08 жовтня 2025 рокусправа № 380/15962/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № № 4085/03-16 від 03.02.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 19.06.1990 року по 05.07.1991, з 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.12.2000 по 03.12.2001 та призначити і виплачувати пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 26.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) досягнувши 63-річного віку, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заява була передана за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, яке 03.02.2025 прийняло рішення №4085/03-16 про відмову в призначенні пенсії, посилаючись на те, що страховий стаж позивачки становить лише 20 років 10 місяців 05 днів. До стажу не зараховано періоди роботи з 19.06.1990 по 05.07.1991, з 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999 та з 01.12.2000 по 03.12.2001 через відсутність підписів відповідальної особи у трудовій книжці та відомостей у Реєстрі застрахованих осіб. Вважаючи вказане рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області від 03.02.2025 протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Ухвалою судді від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ( далі - відповідач 1) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що відповідно до вимог підпункту 4.1 пункту 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції від 02.08.1985 №252), та підпункту 2.4 пункту 2 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, записи у трудових книжках про звільнення мають бути засвідчені підписом керівника або уповноваженої особи та печаткою підприємства. Згідно з пунктом 2.6 цієї Інструкції, неправильні чи неточні записи підлягають виправленню власником або уповноваженим органом. Записи, внесені з порушенням вимог Інструкції, не враховуються при визначенні страхового стажу. У трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 запис №7 від 05.07.1991 про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи. Відтак, період роботи з 19.06.1990 по 05.07.1991 не підлягає зарахуванню до страхового стажу. Періоди роботи після 01.07.2000 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 та від 08.06.1998 №832 підлягають підтвердженню даними системи персоніфікованого обліку, що є обов'язковою з 01.07.2000. Оскільки за періоди з 04.02.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999 та з 01.12.2000 по 03.12.2001 у Реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про сплату страхових внесків, зазначені періоди також не зараховано. Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку №637, не подані. Таким чином, загальний страховий стаж позивачки становить 20 років 10 місяців 05 днів, що не дає права на призначення пенсії у 2025 році. Позивач набуде право на пенсійну виплату з 27.01.2027 року або за умови набуття необхідного страхового стажу. Отже, рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області вважає правомірним та обґрунтованим.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі - відповідач 2) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Підтримує аргументи відповідача 1 у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
27.01.2025 ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного Фонду у Львівській області.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням № 134450022834 від 03.02.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного трудового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.07.1979, а саме: з 19.06.1990 по 05.07.1991, оскільки при звільненні відсутній ПІБ та підпис відповідальної особи; з 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999 та з 01.12.2000 по 03.12.2001, оскільки дані періоди відсутні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні. Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені та регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV (ч. 4 ст. 24 Закону№1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Стосовно відмови у зарахуванні трудового стажу з 19.06.1990 по 05.07.1991 через відсутність ПІБ та підпису відповідальної особи при звільнені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 17, 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
При цьому, положення приписів Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом з тим, саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 25.02.2021 у справі № 683/3705/16-а.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 підтверджуються періоди роботи позивача з 19.06.1990 по 05.07.1991 у Львівському театрі-студії «Драма» Львівського Будинку актора Союзу театральних діячів України.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що записи в трудовій книжці НОМЕР_3 , заведеної на ім'я позивача, щодо роботи в період з 19.06.1990 по 05.07.1991, були визнані недостовірними, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Більше того, Пенсійним фондом не було направлено відповідних запитів для підтвердження трудового стажу позивача з 19.06.1990 по 05.07.1991 у Львівському театрі-студії «Драма» Львівського Будинку актора Союзу театральних діячів України.
Відтак відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні трудового стажу позивача у період з 19.06.1990 по 05.07.1991 у Львівському театрі-студії «Драма» Львівського Будинку актора Союзу театральних діячів України є протиправною.
Щодо відмову у зарахуванні трудового стажу з 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.12.2000 по 03.12.2001, оскільки дані періоди відсутні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.
Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон №1058-IV.
Відповідно до ст. 1 Закону України №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №1058-IV).
Приписами ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IVобчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено ч. ч. 4 - 6, 9, 10 ст. 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 ст. 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
З метою забезпечення обліку застрахованих осіб в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні діє система персоніфікованого обліку та Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до абз. 4 ч. 5 ст. 21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Таким чином, обов'язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.
Вказане кореспондується також з нормами ч. 2 ст. 20 Закону №2464-VI відповідно до яких персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
В свою чергу Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані: надавати на безоплатній основі інформацію з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру податковим органам, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, органам праці та соціального захисту, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, у порядку, визначеному Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; 2) забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; 3) здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; 4) надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру (ч. 1 ст. 14-1 Закону №2464-VI).
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону №2464-VI зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Постанова №10-1).
Відповідно до п. 4 розділу І Постанови №10-1 реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Постанови №10-1 реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
Нормами п. 2 розділу ІІ Постанови №10-1 визначено, що у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування із:
- звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу;
- системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- електронних пенсійних справ;
- системи обліку сплати страхових внесків;
- фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням;
- реєстру страхувальників Державного реєстру;
- центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;
- звернень громадян до органів Пенсійного фонду України;
Постановою Пенсійного фонду №8-1 від 27.03.2018 були внесені зміни до Постанови №10-1, зокрема, в частині, що стосується даних облікової картки Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень до них.
Так, відповідно до п. 2 розділу ІV Постанови №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:
- персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
- відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно з п. 3 розділу ІV Постанови №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, нормами Постанови №10-1 передбачений порядок внесення інформації щодо застрахованих осіб до Реєстру застрахованих осіб, а також документи/відомості, на підставі яких формується відповідна інформація.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770 затверджено Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським (далі - Порядок №770).
Так, відповідно до п. 3 Порядку №770 відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами №8 ДР і №1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами №8 ДР і №1 ДФ за період, за який подано інформацію.
Згідно з п. 4 Порядку №770 у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення, або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.
Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки:
- за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року - не пізніше ніж 1 грудня 2019 року;
- за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року - не пізніше ніж 1 травня 2020 року;
- за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 року;
- за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 року;
- за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.
Звіт подається у вигляді електронного документа (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису).
У разі неможливості подання звіту у вигляді електронного документа він подається на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника або уповноваженого органу та скріплений печаткою (за наявності) (подається страхувальником або уповноваженим органом разом із звітом в електронній формі на електронних носіях інформації) (п. 5 Порядку №770).
В свою чергу нормами п. п. 9, 10 Порядку №770 на територіальний орган Пенсійного фонду України покладено повноваження щодо звіряння звіту, поданого відповідно до цього Порядку, з поданими страхувальником або уповноваженим органом раніше відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення. А у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб, не пізніше ніж через два робочі дні орган Пенсійного фонду України повідомляє страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей.
Згідно з положень п. 14 Порядку №770 відповідальним за правильність заповнення звітності та достовірність даних є страхувальник або уповноважений орган.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок внесення відомостей про застрахованих осіб до Реєстру страхувальників, суд дійшов висновку, що такий обов'язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних є саме страхувальник або уповноважений орган.
При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 в справі №199/1852/15-а, від 27.02.2019 в справі №638/5795/17, від 31.10.2019 у справі №683/1814/16-а, від 23.03.2020 в справі №535/1031/16-а та від 26.03.2020 в справі №299/3616/16-а, від 02.08.2022 в справі №560/4616/20.
Отже, незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.12.2000 по 03.12.2001 згідно з трудової книжки НОМЕР_4 , не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України призначити і виплачувати пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 26.01.2025, суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п. 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Таким чином, суд з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку про зобов'язання відповідача 1, як територіального органу Пенсійного Фонду України, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача, повторно розглянути заяву позивача від 27.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № № 4085/03-16 від 03.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 19.06.1990 по 05.07.1991, з 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.12.2000 по 03.12.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 27.01.2025.
У решті позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, ЄДРПОУ 13559341) 1211 грн 20 коп сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович