справа №380/19687/25
з питань забезпечення позову
08 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову після подання позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до міського голова Львова Садового Андрія Івановича, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності та рішення протиправними, скачування рішення,-
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до міського голова Львова Садового Андрія Івановича, Виконавчого комітету Львівської міської ради у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського міського голови Садового Андрія Івановича щодо невжиття в межах повноважень заходів, спрямованих на скасування рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.03.2025 № 264 «Про затвердження проектної документації за проектом “Будівництво механікобіологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13. Перша черга будівництва"», від 20.05.2025 № 489 «Про затвердження проектної документації за проектом “Будівництво механікобіологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13. Друга черга будівництва"», від 15.07.2025 № 699 «Про затвердження проектної документації за проектом “Будівництво механікобіологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13. Третя черга будівництва"», у зв'язку з їх незаконністю;
- визнати протиправними та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.03.2025 № 264 «Про затвердження проектної документації за проектом “Будівництво механікобіологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13. (Перша черга будівництва) "від 20.05.2025 № 489 «Про затвердження проектної документації за проектом “Будівництво механікобіологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13. Друга черга будівництва"», від 15.07.2025 № 699 «Про затвердження проектної документації за проектом “Будівництво механікобіологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13. Третя черга будівництва"»;
- стягнути солідарно з Львівського міського голови Садового Андрія Івановича та Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява Геца Ігоря Вікторовича про забезпечення позову після подання позовної заяви до міського голова Львова Садового Андрія Івановича, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності та рішення протиправними, у якій просить :
- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.03.2025 № 264 «Про затвердження проектної документації за проектом “Будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13. Перша черга будівництва» до набрання рішенням суду у справі № 380/19687/25 законної сили;
- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.05.2025 № 489 «Про затвердження проектної документації за проектом “Будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13. Друга черга будівництва» до набрання рішенням суду у справі № 380/19687/25 законної сили
- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.07.2025 № 699 «Про затвердження проектної документації за проектом “Будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13. Третя черга будівництва» до набрання рішенням суду у справі № 380/19687/25 законної сили;
- заборонити Львівському комунальному підприємству «Зелене місто» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» вчиняти дії щодо виконання будівельних робіт за внесеною під унікальним реєстраційним номером PD01:8035-7956-5664-0020 до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проектною документацією з будівництва механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13 до набрання рішенням суду у справі № 380/19687/25 законної сили.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв незаконні рішення №264 від 25.03.2025, №489 від 20.05.2025 та №699 від 15.07.2025 про затвердження проектної документації на будівництво механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13 за трьома чергами будівництва. Будівництво Львівського сміттєпереробного заводу здійснюється польською компанією Control Process S.A. за грантової підтримки ЄБРР та на підставі чинної проектної документації, облікованої в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва під №PD01:9331-5047-0380-0887. Ця документація передбачає будівництво комплексу без поділу на черги, що підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт №ІУ013210917226, чинним до завершення будівництва. Незаконність нових рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради полягає у тому, що ними затверджено проектну документацію на три неіснуючі окремі об'єкти (“черги»), тоді як чинна проектна документація вже затверджена та передбачає неподільний, цілісний об'єкт будівництва. Відповідно до пункту 9 Порядку проектування та пункту 4.9 ДБН А.2.2-3-2014, проектування за чергами можливе лише у випадку, якщо це прямо передбачено завданням на проектування та обґрунтовано у техніко-економічному обґрунтуванні, чого у даному випадку немає. Одночасне існування двох різних проектних документацій стадії “Проект (П)» на один і той самий об'єкт є неприпустимим. Крім того, проектна документація, внесена до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під номерами PD01:8035-7956-5664-0020, PD01:7027-3336-7384-6451 та PD01:8325-1261-6608-7647, не має відповідних дозволів на виконання будівельних робіт та не пов'язана з чинною проектною документацією, на підставі якої здійснюється будівництво. Крім того, визначені “черги» не можуть функціонувати самостійно, що суперечить визначенню поняття черги будівництва за п. 3.26 ДБН А.2.2-3-2014. Будівельні об'єкти, які включені до першої, другої та третьої черг, є лише частинами одного технологічного комплексу, що унеможливлює їх окреме безпечне функціонування. Отже, оскаржувані рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради є протиправними, оскільки вони прийняті без правових і технічних підстав, суперечать чинній проектній документації та вимогам законодавства у сфері містобудування. Також зазначає про те, що Львівське комунальне підприємство «Зелене місто» через електронну систему публічних закупівель незаконно провело закупівлю будівельних робіт, передбачених проектною документацією на будівництво першої черги Львівського сміттєпереробного заводу, затвердженою протиправним рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.03.2025 № 264. Факт проведення закупівлі підтверджується матеріалами з веб-порталу Уповноваженого органу та копією укладеного за її результатами Договору підряду № 23/05 від 23.05.2025 між ЛКП «Зелене місто» та ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» на суму близько 113 млн грн. Незаконність проведення закупівлі та укладення договору обґрунтовується тим, що виключно генеральний підрядник має право залучати субпідрядників на підставі договорів субпідряду, укладених за результатами проведення тендерних процедур, як передбачено ст. 838 Цивільного кодексу України, абз. 18 п. 3, п. 61 та п. 64 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005. Крім того, дозвіл на виконання будівельних робіт за проектною документацією першої черги, внесеною до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під № PD01:8035-7956-5664-0020, Державною інспекцією архітектури та містобудування України не видавався, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Позивач зазначає, що ЛКП «Зелене місто» вже вживає заходів для початку виконання робіт за цим договором, що створює ризик істотного ускладнення або неможливості виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову. Виконання робіт до завершення судового розгляду призведе до незаконного витрачання коштів підприємства у сумі близько 113 млн грн і може порушити умови використання грантових коштів у розмірі 10 млн євро за Грантовою угодою від 01.06.2018. З урахуванням наведеного, застосування заходів забезпечення позову є необхідним для запобігання можливим незаконним діям відповідача, які можуть унеможливити відновлення порушених прав позивача, що відповідає правовій позиції Конституційного Суду України (рішення № 4-рп/2011) та Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступним.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Також, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд встановив, що своє право на звернення до суду позивач обґрунтовує тим, що він 01.09.2025 № 02/09 звернувся з заявою на ім'я Львівського міського голови Садового Андрія Івановича про порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, що відбулося під час будівництва Львівського сміттєпереробного заводу. Вказує, що Львівський міський голова Садовий А.І. та Виконавчий комітет Львівської міської ради ухилилися від надання відповіді на звернення позивача від 1.09.2025. Вважає, що Львівський міський голова Садовий А.І. за результатами розгляду листа ОСОБА_1 від 01.09.2025 № 02/09 мав прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити їх виконання та мав вжити заходів щодо скасування рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради.
Предметом судового оскарження в цій справі є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Львівського міського голови Садового Андрія Івановича, яка полягає у невжитті ним у межах наданих повноважень заходів, спрямованих на скасування рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.03.2025 № 264, від 20.05.2025 № 489 та від 15.07.2025 № 699 щодо затвердження проектної документації на будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13 за трьома чергами будівництва, у зв'язку з їх незаконністю, а також про визнання протиправними та скасування зазначених рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради.
При цьому, у заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.03.2025 № 264, від 20.05.2025 № 489 та від 15.07.2025 № 699, якими затверджено проектну документацію на будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13 за трьома чергами будівництва, а також заборонити Львівському комунальному підприємству «Зелене місто» та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням будівельних робіт за вказаними проектами до вирішення справи по суті.
Суд наголошує, що сама лише незгода позивача із рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними, ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову не містить посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивача у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку спірним правовідносинам, до розгляду справи по суті, що у свою чергу, не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
До того ж забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами.
Щодо вимоги про заборону Львівському комунальному підприємству «Зелене місто» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» вчиняти будь-які дії з виконання будівельних робіт за проектною документацією, внесеною під унікальним реєстраційним номером PD01:8035-7956-5664-0020, суд зазначає, що така вимога не може бути задоволена, оскільки зазначені суб'єкти не є сторонами у цій справі. Вжиття заходів забезпечення позову щодо осіб, які не беруть участі у справі, виходить за межі процесуальних повноважень суду та суперечить положенням статей 150- 151 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, така заборона фактично призвела б до зупинення господарської діяльності цих підприємств і мала б наслідки, які за своєю суттю відповідають рішенню по суті спору, що неприпустимо на стадії розгляду заяви про забезпечення позову. Відтак, підстав для застосування заходів забезпечення позову немає.
Суд враховує, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Враховуючи доводи позивача з питання забезпечення позову, суд приходить до висновку, що з наявних матеріалів заяви не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом таких заходів створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову після подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Брильовський Р.М.