Справа № 420/8999/25
08 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» (місцезнаходження: 65098, м. Одеса, Застава-2, вул. Привозна, 1; код ЄДРПОУ 00383708) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2025 року №10625/15-32-07-05-25, №10627/15-32-07-05-25,
До суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» (місцезнаходження: 65098, м. Одеса, Застава-2, вул. Привозна, 1; код ЄДРПОУ 00383708) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2025 року №10625/15-32-07-05-25, №10627/15-32-07-05-25.
Ухвалою від 28.03.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
11.04.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
16.04.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 15.07.2025 року Одеським окружним адміністративним судом вирішено проводити розгляд справи спочатку в поряду загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.08.2025 року, а також витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області детальний розрахунок з поясненнями відносно порушень, допущених позивачем, за наслідками яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
16.09.2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
16.09.2025 року за вх.№ЕС/98651/25 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
В обґрунтування позову зазначено, що за результатом проведення планової перевірки позивача податковим органом було встановлено низку порушень, зокрема щодо заниження єдиного податку на суму 14004,42 грн, а також щодо нездійснення реєстрації заяви №20-ОПП згідно окремих об'єктів оподаткування. Як наслідок, було винесено відповідні податкові повідомлення-рішення, що і стали предметом цього позову. Позивач вважає вказані рішення необґрунтованими, оскільки:
по-перше, податковим органом невірно визначено об'єкт оподаткування єдиного податку в частині встановлених передплат у розмірі 700 220,80 грн., а саме для розрахунку об'єкта взято всі отримані кошти, у тому числі ПДВ, який не має бути включений до такого об'єкта. Пояснює це позивач тим, що на момент формування ціни та отримання передплати він був платником ПДВ, а тому формував ціни з урахуванням 20% ПДВ. Станом на момент нарахування податкового зобов'язання позивач не був платником ПДВ, однак це не є визначальним для формування об'єкта оподаткування за попередні періоди;
по-друге, порушення пункту 117.1 ст.117 ПК України, яке визначене у податковому повідомленні-рішенні №10627/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року, у своїй диспозиції не містить порушень у вигляді ненадання звітності з об'єктів оподаткування не під час стання на облік.
Представник відповідача підтримав позицію податкового органу, викладену в акті перевірки та наголосив, що під час перевірки було встановлено, що на момент переходу позивача на спрощену систему оподаткування встановлено наявність передплат, отриманих під час перебування на загальній системі оподаткування, у сумі 700 220,80 грн. На вказану суму було нараховано єдиний податок 2%, а на суму податкового зобов'язання 10% штрафної санкції. Крім цього, було встановлено, що згідно Договору оренди було взято в оренду транспортні засоби, щодо частини з яких не було надано заяви форми №20-ОПП, з огляду на що накладено відповідний штраф.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» Одеському окружному адміністративному суду.
Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.
Позивач Приватне акціонерне товариство «Завод Чорноморполіграфметал» є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є КВЕД 25.92. Виробництво легких металевих паковань.
Головним управлінням ДПС в Одеській області (проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛІГРАФМЕТАЛ» за період діяльності з 01.01.2018 по 30.09.2024 і складено Акт №7068/15-32-07-05-20 від 20.02.2025 року.
За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов наступних висновків:
встановлено порушення абз. 2 п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено заниження єдиного податку на загальну суму 14004, 42 грн., у тому числі: квітень 2022 року у сумі 3,29 грн., травень 2022 року у сумі 14,66 грн., червень 2022 року у сумі 13808,27 грн., жовтень 2022 року у сумі 178,20 грн. У зв'язку з цим згідно підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ЄДИНИЙ ПОДАТОК З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ , код платежу 18050300, П'ятнадцять тисяч чотириста чотири гривні 86 копійок, у т.ч. за податковим зобов'язанням +14004,42 грн. та за штрафними санкціями 1400,00 грн.;
на порушення п.п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу, п.8.4, 8.5 Порядку обліку платників податків і зборів , ПРАТ «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛІГРАФМЕТАЛ» не подано до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків 11 повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадяться діяльність за формою № 20-0ПП. На підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі Одинадцять тисяч двісті двадцять гривень 00 копійок за платежем Адміністративні штрафи та інші санкції.
За результатом встановлених порушень було прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення:
№ 10625/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року;
№ 10627/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Об'єктом оподаткування єдиним податком є доходи, визначені ст. 292 ПКУ
Доходом юридичної особи на єдиному податку відповідно до пп. 2 п. 292.1 ПКУ вважають:
будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі;.
вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважають товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування або іншими письмовими договорами, в яких чітко зазначено, що платник нічого не повинен сплачувати чи повертати за отримане. Також безоплатно отриманими вважають товари, передані на відповідальне зберігання, але використані платником єдиного податку. У такому випадку вони вважаються безоплатно отриманими, навіть якщо спочатку йшлося лише про зберігання;
дохід у філіях, відділеннях та представництвах також включається до загального доходу юрособи (п. 292.3 ПКУ);
кредиторська заборгованість, за якою сплив строк позовної давності, - якщо юрособа є платником ПДВ;
вартість товарів або послуг, за які отримали аванс ще до переходу на спрощену систему оподаткування, але реалізовані вони вже під час перебування на єдиному податку
Як встановлено судом, позивач:
у період з 01.01.2018 року по 31.03.2022 року перебував на загальній системі оподаткування;
з 01.04.2022 по 31.01.2023 року перебував на спрощеній системі оподаткування.
При цьому, станом на 01.04.2022 року у позивача обліковувалась певна сума доходу, яка сформувалась як передплата за періоди, коли позивач перебував на загальній системі оподаткування, і поставка по яких була здійснена у період перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме 700220,80 грн.
Така сума сформувалась по наступним контрагентам:
ТОВ «АЛІТ» (ЄДРПОУ 30255335) - 8910 грн.;
ТОВ «САН ТЕХ РАЙ» (ЄДРПОУ 35901580) - 27030,80 грн.;
ТОВ «СМК СТРОЙ» (ЄДРПОУ 40303835) - 601700 грн.;
ТОВ «УКРАТЛАНТІК» (ЄДРПОУ 35008375) - 62580 грн.
Як зазначив сам відповідач у власних поясненнях, вказані суми для врахування податковим органом взяті з ПДВ, з приводу чого позивач і заперечує.
Аналізуючи наявні доводи, суд звертає особливу увагу, що не вважаються доходом суми податків і зборів, утримані або нараховані ним під час виконання функцій податкового агента (наприклад, ПДФО та військовий збір, утримані із зарплати працівників) та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), нараховані таким платником за найманих працівників відповідно до закону (п. 292.10 ПКУ). Крім того, пункт 292.11 ПКУ визначає окремий перелік коштів, які також не включаються до складу доходу платника єдиного податку.
Отже, при визначенні суми донарахованого податкового зобов'язання та штрафної санкції Головне управління взяло за основу невірно визначений об'єкт оподаткування, а саме 700220,80 грн., тоді як сума ПДВ (20% від необхідної суми податкового зобов'язання) мала б бути виключеною із розрахунку.
У цьому аспекті суд приймає доводи позивача та наголошує на їх обґрунтованості.
Отже, податкове зобов'язання у позивача наявне, але не у тому обсязі, що визначений у спірному податковому повідомленні-рішенні.
У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Діяльність суб'єктів владних повноважень врегульовано законами та підзаконними нормативно-правовими актами, ці правові документи дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Відповідно до п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.04.2017 №1395/5 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації №К (80) державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Європи №Я (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).
Адміністративний суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Суд у цьому аспекті оцінює спірне податкове повідомлення-рішення як таке, що прийнято без належного розрахунку суми санкції та податкового зобов'язання. Це є самостійною підставою для визнання акту суб'єкта владних повноважень протиправним та для його скасування. Тобто, спірне податкове повідомлення-рішення фіскального органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного податкового обов'язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 (справа №826/15139/16 (К/9901/1450/17), у постанові від 17.04.2018 (справа №2а-10031/12/2670).
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10625/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 10627/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі по тексту - Порядок №1588), платник податків зобов'язаний повідомляти за формою №20-ОПП про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.
Як передбачено в пунктах 8.2-8.4 Порядку 1588, об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об'єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об'єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.
Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Отже, платник податків зобов'язаний подавати повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Як встановлено судом, згідно договору оренди транспортних засобів від 01.07.2020 № 01/07-трансп, укладеного ПРАТ «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛІГРАФМЕТАЛ» (далі - Орендар) з ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» (код 20936229, Орендодавець), з терміном дії на 5 років до 01.07.2025 року, орендодавець передає Орендарю в тимчасове володіння і користування транспортні засоби: автомобільний транспортний засіб перелічений в Додатку 1 (4-ти одиниці) та технологічний транспортний засіб перелічений в Додатку 2 (11-ть одиниць). В додатках до Договору №01/07-трансп зазначається марка, рік випуску та державний реєстраційний номер. Зазначені транспортні засоби передані відповідно до акту прийняття - передачі від 13.07.2020 року.
Саме стосовно технологічних транспортних засобів (11 засобів) і винесено спірне податкове повідомлення-рішення.
У Постанові ВС від 10 травня 2023 року, справа №140/4362/21, Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій про наступне:
«Аналізуючи наведені норми можна зробити висновок, що Податковим кодексом України визначено те, що може бути віднесено до об'єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об'єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов'язок зі сплати податків, та про які він зобов'язаний повідомляти контролюючий орган.
Разом з тим, норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно пунктом 117.1 статті 117 ПК України.
Посилання відповідача на строки, встановлені наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» №1588 від 09.12.2011 є помилковим, оскільки, як вже зазначалося вище, санкція статті 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно кодексом.»
Аналогічно цьому, у справі №140/3246/19 Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій про те, що «диспозиція пункту 117.1 пункту 117 ПКУ не передбачає можливості накладення штрафу саме за несвоєчасне подання повідомлення за формою №20-ОПП, яке передбачене Порядком №1588».
З урахуванням цитованих висновків, на переконання суду відсутні підстави вважати обґрунтованим податкове повідомлення-рішення №10627/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року, позаяк об'єктивної сторони правопорушення не встановлено.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» (місцезнаходження: 65098, м. Одеса, Застава-2, вул. Привозна, 1; код ЄДРПОУ 00383708) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2025 року №10625/15-32-07-05-25, №10627/15-32-07-05-25 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10625/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10627/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166), за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» (код ЄДРПОУ 00383708) судовий збір у розмірі 2422 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2025 року.
Суддя О.М. Тарасишина