м. Львів
07 жовтня 2025 рокусправа № 640/38321/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» із позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби щодо відмови в прийнятті податкової накладної №1309 від 07.07.2021;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «МАРШАЛЛ ТАБАКО» №1309 від 07.07.2021 датою її фактичного подання до контролюючого органу 28.07.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті податкової накладної №1309 від 07.07.2021 для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки її надіслано за підписом, який не є чинним на дату складання податкової накладної.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
30.06.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що податкова накладна, яка надіслана на реєстрацію за кваліфікованим електронним підписом Андрія Миколайовича Мартинова, складена в період 07.07.2021 (на той час уповноваженої особи товариства - Барабаш Ярослав Васильович) до набуття права підпису, унеможливлюють їх подальшу реєстрацію, а отже Державною податковою службою України правомірно відмовлено у реєстрації вищезазначених податкових накладних.
26.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Кондратюк Ю.С.
Ухвалою судді від 24.03.2025 прийнято до провадження справу № 640/1693/22 та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
20.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, аналогічний відзиву від 30.06.2022, відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
26.02.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основним видом діяльності є 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами.
Між ТОВ «МАРШАЛЛ ТАБАКО» (Постачальник) та ПП «САФЛОРА» (Покупець) було укладено договір поставки №1049 від 20.11.2020 (далі - Договір) (а.с. 20-27).
На виконання даного договору позивачем було реалізовано покупцю тютюнові вироби за видатковою накладною № 40924 від 07 липня 2021 року на суму 3 027,00 у тому числі ПДВ 504,50 (а.с. 28).
Рішенням учасника № 1 від 07 липня 2021 року вирішено змінити директора Товариства, а саме звільнити колишнього директора ОСОБА_1 та призначити на посаду нового - ОСОБА_2 .
Відповідно до Наказу № 73-К Мартинов А.М. приступив до виконання обов'язків директора з 08 липня 2021 року (а.с. 77).
Позивач, на виконання вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, сформував податкову накладну №1309 від 07.07.2021, яку подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.07.2021 (а.с. 31).
Згідно з отриманою квитанцією від 28.07.2021 документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 28.07.2021 в 16:50:27; документ не прийнято. При необхідності запропоновано виправити документ та надіслати його знову.
У графі виявлені помилки/зауваження вказано:
«Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги статті 6 3У «Про електронні документи та електронний документообіг» - кваліфікований електронний підпис особи 3281219790 Андрій МАРТИНОВ, яким засвідчено електронний документ, не є чинним на дату складання податкової накладної
Зареєстровані підписи особи:
- директор з 08.07.2021 по 28.07.2021
- директор з 08.07.2021 по 01.07.2022.
Відправник: Автоматизована система "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.7.26».
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті до реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є правомірність рішення податкових органів з питань відмови у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
За правилами п. 61.1 та п. 61.2 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі також - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктами 13-15 Порядку №1246 передбачено, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Як зазначено вище, за наслідком перевірки надісланої позивачем податкової накладної №1309 від 07.07.2021, сформована квитанція від 28.07.2021, в якій зазначено:
«Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги статті 6 3У «Про електронні документи та електронний документообіг» - кваліфікований електронний підпис особи 3281219790 Андрій МАРТИНОВ, яким засвідчено електронний документ, не є чинним на дату складання податкової накладної
Зареєстровані підписи особи:
- директор з 08.07.2021 по 28.07.2021
- директор з 08.07.2021 по 01.07.2022.
Відправник: Автоматизована система "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.7.26».
Так, за правилами статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
З наведених в статті 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначень вбачається, що суб'єктами електронного документообігу є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.
Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року №557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року №261) затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, який визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби- України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі також - Порядок).
Пунктами 1-7 розділу ІІ наведеного Порядку передбачено, суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. В інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять державні інформаційні ресурси або інформацію з обмеженим доступом, повинен забезпечуватися рівень захисту цієї інформації, який відповідно до законодавства має відповідати ступеню обмеження доступу до неї.
Автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).
Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого електронного підпису підписувача (підписувачів) та печатки (за наявності).
Автор має право отримати кваліфіковану електронну довірчу послугу у будь-якого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
Після накладання кваліфікованого електронного підпису автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням телекомунікаційних мереж до адресата протягом операційного дня.
Електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на офіційному вебпорталі ДПС.
У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.
Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.
Автоматизована перевірка електронного документа включає:
перевірку правового статусу кваліфікованого електронного підпису чи печатки відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги";
перевірку обов'язковості та послідовності накладання на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки підписувачів у встановленому порядку;
перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
перевірку наявності обов'язкових реквізитів;
перевірку права підпису електронного документа підписувачем.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Порядку, перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.
У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.
Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.
23 квітня 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №378 від 21 квітня 2021 року "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних".
Цією Постановою було викладено в новій редакції порядок накладання підпису на податкові накладні:
" 10. До Реєстру приймаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені в електронній формі з накладенням:
кваліфікованого електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та кваліфікованої електронної печатки (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою;
кваліфікованого електронного підпису постачальника (продавця), що є фізичною особою - підприємцем.
При цьому розрахунок коригування, що підлягає реєстрації отримувачем (покупцем), приймається до Реєстру, якщо він складений з накладенням постачальником (продавцем) та отримувачем (покупцем) кваліфікованого електронного підпису відповідно до абзаців першого - третього цього пункту.
Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку повідомляє про таку особу, в тому числі дані кваліфікованого сертифіката відкритого ключа зазначеної особи, орган ДПС за основним місцем обліку (за неосновним місцем обліку - для платників податку, які змінили місцезнаходження та для яких сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду) відповідно до Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку".
Суд зазначає, що ДПС України вільно інтерпретовані умови перевірки при реєстрації податкових накладних, що врегульовані нормами п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року для Автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів" та стосуються відповідності електронного підпису. А саме, що податкова накладна приймається на реєстрацію виключно у випадку, коли підписана Кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи, що є чинним як на дату виникнення податкового зобов'язання по ПДВ (податкової накладної), так і на дату реєстрації. Водночас такий висновок не відповідає діючим нормам Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних та ПК України.
Як з'ясовано судом та не заперечується відповідачем, до 08.07.2021 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» був ОСОБА_1 .
Відповідно до Наказу № 73-К Мартинов А.М. приступив до виконання обов'язків директора з 08 липня 2021 року.
На нового директора позивача Мартинова А.М. створений кваліфікований сертифікат електронного ключа, чинний з 08.07.2021 (а.с. 78).
Судом встановлено, що 28.07.2021 позивач подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1309 від 07.07.2021.
Суд зазначає, що у позивача, як платника податків, момент виникнення обов'язку скласти податкову накладну та її зареєструвати не збігається в часі. Перший виникає за датою настання першої події у відповідності до статті 187 ПК України, а другий - протягом часу, зазначеного в абз. 14 - 18 п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Враховуючи, що між цими моментами у підприємства змінився директор, та відповідно було змінено і кваліфікований електронний підпис директора, останнім подано податкову накладну для реєстрації в межах граничних строків та в межах чинності підпису нового директора.
На дату реєстрації податкової накладної директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» був ОСОБА_2 , який мав повноваження щодо реєстрації документів та електронний підпис якого був чинним, що підтверджується інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.75-78).
При цьому, податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що станом на час реєстрації податкової накладної підпис директора був нечинним.
В той же час, фактично позиція ДПС України полягає у тому, що новий керівник не може підписати такі документи, оскільки діє в рамках іншого договору (договорів про електронний документообіг), дата набрання чинності якого відрізняється від дат створення електронних документів (податкових накладних), та ніяким чином не ідентифікує посадову (уповноважену) особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, фактично позиція відповідача полягає у тому, що створити та подати електронний документ (податкову накладну) має право лише той керівник платника податку, за участі якого відбувалась господарська операція.
З такою позицією відповідача суд не може погодитися з огляду на те, що Податковий кодекс України відрізняє подію виникнення обов'язку скласти податкову накладну від події зареєструвати податкову накладну. Такі події не збігаються в часі їх виникнення. Так, у першому випадку момент виникнення обов'язку скласти податкову накладну виникає за першою подією у відповідності до вимог положень ст. 187 ПК України, а подія зареєструвати податкову накладну протягом часу, зазначено в абз.14 - 18 п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Протягом проміжку часу між вказаними подіями можуть відбуватися зміни як в структурі організації роботи платника податку так і в особі, яка є керівником платника податку. При цьому, такі зміни не можуть звільняти або позбавляти платника податку обов'язку та права зареєструвати податкову накладну у встановленому законом порядку.
У зв'язку з чим відповідачем неправомірно сформовано квитанцію про не прийняття податкової накладної, адже жодних причин, що заважали б ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не було виявлено.
Зазначене свідчить про те, що контролюючим органом був здійснений формальний підхід до перевірки інформації в поданій для реєстрації податковій накладній, що порушує право позивача і перешкоджає виконанню його обов'язку, встановленого пункту 201.1 статті 201 ПК України. Крім того, діючий порядок не передбачає такої підстави для відхилення реєстрації податкової накладної як зміна посадової особи, що склала податкову накладну та посадової особи, що подала її для реєстрації. У цьому випадку реєстрація податкових накладних здійснена директором підприємства, що мав відповідні повноваження.
На підставі викладеного, жодних порушень вимог законодавства зі сторони позивача допущено не було, оскільки Товариств з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» діяло в межах своїх повноважень, а контролюючим органом прийнято необґрунтоване рішення щодо відмови у прийнятті податкової накладної.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій ДПС України щодо неприйняття для реєстрації податкової накладної №1309 від 07.07.2021, яку позивачем подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних.
Стосовно правомірності заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача зареєструвати вказану податкову накладну в Реєстрі, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246 Податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.
Суд звертає увагу на те, що спірна податкова накладна №1309 від 07.07.2021, подана до реєстрації 28.07.2021, а тому підлягає реєстрації у день її подання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у прийнятті до реєстрації податкової накладної №1309 від 07.07.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, свідчить про протиправні дії відповідача, які не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі дії потрібно визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу.
Друга позовна вимога є похідною та підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1309 від 07.07.2021, складену позивачем, датою її подання 28.07.2021.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд керується таким. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору в сумі 2270,00 грн та сплаченого гонорару за правничу допомогу Товариству в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У ч. 6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, потрібно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Суд встановив, що між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «БОНА ФІДЕС», в особі керуючого партнера Салазького Олександра Степановича (Об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 04/11/ЮО від 04.11.2020 (далі - Договір).
Ордер про надання правової допомоги у справі виданий адвокатом Дорошенко А.О., який виданий Адвокатським об'єднанням «БОНА ФІДЕС».
Відповідно до п. 3.1 Договору надання Об'єднанням послуг здійснюється на підставі Договору та/або додаткових угод до нього у межах завдання (доручення) Клієнта.
Згідно з п. 5.1 Договору гонорар Об'єднання визначається виходячи із загальної вартості послуг, наданих Клієнту за його завданнями (дорученнями), на підставі виставлених Об'єднанням рахунків, які є невід'ємними частинами цього Договору, якщо інше не буде прямо узгоджено Сторонами.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 Гонорар Об?єднання за надання послуг, визначених у п. 1 цієї Додаткової угоди, встановлюється у розмірі 5000,00 грн (п?ять тисяч гривень) та підлягає оплаті у порядку. встановленому Договором про надання правової допомоги № 04/11/00 від 04.11.2020 р.
Згідно Акта №2 приймання-передавання наданих послуг клієнту надані такі послуги:
- Аналіз документів ТОВ «МАРШАЛЛ ТАБАКО» та консультування з проблемних питань;
- підготовка та подача адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішень, зобов?язання вчинити певні дії.
Загальна вартість послуг складає 5000,00 грн.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У цьому випадку суд зазначає, що ця справа згідно з положеннями ст.ст. 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Вказаний обсяг наданих послуг адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки ця справа незначної складності та не потребує значної затрати часу на вказані послуги.
Також судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких оприлюднено численні судові рішення судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що наведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці адміністративного позову.
Отже, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, повинен становити 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкової накладної №1309 від 07.07.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1309 від 07.07.2021, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако», датою її подання - 28.07.2021.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України сплачений судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
6. У задоволенні інших вимог про стягнення судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршалл Табако» (03150, вул. Ділова, 5Б, прим. 307, м. Київ; ЄДРПОУ 43678364).
Відповідач-2: Державна податкова служба України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).
Повне рішення суду складено 07.10.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна