Справа № 420/26164/25
07 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,-
До Одеського окружного адміністративного суду 04 серпня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 Наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 10.07.2025р. №990 «Про застосування дисциплінарного стягнення» про застосування до поліцейського взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення;
- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ГУНП в Херсонській області №2920/с від 14.07.2025р. «Про особовий склад» яким ОСОБА_1 звільнено з посади поліцейського взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 (далі - Позивач), перебував на посаді поліцейського взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області. Наказом начальника ГУНП в Херсонській області №2920/с від 14.07.2025р. «Про особовий склад» Позивача було звільнено з займаної посади згідно з п.б частини першої ст.77 ЗУ «Про національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 14.07.2025p. За замістом наказу №2920/с, підставою його видання послугував наказ начальника ГУНП в Херсонській області від 10.07.2025р. №990 «Про застосування дисциплінарного стягнення» (далі Наказ №990). Відповідно до тесту наказу, дисциплінарне стягнення застосовано за грубе порушення службової дисципліни, вимог підпунктів 1,2 частини першої статті 18 ЗУ «Про національну поліцію», підпунктів 2,4,5,13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 2 наказу ГУНП в Херсонській області від 13.11.2024 №1470 та пункту 4.5 розділу 4 Правил внутрішнього службового розпорядку поліцейських ГУНП в Херсонській області, затверджених наказом ГУНП в Херсонській області від 27.11.2024 №787, пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991р. №114, що виявилось у виїзді за межі Херсонської області і м. Миколаєва та прибутті 29.05.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 без погодження із керівництвом та у непопередженні начальника ГУНП в Херсонській області про прийняте рішення про звільнення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, та ненаданні рапорту за командою. На підставі Наказу №990 було видано Наказ №2920/с від 14.07.2025р., яким Позивача було звільнено з займаної посади.
Позивач вважає, що наказ №2920/с та наказ №990 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що з 22.05.2025р. по 28.05.2025р. позивач перебував на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується доданими до позовної заяви листками непрацездатності. Про те, що Позивач з 22.05.2025р. перебуває на лікарняному було повідомлено ТВО начальника батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області Вадима Однорала, що підтверджується рапортом останнього на ім'я начальника ГУНП в Херсонській області. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у вказаний період Позивач був тимчасово звільнений від виконання своїх службових обов'язків та несення служби. Жодного порушення положень Правил внутрішнього службового розпорядку поліцейських ГУНП в Херсонській області, наказу ГУНП в Херсонській області від 13.11.2024 №1470, в тому числі 29.05.2025р., Позивач не вчиняв.
Таким чином висновок службового розслідування про наявність в діях Позивача складу дисциплінарного проступку, в частині порушення позивачем положень Правил внутрішнього службового розпорядку поліцейських ГУНП в Херсонській області, наказу ГУНП в Херсонській області від 13.11.2024 №1470 є необґрунтованим.
Позивач не погоджується із застосованим до нього дисциплінарним стягненням у вигляді звільнення з займаної посади, вважаючи оскаржуваний наказ протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та в цілому зазначає, що 07.05.2025 сержантом поліції Єгоровим Микитою Леонідовичем подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 07.06.2025, який цього ж дня був наданий на розгляд керівництва БПОП (стрілецький) ГУНП та 09.05.2025 наданий на розгляд керівництва ГУНП. Зазначений рапорт, відповідно до резолюції, був задоволений керівництвом ГУНП. 29.05.2025 сержантом поліції ОСОБА_1 подано новий рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 30.05.2025. Начальником УКЗ ГУНП в Херсонській області подано доповідну записку №1617/2/01- 2025 на ім'я начальника ГУНП, що сержантом поліції ОСОБА_1 подано новий рапорт від 29.05.2025 на звільнення з пропозицією рапорт останнього, який надійшов до УКЗ ГУНП в Херсонській області 09.05.2025 не розглядати, а прийняти рішення по суті питань, викладених у рапорті зазначеного працівника, який надійшов до УКЗ ГУНП в Херсонській області 30.05.2025. Згідно резолюції начальника ГУНП «з пропозицією згоден», рапорт ОСОБА_1 від 07.05.2025 не був реалізований. Сержант поліції ОСОБА_1 перебував на лікарняному з: 12.05.2025 по 16.05.2025, 17.05.2025 по 22.05.2025, 23.05.2025 по 28.05.2025. З 29.05.2025 року останній мав приступити до виконання службових обов'язків, однак 29.05.2025 ОСОБА_1 написав рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 30.05.2025, який цього ж дня був наданий на розгляд керівництва БПОП (стрілецький) ГУНП та 03.06.2025 наданий на розгляд керівництва ГУНП. Зазначений рапорт, відповідно до резолюції, не був задоволений керівництвом ГУНП. 04.06.2025 до ВДЗ ГУНП від ОСОБА_2 надійшов рапорт від 04.06.2025 про звільнення зі служби в Національній поліції України, в рапорті зазначено про прийняття його на військову службу та початок проходження військової служби та з проханням про увільнення з 04.06.2025 від виконання службових обов'язків до фактичного звільнення зі служби в поліції. До зазначеного рапорту про звільнення поліцейським долучений завірений витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України від 30.05.2025 № 156. Відповідно до зазначеного наказу позивач призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.05.2025 № 80РС на посаду у військову частини, прийнятий на військову службу за контрактом строком на 3 роки, з 30.05.2025 зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення і вважається такими, що з 30.05.2025 прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області №301 від 11.06.2025 призначене службове розслідування та утворено дисціплінарну комісії за фактом порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку в діянні поліцейського взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області ОСОБА_1 . За результатом службового розслідування Головне управління Національної поліції в Херсонській області прийшло до висновків, що ОСОБА_1 , порушивши принципи діяльності поліції та Присягу працівника поліції, самоусунувся від виконання покладених на нього службових завдань, як на поліцейського поліції особливого призначення, пов'язаних з протидією і відсічу збройної агресії на території Херсонської області уклавши контракт на проходження військової служби 30.05.2025 року перебуваючи на службі в Національній поліції України, виїхавши за межі Херсонської області і м.Миколаєва 29.05.2025 без погодження із керівництвом та не попередивши начальника ГУНП в Херсонській області шляхом подання рапорту про звільнення за командою за три місяці до звільнення. Наказом ГУНП в Херсонській області від 30.07.2025 №990 до поліцейського взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, яке реалізоване наказом ГУНП в Херсонській області №292 о/с від 14.07.2025 «Про особовий склад».
Відповідач зазначає, що оскаржувані накази є правомірними та скасуванню не підлягають.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Зазначеною ухвалою суду також витребувано у ОСОБА_1 копію контракту про проходження військової служби або довідку з військової частини НОМЕР_1 щодо факту та дати його зарахування на військову службу.
Витребувано у Головного управління Національної поліції в Херсонській області належним чином копії, наказів №990 від 10.07.2025, №2920/с від 14.07.2025, №301 від 11.06.2025, рапорту №825/29/01-2025 від 30.05.2025, а також повні матеріали службового розслідування, зокрема пояснення працівників, висновок дисциплінарної комісії, табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 за травень-червень 2025 року, посадову інструкцію, службову характеристику ОСОБА_1 , копії наказів №1470 від 13.11.2024 та №787 від 27.11.2024, а також документи, що стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення.
25 серпня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з витребуваними судом доказами (вхід. № ЕС/87546/25).
Станом на 07 жовтня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 з 13.06.2024 року проходив службу в батальйоні поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області.
Відповідно до Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП, затвердженого наказом ГУНП від 07.10.2024 року № 665, основним завданням БПОП (стрілецький) ГУНП є участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку, оборони України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, у тому числі шляхом взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони України (п.1 розділу ІІ Положення).
Згідно пп. 2 п. 1 розділу ІІІ Положення, основними функціями БПОП (стрілецький) ГУНП визначено участь у обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій за рішенням військового командування, погодженим з керівником ГУНП під час дії правового режиму воєнного стану в ході відсічі збройної агресії проти України.
07.05.2025 року сержантом поліції Єгоровим Микитою Леонідовичем подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 07.06.2025 року, який цього ж дня був наданий на розгляд керівництва БПОП (стрілецький) ГУНП та 09.05.2025 року наданий на розгляд керівництва ГУНП. Зазначений рапорт, відповідно до резолюції, був задоволений керівництвом ГУНП.
29.05.2025 року сержантом поліції ОСОБА_1 подано новий рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 30.05.2025 року.
Начальником УКЗ ГУНП в Херсонській області подано доповідну записку №1617/2/01- 2025 на ім'я начальника ГУНП, що сержантом поліції Єгоровим М.Л. подано новий рапорт від 29.05.2025 року на звільнення з пропозицією рапорт останнього, який надійшов до УКЗ ГУНП в Херсонській області 09.05.2025 року не розглядати, а прийняти рішення по суті питань, викладених у рапорті зазначеного працівника, який надійшов до УКЗ ГУНП в Херсонській області 30.05.2025 року.
Згідно резолюції начальника ГУНП «з пропозицією згоден», рапорт ОСОБА_1 від 07.05.2025 не був реалізований.
Сержант поліції ОСОБА_1 перебував на лікарняному з: 12.05.2025 року по 16.05.2025 року, 17.05.2025 року по 22.05.2025 року, 23.05.2025 року по 28.05.2025 року.
З 29.05.2025 року останній мав приступити до виконання службових обов'язків, однак 29.05.2025 року ОСОБА_1 написав рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 30.05.2025 року, який цього ж дня був наданий на розгляд керівництва БПОП (стрілецький) ГУНП та 03.06.2025 року наданий на розгляд керівництва ГУНП.
Зазначений рапорт, відповідно до резолюції, не був задоволений керівництвом ГУНП.
04.06.2025 року до ВДЗ ГУНП від ОСОБА_2 надійшов рапорт від 04.06.2025 року про звільнення зі служби в Національній поліції України, в рапорті зазначено про прийняття його на військову службу та початок проходження військової служби та з проханням про увільнення з 04.06.2025 року від виконання службових обов'язків до фактичного звільнення зі служби в поліції.
До зазначеного рапорту про звільнення поліцейським долучений завірений витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України від 30.05.2025 року № 156.
Відповідно до зазначеного наказу позивач призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.05.2025 року № 80РС на посаду у військову частину, прийнятий на військову службу за контрактом строком на 3 роки, з 30.05.2025 року зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 30.05.2025 року прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області №301 від 11.06.2025 року призначене службове розслідування та утворено дисціплінарну комісію за фактом порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку в діянні поліцейського взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області ОСОБА_1 . За результатом службового розслідування Головне управління Національної поліції в Херсонській області прийшло до висновків, що ОСОБА_1 , порушивши принципи діяльності поліції та Присягу працівника поліції, самоусунувся від виконання покладених на нього службових завдань, як на поліцейського поліції особливого призначення, пов'язаних з протидією і відсічу збройної агресії на території Херсонської області уклавши контракт на проходження військової служби 30.05.2025 року перебуваючи на службі в Національній поліції України, виїхавши за межі Херсонської області і м. Миколаєва 29.05.2025 року без погодження із керівництвом та не попередивши начальника ГУНП в Херсонській області шляхом подання рапорту про звільнення за командою за три місяці до звільнення.
Наказом ГУНП в Херсонській області від 30.07.2025 року №990 до поліцейського взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Херсонській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, яке реалізоване наказом ГУНП в Херсонській області №292 о/с від 14.07.2025 року «Про особовий склад».
Вважаючи протиправними спірні накази, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Частиною першою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.2).
За вимогами частини першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі -Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком у силу статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Суд зазначає, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п'ята статті 13 Дисциплінарного статуту).
Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
У силу пункту 9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Пунктами 1, 3, 4 розділу VІI Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За обставинами даної справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував Висновок службового розслідування за ознаками дисциплінарного проступку в діях поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Херсонській області, а саме: заступника командира взводу № 1 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , інспектора взводу № 1 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , поліцейського взводу № 1 роти № 1 сержанта поліції ОСОБА_2 та інших окремих поліцейських ГУНП, що призвело до можливих порушень службової дисципліни, затверджений 09.07.2025 року начальником ГУНП в Херсонській області генералом поліції третього рангу Романом Козьяковим.
За висновком службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що за грубе порушення службової дисципліни, вимог підпунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2, 4, 5, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пункту 2 наказу ГУНП в Херсонській області від 13.11.2024 № 1470 та пункту 4.5 розділу 4 Правил внутрішнього службового розпорядку поліцейських ГУНП в Херсонській області, затверджених наказом ГУНП в Херсонській області від 27.11.2024 №787, пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, що виявилося у виїзді за межі Херсонської області і м. Миколаїв та прибуття 29.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Заліщики Чортківського району Тернопільської області, без погодження із керівництвом та у не попередженні начальника ГУНП в Херсонській області про прийняте ним рішення про звільнення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, та не наданні рапорту за командою поліцейського БПОП (стрілецький) ГУНП: поліцейського взводу № 1 роти № 1 сержанта поліції ОСОБА_5 звільнити зі служби в поліції.
Відносно доводів позивача, викладеними в позовній заяві щодо його правомірності виїзду за межі Херсонської області та м. Миколаїва, суд зазначає наступне.
З метою вдосконалення організації праці, зміцнення службової (трудової) дисципліни та вжиття додаткових заходів, спрямованих на запобігання вчиненню працівниками поліції порушень, начальником ГУНП в Херсонській області видано наказ від 13.11.2024 року № 1470 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», наказом ГУНП в Херсонській області від 27.11.2024 року № 787 затверджені Правила внутрішнього службового розпорядку поліцейських ГУНП в Херсонській області.
Згідно пункту 2 наказу ГУНП від 13.11.2024 року № 1470 та пункту 4.5 розділу 4 Правил внутрішнього службового розпорядку поліцейських ГУНП в Херсонській області, затверджених наказом ГУНП в Херсонській області від 27.11.2024 року №787 у разі виїзду поліцейського у службових справах та в позаслужбовий час (окрім поліцейських, які перебувають у відпустці) за межі населеного пункту, у якому дислокується підрозділ, та в разі зміни місця проживання завчасно письмово або іншим способом повідомляти про намір свого виїзду безпосередньому керівникові.
Виїзд поліцейських за межі Херсонської області та м. Миколаєва здійснюється виключно на підставі рапорту, погодженого з відповідним керівником структурного або територіального (відокремленого) підрозділу ГУНП.
Як встановлено судом, 29.05.2025 року ОСОБА_1 не перебував на лікарняному.
Відповідно до електронної бази ІПЗ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_1 перебував на лікарняному до 28.05.2025 року.
Відповідно до відомостей про ознайомлення особового складу БПОП (стрілецький) ГУНП, з вимогами наказу начальника ГУНП від 13.11.2024 року № 1470 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», сержант поліції ОСОБА_1 ознайомлений засобами мобільного зв'язку в месенджері « ІНФОРМАЦІЯ_3 », (доставлено 28.11.2024 року в 13:29, переглянуто 28.11.2024 року в 21:01).
Опитаний під час службового розслідування заступник командира БПОП (стрілецький) ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_6 пояснив, що 30.05.2025 року йому стало відомо, від сержанта поліції ОСОБА_1 , що цього ж дня останній підписав контракт з військовою частиною НОМЕР_2 . Про виїзд за межі гарнізону вказаний поліцейський йому та керівництву БПОП (стрілецький) ГУНП не повідомляв. 29.05.2025 року сержант поліції ОСОБА_7 до несення служби в нарядах не залучався.
Таким чином, позивач в порушення пункту 2 наказу ГУНП від 13.11.2024 року №1470 виїхав за межі Херсонської області та м. Миколаїва 29.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Заліщики Чортківського району Тернопільської області, що підтверджено зібраними в межах службового розслідування доказами (лист вих. № 4/3730 від 18.06.2025 року).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, зазначені норми позивачем не дотримано.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до частин першої - третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
За змістом частин першої, другої, п'ятої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Щодо тверджень позивача про звільнення його в більш короткий термін, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Законом від 15 березня 2022 року № 2123-ІХ частину першу статті 60 Закону № 580- VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (Далі - Положення №114) підлягає застосуванню до спірних правовідносин відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до пункту 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
У межах передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк, такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 160/3607/19.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 11.08.2021 року у справі № 826/7075/16, до правовідносин щодо звільнення поліцейських зі служби за власним бажанням підлягає застосуванню пункт 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, який встановлює обов'язок працівника попередити керівництво про звільнення за три місяці до звільнення. При цьому Верховний Суд прийшов до висновку про можливість звільнення працівника поліції (за власним бажанням) у більш стислі строки, аніж через три місяці від дати попередження (подання рапорту). Однак, для цього має бути обопільна згода/намір двох сторін того, хто звертається з таким рапортом, і того/тих, хто ухвалює рішення про звільнення.
Верховний Суд України у постанові від 24.06.2014 у справі №21-241а14 зазначив, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
У цьому ж судовому рішенні Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби, до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку (тобто до закінчення 3-х місяців) та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Подібну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема у постановах від 05.02.2020 у справі №819/744/16, від 20.05.2020 у справі №804/868/16, від 30.09.2020 у справі № 826/16621/17, від 09.02.2021 у справі №826/10404/16, від 11.08.2021 у справі №826/7075/16.
Отже, до закінчення визначеного у пункті 68 Положення №114 строку, служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.
Відтак, звільнення за власним бажанням поліцейського можливе у більш короткий термін чим три місяці, але лише за умови згоди обох сторін, тобто орган поліції в якому проходить службу позивач, повинен погодити такі строки та видати відповідний наказ про звільнення, однак у справі, що розглядається, таке погодження відсутнє.
Відмова керівництва ГУНП та БПОП (стрілецький) про звільнення позивача у строк визначений в рапорті є цілком виправданими, оскільки відповідно до доповідної записки т.в.о. командира БПОП Вадима ОДНОРАЛА станом на 30.05.2025 року за штатна чисельність БПОП складає 154 поліцейських, 136 за списком, 1 вільний найм, 15 перебуває на лікарняному, 5 у відпустці, 7 навчаються за межами гарнізону, 24 відряджені до м. Берислав, 3 відряджені до м. Донецьк, некомпект складає 18 посад.
Основним завданням БПОП (стрілецький) ГУНП є участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку, оборони України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, у тому числі шляхом взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони України.
Щодня поліцейські БПОП задіяні для виконання зазначених завдань, що регулюється відповідними графіками несення служби, бойовими завданнями та розстановками сил та заходів. У зв'язку з підписанням контракту та швидким переходом вище вказані поліцейські не надали змоги та часу відшукати вчасно заміну для виконання покладених на батальйон завдань, що значно ускладнює здійснення запланованих заходів та збільшує навантаження на інших поліцейських підрозділу.
Листом ГУНП від 06.06.2025 року № 1324/2/01-2025 позивача було повідомлено про відмову в задоволенні рапортів щодо звільнення зі служби в поліції у строк зазначений в рапорті.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини 2-3 статті 77 Закону №580-VIII).
Окрім того, суд звертає увагу на те, що статтею 66 Закону «Про Національну поліцію» заборонено поліцейським суміщати службову діяльність з іншими оплачуваними формами, крім наукової, педагогічної або творчої.
Статтею 15 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено порядок направлення громадян на військову службу.
Статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що поліцейські заброньовані під час мобілізації і не підлягають мобілізації.
Згідно інформації УКЗ ГУНП від 06.08.2025 року №1800/2/01-2025 ОСОБА_1 станом на 29.05.2025 року відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» був заброньований за ГУНП в Херсонській області.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 1 статті 16 вищевказаного Закону визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 76 від 27 січня 2023 року (далі - Критерії та порядок).
Головне управління Національної поліції в Херсонській області віднесено до критично важливої установи, за якою здійснюється бронювання працівників поліції.
Отже, в даному випадку позивач відповідно до чинного законодавства був заброньований за Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області для захисту та оборони Херсонської області.
Застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції дисциплінарною комісією запропоновано для безумовного дотримання службової дисципліни іншими працівниками поліції, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків поліцейськими.
Крім того, дисциплінарні стягнення накладаються у порядку зростання, то визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності.
Закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого.
Виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника начальник Головного управління Національної поліції в Херсонській області мав законодавчо передбачене дискреційне право застосувати до позивача саме застосований захід дисциплінарного впливу.
З аналогічного питання Верховним Судом викладена правова позиція в постановах від 25.06.2019 року (справа №805/1816/17-а), від 12.09.2019 року (справа №420/5153/18), від 20.11.2019 року (справа №826/12649/16).
Відтак, вирішуючи питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на наявну характеристику позивача, але враховуючи факт вчинення дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією проти України у вигляді невиконання наказу керівництва, обґрунтовано та правомірно прийняв наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22).
За змістом частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.
Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно, як помилково вважає позивач.
Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність порушень з боку відповідача щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення до позивача у період дії воєнного стану.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Таким чином суд доходить висновку, що оскаржувані накази не підлягають скасуванню, а позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов ОСОБА_8 таким, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а також відмову у задоволенні позову, суд вирішує розподіл судових витрат у справі не здійснювати.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Херсонській області (вул. Лютеранська,4, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 40108782).
Суддя С.О. Cтефанов
.