювало реєстрацію в СВД США з метою виконання вимог Угоди. Позивач вказує на ті обставини, що він не є фінансовим агентом та не зобов'язаний виконувати обов'язки фінансових агентів щодо подання звітів про підзвітні рахунки. 13.03.2025 позивач через систему «Електронний суд» надав довідку про те, що станом на 07.03.2025 не виявлено фактів і не набуло документального підтвердження про: прийняття рішень, оформлення документів, укладання договір, звернень і отримання офіційних підтверджень спрямованих на набуття, або використання у діяльності статусу суб'єкта діяльності за ознаками Угоди від 07.02.2017 р, (FАТСА) Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія» Залізничні шляхи» ЄДРПОУ 22523595. 07.05.2025 позивач надав довідку про те, що зазначена податковим органом відповідальна особа за реєстрацію ОСОБА_1 не приймався на роботу і не був працівником, а також не був уповноважееним або клієнтом товариства. Деякі зазначені відомості як то номер телефону та адреса є відомостями відкритого типу, інформацією масового характеру та не є такими, що ідентифікують ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» /а.с. 158; т. 3/.
Надаючи правову оцінку цим спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.172-2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Угода FATCA - Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA).
За визначенням наведеним у підпункті 14.1.257-1 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України фінансовий агент - будь-яка особа (крім фізичної особи), яка відповідає визначенню звітної фінансової установи України, у значенні, наведеному в Угоді FATCA, та/або підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, та яка відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS, зобов'язана застосовувати заходи належної комплексної перевірки до фінансових рахунків, подавати звіт про підзвітні рахунки до контролюючого органу, виконувати інші обов'язки та нести відповідальність за порушення цих обов'язків у порядку, встановленому законом.
Регулятори ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених законодавчими актами у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, встановлюють переліки небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA.
Для цілей виконання вимог Угоди FATCA не є фінансовими агентами особи, визначені в Додатку II до Угоди FATCA.
Для цілей Багатосторонньої угоди CRS особи, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів (є підзвітними фінансовими установами), визначаються відповідно до правил зазначеної Угоди, Загального стандарту звітності CRS та нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для реалізації Багатосторонньої угоди CRS.
Законом України від 29 жовтня 2019 року № 229-IX (далі - Закон № 229-IX) ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), вчинену 7 лютого 2017 року в м. Києві, яка набирає чинності з дати письмового повідомлення Україною Сполученим Штатам Америки про завершення всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності зазначеною Угодою. Дата набрання чинності для України: 18.11.2019 (далі - Угода, Угода FATCA).
Відповідно до пункту 1 статті 1 Угоди FATCA у контексті цієї Угоди та будь-яких додатків до неї ("Угода") зазначені нижче терміни мають такі значення, зокрема:
g) термін "фінансова установа" означає установу закритого типу, депозитарну установу, інвестиційну компанію чи визначену страхову компанію;
k) термін "визначена страхова компанія" означає будь-який суб'єкт господарювання, що є страховою компанією (або компанію, що безпосередньо володіє страховою компанію), яка здійснює виплати або має зобов'язання їх здійснювати відповідно до договорів страхування з викупною сумою чи договорів ануїтету;
i) термін "депозитарна установа" означає будь-який суб'єкт господарювання, який приймає депозити в ході звичайної банківської чи подібної діяльності.
За змістом підпункту 1) статті 1 Угоди FATCA термін "фінансова установа України" означає (i) будь-яку фінансову установу, що організована відповідно до законодавства України, але за винятком будь-якого філіалу такої фінансової установи, що розташований за межами України, а також (ii) будь-який філіал фінансової установи, що не організована відповідно до законодавства України, якщо такий філіал розташований в Україні;
Згідно підпунктів 1(n), 1(о) статті 1 Угоди FATCA:
термін "звітна фінансова установа України" означає будь-яку фінансову установу України, яка не є непідзвітною фінансовою установою України;
термін "непідзвітна фінансова установа України" означає будь-яку фінансову установу України чи інший суб'єкт господарювання, який є резидентом України, що описаний в Додатку II як непідзвітна фінансова установа України чи в інший спосіб класифікується як іноземна фінансова установа, яка вважається такою, що виконує вимоги, або ж як фактичний власник, звільнений від виконання вимог згідно з відповідними постановами Міністерства фінансів США, що набирає чинності з дати підписання цієї Угоди.
Термін "договір ануїтету" означає договір, згідно з умовами якого одна сторона зобов'язується здійснювати виплати протягом періоду часу, визначеного частково або в цілому, очікуваною тривалістю життя однієї або декількох осіб. Термін також включає договір, який вважається договором ануїтету згідно з законодавством, нормативною базою, або практикою юрисдикції, у якій його було укладено та згідно з яким одна зі сторін зобов'язується здійснювати виплати протягом визначеної кількості років (підпункт (v)).
Термін "договір страхування з викупною сумою" означає договір страхування (інший ніж договір перестрахування збитків між двома страховими компаніями), що має викупну суму, більшу за 50 тис. доларів США (підпункт (w)).
Термін "викупна сума" більша з таких сум: (i) грошової суми, що сплачується страхувальнику у разі дострокового припинення договору страхування (визначена до вирахування штрафу за дострокове припинення договору страхування або заборгованості за кредитом); та (ii) грошової суми, у межах якої страхувальник, який уклав договір страхування життя, може отримати кредит від страховика. Незважаючи на викладене вище, термін "викупна сума" не включає суми, сплачувані за договором страхування як:
страхові виплати на випадок захворювання або травматичних ушкоджень, або інші страхові виплати, що відшкодовують економічні збитки, що виникли у зв'язку з настанням страхового випадку, передбаченого договором;
повернення страхувальнику попередньо сплачених внесків за договором страхування (іншим, ніж договір страхування життя) у зв'язку із припиненням чи відміною полісу, зменшення суми зобов'язань за договором страхування протягом його дії або перерахунком суми страхового внеску через технічні помилки тощо; або
дивіденди, сплачувані страхувальнику за результатами збитковості або прибутковості за договором групового страхування (підпункти: (x)(1), (x)(2), (x)(1) статті 1 Угоди FATCA).
Статтею 4 Угоди FATCA передбачено трактування звітних фінансових установ України. Кожна звітна фінансова установа України вважається такою, що виконує положення розділу 1471 Податкового кодексу США і на яку не поширюється положення про утримання, відповідно до нього, якщо Україна виконує свої зобов'язання відповідно до статей 2 і 3 цієї Угоди стосовно такої звітної фінансової установи України, і звітна фінансова установа України:
a) ідентифікує американські підзвітні рахунки та щорічно доповідає компетентному органу України інформацію, яку вимагається надавати згідно з пунктом 2 статті 2 цієї Угоди в часові межі та спосіб, описані в статті 3 цієї Угоди;
b) окремо для 2015 року і 2016 року щорічно повідомляє компетентному органу України назву кожної фінансової установи, яка не бере участь, якій було виконано виплати, та сукупну суму таких виплат;
c) виконує реєстраційні вимоги СВД FATCA, викладені на офіційному сайті;
d) за умови, що звітна фінансова установа України виступає в якості (i) кваліфікованого посередника (в контексті розділу 1441 Податкового кодексу США), що вирішила взяти на себе зобов'язання першочергового утримання відповідно до розділу 3 частини A Податкового кодексу США; (ii) іноземного товариства, що вирішило діяти в якості іноземного товариства, яке здійснює утримання, (в контексті як розділу 1441, так і розділу 1471 Податкового кодексу США); чи (iii) іноземного трасту, що вирішив діяти в якості іноземного трасту, який здійснює утримання (в контексті як розділу 1441, так і розділу 1471 Податкового кодексу США), утримує 30 відсотків з будь-якого платежу, який підлягає утриманню з американського джерела, будь-якій фінансовій установі, що не бере участь; та
e) у випадку звітної фінансової установи України, що не описана в підпункті 1(d) цієї статті, і яка виконує платіж, який підлягає утриманню з американського джерела, чи виступає в якості посередника стосовно такого платежу, будь-якій фінансовій установі, що не бере участь, звітна фінансова установа України надає будь-якому безпосередньому виконавцю такого платежу, що підлягає утриманню з американського джерела, інформацію, яка необхідна для здійснення утримання та звітування, що виникає у зв'язку з таким платежем.
Незважаючи на зазначене вище, на звітну фінансову установу України, стосовно якої не виконуються умови пункту 1, не поширюється положення про утримання відповідно до розділу 1471 Податкового кодексу США, окрім випадків, коли така звітна фінансова установа України розглядається СВД в якості фінансової установи, яка не бере участь, відповідно до підпункту 2(b) статті 5 цієї Угоди.
Згідно статті 2 Угоди FATCA з огляду на положення статті 3 цієї Угоди Україна отримує інформацію, зазначену в пункті 2 цієї статті, стосовно всіх американських підзвітних рахунків і щорічно здійснює обмін цією інформацією зі Сполученими Штатами в автоматичному режимі відповідно до положень статті 27 Конвенції.
Інформація, яка має бути отримана стосовно кожного американського підзвітного рахунку кожної звітної фінансової установи України, і обмін якою має відбуватися:
a) ім'я та прізвище, адреса та ІНПП США кожної зазначеної американської особи, яка є власником такого рахунку, і у випадку неамериканського суб'єкта господарювання, якого після застосування процедур комплексної експертизи, викладеної в Додатку I, ідентифіковано як такого, що має одну чи більше контролюючих осіб, що є американською зазначеною особою, - назву, адресу і ІНПП США (якщо є) такого суб'єкту і кожної такої зазначеної американської особи;
b) номер рахунку (або функціональний його еквівалент у разі відсутності номеру рахунку);
c) назва та ідентифікаційний номер звітної фінансової установи України;
d) баланс чи суму на рахунку (у тому числі, у випадку договору страхування з викупною сумою або договору ануїтету, викупну суму або суму, яка виплачується готівкою у разі відмови від прав за полісом) станом на кінець відповідного календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, або якщо рахунок було закрито протягом такого року, відразу до його закриття;
e) у випадку будь-якого кастодіального рахунку:
(1) загальна валова сума відсотку, загальна валова сума дивідендів і загальна валова сума іншого доходу, сформованого стосовно активів на рахунку, які щоразу виплачуються або зараховуються на рахунок (або стосовно рахунку) протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; а також
(2) загальну валову суму надходжень від продажу чи викупу майна, яка виплачується чи зараховується на рахунок впродовж календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, стосовно якої звітна фінансова установа України виступала в якості кастодіана, брокера, довіреної особи чи в інакшому випадку в якості агента для власника рахунку;
f) у випадку будь-якого депозитного рахунку, загальну валову суму відсотку, виплаченого з чи зарахованого на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного періоду; а також
g) у випадку будь-якого рахунку, не зазначеного в підпункті 2(e) чи 2(f) цієї статті, загальна валова сума, виплачена чи зарахована власнику рахунку щодо такого рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, стосовно якої звітна фінансова установа України є боржником чи дебітором, у тому числі сукупна сума будь-яких виплат, пов'язаних з викупом, що здійснюються власнику рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду.
Додаток II до Угоди FATCA встановлює перелік суб'єктів господарювання які вважаються фактичними власниками, звільненими від виконання вимог, або фінансовими установами, які вважаються такими, що виконують вимоги, залежно від обставин, та нижченаведені рахунки виключаються з визначення фінансових рахунків.
Пунктом I Додатку II до Угоди FATCA визначені звільнені бенефіціарні власники, інші ніж фонди. Так у зазначеному пункті наведено, що нижченаведені суб'єкти господарювання розглядаються як непідзвітні фінансові установи України та як фактичні власники, звільнені від виконання вимог, для цілей розділів 1471 та 1472 Податкового кодексу США, крім тих, що стосуються платежу, який отриманий від зобов'язання, пов'язаного з будь-якою комерційною фінансовою діяльністю того виду, яку здійснює визначена страхова компанія, кастодіальна установа або депозитарна установа.
Як вже було зазначено вище, за змістом підпункту 1 (k) статті 1 Угоди FATCA термін "визначена страхова компанія" означає будь-який суб'єкт господарювання, що є страховою компанією (або компанію, що безпосередньо володіє страховою компанію), яка здійснює виплати або має зобов'язання їх здійснювати відповідно до договорів страхування з викупною сумою чи договорів ануїтету.
З Акту перевірки вбачається та не спростовується представниками сторін під час розгляду справи, встановлена перевіркою обставина отримання ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 15.06.2009 року реєстраційний номер 11100888, серія СТ № 201 строком з 15.06.2009 року - безстроково, рішення про видачу переоформленого свідоцтва № 303-ПС від 15.06.2009 року, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.06.2004 року № 1224 /а.с. 175; т.1/.
Згідно із відомостями пункту 4. Додатка № 2 до Акта перевірки ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» податковий номер 22523595 від 20.05.2024 № 6878/16-31-07-06-02/22523595 ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», за період, що перевірявся, мав право здійснювати такі види діяльності, які він фактично здійснював: КВЕД 65.12 інші види страхування крім страхування життя /а.с. 25; т.1/.
За відомостями Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є: інші види страхування, крім страхування життя (код КВЕД: 65.12) /а.с. 62; т.1/.
Відповідно до пункту 2 Переліку небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 07.07.2020 № 96 (далі - Порядок № 96), такими небанківськими фінансовими установами, зокрема, є страховики, які здійснюють страхування життя (за винятком страхових компаній зі страхування життя, які відповідають критеріям, установленим у Додатку ІІ до Угоди FATCA).
З огляду на викладене, з урахуванням наданих представниками сторін доказів та повідомлених суду обставин, виходячи з того, що підпунктом 1(k) статті 1 Угоди FATCA термін "визначена страхова компанія" означає будь-який суб'єкт господарювання, що є страховою компанією (або компанію, що безпосередньо володіє страховою компанію), яка здійснює виплати або має зобов'язання їх здійснювати відповідно до договорів страхування з викупною сумою чи договорів ануїтету, суд доходить висновку, що ПРАТ «СК «Залізничні Шляхи», основним видом діяльності якого є інші види страхування крім страхування життя, слід розглядати в контексті Угоди FATCA, в якості непідзвітної небанківської фінансової установи України.
Належних та допустимих доказів існування інших критеріїв щодо належності ПРАТ «СК «Залізничні Шляхи» до підзвітних осіб у контексті цієї Угоди та додатків до неї за іншими ознаками Угоди FATCA відповідачем не надано, а судом під час розгляду цієї справи не встановлено.
Разом з тим представник відповідача в наданих через систему «Електронний суд» 11.03.2025 поясненнях зазначив, що відповідно до офіційного реєстру фінансових установ, які пройшли реєстрацію з метою виконання Закону США «FATCA», опублікованого Службою внутрішніх доходів США (далі - СВД США), який доступний за посиланням: https://apps.irs.gov/app/fatcaFfiList/flu.jsf, ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», зареєстроване за GIIN код U9LCR9.99999.SL.804.
ДПС України розглядає фінансові установи, котрі отримали «Global intermediary identificahmi number» (GIIN), як такі, що на підставі підпункту с) пункту 1 статті 4 Угоди FATCA здійснити реєстрацію СВД США з метою виконання вимог Угоди FATCA.
Положеннями Угоди FATCA, а саме підпунктом с) пункту 1 статті 4 Угоди передбачено, що фінансові установи України, які самостійно визначили себе «підзвітною фінансовою установою», виконують відповідні реєстраційні вимоги СВД США.
ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» самостійно здійснила реєстрацію та отримала GIIN код U9LCR9.99999.SL.804.
Для підтвердження інформації про самостійну реєстрацію ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» на сайті СВД США та отримання реєстраційної картки направлений запит до ДПС України від 06.03.2025 №1545/8/16-31-07-06-03 /а.с. 114-115; т. 3/.
Державна податкова служба України (далі - ДПС) в межах компетенції розглянула лист Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.03.2025 № 1545/8/16-31-07-06-03 (вх. ДПС № 48044/7 від 06.03.2025) щодо надання реєстраційної інформації (реєстраційної картки) щодо ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» та повідомила наступне.
На підставі отриманої реєстраційної інформації від СВД США ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» (код ЄДРПОУ 22523595) зареєструвалось в системі СВД США 04.01.2015 року та отримало «Glоbаl intermediary identificahmi number» (GIIN): U9LCR9.99999.SL.804.
Під час реєстрації на веб-сайті СВД США, були зазначені наступні реєстраційні дані ПрАТ «СК «Залізничні шляхи»:
- юридична назва: PAT SK ZALIZNYCHNI SHLYAHY (оригінал), ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» (переклад);
- адреса: Ukraine, Poltava, Shevchenka 3 Str. (оригінал), Україна, Полтава, вул. Шевченка, буд. 3 (переклад);
- відповідальна особа: Igor Petrenko (оригінал), Ігор Петренко (переклад);
- адреса електронної пошти: zshlahy@mail.ru;
- контактний номер телефону: 0532500203
ДПС України у листі від 12.03.2025 № 6649/7/99-00-08-04-02-07 від 12.03.2025 адресованому Головному управлінню ДПС у Полтавській області повідомило, що питання відповідності та приналежності ПРАТ «СК «Залізничні шляхи» до категорії «Непідзвітних фінансових установ», визначених Додатком 2 до Угоди FATCA, потребує окремого дослідження в рамках документальної перевірки /а.с. 137-138; т.3/.
Отже, з наданої контролюючим органом суду інформації /а.с. 137 (зворот); т. 3/ слідує, що під час реєстрації на веб-сайті СВД США, були зазначені наступні реєстраційні дані: юридична назва; адреса; відповідальна особа; адреса електронної пошти; контактний номер телефону, на підставі яких відповідач вважає ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» підзвітною фінансовою установою.
Надаючи правову оцінку твердженням відповідача суд виходить з наступного.
Підпунктом 2 (с) статті 2 Угодо передбачено, що інформація, яка має бути отримана стосовно кожного американського підзвітного рахунку кожної звітної фінансової установи України, і обмін якою має відбуватися включає, зокрема, назву та ідентифікаційний номер звітної фінансової установи України.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
Нормою частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, серед іншого, такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); організаційно-правова форма.
Відповідно до частини 1, 3, 5 статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.
Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства визначається у статуті акціонерного товариства.
Викладене нормативне регулювання відносин, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, надає підстав для висновку, що основними ідентифікаційними даними суб'єкта (юридичної особи) є найменування юридичної особи та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Відповідач, на підставі отриманої реєстраційної інформації від СВД США стверджує, що товариство позивача зареєстровано в системі СВД США 04.01.2015 року та отримало «Glоbаl intermediary identificahmi number» (GIIN): U9LCR9.99999.SL.804, юридична особа: PAT SK ZALIZNYCHNI SHLYAHY.
Разом з тим згідно статуту позивача редакції 2011 року і яка діяла до 2019 року, скороченим найменуванням товариства українською мовою є ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» /а.с. 211; т.3/, тобто приватним акціонерним товариством, а не публічним: PAT SK ZALIZNYCHNI SHLYAHY, як це слідує з скороченого найменування юридичної особи, наведеної податковим органом з реєстраційної інформації від СВД США.
Надані відповідачем реєстраційні дані також не містять достовірної інформації про ідентифікаційний код юридичної особи, що дозволяє ідентифікувати товариство позивача у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Однак, суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено обов'язок доказування у цій справі, не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, зафіксовані в акті перевірки, щодо реєстрації саме позивача в реєстрі Служби внутрішніх доходів США, доступний за посиланням: https://apps.irs.gov/app/fatcaFfiList/flu.jsf, за GIIN код U9LCR9.99999.SL.804.
Відповідачем надана реєстраційна інформація від СВД США щодо реєстрації ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» в системі СВД США 04.01.2015 року та отримання ним «Glоbаl intermediary identificahmi number» (GIIN): U9LCR9.99999.SL.804. Проте, суд відхиляє вказаний документ в якості доказу, оскільки він не містить будь-яких належних ідентифікуючих ознак і встановити його походження неможливо.
Крім того, суд зауважує, що навіть ймовірна реєстрація позивача в реєстрі Служби внутрішніх доходів США та отримання коду GIIN (що не підтверджено жодним допустимим доказом), не є підставою вважати його підзвітною фінансовою установою за вимогами Угоди та, відповідно, фінансовим агентом, який зобов'язаний подати звіт про підзвітні рахунки.
Так, відповідно до підпункту с) пункту 1 статті 4 Угоди, який відповідач визначає правовою підставою для ідентифікації позивача як підзвітної фінансової установи, кожна звітна фінансова установа України вважається такою, що виконує положення розділу 1471 Податкового кодексу США і на яку не поширюється положення про утримання, відповідно до нього, якщо Україна виконує свої зобов'язання відповідно до статей 2 і 3 цієї Угоди стосовно такої звітної фінансової установи України, і звітна фінансова установа України виконує реєстраційні вимоги СВД FATCA, викладені на офіційному сайті.
По-перше, зі змісту пункту 1 статті 4 Угоди вбачається, що в ньому встановлені зобов'язання, покладені на звітну фінансову установу України у своїй сукупності, та вказані підпункти не можуть використовуватись окремо один від одного.
Крім того, зазначені зобов'язання не можуть вважатися кваліфікаційними ознаками, що мають застосовуватись в цілях ідентифікації фінансової установи, як підзвітної, оскільки, як зазначено вище, пункт 1 статті 4 Угоди "FATCA" визначає лише перелік обов'язків, що покладаються на звітну фінансову установу України.
По-друге, відповідач не довів належними доказами, що позивач, як звітна фінансова установа України виконує реєстраційні вимоги СВД FATCA, викладені на офіційному сайті.
Суд також вище встановив, що відповідно до пункту 2 Переліку небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 07.07.2020 № 96 (далі - Порядок № 96), такими небанківськими фінансовими установами, зокрема, є страховики, які здійснюють страхування життя (за винятком страхових компаній зі страхування життя, які відповідають критеріям, установленим у Додатку ІІ до Угоди FATCA), а основним видом діяльності ПрАТ «СК «Залізничні Шляхи» є інші види страхування крім страхування життя, що в контексті Угоди FATCA слід розглядати, в якості непідзвітної небанківської фінансової установи України.
Враховуючи вищевикладене, відповідач не довів, що ПрАТ «СК «Залізничні Шляхи» є звітною фінансовою установою та зобов'язано виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA, а тому висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 69.8.3 пункту 69.8 статті 69, пункту 118.4 статті 118 Податкового кодексу України в результаті чого не подано звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FATCA) за період з 2014 по 2022 рік по термінах подачі звітності за 2014-2020 роки до 01.09.2021, за 2021-2022 роки до 01.09.2023, нормативно та документально не підтверджуються.
Щодо правомірності застосування контролюючим органом норми пункту 118.4 статті 118 Податкового кодексу України за наслідками перевірки, посилання на яку містить пункт 6 висновків Акту перевірки від 20.05.2024 № 6878/16-31-07-06-02/22523595 /а.с. 219; т.1/, суд звертає увагу на такі обставини.
Особливості подання звітності за підзвітними рахунками встановлювались п.п.69.8 ст. 69 Податкового кодексу України, у відповідності до якого з метою виявлення підзвітних рахунків фінансові агенти зобов'язані вживати заходів, необхідних для встановлення держави або території, резидентом якої є: а) фізична особа - власник фінансового рахунка; б) юридична особа - власник фінансового рахунка; в) фізична особа - кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи, яка є власником фінансового рахунка.
Якщо власником фінансового рахунка є фізична особа - нерезидент, такий рахунок вважається підзвітним для такої особи. Якщо власником фінансового рахунка є юридична особа - резидент, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є нерезидент, такий рахунок вважається підзвітним для такого нерезидента. Фінансові агенти встановлюють підзвітність фінансового рахунка за результатами проведення процедури комплексної перевірки (п.п.69.8.1).
Фінансові агенти зобов'язані вживати обґрунтованих та належних у відповідних умовах (обставинах) заходів для перевірки статусу податкового резидентства власників фінансових рахунків та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) таких власників фінансових рахунків. На вимогу фінансового агента власники фінансових рахунків зобов'язані надавати йому інформацію та документи про власний статус податкового резидентства та статус податкового резидентства своїх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), а також іншу інформацію і документи, необхідні для звітності за підзвітними рахунками на виконання вимог міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеного на його підставі міжвідомчого договору. Власники фінансових рахунків зобов'язані протягом 10 робочих днів повідомити фінансовому агенту про зміну відповідного статусу. За наявності у фінансового агента обґрунтованої, документально підтвердженої підозри, що рахунок належить до підзвітних, фінансовий агент зобов'язаний надіслати на адресу власника рахунка запит з вимогою про надання пояснень та інформації, що стосуються підозри. Ненадання власником рахунка протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту фінансового агента запитуваної інформації та/або документів або надання інформації та/або документів, що не спростовують обґрунтованої підозри фінансового агента, є підставою для відмови в подальшому наданні послуг, у тому числі для розірвання договірних відносин з ним. У разі розірвання договірних відносин з власником фінансового рахунка фінансовий агент повертає залишок коштів власнику такого рахунка та не несе відповідальності за спричинені власнику фінансового рахунка збитки, пов'язані з розірванням договірних відносин (п.п.69.8.2).
Фінансові агенти зобов'язані щороку, до 1 вересня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки. Звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеним на його підставі міжвідомчим договором не встановлені інші правила. Форма звіту про підзвітні рахунки, порядок її заповнення і подання фінансовими агентами до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.п.69.8.3).
Звіт про підзвітні рахунки подається виключно в електронній формі у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" (п.п.69.8.5).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює збір інформації від фінансових агентів, зберігання такої інформації в електронній базі підзвітних рахунків та передачу відомостей компетентному органу іноземної держави чи фінансовому агенту, від якого вона була отримана. Забороняється надання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформації щодо підзвітних рахунків іншим особам, у тому числі судам, правоохоронним чи іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам (у тому числі тим, про яких надана інформація у звіті про підзвітні рахунки) (п.п.69.8.6).
Пункт 69.8 статті 69 виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» № 2970-IX від 20.03.2023№ (далі - Закон 2970-IX від 20.03.2023).
Відповідно до п.118.4 ст. 118 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановленого строку, подання не в повному обсязі або з недостовірними відомостями, або з помилками фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог пункту 69.8 статті 69 цього Кодексу - тягнуть за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов'язку подання звіту про підзвітні рахунки. Передбачений цим пунктом штраф не застосовується у разі, якщо недостовірні відомості або помилки у звіті про підзвітні рахунки виникли з незалежних від фінансового агента причин та/або у зв'язку з поданням власником фінансового рахунка недостовірної інформації, за умови що фінансовий агент: вживав обґрунтованих та належних у відповідних умовах (обставинах) заходів для проведення перевірки статусу податкового резидентства власників фінансових рахунків та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) таких власників фінансових рахунків; своєчасно, у строк, встановлений пунктом 69.8 статті 69 цього Кодексу, повідомив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про подання власником фінансового рахунка недостовірних даних.
Пункт 118.4 статті 118 виключено на підставі Закону № 2970-IX від 20.03.2023.
Крім того, пунктом 3 розділу 2 цього Закону № 2970-IX встановлено, що у 2023 році фінансові агенти подають звіти про підзвітні рахунки, що підлягають поданню згідно з Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), за 2021 рік та за 2022 рік за правилами пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу України у редакції, чинній станом на 31 грудня 2022 року. Положення статті 39-3 Податкового кодексу України застосовуються до фінансових агентів у частині виконання ними вимог Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), починаючи зі звітного року, що завершується 31 грудня 2023 року. До фінансового агента, який своєчасно подав звіт про підзвітні рахунки за 2021 звітний рік у 2023 році відповідно до правил цього пункту, не застосовується штраф, встановлений Податковим кодексом України за неподання або несвоєчасне подання звіту про підзвітні рахунки (щодо звіту за 2021 рік).
Фундаментальними є положення Конституції України, відповідно до яких, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.
За таких обставин, суд доходить висновку про незаконність висновків пункту 6 Акту перевірки від 20.05.2024 № 6878/16-31-07-06-02/22523595 щодо застосування до спірних правовідносин пункту 118.4 статті 118 Податкового кодексу України, оскільки така відповідальність на момент його складення була скасована з 28.04.2023 (день набрання чинності Законом України № 2970-IX від 20.03.2023).
Разом з тим податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 07.06.2024 № 00083770706 містить посилання на інший, ніж зазначено у пункті 6 висновків Акту перевірки від 20.05.2024 № 6878/16-31-07-06-02/22523595 пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено, а саме: «на підставі акта перевірки № 6878/16-31-07-06-02/22523595 від 20.05.2024 встановлено порушення підпункту 69.8.3 пункту 69.8 статті 69, пункту 118-1.4 статті 118 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями» /а.с. 59; т.2/. Тобто в якості виявленого порушення в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначена вже інша норма Податкового кодексу України: пункт 118-1.4 статті 118, всупереч наведеній у пункті 6 Акту перевірки норми пункту 118.4 статті 118 Податкового кодексу України.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що стаття 118 Податкового кодексу України в редакції чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення у своєму складі не містить пункту 118-1.4. Пункт 118-1.4 містить норма статті 118-1 Податкового кодексу України, яка визначає порушення вимог щодо виявлення підзвітних рахунків та подання звітності для автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки.
Водночас пунктом 118-1.4 статті 118-1 Податкового кодексу України встановлена відповідальність за подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки з неповними або недостовірними відомостями чи помилками, всупереч встановленому податковим органом під час перевірки неподанням платником звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FATCA) за період з 2014 по 2022 рік по термінах подачі звітності за 2014-2020 роки до 01.09.2021, за 2021-2022 роки до 01.09.2023.
За таких обставин викладення відповідачем у оскаржуваному податковому повідомленні рішенні пункту та статті законодавчого акта, порушення якого встановлено, яке не відповідає ані змісту висновків Акту перевірки, ані самій нормі Податкового кодексу України, змінює суб'єктивне сприйняття складу порушення норм податкового законодавства, що стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, а податковий орган не визначився з підставою застосування таких санкцій.
Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідач не довів, що ПрАТ «СК «Залізничні Шляхи» є звітною фінансовою установою та зобов'язано виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «ПС» ГУ ДПС у Полтавській області від 07.06.2024 року № 00083770706, яким до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1250000 грн., прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, адміністративний позов ПрАТ «СК «Залізничні Шляхи» обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми «Д» від 07.06.2024 № 00083740706; форми «Д» від 07.06.2024 № 00083750706; форми «ПС» від 07.06.2024 № 00083770706 слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з позовом у цій справі сплатив судовий збір у розмірі 23152,65 грн. (двадцять три тисячі сто п'ятдесят дві гривні шістдесят п'ять копійок), що підтверджується платіжною інструкцією № 191 від 02.10.2024 р.
Таким чином, при задоволенні позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 23152,65 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" (вул. Шевченка, 3, м. Полтава, Полтавська область, 36011, код ЄДРПОУ: 22523595) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ: 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області: форми «Д» від 07.06.2024 № 00083740706; форми «Д» від 07.06.2024 № 00083750706; форми «ПС» від 07.06.2024 № 00083770706.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 23152,65 грн. (двадцять три тисячі сто п'ятдесят дві гривні шістдесят п'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький