07 жовтня 2025 рокусправа № 380/893/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства "Львівавтодор" про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського комунального підприємства "Львівавтодор" (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» щодо невстановлення біля (максимально близько до входу) будинку №20 по вул. Зарицьких у м. Львова трьох місця для безоплатного паркування транспортних засобів водіїв з інвалідністю;
- зобов'язати Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» встановити біля (максимально близько до входу) будинку №20 по вул. Зарицьких у м.Львова три місця для безоплатного паркування транспортних засобів водіїв з інвалідністю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 20.01.2025 позовну заяву повернуто.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 про повернення позовної заяви скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 12.06.2025 відкрите спрощене провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 жовтня 2024 року позивач звернувся до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з заявою від 10 жовтня 2024 року, у якій просив влаштувати навпроти його будинку № 20 по вул. Зарицьких у м. Львові додаткові паркомісця для стоянки автомобілів осіб з інвалідністю. Мотивував звернення тим, що він є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни та є власником відповідних транспортних засобів. Вказана заява Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради передана для розгляду відповідачу, що вбачається з відповіді № 4-31-57003 від 16 жовтня 2024 року. Відповіддю ЛКП «Львівавтодор» № 2508-вих-149246 від 18 жовтня 2024 року позивачу повідомлено про відсутність підстав для облаштування додаткових паркомісць для осіб з інвалідністю навпроти будинку АДРЕСА_1 . Відповідь мотивована тим, що згідно чинного законодавства кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів водіїв з інвалідністю, становить не менше 10 % від загальної кількості місць на майданчиках для паркування. З огляду на те, що ЛКП «Львівавтодор» виділило 6 паркомісця для водіїв з інвалідністю в межах майданчику по вул. Зарицьких у м. Львові, що становить 10 % від загальної кількості паркомісць, підстави для виділення додаткових місць для парковки відсутні.
Стверджує: «… Вказаними нормами встановлено мінімальний обсяг місця для паркування транспортних засобів водіїв з інвалідністю, що має становити не менше 10 % від загальної кількості місць. Втім, вочевидь, за наявності відповідної потреби, така кількість місць має становити більше 10 % від загальної кількості місця для паркування. Потреба позивача в наявності біля його будинку № 20 по вул. Зарицьких у м. Львові трьох місць для паркування транспортних засобів водії з інвалідністю обумовлена тим, що він є власником трьох транспортних засобів, а саме марки «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_1 , марки «Renault» номерний знак НОМЕР_2 , марки «Opel» номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 …».
Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що згідно частин шостої-одинадцятої статті 30 Закону №875-XII власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Стверджує: «…положеннями чинного законодавства не передбачено надання безоплатних паркомісць в особисте (одноосібне) користування особам. Натомість будь-яка особа з інвалідністю має право безоплатно розмістити на такому паркомісці свій транспортний засіб (за умов дотримання нею вимог Порядку). Окрім того, відповідно до пункту 3.18.8. Положення про паркування транспортних засобів на території Львівської міської територіальної громади, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 12.09.2024 № 5250 на відведених майданчиках для паркування забороняється бронювати місця для паркування окремих користувачів. Разом з тим, ЛКП «Львівавтодор», як оператором паркувального майданчика по вулиці Зарицьких у м. Львові було забезпечено виділення та облаштування 6 (шести) місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, що становить 10 відсотків загальної кількості паркомісць на даному майданчику, якими, відповідно, не позбавлений можливості користуватися й позивач …».
Позивач надіслав відповідь на відзив, де зазначив, що вимога законодавства про наявність не менше 10 % паркувальних місць на майданчику є мінімальною, а забезпечення паркувальних місць у кількості, що відповідає реальним потребам особи, є більш важливим, аніж обмеження стандартами, орієнтованими на загальну кількість. Кількість спеціальних паркомісць повинна корелювати з індивідуальними потребами особи, яка має кілька транспортних засобів. При цьому, хибними є твердження сторони відповідача про надання позивачу безоплатних паркомісць в особисте користування. Сторона позивача просить суд зобов'язати відповідача встановити біля (максимально близько до входу) будинку № 20 по вул. Зарицьких у м. Львова три місця для безоплатного паркування транспортних засобів водіїв з інвалідністю, а не лише позивача.
Просив суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, посилаючись на те, що облаштування майданчику для платного паркування по вул.Зарицьких у м. Львові ЛКП «Львівавтодор» відбувалось з чітким дотриманням норм чинного законодавства, а саме: Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі Закон №875-ХП), Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від З грудня 2009 р. № 1342 та Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зокрема була облаштована необхідна кількість паркомісць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують особи з інвалідністю.
Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_7 , виданим Галицьким РВ у м. Львові ГУ ДМС України 09 вересня 2014 року.
Зареєстроване місце проживання позивача за адресою АДРЕСА_2 .
Позивач є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_8 , виданим 08 червня 2023 року.
10 жовтня 2024 року позивач звернувся до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з заявою від 10 жовтня 2024 року, у якій просив влаштувати навпроти його будинку АДРЕСА_1 додаткові паркомісця для стоянки автомобілів осіб з інвалідністю. Мотивував звернення тим, що він є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни та є власником відповідних транспортних засобів.
Вказана заява Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради передана для розгляду відповідачу, що вбачається з відповіді № 4-31-57003 від 16 жовтня 2024 року.
Листом ЛКП «Львівавтодор» № 2508-вих-149246 від 18 жовтня 2024 року позивачу повідомлено про відсутність підстав для облаштування додаткових паркомісць для осіб з інвалідністю навпроти будинку АДРЕСА_1 . Відповідь мотивована тим, що згідно чинного законодавства кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів водіїв з інвалідністю, становить не менше 10 % від загальної кількості місць на майданчиках для паркування. З огляду на те, що ЛКП «Львівавтодор» виділило 6 паркомісць для водіїв з інвалідністю в межах майданчику по АДРЕСА_1 , що становить 10 % від загальної кількості паркомісць, підстави для виділення додаткових місць для паркови відсутні.
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 6 статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено, що власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Згідно з ч. 8 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» місця для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачені частиною шостою цієї статті, також виділяються на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, їх власниками/співвласниками (управителями) або орендарями, на проїзних частинах автомобільних доріг і тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів) - органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (суб'єктами господарювання, якщо їм у встановленому порядку передано відповідні частини доріг і тротуарів для ведення господарської діяльності) з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Відповідно до ч. 9 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» місця для транспортних засобів, передбачені частинами шостою і восьмою цієї статті, визначені на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках біля будівель і будинків, мають бути розміщені максимально близько до входу до таких будівель і будинків, а на окремих спеціально обладнаних чи відведених майданчиках - максимально близько до в'їзду на такі майданчики.
Частиною 10 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що на всіх автостоянках незалежно від форми власності, які є суб'єктами господарської діяльності чи належать цим суб'єктам, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів, що належать громадянам (крім автостоянок - гаражних кооперативів), і охороняються, облаштовуються місця для безоплатного зберігання (за рахунок коштів місцевих бюджетів) транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті. Кількість місць на автостоянці для безоплатного зберігання транспортних засобів встановлюється за поданням відповідного органу місцевого самоврядування відповідно до потреби з позначенням цих місць дорожніми знаками та відповідною розміткою.
Також ч. 11 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що Порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної норми Закону №875-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 585 було затверджено Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів (далі - Порядок).
Вказаний Порядок визначає механізм надання пільг власникам транспортних засобів, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування (далі безоплатне паркування) і на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів (крім гаражних кооперативів) (далі безоплатне зберігання).
Абзацом другим пункту 2 Порядку встановлено, що право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається: водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії); громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, що є власниками транспортних засобів і перевозять осіб з інвалідністю (далі - організації).
Згідно пункту 5 Порядку, безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 96, ст. 3314), і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентують Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1342 (далі Правила). У відповідності до абзацу четвертого пункту 4 Правил відведені майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Абзацом восьмим пункту 4 Правил передбачено, що місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.
Пунктом 22 Правил встановлено, що на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Відстань від в'їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів. На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, не можуть бути розміщені інші транспортні засоби. У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що законодавець передбачив обов'язкове облаштування в межах майданчиків для паркування паркомісць для осіб з інвалідністю у обсязі не менше 10% віз загальної кількості.
Із наданої відповідачем схеми розміщення паркомісць по вул. Зарицьких у м. Львові слідує, що на казаній вулиці передбачено та облаштовано уздовж вулиці 59 паркомісць, із них 6 паркомісць для осіб із інвалідністю, одне із яких біля будинку № 22.
Так позивач у позові на ст. 3-4 зазначає: «…Вказаними нормами встановлено мінімальний обсяг місця для паркування транспортних засобів водіїв з інвалідністю, що має становити не менше 10 % від загальної кількості місць. Втім, вочевидь, за наявності відповідної потреби, така кількість місць має становити більше 10 % від загальної кількості місця для паркування. Потреба позивача в наявності біля його будинку № 20 по вул. Зарицьких у м. Львові трьох місць для паркування транспортних засобів водії з інвалідністю обумовлена тим, що він є власником трьох транспортних засобів, а саме марки «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_1 , марки «Renault» номерний знак НОМЕР_2 , марки «Opel» номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 . Незадоволення відповідачем цієї потреби є прямим порушенням норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Закону України «Про дорожній рух»… Водночас, важливо зазначити, що вимога про наявність не менше 10 % паркувальних місць на майданчику є мінімальною, а забезпечення паркувальних місць у кількості, що відповідає реальним потребам особи, є більш важливим, аніж обмеження стандартами, орієнтованими на загальну кількість. Кількість спеціальних паркомісць повинна корелювати з індивідуальними потребами особи, яка має кілька транспортних засобів. Особа з інвалідністю, яка володіє трьома автомобілями, має безумовне право на забезпечення паркувальних місць для кожного з цих транспортних засобів. Невиконання відповідачем обов'язку створити достатню кількість паркомісць для забезпечення цих потреб є порушенням основного принципу доступності та рівних можливостей для осіб з інвалідністю….».
Тобто позивач вважає порушенням своїх прав не облаштування поряд із його будинком трьох паркомісць для розміщення, належних йому транспортних засобів.
Із цього приводу суд зауважує, що законодавець не ставить визначення кількості паркомісць для особи з інвалідністю у залежність від наявності у такої особи у власності кількох транспортних засобів.
Як встановлено вище, по вул. Зарицьких облаштовано 6 паркомісць для осіб з інвалідністю, що становить 10% від загальної кількості, у тому числі одне паркомісце поряд із будинком позивача.
Відтак із урахуванням встановлених обставин та наведених правових норм суд не встановив порушень прав позивача.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати судом не розподіляються.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна