Справа № 420/2658/25
08 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500410/2025/000001/1 від 08.01.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500410/2025/000001 від 08.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» 28.02.2025 подало до Одеської митниці електронну митну декларацію №25UA500410000003U0, а також документи, що підтверджують митну вартість товару - сіль харчова вартістю 210000 дол. США, і обраний перший (основний) метод її визначення. За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2025/000001 від 08.01.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500410/2025/000001/1 від 08.01.2025. ТОВ «ТПО «АРІСТА» вважає прийняті відповідачем рішення безпідставними та такими, що порушують порядок визначення митної вартості товарів, встановлений МК України.
Ухвалою від 03.02.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
18.02.2025 року до суду через канцелярію від відповідача надійшла заява про розгляд справи з викликом сторін.
Ухвалою від 20.02.2025 року відмовлено у задоволенні заяви Одеської митниці про розгляд справи № 420/6930/25 у судовому засіданні з викликом сторін.
18.02.2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості товару № UA500410/2025/000001/1 від 08.01.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500410/2025/000001 від 08.01.2025 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання "АРІСТА". В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також відповідач зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, а представником відповідача заперечення, доводи, викладені в яких відповідають змісту позовної заяви та відзиву.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 21.06.2023 між EM SALT GROUP LTD (Єгипет) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» укладений контракт №12, відповідно до якого продавець - EM SALT GROUP LTD продає, а покупець - ТОВ «ТПО «АРІСТА» приймає та зобов'язується сплатити за сіль харчову, таблетовану та миту з добавкою від злежування (а.с.34-40).
З метою митного оформлення товару 08.01.2025 позивач подав до відповідача митну декларацію №25UA500410000003U0 та документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: пакувальний лист №1 від 25.12.2024; інвойс №261124 від 25.12.2024; коносамент №01 від 25.12.2024; вантажну відомість від 25.12.2024; навантажувальний документ №5 від 08.01.2025; сертифікат про походження товару №А 0825246 від 26.12.2024; платіжні інструкції в іноземній валюті №15.248 та №15.251; прайс - лист від 01.12.2024; контракт №12 від 21.06.2023; додаткову угоду від 30.10.2023; додаткову угоду від 22.11.2023; додаткову угоду від 30.12.2024; договір про надання послуг митного брокера №АрК1210/1 від 12.10.2016; сертифікат якості від 11.12.2024 (а.с.95-96)
08 січня 2025 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500410/2025/000001/1, у зв'язку з тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) Згідно пункту 4.5. контракту № 12 від 21.06.2023 на адресу Покупця направляється оригінал, а також попередньо електрона копія на е-mаil експортної декларації на товар, яка до митного оформлення не надана,
2) банківські платіжні документи від 25.12.2024 №15.248, від 30.12.2024 №15.251 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до Законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації,
3) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Згідно п.5.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах контракті, інвойсі, тощо відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого -неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару,
4) ракунок-фактура (інвойс) від 25.12.2024 № 26ГІ24 не містить відбитку штампа ПМК проставленого під час перетину митного Кордону;
5) пакувальний лист від 25.12.2024 №1 не містить посилання на інвойс або контракт, що не дає змогу однозначно ідентифікувати дану партію товару.
Таким чином, виникли підстави вважати, що в наданих Документах зазначені помилкові або недостовірні відомості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення: митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати у митні гани достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. З огляду на ©викладене,! відповідно до п.З ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором дою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних послуг, пов'язаних із виконанням умов, договору (угоди, контракту); 4); виписку з бухгалтерської документації^) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення) калькуляцію витрат; 8) комерційний документи (інвойс) між нерезидентами. Згідно з п.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" листом від 08.01.2025 № 0801-2 повідомлено, що більше документів подаватись не буде. Зазначеним листом не спростовано усіх виявлених розбіжностей та не надано усіх запитуваних додаткових документів. Таким чином, у визначений законом час, декларантом не спростовані наявні розбіжності у наданих документах відповідно до умов, зазначених у статті 53 МКУ. Згідно статті 54 митні ограни України можуть відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Проведено процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 58, 60 і 61 МКУ. В порядку проведення консультації, відповідно до ст.57 Кодексу, в якості обміну інформацією повідомляємо про наступне. Відповідно до частини другої статті 58 МКУ, у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при обчисленні, відповідно до частини третьої статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Згідно статті 57 МКУ кожний наступний метод зсовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Згідно частини другої статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені ц пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Згідно з положеннями г ст. 55 митним органом буде здійснено коригування митної вартості товарів. Оскільки відповідно до п.2 статті 58 використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п. 3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного Кодексу. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (САТТ) - за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису, фізичних характеристик; даних щодо виробника товару та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено є вищим і становить: по товару № 1-0,1084 дол. США/кг|(МД від 11.10.2024 № ІІА500410/2024/000686). Декларанту роз'яснюється, що згідно з частини третьої статті 52 МКУ він має право на випуск у; вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи Митного органу України про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежі згідно з митною вартістю, визначеною Митними органами України; у разі незгоди декларанта з рішенням Митного органу України про коригування заявленої митної вартості за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, йому Митним органом України відповідно до частини сьомої статті 55 МКУ. Також роз'яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у Митному органі України вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду (а.с.50-51).
Також 08 січня 2025 року Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500410/2025/000001, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с.52-53).
Не погоджуючись з вищевказаними рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи, відповідно до ст. 7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.
Щодо твердження митного органу про те, що згідно пункту 4.5 контракту № 12 від 21.06.2023 на адресу Покупця направляється оригінал, а також попередньо електронна копія на E-mail експортної декларації на товар, яка до митного оформлення не надана, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.5. Контракту поставка Товару здійснюється однією партією згідно кожного інвойсу, при цьому на адресу Покупця направляються оригінали, а також попередньо електронні копії на E-mail, наступних документів: інвойс з номером та датою контракту, з умовами оплати, з печаткою та підписом; сертифікат Походження на Товар, що поставляється за даним Контрактом з серійним номером Товар; пакувальні листи з зазначенням кількості місць, вагою брутто. Нетто, типом пакування; експортна декларація на товар.
Вказаний пункт Контракту визначає обов'язок продавця товару - EM SALT GROUP LTD стосовно ТОВ «ТПО «АРІСТА» щодо надання відповідних документів.
Разом з тим, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.
Суд погоджується з доводами позивача, що декларант не відповідає за оформлення експортної митної декларації. Її оформлення здійснюється в іншій країні відправником (продавцем), іншим суб'єктом та за законодавством іншої держави.
Експортна декларація не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, згідно наведеного у ч. 2 ст. 53 МК України переліку.
Такий документ може вимагатися митним органом у декларанта за певних умов, визначених частиною 3 ст.53 МКУ.
Щодо твердження відповідача про те, що банківські платіжні документи від 25.12.2024 №15.248, від 30.12.2024 №15.251 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до Законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації, суд зазначає наступне.
Позивачем при здійсненні митного оформлення товару до митного органу були надані платіжні інструкції в іноземній валюті від 25.12.2024 №15.248, від 30.12.2024 №15.251.
Платіжні інструкції від 25.12.2024 №15.248 та від 30.12.2024 №15.251 підтверджують сплату ТОВ «ТПО «АРІСТА» на користь EM SALT GROUP LTD грошової суми у розмірі 210000 дол.США в межах контракту №12 від 21.06.2023 за інвойсом №261124 від 25.12.2024.
Вищевказані платіжні інструкції містять відмітку банку про проведення платежу.
В графі 71 «Підписи та печатка платника» вказано відомості про директора ТОВ «ТПО «АРІСТА» - Вдовиченко П.А., наявний його підпис та печатка ТОВ «ТПО «АРІСТА».
Таким чином, твердження відповідача, що платіжні інструкції №15.248 від 25.12.2024, №15.251 від 30.12.2024 не містять підпису відповідальних осіб платника не відповідають дійсності.
У графі 22 МД № 25UA500410000003U0 від 08.01.2025 декларант зазначив вартість товарів у сумі 210000 дол.США.
Вказана сума повністю відповідає сумі, зазначеній у рахунку-фактурі (інвойсі) № 261124 від 25.12.2024.
Відповідно до п. 6 розділу І Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно до п. 26 розділу ІІІ вказаного Положення № 216, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.
При електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою апаратного цифрового ключа, його підпис на платіжних документах не вимагається.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що посилання митного органу на відсутність підпису відповідальних осіб платника у платіжних інструкціях в іноземній валюті не відповідає дійсності та не може слугувати підставою для коригування митної вартості.
Що стосується тверджень відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, суд зазначає наступне.
Згідно пп «в» п.1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова Митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
З наведеного слідує, що вартість упаковки враховується при визначенні митної вартості товару, якщо вона не включена до ціни товару.
Позивачу був поставлений товар - сіль харчова.
Як вбачається з пункту 4.4 контракту №12 від 21.06.2023 (з урахуванням доповнень, внесених додатковою угодою від 30.10.2023) умови поставки визначені FОВ Саїд порт або Дамієтта порт або Олександрія порт або CFR Чоркоморськ, Кілія чи Ізмаїл.
Відповідно до п.1.1 контракту №12 від 21.06.2023 продавець постачає продукцію на умовах, що вказані в інвойсі.
Як вбачається з наданого до митного оформлення інвойсу №261124 від 25.12.2024 сторони погодили поставку товару на умовах СFR.
Згідно правил Інкотермс термін СFR (Соst аnd Freight (...named рогt оf destination)) (вартість і фрахт (..назва порту призначення)) означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна СFR (СFR ргісе) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення.
Відповідно до ст.А.9 «Перевірка - упаковка - маркування» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.
Згідно п. 5.3 контракту №12 від 21.06.2023 вартість упаковки, маркування, відвантаження на борт судна включено у ціну товару.
З викладеного слідує, що як за умовами контракту, так і за умовами поставки СFR обов'язок маркування, пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування, маркування, включено до вартості товару.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.12.2019 у №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, то Верховний Суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже,, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе, вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями пп «в» п, 1 ч. 10 ст. 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Вказана позиція Верховного Суду підтверджена у наступних постановах, зокрема, від 09.11.2022 у справі №815/2162/17, від 17.01.2023 у справі №160/7901/18, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.
За таких обставин, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості, не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Також, суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що інвойс №261124 від 25.12.2025 не містить відбитку штампа ПМК проставленого під час перетину митного кордону.
Так, пунктом 1.2 розділу І «Загальні положення» Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі Порядок №631) у цьому Порядку терміни та скорочення вживаються в Таких значеннях, зокрема, штамп ПМК - штамп «Під митним контролем».
Відповідно до п. 4.3 розділу IV порядку №631 прийняття митної декларації для оформлення відбувається, зокрема, таким чином:
- проставлення у МД згідно з порядком заповнення митних декларацій на бланку ЄАД відбитка штампа ПМК у графі D/J кожного аркуша форми МД-2, в нижній частині додаткових аркушів форми МД-3, доповнень до форми МД-6 та специфікацій форми МД-8 (у разі подання МД на паперовому носії);
- проставлення відбитка штампа ПМК на рахунку або іншому документі, який визначає вартість товару (у разі подання його на паперовому носії);
- унесення номера штампа ПМК до ЕК МД (у разі подання МД на паперовому носії) або до ЕМД.
Тобто, при поданні митної декларації та супровідних документів на паперовому носії, на посадову особу митного органу покладається обов'язок забезпечення проставлення штампа ПМК у відповідних графах митної декларації, а також на рахунку або іншому документі, що визначає вартість товару.
З урахуванням того, що обов'язок проставлення штампа ПМК належить виключно до компетенції посадових осіб митного органу, які приймають документи до оформлення, зазначені доводи відповідача є необґрунтованими.
Слід також зауважити, шо відповідно до пп. 5 п. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою контролю правильності визначення митної вартості товару, має право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
З наведеного випливає, що відповідач міг звернутись до митних органів країни відправлення з питанням справжності рахунку (інвойсу), що був наданий позивачем для підтвердження заявленої митної вартості. Однак відповідач не вчинив вказаних дій.
Також відповідачем не обґрунтовано вплив відсутності відбитку штампа ПМК на Рахунку-фактурі (інвойс) №261124 від 25.12.2025 на числові відомості щодо вартості товару, які зазначені у ньому.
Щодо тверджень відповідача стосовно того, що пакувальний лист не містить посилання на інвойс або контракт, шо не дає змогу ідентифікувати дану партію товару, суд зазначає наступне.
Здійснюючи митне оформлення товару позивач надав до митного органу пакувальний лист №1 від 25.12.2024. З вказаного документу вбачається, що вантажовідправником є ЕМ SАLТ GRОUР LТD), а вантажоодержувачем - ТОВ «ТПО «АРІСТА».
Пакувальний лист містить також відомості про: товар - сіль харчова, розміром 0,60-1,20 мм.; вагу - товар запакований у 2000 Біг бегів, вагою 3000000 кг. нетто (3006000 кг. брутто); порт завантаження - ЕL, АRISН, Єгипет, порт доставки - Кілія, Україна.
Вказані відомості відображені декларантом у митній декларації №25UА500410000003U0 від 08.01.2025.
Відомості, зазначені у пакувальному листі, відповідають відомостям, зазначеним у коносаменті №01 від 25.12.2024, вантажній відомості від 25.12.2024, а також сертифікаті про походження товару №А 0825246 від 26.12.2024, який, в свою чергу, містить посилання на інвойс №261124 від 25.12.2024. Також у пакувальному листі №1 від 25.12.2024 зазначений перелік товарів, який є ідентичним з переліком товарів, вказаним в інвойсі №261124 від 25,12.2024.
Таким чином, з наданих позивачем документів відповідач мав можливість встановити, що пакувальний лист належить до поданих комерційних документів.
Суд також звертає увагу на те, що пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного виду (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця). У пакувальному листі відсутні ціни.
З наведеного слідує, що наявність чи відсутність вказаного документу, а також не зазначення у ньому певних відомостей, жодним чином не впливає на визначення вартості товару оскільки пакувальний лист не містить вартісних показників, а також відповідно до ст. 53 МК України не є документом, що підтверджують митну вартість товарів.
У своєму рішенні про коригування митної вартості товару відповідач також не зазначив, яким саме, чином відсутність у пакувальному листі посилання на інвойс або контракт вплинуло на достовірність визначення ТОВ «ТПО «АРІСТА» задекларованої митної вартості.
Зі змісту оскаржуваного рішення від 08 січня 2025 року № UA500410/2025/000001/1 не вбачається, як вищевказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом позивача задекларованої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У контексті наведених аргументів митниці, викладених в оскаржуваному рішенні, суд звертає увагу на постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №815/329/17, від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23, в яких суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.
Суд відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу документи підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.
Також підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Окрім того, відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500410/2025/000001/1 від 08.01.2025, відповідачем використано для коригування митної вартості товару митну декларацію № UA500410/2024/000686 від 11.10.2024.
Проте, спірне рішення містить лише посилання на таку митну декларацію, однак не містить пояснень про те, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500410/2025/000001/1 від 08.01.2025 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500410/2025/000001 від 08.01.2025 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені судом обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Одеської митниці на користь ТОВ «ТПО «АРІСТА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13076,75 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.9 ст.139 КАС України).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Крім того, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом встановлено, що між позивачем та АО «ЕДВАЙЗЕРС» укладено договір про надання правової допомоги від 13.01.2023 р. № 02/01/23, за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученнями Замовника відповідно до письмової або усної домовленості, надати правову правничу допомогу, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 16.04.2025 року ціна наданих послуг складає 15000 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи сталу судову практику в даній категорії справ.
Співмірною з урахуванням критеріїв пропорційності суд вважає суму витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Виходячи з наведеного, враховуючи задоволення позову, відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 19076,75 грн (13076,75 грн + 6000 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» (адреса: вул.Дегтярівська, буд.21, м.Київ, 04119, код ЄДРПОУ 33221885) до Одеської митниці (адреса: вул.Лип Івана та Юрія, буд.21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500410/2025/000001/1 від 08.01.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500410/2025/000001 від 08.01.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» судові витрати у розмірі 19076,75 грн (дев'ятнадцять тисяч сімдесят шість гривень 75 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів