08 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9457/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/9457/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
05.07.2025 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 до його пенсії за вислугу років коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану";
- зобов'язати ГУПФ відновити виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2025, призначену на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №440/11390/23 у розмірі 102 312,00 грн, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також без застосування пункту 131 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", за вирахуванням виплачених сум;
- стягнути з ГУПФ різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією, яка утворилася за період з 01.01.2025.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на обставини порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення внаслідок протиправного обмеження з 01.01.2025 виплати пенсії з урахуванням понижуючого коефіцієнта, запровадженого постановою Уряду від 03.01.2025 №1.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача зазначає, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №440/11390/23, ГУПФ призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 501 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (зі змінами №1130-IV від 11.07.2003) у розмірі 90% від суми нарахованої місячної заробітної плати зі всіма складовими відповідно до довідки, виданої Полтавською обласною прокуратурою від 27.06.2023 №21-71вих23, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також без застосування пункту 131 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсії з 05.10.2023 склав 102 312,00 грн. З 01.01.2025 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", на виконання якої виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 обмежено сумою 36 674,40 грн. Отже, обчислення та виплата пенсії проводиться з урахуванням норм чинного законодавства.
Ухвалою суду від 24.07.2025 клопотання представника ГУПФ щодо зупинення провадження у справі залишено без задоволення.
Розгляд справи, відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУПФ, де з 05.10.2023 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №440/11390/23, яке набрало законної сили 05.10.2023, було задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано ГУПФ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (зі змінами №1130-IV від 11.07.2003) у розмірі 90% від суми нарахованої місячної заробітної плати зі всіма складовими, відповідно до довідки, виданої Полтавською обласною прокуратурою від 27.06.2023 №21-71вих23, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також без застосування пункту 131 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судами вищестоящих інстанцій рішення суду у справі №440/11390/23 не переглядалося.
На виконання рішення суду ГУПФ з 05.10.2023 призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 501 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", розмір якої склав 102 312,00 грн.
З 01.01.2025 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (надалі - Постанова №1).
На виконання приписів Постанови №1 відповідач обмежив з 01.01.2025 розмір пенсії позивача сумою 36 674,40 грн.
У зв'язку з цим позивач 21.05.2025 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відновити виплату пенсії у попередньому розмірі.
У відповідь на це звернення в.о. начальника ГУПФ О.Мисик листом від 19.06.2025 повідомила заявника про те, що з 01.01.2025 виплата пенсії здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.
Не погоджуючись із правомірністю дій відповідача в частині застосування обмежуючих коефіцієнтів, запроваджених Постановою №1, позивач звернувся до суду з цим позовом з вимогою до відповідача відновити виплату пенсії з 01.01.2025 без обмеження її максимального розміру та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також без застосування пункту 131 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та коефіцієнтів зменшення пенсії, запроваджених пунктом 1 Постанови №1.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне нормативно-правове регулювання.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, обмежень не зазначало.
Статтею 46 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (надалі - Закон №4059-IX) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (надалі - Постанова №1).
Пунктом 1 Постанови №1 визначено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.
Пунктом 3 Постанови №1 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 01.01.2025.
Таким чином положеннями статті 46 Закону №4059-IX та Постанови №1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) коефіцієнтів зменшення пенсії.
Тобто, вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання правовідносин, відмінне від того, що встановлено Законом України "Про прокуратуру", який є спеціальним у сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
Як вже з'ясовано судом, розмір пенсії позивача за вислугу років, призначеної відповідно до ст. 501 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", склав 102 312,00 грн.
Керуючись статтею 46 Закону №4059-IX та Постановою №1, відповідач розрахував розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 в сумі 36 674,40 грн (пенсія з надбавками - 102 312,00 грн, максимальний розмір пенсії - 23 610,00 грн, сума, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, - 78 702,00 грн).
При цьому пенсійним органом застосовано відповідні коефіцієнти, установлені пунктом 1 Постанови №1, зокрема: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність: 2361 х 0,5 = 1180,50; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність: 4722 х 0,4 = 1888,80; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність: 9444 х 0,3 = 2833,20; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність: 9444 х 0,2 = 1888,80; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність: 52731,00 х 0,1=5273,10. Разом 13064,40 грн. До виплати 36 674,40 грн = 23 610,00 грн + 13 064,40 грн.
Як свідчить зміст Постанови №1, дія її положень щодо обмеження розміру пенсій поширюється на пенсії призначені, зокрема, за Законом України "Про прокуратуру".
Однак суд звертає увагу на те, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегульовано насамперед Законом України "Про прокуратуру".
Так, частиною 20 статті 86 чинного Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції, чинній до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014, було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Законом України від 28.12.2014 №76-VIIІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" були внесені зміни до частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", якими, зокрема частину 20 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Однак згодом Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визнано неконституційним положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та встановлено, що частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.
Тож з 13.12.2019 правило частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", за яким Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, натомість діє первинна редакція вказаної норми Закону, за якою відповідній категорії пенсіонерів надається право на перерахунок пенсії за настання певних умов.
У вказаному вище Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що в Основному Законі України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6).
Згідно з приписами Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України; до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85).
Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (пункти 6, 14).
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади; до його повноважень належить, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту; розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку України (частина перша статті 113, пункти 2, 3, 4 статті 116 Конституції України).
Конституційний Суд України зазначив, що метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є, зокрема, розмежування повноважень між різними органами державної влади, що означає самостійне виконання кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституції та законів України (абзац 2 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2016 № 5-рп/2016).
Частина двадцята статті 86 Закону у первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. З огляду на це Конституційний Суд України, перевіряючи на відповідність Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону, виходив із такого.
У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, № Rес (2000)19 зазначено, що "у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури" (пункт 14).
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.10.2001 №12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також, зокрема, органів прокуратури, робота яких тісно пов'язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до частини другої статті 92 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вважав за доцільне конкретизувати свою юридичну позицію, викладену в Рішенні від 03.10.2001 № 12-рп/2001, вказавши, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування потребує також сталого фінансування органів прокуратури, зокрема, належного соціального захисту їх працівників та осіб, які вийшли на пенсію. Потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Звідси Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.
Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі, умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Зважаючи на такі висновки Конституційного Суду, а також враховуючи усталену судову практику, сформовану у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №295/7220/16-а, від 30.09.2019 у справі №360/1432/19, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та від 28.04.2021 у справі №640/3098/20, суд у контексті спірних правовідносин формулює власний висновок про те, що у разі наявності колізії між правовими актами різної юридичної сили слід застосовувати ієрархічний підхід, що ґрунтується на ієрархічній системі нормативно-правових актів, основу якої складає Основний закон держави Конституція України, всі інші закони приймаються на підставі та відповідності до Конституції України та не можуть їй суперечити. У свою чергу підзаконні нормативно-правові акти приймаються на підставі та у відповідності до законів України.
Принагідно суд також зазначає, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначав, що предмет закону про державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007).
Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку про те, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
Цим Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Закон України про державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
За приписами статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).
Враховуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначена у відповідності до Закону України "Про прокуратуру", можлива лише у випадку внесення відповідних змін до цього Закону. Інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття у відповідності до законів, що регулюють спірні правовідносини.
До того ж, відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту є проявом дієвого застосування принципу верховенства права.
Дотримання вказаного принципу можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію якості закону.
Отже, застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України, зокрема з числа осіб, яким пенсія призначена за Законом України "Про прокуратуру", положень статті 46 Закону №4059-IX та Постанови №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним.
Подібні висновки щодо правозастосування викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №520/1317/25, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
Таким чином дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених пунктом 1 Постанови №1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій ГУПФ щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених Постановою №1, у зв'язку з чим з метою відновлення порушеного права позивача суд зобов'язує відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, запроваджених цією Постановою.
При цьому суд в рамках цієї справи не надає повторної оцінки вимогам позивача щодо відновлення виплати пенсії, призначеної на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №440/11390/23 у розмірі 102 312,00 грн, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також без застосування пункту 131 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки перелічені види обмежень не охоплюються предметом спору у цій справі. Натомість такі вимоги були предметом судової оцінки у справі №440/11390/23, в рамках якої позивач нині ініціює заходи судового контролю.
У даній справі предмет спору зводиться лише до оцінки на предмет правомірності дій відповідача щодо застосування приписів Постанови №1, висновок щодо чого суд сформулював вище.
Таким чином позов у цій частині вимог слід задовольнити у спосіб, визначений судом.
В той же час не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з ГУПФ різниці між призначеною та фактично виплаченою пенсією, яка утворилася за період з 01.01.2025, оскільки перерахунок ще не здійснено, а тому вимога про стягнення ненарахованих відповідачем сум пенсії є передчасною.
Тож позов у цілому слід задовольнити частково.
Згідно з приписами частини 3 статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути половину від сплаченого судового збору (1211,20 грн/2), що становить 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/9457/25 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії із застосуванням з 01.01.2025 коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" №1 від 03.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавської області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" №1 від 03.01.2025, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.
В решті вимог позов залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун